Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності

Право власності і право інтелектуальної власності - це різні правові інститути, хоча вони і мають багато спільного. Воно полягає в тому, що їх суб'єктам належать однакові права на об'єкти власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності мають стосовно результатів творчої діяльності такі само правомочності, як і суб'єкти звичайного права власності. Це - право володіння, користування і розпорядження об'єктом своєї власності на свій розсуд (ст. 41 Конституції України). Спільними є способи виникнення права власності і права інтелектуальної власності, незважаючи на їх різноманітність:

• право власності виникає шляхом виробництва об'єкта, право інтелектуальної власності виникає також шляхом створення твору, винаходу тощо;

• право власності виникає шляхом укладення цивільно-правових договорів, так само виникає і право інтелектуальної власності.

Проте між цими двома видами права власності існує чимало суттєвих відмінностей. Зокрема:

1. Право власності ( крім права власності, що встановлюється договором позики) не обмежене будь-яким строком. Цей строк може бути перерваний тільки у випадках, передбачених законом.

Право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк, наприклад, патент на винахід видається строком лише на 20 років. Після чого винахід стає надбанням суспільства.

2. На окремі об'єкти ( винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого об'єкта та його державної реєстрації.

Встановлення звичайного права власності на матеріальний об'єкт спеціальної кваліфікації на потребує. Державна реєстрація права власності на матеріальні об'єкти необхідна лише у випадках, передбачених законом (нерухомості, транспортних засобів тощо).

3. Найбільш суттєва відмінність між зазначеними правами власності полягає в тому, що звичайне право власності встановлюється на матеріальні об'єкти - предмети навколишнього середовища.

Об'єктами права інтелектуальної власності можуть бути лише нематеріальні об'єкти - речі, які в римському приватному праві називались безтілесними. Як уже зазначалось, об'єктами інтелектуальної власності є ідеї, образи, символи, думки, гіпотези тощо. Перелічені об'єкти можуть стати інтелектуальною власністю лише за умови, що вони здатні матеріалізуватися, втілитись у матеріальних носіях. Ідея, яка не здатна до такої матеріалізації, об'єктом права інтелектуальної власності не стає. Проте законодавство деяких країн встановлює правову охорону і на ідеї.

4. Суттєвою відмінністю права інтелектуальної власності від звичайного права власності є здатність об'єкта інтелектуальної власності до тиражування, чого не можна сказати про ма­теріальні об'єкти власності. Ідеї, образи, звуки, символи тощо мають здатність до багаторазового втілення в матеріальному об'єкті. Книга, наприклад, в якій втілено інтелектуальну власність її автора, може бути тиражована в будь-якій кількості. Те ж саме стосується й інших об'єктів інтелектуальної діяльності. Проте при цьому слід мати на увазі, що право інтелектуальної власності встановлюється і діє лише саме щодо цієї нематеріальної речі (ідеї, образи, символи, сполучення звуків тощо), а не щодо матеріальних носіїв, у яких втілено задум автора. Власниками матеріальних носіїв, в які втілено об'єкти інтелектуальної власності, будуть інші особи, які придбали такі носії на законній підставі. Цих власників може бути стільки, скільки тиражовано копій зазначених матеріальних носіїв, а суб'єктом права інтелектуальної власності буде лише автор чи його правонаступник. Право інтелектуальної власності - це право володіння, користування і розпоряджання результатом інтелектуальної діяльності на свій розсуд. Суб'єкт права інтелектуальної власності має право на володіння її результатом. До будь-якого втілення цього результату в матеріальному носії володарем його може бути тільки автор чи його правонаступник. Наприклад, якщо певна музика чи слова пісні склалися у свідомості автора, або навіть уже записані на папері, але ще не оприлюднені, то володарем цієї музики чи слів пісні є автор. Коли ж ноти чи слова пісні опубліковані, то в силу здатності до тиражування ці твори можуть бути у володінні багатьох осіб, але всі вони будуть володіти музикою чи словами пісні не від свого імені, а від імені їх автора. Саме тому при виконанні пісні завжди проголошують ім'я композитора та автора слів.

3. . Ідеальна природа результатів інтелектуальної діяльності

Поряд з речовим правом як одним з видів абсолютних прав, опосередковуючи статику майнових відносин з приводу речей, важливе значення має інший вид абсолютних прав - виключні права на ідеальні результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичних осіб, продукції, робіт і послуг. Ці види абсолютних прав істотно розрізняються як по своїх об'єктах, так і за формами діяльності, в рамках якої вони створюються.

На відміну від фізичної праці, підсумком якого зазвичай служать речі, інтелектуальною діяльністю є розумовий (розумовий, духовний, творчий) праця людини в галузі науки, техніки, у тому числі генної інженерії та мікробіології, літератури, мистецтва і художнього конструювання (дизайну). Результатом інтелектуальної діяльності є виражений в об'єктивній формі її продукт, іменований в залежності від його характеру твором науки, літератури, мистецтва, винаходом або промисловим зразком. Кожному з цих результатів притаманні свої особливі умови їх охороноздатності та використання, а також здійснення та захисту прав їх авторів. Проте всі вони мають ряд загальних ознак.

По-перше, результати інтелектуальної діяльності, на відміну від об'єктів речових прав, мають ідеальну природу. Твори науки і техніки - це певні системи наукових і технічних понять або категорій. Літературні та художні твори представляють собою систему літературних або художніх образів. Зазначені категорії та образи позначаються (виражаються зовні) літерними, цифровими та іншими знаками, символами, образотворчими або звуковими засобами і часто існують на певних матеріальних носіях (папері, плівці, камені, полотні, дискеті тощо). Однак від цього самі вони не перестають бути ідеальними об'єктами. Як всякі нематеріальні об'єкти, що не мають натуральної форми, результати інтелектуальної діяльності не схильні до зносу, амортизації. Вони можуть застарівати лише морально.

По-друге, право не може прямо впливати на розумові процеси, що протікають в головному мозку людини. Процеси розумової діяльності залишаються за межами дії правових норм. Проте, не маючи можливості безпосередньо впливати на створення результатів інтелектуальної діяльності, право в стані позитивно впливати на цей процес шляхом вироблення правових форм організації науково-технічної та іншої творчої діяльності та закріплення в дефінітивних нормах умов охороноздатності її результатів.

Поряд з продуктом людського інтелекту виключне право може бути встановлено на засіб індивідуалізації юридичної особи, а також індивідуалізації виконуваних робіт або послуг. Маються на увазі фірмові найменування, товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місць походження товарів, що використовуються учасниками цивільного обороту з метою персоніфікації (ідентифікації) як самих себе, так і своєї продукції, робіт або послуг.

Засоби індивідуалізації як такі також є плодом чиєїсь розумової діяльності. Проте їх головна цінність, на відміну, скажімо, від творів науки, літератури і мистецтва, укладена не в них самих, а в сприянні з їх допомогою створення здорового конкурентного середовища шляхом розрізнення як окремих підприємців, так і виготовленої ними продукції, виконуваних робіт або послуг. Крім того, виключне право на засоби індивідуалізації закріплюється нема за їх розробниками (наприклад, художниками), а за особами, які зареєстрували їх на своє ім'я.

Ідеальна природа результатів інтелектуальної діяльності аж ніяк не свідчить про її малозначність або відірваності від виробництва необхідних людям речей та інших цінностей людського суспільства. Наука і техніка дозволяють використовувати багатства і сили природи в інтересах людини. Література, мистецтво, дизайн відіграють велику роль у формуванні його духовного світу та естетичного рівня.

В умовах ринку своєчасне і широке використання результатів розумової праці сприяє підвищенню ефективності підприємницької діяльності, якості та конкурентоспроможності товарів, робіт і послуг <1>. Виключні права, насамперед на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки та інші види позначень товарів, є важливою складовою частиною нематеріальних активів підприємств. Поряд з іншими цінностями ці права можуть інвестуватися в підприємницьку та інші види діяльності. Майнові права на результати інтелектуальної діяльності можуть також служити внеском у майно господарського товариства або товариства (п. 6 ст. 66 ЦК).

Поиск по сайту: