Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Які ж конкретні способи зміни погляду на проблему?

Перший спосіб нової інтерпретації проблеми — переоцінка, гаслом для якої може бути постулат: все не настільки погано. Коли люди не можуть зменшити стресор, вони можуть почати думати про нього по-новому, про його підтекст й наслідки. Щоб по-новому інтерпретувати проблему, ми намагаємося оцінити, реальною чи уявною загрозою нашому благополуччю є даний стресор. Це так звана пізнавальна переоцінка, що означає переосмислення природи проблеми таким чином, щоб пролити нове (позитивне) світло на її зміст. Те, як ми себе почуваємо в даній ситуації, великою мірою залежить від нашої пізнавальної оцінки, або схвалення цієї ситуації. Пригадаємо, що сила впливу стресора залежить не від об'єктивної характеристики, а від нашого суб'єктивного ставлення до нього.

Чи справді цей колега "підсиджує" нас? Чи ви дійсно переживаєте через те, запросять вас на це свято, чи ні? Чи повинні ви одержати вищий бал на екзамені? Чи дійсно ситуація така безрадісна? Подібні питання приводять нас до нової інтерпретації проблеми.

Ми можемо подолати стрес, якщо поговоримо із собою, змінюючи акценти, заміняючи негативні твердження, такі як ох, я в небезпеці!, мене напевне викличуть і я буду мати блідий вигляд - на позитивні твердження: я зробив усе, що міг, у цій ситуації, скоро це минеться. Проблему можна перетворити у виклик, що ви ставите перед собою, а втрати — у несподіване надбання.

Наприклад, ви втратили роботу. Що значить цей випадок? Це обов'язково нещастя? Можливо, це була не така вже й гарна робота, але ви занадто боялися покинути її та пошукати іншу?... Кульгавість або параліч не обов'язково повинні сприйматися тільки як біда, про що свідчив всесвітньо відомий психотерапевт Мілтон Еріксон, який в останні роки життя був прикутий до інвалідного візка. Він згадував, що, коли прийшов працювати в лікарню, завідувач відділення звернувся до нього зі словами: "Еріксон, ти сильно кульгаєш. Якщо тебе цікавить психіатрія, запевняю, що на тебе чекає успіх. У майбутніх пацієнток твоя кульгавість викличе материнське співчуття, а чоловіки не стануть тебе опасатися — каліка та й годі, йому і розповісти все можна, не соромлячись. Ти, головне, ходи зі спокійною фізіономією, нашорош вуха та очі відкрий ширше". Еріксон прислухався до цієї поради, досяг величезного успіху і зберіг дивовижний оптимізм.

У дослідженні з 100 інвалідами з пошкодженням хребта дві третини з них знайшли у своїй травмі позитивний побічний ефект, тобто такі переваги: стаєш кращим, бо сприймаєш оточуючих важливішими за себе, душу цінуєш вище за тіло, відчуваєш зростання рівня самоусвідомлення тощо.

В умовах стресу переоцінюються також мотиви. Замість того, щоб дратуватися з чиїхось дій, чуйна людина намагається побачити ситуацію з іншого погляду, щоб уникнути непорозуміння.

Другий спосіб змінити погляд на проблему — соціальне порівняння: мені краще, ніж іншим. (Зверніть увагу, не я кращий за інших, а саме мені краще). Ш. Тейлор досліджувала жінок, котрі хворіли на рак молочних залоз. Дослідниця знайшла таких, хто успішно подолав цей серйозний стрес. Вони порівнювали себе з іншими, котрі, на їхню думку, були більш нещасними. Це спрацьовувало попри вік, сімейний стан, складність захворювання. Ті, що вже перенесли операцію з видалення пухлини (часткова резекція), порівнювали себе з тими, кому цілком видалили залози. Ті ж, кому видалили залози, порівнювали себе з тими, у кого рак був у більш важкій стадії. Молоді заміжні жінки порівнювали себе з одинокими: "Не уявляю, як можна було б ходити на побачення з чоловіком, не знаючи, як сказати про це". Але жодна самотня жінка не подумала, що для неї було б легше, якби вона була заміжня. Ті, кому було найгірше, почували вдячність до долі за те, що вони не вмерли і не відчували болю. "Справа у тім, — наголошує Ш. Тейлор, — що кожна відчуває, що їй краще, ніж комусь, якщо обирає правильний підхід".

Третій спосіб — уникання: Це не проблема. Чи не буває вигідним долати проблему, ігноруючи її, втікаючи від неї? Наприклад, якщо якісь особисті стосунки стали постійним дратівливим джерелом стресу, то, можливо, час замислитись над тим, чи не варто припинити ці стосунки? Якщо стресогенні обставини на роботі травмують вас, можливо, годі терпіти і треба подбати про зміну місця роботи? У певній ситуації ви можете зрозуміти, що варто відвернути увагу на щось інше, уникнути думок щодо цієї проблеми.

Припустимо, ви збираєтесь до лікарні з приводу звичайної операції — видалення апендиксу, мигдаликів тощо. Чи будете ви глибоко вдаватися в усі деталі, щоб зменшити її ризик? У дослідженні 61 пацієнта виявилося два стилі ставлення до майбутньої операції: уникання і пильність. Ті, хто схильні до уникання, виявили відсутність інтересу до цієї справи, не обговорювали її. Вони вважали операцію чимось на зразок відпустки. На відміну від них "пильні" вдавалися до дрібниць: читали статті, розпитували знайомих, лікарів, дізнавалися про найменшу загрозу, ускладнення. Що ж краще?

Деякі психологи вважають, що пильність — краща стратегія, бо людина заздалегідь готується до можливих небажаних наслідків. Але свої переваги є і в униканні: таким людям потрібна менша анестезія, вони рідше скаржаться, у них рідше бувають дрібні ускладнення та їх раніше виписують (менше знаєш краще спиш).

У випадках, коли ви маєте потрібну інформацію і ситуація не під вашим контролем, відмінним гаслом буде: годі хвилюватися! Я подумаю над цим завтра! тобто слід уникнути втручання. Пильність бажана там, де ваші дії можливі і необхідні, де ви можете щось змінити і знаєте як це змінити. Іноді обидві стратегії працюють разом: можна не вдаватися у подробиці, але приділяти увагу основним моментам. Ті, хто дотримуються мішаної стратегії, також швидко одужують, якщо дбають про себе і опираються у випадку неправильного лікування.

Четвертий спосіб — гумор: Це смішно. У Книзі приповістей Соломонових говориться: "Серце радісне добре лікує" (Пр. 17: 22) — і вчені погоджуються з цим. Гумор встановлює гарний буфер між стресором і негативними емоціями. Ви можете спитати: що ж веселого у нещасті? Справа у підході. Б. Брехт казав: "Той, хто сміється, не чує жахливих новин". Людина, яка здатна перетворити "жахливі новини" на абсурдні, кумедні, менш схильна до депресії, напруження, гніву, ніж та, яка все сприймає дуже серйозно і піддається поганому настрою.

Підкреслимо пізнавальний компонент гумору. Коли ви глузуєте з проблеми, то надаєте їй нового змісту: починаєте бачити її безглузді, анекдотичні аспекти і набуваєте тим самим контролю над нею. Гумор і сміх також дозволяють нам непрямо виразити почуття, які небезпечно виражати прямо, тому цей прийом часто виступає як зброя.

Мати почуття гумору — це не весь час сміятися чи ходити з веселою маскою. Нерідко жінки відчувають, що буцімто повинні всім посміхатися для того, щоб догодити, але часто ця посмішка маскує почуття незручності, безпорадності, нещастя. Для того щоб гумор став ефективною зброєю проти стресу, необхідно дієво використовувати його у стресовій ситуації — підмічати кумедні аспекти у серйозних подіях і бути здатними кепкувати з них. Ворожий гумор б'є мимо: брутальні, злісні жарти за рахунок приниження інших не зменшують стрес. Вони нерідко викликають ще більше напруження і гнів.

 

4. Прийняття проблеми і зменшення фізичного ефекту стресу

На сьогоднішній день багато людей володіють знаннями про методи зменшення стресу, але тим не менш не можуть уникнути стресів в своєму житті. Це пов’язано з тим що в більшості випадків антистресові методи застосовуються спонтанно і не завжди вірно, в результаті - з низькою ефективністю.

Якщо ми звернемося до наукової літератури по стресу, то ситуація буде схожою – широкий діапазон методів зменшення психічної напруги і проблема їх вибору. Одні психологи віддають перевагу одним методам, інші – іншим. Тому перед практичним психологом постає питання диференціації антистресових методів, а також оптимальний підбір тих методів, які максимально відповідають характеру стресу та індивідуальним особливостям людини.

Існує як мінімум дві класифікації методів нейтралізації стресів.

1. В основу першої класифікації закладена природа антистресового впливу: психологічна, фізіологічна, біохімічна та фізична:

· Психологічні методи – АТ, медитація, раціональна терапія…

· Фізіологічні методи – масаж, акупунктура, фізичні вправи, дихальні техніки…

· Біохімічні методи – фармакотерапія, алкоголь, наркотичні речовини, фітотерапія, аромотерапія (валеріана, меліса, лаванда)…

· Фізичні методи – лазня, закалювання, водні процедури, світловий вплив…

Психологічні методи. Найпростіший спосіб зменшити ознаки стресу (високий тиск крові, прискорене дихання) — релаксація або розслаблення. Пригадаємо, що саме слово стрес означає напругу. Якщо ви розслаблені, тобто зняли напругу, то немає і стресу. Біологічний зворотний зв'язок від розслаблення забезпечує такий же ефект, як болетамувальні медикаменти, але набагато дешевший і позбавлений ризику залежності. Релаксація сприяє відновленню психофізіологічного функціонування організму. У тих, хто тривалий час використовує методи релаксації, часто виявляються позитивні зрушення у структурі особистості, спрямовані в бік зміцнення психічного здоров'я.

Існує багато різних методів розслаблення, серед них нервово-м'язова релаксація, контроль дихання, метод біологічного зворотного зв'язку, афірмації, аутогенне тренування та ін. Дослідники встановили, що способи, які прийнятні для однієї людини або для одного типу проблем, можуть не мати того успіху в інших умовах. Тренування релаксації — змінювати напруження і розслаблення певних м'язів, сидіти або лежати тихо, перестати хвилюватися — все це корисно і для імунної системи.

Афірмація – це твердження, що допомагають змінити наш спосіб мислення і сформувати те майбутнє, до якого ми прагнемо. Але не тільки.

Афірмація – це думки, слова, відчуття, емоції, які кожний з нас використовує в повсякденному житті. При цьому, як всі ми розуміємо, використовуємо ми не завжди позитивні, але і негативні твердження. Отже в першу чергу, якщо ви хочете змінити своє життя на краще за допомогою афірмацій, то потрібно використовувати їх тільки в позитивній формі.

Отже, як це працює? Задумайтеся про те, що ви говорите? Порахуйте, скільки разів на день, наприклад ви або люди, що оточують вас, вимовляють слово «Кошмар!!!» і «Жах!!!» Ці слова треба забути! Щоразу замість них говоріть «Ура!» Якщо вголос так поступати складно, можете говорити це про себе. Головне – замінити кожен негативний імпульс на позитивний. Або, наприклад, фраза здивованої людини «Нічого собі!» взагалі не витримує ніякої критики. Запам'ятаєте раз і назавжди – «Все собі». І тільки так, тоді благополуччя ходитиме за вами по п'ятах.

Наші думки і емоції формують наше життя і наше оточення. Пригадайте, що подібне притягає до себе тільки подібне. Негативні думки притягають негативні події в наше життя, а страхи і побоювання обов'язково втіляться, раз вже ми самі спроектували їх. Про що ти думаєш, тим і стаєш. З вищесказаного можна зробити чудовий висновок: «позитивні думки і емоції любові, щастя і задоволення, притягатимуть в наше життя щасливі події і потрібних нам людей».

Ну а для тих, хто переконаний в тому, що це не працює. Пояснимо, що афірмації можуть не працювати тільки в одному випадку – якщо є конфлікт між тим, що ви говорите і хто ви насправді. Тобто, якщо ви думаєте одне, говорите інше, а розумієте під тим третє, то ваше підсвідоме (ангел-охоронець) тим більше не може зрозуміти, що ви хочете отримати насправді. Тобто, якщо ви щодня говорите «Хочу валізу грошей», а підсвідомість відповідає у відповідь «Ага, хі-хі, зараз ще 10 разів повторю і отримаю аж дві валізи. Не працює ця теорія», звичайно, нічого і не працюватиме. Тому що немає конкретної мети. Є просте «хочу».

Головне – ваш позитивний настрій, віра в те, що у вас все вийде. Прийдіть спочатку до гармонії усередині себе, і ви відразу відчуєте, що світ навколо вас змінився. Змінився настільки, наскільки ви цього хотіли.

1. Отже, по-перше, будь-яке позитивне твердження формулюється в теперішньому часі або як факт, що вже відбувся.

2. По-друге, не повинно бути частинки «не, ні».

3. По-третє, воно повинне бути направлене тільки на благу справу і в ім'я добра і любові у всьому Всесвіті.

4. І ще один момент, збуваються не ті бажання, про які ви думаєте, що хочете. А ті, виконання яких насправді хоче ваша підсвідомість. Отже, не дивуйтеся, якщо збудеться те, чого ви так пристрасно хотіли, але навіть боялися про це подумати.

Можна привести в приклад велику Луїзу Хей, яка і є засновником теорії афірмацій. Не дивлячись на те, що народилася вона в дуже бідній сім'ї, піддавалася в дитинстві знущанням з боку оточуючих і багатьом іншим негативним речам, вона змінила своє життя за допомогою позитивного мислення, яке стало суттю її життя (охочі можуть почитати її книги, де вона дуже багато розповідає про шлях цієї зміни). І все, що зуміла досягти Луїза Хей, вона досягла без сторонньої допомоги шляхом активного застосування освоєного і навіть покращеного нею методу позитивного мислення, в основі якого лежать її унікальні афірмація. Ця жінка власними силами відновила своє зруйноване здоров'я (позбавилася від раку матки без ліків і операцій, а тільки силою думки) і налагодила свою долю!

Ще одне важливе зауваження. Афірмації можуть змінити ваше життя, тому, перш за все, задумайтеся, а чи варто міняти те життя, яке у вас є зараз. Можливо, не потрібно лагодити те, що не ламалося. Якщо ж ви твердо вирішили, що зміни вам необхідні, як повітря, тоді вперед. Вас чекають великі справи.

Вимовляння афірмацій є ефективним способом досягнення своєї мети, щастя, любові, внутрішньої гармонії, здоров'я і благополуччя. Працюйте з ними щодня, вимовляючи їх вголос або про себе, і результат не примусить чекати!

І остання порада, перш ніж почнете застосовувати афірмації, вибачтесь у себе і у свого тіла за те, що раніше думали про когось (тим більше про себе) погано, за те, що відчували негативні емоції, і пообіцяйте собі з цієї миті думати і говорити тільки позитивно. І виконайте цю обіцянку.

Коли ваше життя заповнять тільки позитивні думки, відчуття і емоції, то разом з ними прийдуть і залишаться з вами назавжди мир, взаєморозуміння, співчуття, здатність прощати і найголовніше – любов. Необхідно навчитися бачити хороше у всьому, з чим ви зустрічаєтеся, і повірте, світ відповість вам тим же. Позитивні світлі думки вестимуть вас по життю і розкриють перед вами всі двері.

Фізіологічні методи. Включають в себе безпосередній вплив на фізіологічні процеси в організмі, зокрема на серцево-судинну, дихальну та м’язеву системи.

Фізичні вправи і прояви: біг, танці, їзда на велосипеді (фізичні вправи), плач, сміх (фізичні прояви) дуже важливі для підтримування здоров'я і зменшення стресу. Перерви серед роботи, які дають наснагу через фізичні рухи, приносять відчуття свободи, свіжості і енергійності, знов-таки, якщо ці рухи не ворожі, не агресивні. Люди, що домішують агресивних думок під час вправ, підливають масла у вогонь. Фактично ваше ставлення до вправ має вирішальне значення. Оберіть таку діяльність, яка несе вам задоволення. Спорт корисний, особливо ті види, котрі не вимагають надлюдських зусиль і боротьби із суперником. Напруга при змаганні може перекреслити ту користь, яку несе спорт. Якщо ви хочете одержувати користь, цікавтеся ходом гри, а не своїм супротивником, чи своєю можливою поразкою або перемогою. Будь-яка діяльність, яка примушує вас ненавидіти себе чи інших, не принесе користі.

Цілющий вплив фізичної активності на здоров'я цілком закономірний. Протягом тисячоліть емоції людини були безпосередньо пов'язані із м'язовою діяльністю. Однак порівняно з XIX ст. обсяг фізичних зусиль зменшився у 100 (!) разів.

Крім зменшення напруги, вправи ведуть до подолання тривоги, депресії, меланхолії. В одному дослідженні студентки (43 особи) із середньою і сильною депресією відвідували один із трьох класів. Перший клас займався аеробікою тричі на тиждень, другий — релаксацією і спокійними прогулянками чотири рази на тиждень і остання, контрольна, група нічого не робила. Через п'ять, а потім через десять тижнів всіх перевіряли на рівень депресії і стан здоров'я. Ті, хто енергійно тренувалися, поліпшили фізичну форму, у них знизився рівень депресії. У групі релаксації і контрольній групі ці показники не змінилися.

При виборі обсягу фізичних вправ слід бути обережним. Якщо ви вирішили, починаючи із завтрашнього дня, пробігати по 5 км за будь-якої погоди, то таке рішення може викликати ще більший стрес. Важливо обрати не дуже напружену програму, що дасть вам радість, а не виснаження чи роздратування.

Природні фізичні прояви — сміх, плач — також сприяють звільненню від стресів. Сум, що не проявився у сльозах, примушує плакати інші органи. Отже, плачте, коли є потреба, це корисно!

Біохімічні методи.

Вживання ліків є відомим способом зменшення шкідливого стресу. Нам добре відомі подібні можливості. Наголосимо лише, що те полегшення, яке наступає після прийому ліків і сама причина для їх вживання може призвести до психологічної, а в деяких випадках і до фізіологічної залежності. Тому вживання фармакологічних та хімічних засобів слід рекомендувати з обачністю. У цих випадках також треба подбати про усунення самого джерела стресу. Якщо цього не робити, то проблема психологічної залежності зростатиме. Те ж саме стосується вживання алкоголю і тютюну.

Важливо також вилучити чинники, які можуть провокувати стрес. Це, головним чином, алкоголь та кофеїн.

Алкоголь є протоплазматичним токсином. Протоплазма — це складова частина клітин тіла. Все, що порушує роботу клітин, є токсином. Коли людина випиває 1—2 чарки, то вона спочатку відчуває легке збудження. В цей час білі кров'яні тільця починають боротися з токсином, жертвуючи собою при відторгненні уражених або мертвих клітин. Загальна кількість захисних клітин в організмі тимчасово знижується. Еритроцити, скупчуючись групами, утворюють мікротромби, блокують доступ крові до окремих груп клітин, особливо мозкових, повністю знищуючи деякі з них. Цей ефект групування червоних кров'яних тілець можна спостерігати і після 12 годин від часу вживання двох чарок алкоголю. Вживаючи алкоголь, кожного разу людина втрачає певну кількість клітин головного мозку, котрі не відновлюються (В. Фостер, 1995). Академік І. Мозгов зазначав, що дія алкоголю починається одразу після всмоктування, відбувається повільно і мало залежить від його загальної кількості в організмі. Чим більша прийнята доза, тим довше алкоголь затримується в організмі і при цьому значна його кількість перетворюється у токсичні сполуки.

Наступна реакція організму наступає через кілька хвилин — розслаблення. Але окремі частини організму стають більш активними. Клітини печінки активізуються, щоб звільнитись від токсину, намагаючись знешкодити його. Ось чому алкоголіки часто гинуть від цирозу печінки. Алкоголь — це не ліки від стресу. Він викликає низхідну депресію центральної нервової системи, пригнічує функції кори головного мозку і є причиною 80 % випадків смертельних захворювань раком стравоходу і ротової порожнини. Алкоголь згубно впливає на спадковий матеріал: народжуються розумово неповноцінні діти або діти з різними фізичними вадами. Людина у стані стресу потребує води, а алкоголь підвищує виведення води з організму і призводить до його зневоднення. Вже одна-двічарки викликають спазм коронарних артерій, знижуючи постачання серця киснем і створюючи умови для інфаркту міокарда. При тривалому вживанні алкоголю розвивається гастроентерит з порушенням секреторної та моторної діяльності і різким ослабленням процесів травлення. Отож, якщо ви п'єте, кидайте негайно! А якщо не п'єте, не починайте!

Про шкідливу дію кофеїну відомо далеко не всім. Кофеїн міститься у каві, чаї, какао.Він зовсім не знімає втому. Організм при вживанні кави все одно лишається втомленим, тільки людина цього не помічає. Реакція і рефлекси тимчасово загострюються, але невдовзі знижуються до більш низького рівня. Незважаючи на те, що виділення кофеїну починається швидко, його сліди, а також сліди продуктів розпаду залишаються ворганізмі протягом кількох днів. Від малих доз збільшується величина умовних рефлексів, від середніх доз на сильні і слабкі подразники рефлекси однакові, авід великих доз на сильні подразники рефлекси нижчі, ніж на слабкі. В окремих випадках рефлекси знижуються і на сильні, і на слабкі подразники. Вже через одну-дві години проявляється зниження збудливості, яке супроводжується зниженням умовних рефлексів, ослабленням функціональної діяльності всіх органів та систем. Стан зниженої збудливості зберігається протягом 5—7 днів.

Кофеїн мобілізує механізми стресу, підвищує вміст цукру вкрові, частоту серцебиття, силу серцевого викиду і тиск крові. Може викликати головний біль, дратівливість, нервозність та безсоння. Його дія нагадує пришпорювання загнаного коня. Кінь, відчуваючи біль, може рухатися швидше, алевтома його не залишає. Ми витрачаємо енергію з резервів. А відновити ці резерви непросто.

Цікаве дослідження було проведене Мервіном Гардинджем в Інституті громадської охорони здоров'я при університеті Лома-Лінда. Доктор Гардиндж з'ясував, що один із різновидів павуків плете прекрасне симетричне павутиння. Він відміряв малі дози кофеїну і вводив їх у тіло павука. Доза за дією була еквівалентна двом чашкам кави для дорослої людини. Потім вивчалося сплетене павутиння. Воно було деформовано, значно меншихрозмірів, з малою кількістю променів, потворної форми. До введення кофеїну в павутинні було від 30 до 35 концентричних кілець. Після введення речовини навіть через 48 годин павутиння залишалося деформованим і мало 12-13 кілець. Картина не мінялася і через 72 години. Лише через 96 годин після ін'єкції форма павутиння поверталася до норми.

Люди, які вживають багато чаю та кави, більш чутливі до всіх захворювань. Отож, уникайте кофеїну!

Фізичні методи. Свіже повітря, вода і сонце в помірних дозах сприяють ефективнішій боротьбі зі стресом. При сильних стресах посилюється пригнічення дихання, людина дихає поверхнево, неповно. Протягом життя людина навчається неправильно дихати, затримуючи подих. При багатьох емоційних розладах правильне повне дихання — це ключ, який може принести полегшення і зцілення. Коли ваші нерви напружені, коли ви "на межі" і готові зірватися, зробіть маленький експеримент: зупиніться і кілька разів глибоко вдихніть. Набирайте повні легені повітря і повільно видихайте. Ви можете відчути, як розслабляєтеся і нервове напруження спадає. Цьому вчить книга В. Фостера "Новий старт" (1998).

Вода має цілющі можливості. Клітини мозку на 70—85 % складаються з води. Щоб добре працювати, мозок потребує дуже багато води. На жаль, людина споживає набагато менше води, ніж їй потрібно. Тому є необхідність у примусовому питті "зайвої" води, тобто у кількості, більшій за потребу. Якщо ви відчуваєте стрес, депресію, роздратування, це часто може бути пов'язане з дефіцитом води в організмі. Спробуйте самі випити склянку-другу води і пригостити оточуючих. Це найдешевше і підчас найефективніше, що можна запропонувати для тонізації організму.

Існує ряд ефективних гідропроцедур, здатних заспокоїти і розслабити нас. Наприклад, нейтральна ванна, яка діє заспокійливо, знімає емоційне напруження та нормалізує сон. її температура — 35-36 °С, тобто вона не повинна бути теплішою за температуру тіла. Розтирання гарячою рукавицею спершу викликає збудження, а потім розслаблення м'язів і зняття нервового напруження. Обгортання мокрим простирадлом є одним з найсильніших заспокійливих засобів, особливо ефективним у стані різкого збудження.

2. Друга класифікація методів нейтралізації стресу побудована в залежності від способу застосування антистресового впливу:

Засоби самодопомоги – АТ, дихальні техніки, медитація, фізична культура, сауна…

Технічні засоби – магнітофонні та CD записи, навчаючі комп’ютерні програми, метод біологічного зворотного зв’язку…

Методи, що потребують участі іншої людини – психотерапія, секс, дружнє спілкування, командні ігри спорту…

Практика показала, що найбільш ефективним способом регуляції рівня стресу є зовнішній – за участю психолога, психіатра чи будь-якої іншої позитивно налаштованої людини.

Іноді такий спосіб неможливий через відсутність спеціаліста або небажання людини ділитись проблемами з незнайомою людиною. В цьому разі застосовуються різноманітні методи самодопомоги.

3. В регулюванні виробничих стресів існує власна класифікація методів оптимізації функціональних стані, що поділяє всі методи антистресового захисту на організаційні та психопрофілактичні.

Організаційні методи – направлені на зменшення ступеню екстремальності факторів виробничого середовища та їх більшій відповідності психофізіологічним особливостям робітників. Його основні напрямки:

· Раціоналізація процесів праці шляхом складання оптимальних алгоритмів праці, часових лімітів;

· Удосконалення засобів праці у відповідності з психофізіологічними особливостями людини;

· Розробка оптимальних режимів праці та відпочинку, які б попереджали передчасне виснаження ресурсів працівника;

· Раціональна організація місць праці і формування оптимальної робочої пози;

· Формування благоприємного соціально-психологічного клімату в колективі;

· Підвищення моральної та матеріальної зацікавленості в результаті праці.

Психопрофілактичні методи – направлені безпосередньо на психіку працівника та його функціональний стан.

· Влив кольором та функціональною музикою;

· Вплив на біологічно-активні точки;

· Оздоровлюючі фізичні вправи;

· Переконання та навіювання;

· Самонавіювання та аутотренінг;

· Дихальна гімнастика;

· Медитація.

4. Також виділяють два напрямки в боротьбі зі стресом: профілактичний та терапевтичний:

· Профілактичний напрямок – посилення захисних сил організму, зміна ставлення до психотравмуючої ситуації, розвиток позитивного мислення;

· Терапевтичний напрямок – направлений на нейтралізацію вже існуючого стресу і полягає у ціле направленому впливі на його тілесні та емоційні прояви.

 

5. Комплексні способи подолання стресу

1. Допомога іншим. Людина в стані стресу може звернутися за допомогою і підтримкою до інших.

Вона не повинна зустрічати стрес самотньо. Підтримка від друзів та близьких може дуже допомогти. Але не менш дієвим є надання допомоги іншим людям. Психологи, які працювали із військовополоненими, заручниками, біженцями, жертвами катастроф, зазначають, що вирішальний момент в їх одужанні — це співчуття, "видужання через взаємодопомогу". Люди набувають сили,коли надають допомогу іншим. Апостол Павло закликав: "Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа" (Гал. 6:4).

