Інвестиції в людський капітал

Тема «Людський капітал»

План

Людський капітал як соціально-економічна категорія.

Інвестиції в людський капітал.

Аналіз зисків та витрат при інвестиціях в освіту.

Людський капітал як соціально-економічна категорія.

Продуктивні якості і характеристики людини визнані особливою формою капіта-

лу на підставі того, що їх розвиток потребує значних витрат матеріальних ресурсів

і часу, і що вони , подібно фізичному капіталу, забезпечують своєму власнику гро-

шовий дохід.

В теоретичному аспекті слід розрізняти поняття «людський капітал» за трьома

рівнями:

- на особистому рівні людським капіталом називаються знання та навички, які

людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду;

- на мікроекономічному рівні людський капітал уявляє собою сукупну кваліфі-

кацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також здобут-

ки підприємства у справі ефективної організації праці та розвитку персоналу;

- на макроекономічному рівні людський капітал включає накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, слу-

жба профорієнтації та працевлаштування, оздоровлення тощо, є суттєвою час-

тиною національного багатства країни і його називають національним капіта-

лом.

Людський капітал– це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми певний запас здоров’я, знань, здібностей, мотивацій та інших

продуктивних якостей, який цілеспрямовано використовується в певній сфері еко-

номічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впли-

ває на зростання доходів (заробітків) його власника.

Оцінка інвестицій у людський капітал і доходів від його використання звичайно

проводиться в грошовій формі. Але слід підкреслити, що не всі інвестиції і не всі

доходи можна виразити в грошовій формі. Крім грошових витрат, потрібна ще і не-

легка праця людини, але в результаті цього вона одержує моральне задоволення,

економію часу, вищий соціальний престиж та багато інших вигід. Слід зауважити,

що в результаті нарощування людського капіталу отримується інтегральний соціа-

льний ефект, від якого виграє не лише конкретна людина, а і підприємство, на яко-

му вона працює, та суспільство в цілому.

Аналітична єдність речового та людського капіталу полягає в наступному:

- обидва види капіталу є невід’ємними чинниками економічного зростання;

- людський капітал, як і фізичний, створюється і накопичується завдяки капіта-

ловкладенням, що потребує від інвестора значних витрат;

- обидва види капіталу приносять доходи своїм власникам;

- людський капітал у вигляді знань, навичок і здібностей, як і фізичний, є пев-

ним запасом, тобто може накопичуватися;

- економічна мотивація вкладень у людський та речовий капітал принципово

однакова, тобто прийняття рішення щодо інвестування у будь-який з видів

капіталу та їх наслідки аналізуються однаково.

Поряд з цим фізичний та людський капітал відрізняються за своєю політеконо-

мічною суттю, проте обидва види капіталу подібні з огляду на техніко-економічні

аспекти: і людський і фізичний капітал потребують відволікання значних засобів за

рахунок поточного споживання, від обох залежить рівень економічного розвитку в

майбутньому, обидва типи капіталовкладень дають тривалий за характером вироб-

ничий ефект, можуть приносити дохід своїм власникам і аналізуються принципово

однаково.

Інвестиції в людський капітал.

Інвестиції в людський капітал становлять будь-які дії, які підвищують професійну

кваліфікацію і продуктивні здібності людини і, тим самим, продуктивність праців-

ників. Витрати, які сприяють підвищенню людської продуктивності, можна розгля-

дати як інвестиції, оскільки поточні витрати здійснюються з тим розрахунком, що

їх буде багаторазово компенсовано зростаючим потоком доходів у майбутньому.

Всі види витрат, які можна оцінити в грошовій або в іншій формі і які сприяють

зростанню в майбутньому продуктивності та заробітків працівника, розглядаються

як інвестиції в людський капітал.

Інвестиції в людський капітал можна класифікувати за такими групами витрат:

- первинна освіта (дошкільна, початкова, середня, професійно-технічна, вища);

- охорона здоров’я в широкому розумінні, включно з усіма витратами, які спри-

яють продовженню тривалості життя, зміцненню імунітету, фізичної та психі-

чної сили, витривалості людей;

- освіта дорослих, що включає навчання та підвищення кваліфікації на вироб-

ництві, самовдосконалення, додаткову освіту тощо;

- виховання гуманітарних складових людського капіталу, що включає вміння

підтримувати нормальні стосунки, налагоджувати ділові контакти, політичну

і соціальну лояльність, відповідальність людини, її корпоративність, мораль-

ність, ціннісні орієнтації;

- посилення мотивацій працівників до підвищення якості своєї праці;

- міграція працівників та їхніх сімей з метою поліпшення умов працевлаштуван-

ня;

- пошук економічно важливої інформації.

Джерелом інвестицій у людський капітал можуть бути держава (уряд), недержавні

суспільні фонди й організації, міжнародні фонди й організації, регіони, освітні зак-

лади, підприємства, сім’ї та окремі громадяни. В наш час роль держави в цій галузі

дуже велика. Держава застосовує і стимулюючі, і примусові заходи, спрямовані на

примноження людського капіталу нації. До примусових належать обов’язкова для

всіх формальна шкільна освіта в установленому обсязі, обов’язкові медичні профі-

лактичні заходи (наприклад, щеплення) тощо. Основними є стимулюючі заходи.

Уряд використовує два дієвих способи стимулювання приватних інвестицій у люд-

ський капітал: по-перше, через систему податків, субсидій держава впливає на до-

ходи тих, хто здійснює такі інвестиції; по-друге, уряд може регулювати ціни на ін-

вестиції в людський капітал, регулюючи ціни використовуваних для цього ресурсів.

Особливо значна роль держави у двох найважливіших сферах формування людсь-

кого капіталу – в освіті та охороні здоров’я.

Дедалі більше у створенні активів людського капіталу зростає роль окремих під-

приємств. Інвестуючи у своїх працівників, підприємства активізують їхню трудову

віддачу, підвищують продуктивність праці, скорочують витрати робочого часу,

зміцнюють свою конкурентоспроможність. Кошти вкладаються в організацію про-

фесійної підготовки та підвищення кваліфікації, у профілактичні заходи для зміц-

нення здоров’я працівників, в цілому – в підвищення якості трудового життя. Нау-

ково-технічний прогрес потребує значних витрат, пов’язаних з оновленням знань.

Формальна освіта вже давно не єдиний і достатній метод підготовки людини навіть

до трудової діяльності, не кажучи вже про весь комплекс людської життєдіяльності.

Отримання диплома і початок трудової діяльності має стати не завершенням проце-

су освіти, а лише закінченням її загальної, попередньої стадії і початком більш спе-

ціалізованого тривалого процесу набуття професійної кваліфікації, компетентності,

загальнолюдської мудрості.

Поиск по сайту: