Власник зареєстрованого знака для товарів і послуг (тобто на основі отриманого свідоцтва) має право проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.
Несумлінна реєстрація
Несумлінна реєстрація - один із видів порушень прав інтелектуальної власності, при якому відбувається реєстрація певного об'єкту, що характеризується відсутністю відповідальності перед оточенням за виконання цих дій у суб'єкта реєстрації(тієї людини або організації яка(і) реєструють). Передбачає недоброякісну конкуренцію, крадіжку чужих ідей та видачу їх за свої як цілком легальні та власні, маючи на це певні права.
Несумлінна реєстрація товарних знаків різноманітних фірм, підприємств або компаній України (і не тільки, для порівняння, можна поглянути на нашу сусідку - Росію) майже в половині ситуацій стає значною, а точніше кажучи, достатньо великою проблемою, тому що дедалі складніше вдається однозначно провести межу між вже зареєстрованим товарним знаком наприклад та тим, що реєструють. Хоча в українському законодавстві сумлінна реєстрація, більш-менш чітко визначена.Яскравим прикладом даної неоднозначності може бути зміна типової,кольорової або іншої елементної бази оригінальної назви товару (такого що має певний документ - свідоцтво), не змінюючи самої назви, після чого достатньо складно довести, що "оригінальний" вже має свого справжнього правовласника.
Ще одним добрим прикладом несумлінної реєстрації виступає зв'язок з промисловими зразками.Тут мова йде про те, що промисловий зразок можна розглядати з декількох боків, а саме:
1) він виступає засобом індивідуалізації;
2) він є результатом винахідницької або раціональної роботи (тобто доволі складної розумової праці, що потребує зусиль від субєктів цієї праці).
У нашій крайні у якості зразка є можливим варіант реєстрування звичайної упаковки товару, що в свою чергу може спричинити суперчки з боку законодавтсва або неодноразового породження інших юридичних проблем. У цьому випадку причиною цих колізій є несумлінна реєстрація (хоча здавалося, що проблем майже нема або вони не значні), котра виявляєеться у вигляді промислових зразків пакунків всесвітньо відомих товарів з метою уникнення або ухилення (від) державного митного контролю, щоб попередити можливість блокування імпорту цих товарів на територію України.
Надані у цій статті приклади несумлінної реєстрації є лише верхівкою айсбергу. Украінське законодавство у цій сфері потребує значних змін та реформ, щоб забезпечити міцний фундамент для розвтку бізнесу в країні та промисловості у широкому сенсі взагалі.
Мадридська система
Докладніше: Мадридська система міжнародної реєстрації знаків
Юридичні та фізичні особи країн, що підписали Мадридську угоду або протокол до неї, можуть забезпечити в усіх інших країнах-членах Мадридської системи охорону своїх торговельних марок шляхом подачі заяв на ці знаки у Міжнародне Бюро Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, котре здійснює таку реєстрацію. Міжнародна реєстрація торговельної марки має таку ж силу, що й заява про її реєстрацію, подана у кожній з вказаних країн за національною процедурою. У випадку необхідності збільшення числа країн, у котрих забезпечується охорона знака, заявник може зробити заяву про територіальне розширення.
Керування правами
Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Також, власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл на використання знака на підставі ліцензійного договору.
Оцінка товарного знаку проводиться за методами оцінки вартості інтелектуальної власності.
Використання
Поняття «використання торговельної марки» має чітко визначений в законодавстві України зміст. Використанням торговельної марки є такі дії[8]:
· нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт таекспорт;
· застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;
· застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, в тому числі в доменних іменах.
Виключне право володаря свідоцтва на торговельну марку забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:
· здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету;
· використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;
· використання кваліфікованого зазначення походження товару;
· некомерційне використання знака;
· усі форми повідомлення новин і коментарів новин;
· добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.
Географі́чне зазна́чення (ГЗ) — назва або позначення, котрі ідентифікують товар як такий, що походить з певної території, країни, регіону або місцевості і особлива якість, репутація та інші важливі характеристики якого у значній мірі пов'язані із його географічним походженням
Велике значення для досягнення цілей підприємницької діяльності мають не лише певні якісні показники того чи іншого товару, а й певне місце, в якому його вирощують (виготовляють). Наприклад, окремі сорти вина можна виготовити з винограду, який вирощують тільки у певній місцевості, або ж мінеральна вода є корисною лише із свердловин, що розташовані у тому чи іншому районі (Трускавець, Сатанів). Тому правову охорону поряд із такими об'єктами інтелектуальної власності як комерційне найменування, торгову марку надано і географічним зазначенням, які об'єднують родовим поняттям — зазначення походження товару.
Правове регулювання права інтелектуальної власності на географічне зазначення здійснюється ЦК України, Паризькою конвенцією про охорону промислової власності (1883), Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів".