ІНВЕСТИЦІЙНА ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

1) капітальна - господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підля­гають амортизації.

2) фінансова - господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі (внесен­ня коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права) та портфельні (придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку).

3) реінвестиція - господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Інвестиції класифікують за ознаками.

10. 2 Джерела формування реальних інвестицій.

Процес прогнозування капітальних вкладень на підприємствах охоплює два послідовно здійснювані етапи:

перший - обчислення необхідного обсягу реальних (виробничих) інвестицій на розрахунковий період (рік, кілька років);

другий - визначення конкретних джерел їхнього фінансування.

Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій здійснюється за наступними варіантами:

1. просте відтворення основних фондів здійснюється переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір грошових коштів обчислюється на підставі інформації про потребу в новому устаткуванні у фізичних одиницях та про реальні ціни на нього. При цьому мають бути враховані вартість монтажу (встановлення) нової техніки і капітальний дохід від реалізації машин та інших засобів праці, що вибувають з експлуатації. Для покриття частини коштів, що бракує, треба використати інші (внутрішні) джерела формування коштів: оголосити передплату на звичайні та привілейовані акції або залучити частину нерозподіленого прибутку.

2. здійснення розширеного відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури за рахунок нарощування до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства через технічне переозброєння, реконструкцію або розширення за попередньо розробленим проектом.

3. докорінна перебудова техніко-технологічної бази виробництва. Необхідно враховувати значні капітальні витрати, пов'язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів, які мають за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупців.

Джерелами формування необхідних реальних інвестицій можуть бути рішення про випуск і продаж цінних паперів, або використання довгострокового кредиту, оскільки воно потребує чималих коштів:

До джерел також можна віднести: прямі чи непрямі державні субсидії. При оформленні необхідно відобразити такі питання: необхідність і мета фінансової допомоги, розмір державних коштів і ефективність їхнього використання, потреба у кредитних та податкових пільгах тощо.

Залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств, що дають змогу використовувати найновіші технології світового рівня, виробляти конкурентоспроможну на ринку продукцію, підвищувати загальну і фінансову ефективність вітчизняного виробництва.

10. 3 Оцінка ефективності реальних інвестицій.

Економічну ефективність виробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їх абсолютної та порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень характеризує загальну величину їх віддачі та визначається відношенням величини економічного ефекту до величини понесених витрат.

Абсолютна ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) визначається за допомогою двох взаємопов'язаних показників:

1) коефіцієнта економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат:

- для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств обчислюють за співвідношенням:

;

- для проектів, що будуються:

;

де Ер - коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості);

П - приріст прибутку в результаті вкладення інвестицій, тис. грн.;

КВ - сума капітальних вкладень, тис. грн.;

П- загальна сума прибутку, тис. грн.

Коефіцієнт економічної ефективності можна обчислити також через ефективність використання виробничих фондів:

де Ф_осн. – вартість основних фондів, грн.

Ф_об - вартість оборотних фондів, грн.

Розрахункові значення коефіцієнтів прибутковості треба порівняти з нормативним (Енор). Варіант капітальних вкладень визнають доцільним за умови, якщо: Ер > Енор

2) період (строк) окупності капітальних вкладень (Ток)- є оберненим показником до коефіцієнта прибутковості:

;

Розрахований показник вказує на кількість років, які необхідні для повернення первісних капіталовкладень. Це найпростіший класичний варіант визначення строку окупності капітальних вкладень.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли необхідно вибрати найкращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Для визначення порівняльної ефективності інвестиційних проектів і вибору найкращого варіанту капітальних вкладень застосовується показник зведених (приведених) витрат (ЗВ):

де ПВ - поточні витрати за і-тим варіантом (проектом), тис. грн.;

КВі- капітальні вкладення за і-тим варіантом, тис. грн.

Проект (варіант) капітальних вкладень з найменшими зведеними витратами вважатиметься найкращим з економічної точки зору. Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень ефективний коли вкладення здійснюються одноразово в повному обсязі.

Якщо вкладення здійснюються протягом декількох років враховують чинник часу. Для цього визначають коефіцієнт дисконтування грошових доходів (КД) для кожного року здійснення інвестиційних витрат:

;

де СД - процентна ставка, що характеризує щорічну норму прибутку;

п - рік отримання прибутку.

Дисконтування - метод оцінки інвестиційних проектів шляхом вираження майбутніх грошових потоків, пов'язаних із реалізацією інвестиційних проектів, через їх вартість у поточний момент часу.

За допомогою визначеного коефіцієнта дисконтування можна доходи підприємства, отримані за всі роки, привести до першого року - часу, коли здійснені інвестиції. Цей розрахунок можна виконати шляхом множення річних доходів на коефіцієнт дисконтування і знаходження суми отриманих результатів:

;

де ДД - загальний дисконтований дохід;

ГД1, ГДп - річні грошові доходи;

КД1, КДп - коефіцієнти дисконтування за роками використання інвестицій.

Грошові доходи - це різниця між вартістю продукції за цінами реалізації і витратами на її виробництво та збут. До цих витрат, як правило, не входять витрати на амортизацію.

Показниками ефективності інвестицій, що враховують чинник часу є:

· Чиста приведена (дисконтована) вартість - різниця між приведеним (дисконтованим) грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами (капітальними витратами).

;

Якщо чиста приведена (дисконтована) вартість позитивна (більша від нуля), інвестиційний проект слід прийняти.

· Внутрішня норма прибутку (доходності) - ставка дисконту, при якій сума дисконтованих доходів за весь період використання інвестиційного проекту дорівнює сумі початкових витрат (інвестицій), тобто внутрішня норма прибутку - це процентна ставка (ставка дисконтування), за якої чиста приведена вартість дорівнює нулю.

;

· Індекс дохідності (ІД), - визначається як відношення дисконтованих грошових доходів до інвестиційних витрат:

;

· Термін окупності інвестицій- при визначенні якого застосовується техніка дисконтування, характеризує протягом якого періоду окупляться інвестиції та визначається відношенням суми капітальних вкладень до отриманої чистої приведеної вартості:

;

8.4. Загальна характеристика інновацій та інноваційної діяльності.

Правові, економічні і організаційні засади державного регулюван­ня інноваційної діяльності в Україні визначає Закон України "Про інноваційну діяльність", згідно якого інновації - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Значення терміну "інновація" залежить від конкретної мети дослідження, вимірювання або аналізу об'єкта.

Розрізняють такі основні типи інновацій:

- товарна інновація - введення нового продукту;

- технологічна інновація - введення нового методу виробництва;

- ринкова інновація - створення нового ринку товарів або послуг;

- маркетингова інновація ~ освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

- управлінська інновація - реорганізація структури управління;

- соціальна інновація - впровадження заходів для поліпшення життя населення;

- екологічна інновація - впровадження заходів для охорони навколишнього середовища.

Згідно із законодавством України інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та послуг.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути:

- фізичні та юридичні особи України;

- фізичні та юридичні особи іноземних держав;

- особи без громадянства;

- об'єднання юридичних та фізичних осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і залучають майнові й інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Інноваційним підприємством – є підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, в якому понад 70 відсотків обсягу продукції (у грошовому вимірі) за звітний період є інноваційні продукти або інноваційна продукція.

Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді:

- Технологічного парку - юридична особа або об'єднання на підставі договору про спільну діяльність учасників, головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на світових ринках продукції. Це може бути комплекс дослідних інститутів, лабораторій та підприємств, що створюються на заздалегідь підготовлених територіях з метою координації діяльності та співробітництва таких головних ланок, як наука, вища школа, державний сектор виробництва, приватні підприємства, місцеві та регіональні органи управління.

- Технополісу - це науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукомістких технологій на базі взаємовідносин виробничих підприємств і вищих навчальних закладів та науково-технічних центрів. У ньому поєднуються наука, техніка і підприємництво, здійснюється тісне співробітництво між академічною наукою, підприємцями, місцевими і центральними органами влади. Функцією технополісу є максимальне використання унікального науково-виробничого та трудового потенціалу великого міста, його зручного економіко-географічного положення через формування життєво важливої для інноваційної діяльності інфраструктури.

- Бізнес-інкубатору - це комплекс, який займається наданням інноваційних послуг щодо реалізації інноваційних проектів. Інкубаційний період для фірми триває від 2—3 до 5 років, після чого інноватор може вести діяльність самостійно. Головне призначення бізнес-інкубатора - першочергова підтримка малого інноваційного підприємства.

- Венчурних компаній - підприємства, діяльність яких спрямована на наукові дослідження, впровадження нововведень та фінансування інноваційних проектів. Діяльність венчурних компаній пов'язана з досить високим ступенем ризику.

Об'єктами інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Інноваційний продукт - результат виконання інноваційного проекту, науково-дослідної і дослідно-конструкторської розробки нової технології з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії.

Інноваційний продукт повинен відповідати вимогам:

- є впровадженням об'єктів інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва), ліцензії;

- розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень.

10.4. Економічна ефективність технічних та організаційних нововведень.

Ефективність НТП – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали, вимірюється в частках чи відсотках, що характеризують результативність витрат.

Ефект НТП – результат науково-технічної діяльності, що у теорії ефективності ототожнюється з обсягом чистого продукту. Ефект може бути позитивним і негативним.

Розрізняють декілька видів ефекту:

- економічний ефект – це ріст продуктивності праці і зниження трудомісткості, матеріаломісткості і собівартості продукції і чисельності працівників, зростання прибутку і рентабельності.

- ресурсний ефект – це вивільнення трудових, матеріальних і фінансових ресурсів на підприємстві;

- технічний ефект – це поява нової техніки і технології, відкриттів і раціоналізаторських пропозицій, «ноу – хау» і інших нововведень;

- соціальний ефект – це підвищення матеріального і культурного рівня життя громадян, більш повне задоволення їхніх потреб у товарах і послугах, поліпшення умов техніки безпеки праці.

В залежності від рівня оцінки , обсягу ефекту і витрат розрізняють такі види ефективності:

- народногосподарська ефективність – характеризує відношення ефекту до витрат у масштабах народного господарства. Ефектом є ріст національного доходу, а витратами – сукупність споживчих витрат.

- комерційна ефективність – оцінює результативність витрат у масштабах галузі, підприємства, і розраховується як відношення прибутку до вартості основних фондів чи собівартості продукції.

- абсолютна ефективність – характеризує відношення кінцевого народногосподарського чи комерційного ефекту до витрат на реалізацію даного проекту(показники – коефіцієнт економічної ефективності, строк окупності).

- порівняльна ефективність – розраховується у випадку вибору кращого з можливих варіантів. Критерій – мінімум приведених витрат.

Результати реалізації технічних нововведень суттєво впливають на госпрозрахункові показники роботи підприємств - споживачів нововведень.

Такими показниками можуть бути:

1. Приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки(:

;

де Вб,Вн - витрати, віднесені на одиницю продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн.;

Цб,Цн - гуртова ціна одиниці продукції (гуртова ціна продавця) при використанні базової і нової техніки, грн.

ОВб, ОВн - обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур. од.

2. Умовне вивільнення працюючих у зв'язку із впровадженням нової техніки ( Ч);

;

де ППб, ППн - продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн.

3. Економія капітальних вкладень ( КВ):

;

де КВб, КВн - питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн.;

ПТб, ПТн - продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур, од. або грн. за одиницю часу.

4. Зниження матеріальних витрат ( МВ) розраховується за формулою:

;

де МВб, МВн - матеріальні витрати на одиницю продукції при ви­користанні базової і нової техніки, грн.

10.5. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні - науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні складаються із наступних напрямів інноваційної діяльності:

- стратегічні напрями - розраховані на тривалу перспективу (не менше десяти років), розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу;

- середньострокові напрями - розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох - п'яти років: напрями інноваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому та (або) зовнішньому ринках;

- інноваційний потенціал - сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних та культурно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки;

- інноваційна культура - характеризує рівень освітньої, загальнокультурної і соціально-психологічної підготовки особистості та суспільства в цілому до сприйняття і втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах;

- моніторинг інноваційної діяльності - систематичне збирання, оброблення та аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів держави щодо стимулювання і регулювання інноваційної діяльності в країні, результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 року № 433-1V визначаються такі стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності:

- модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології;

- машинобудування та приладобудування; розвиток високоякісної металургії;

- нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації;

- вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій;

- високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості;

- транспортні системи: будівництво і реконструкція;

- охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища;

- розвиток інноваційної культури суспільства.

Головними цілями науково-технологічного та інноваційного розвитку України визначаються:

- підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України та забезпеченні її економічного зростання;

- створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технологічного потенціалу;

- технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому і внутрішньому ринках;

- збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту;

- органічне включення інноваційних факторів до процесу соціально-економічного розвитку держави, збереження довкілля та ефективного використання природних ресурсів, сприяння створенню в економіці достатньої кількості робочих місць, у тому числі для випускників навчальних закладів, фахівців, які внаслідок економічної кризи втратили свої робочі місця у виробництві, науці, освіті тощо, а також для спеціалістів, які звільняються зі Збройних Сил;

- розвиток людини як особистості, збереження і захист її здоров'я та середовища проживання, створення умов для високопродуктивної, творчої та безпечної праці і сучасного побуту.