Чому зацікавленість в інших цілюща? Здатність виглядати назовні із свого "панцира", дбатипро інших — риси, що стосуються усіх успішних механізмів подолання стресу, які досі обговорювалися. Саме це веде до розв'язання проблеми, допомагає переоцінити конфлікт, побачити його очима інших, дозволяє розглянути проблему в перспективі замість перебільшення її значущості. Через такі складові, як терпимість (толерантність), прощення, відчуття зв'язку з людьми приходить допомога й полегшення.

Різновидом психологічної допомоги є консультативна допомога або психотерапія, яку людині (клієнту) в стані стресу надає професіонал (консультант чи психотерапевт). Клієнт і терапевт спілкуються у формі розмови, яка ґрунтується на співчутті, довірі, прийманні особистості клієнта, розумінні. Знання, досвід, кваліфікація психолога, характер відносин з клієнтом мають значення і при визначенні проблеми, і при пошуку продуктивного погляду на неї, і в зниженні фізичного ефекту від стресу.

2. Могутній психотерапевтичний ефект має віра в Бога. Вона пропонує звільнення від стресу шляхом зміни уявлення людини про саму ситуацію, про вимоги до себе, про можливість і важливість справлятися з цими вимогами. Той, хто вірить, що Бог його любить, сприймає неприємності набагато спокійніше, тому що приймає їх або як заслужений наслідок своїх дій, або як випробування. О. Степуніна (1999) у дипломному дослідженні над 40 віруючими і 40 невіруючими встановила наявність суттєвих статистичних відмінностей між двома групами. Для віруючих властива більша емоційна стабільність, більша стійкість щодо ставлення до стресу, вищий рівень емпатії (співчуття), наявність наскрізного сенсу життя, тобто вони прагнуть до більш довготривалих та опосередкованих цінностей порівняно з невіруючими. Величезний цілющий потенціал має молитва, яка здатна приносити втіху та внутрішню гармонізацію за найнестерпніших обставин. У дослідженні Т. Пашукової (1994) було виявлено, що навіть нетривалий (протягом двох тижнів) досвід молитви привів до подолання небажаних психічних станів у школярів. У них навіть змінилися характерологічні тенденції — зменшилася домінантність-владність, самовпевненість-самозакоханість, несамостійність» конформізм. Замисліться, яка глибина у такій давній східній молитві: "Господи, дай мені сили, щоб справитися з тим, що я можу зробити (це є активний вплив на проблему), дай мені мужність, щоб змиритися з тим, чого я не можу зробити (тобто інша інтерпретація і прийняття проблеми), і дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від одного (йдеться про комплексні способи подолання стресу)".

З. Зміна способу життя, наближаючи його до здорового і врівноваженого. Те, що з нами трапляється — це наслідок того, як ми живемо, що їмо, як поводимося, яких звичок дотримуємося. Варто змінити причину, щоб змінився наслідок. Ми можемо відмовитися від шкідливих продуктів та напоїв, поганих звичок, розвинути в собі самоконтроль, використовувати силу волі, розвивати правильні мотиви, впевненість в собі, займатися само вдосконаленням. Треба вчитися раціонально використовувати свій час, розподіливши його так, щоб не витрачати лише на підтримання життя. В. Фостер (1998) писав: "Нам необхідний час для відпочинку, для насолоди товариством друзів і красою світу, в якому ми живемо. Повноцінне життя вимагає часу на те, щоб послухати жайворонка, який заливається радісною піснею або разом з дитиною відчути радість, збираючи в лісі проліски. Просто необхідний час, щоб збагачувати наше життя симфонією мистецтва, обертонами і гармонією музики. Життя передбачає, щоб ми відводили час для молитви. А коли згущуються нічні тіні, воно пропонує нам подивитися на зірки і подумати про Того, Хто створив все це. Через тисячу років земні проблеми, котрі займають світ сьогодні, не будуть мати жодного значення,"

Отже, не такий страшний стрес, як його дехто уявляє. Від нього можна ефективно боронитися. Він може бути навіть корисним. Якщо б у житті все завжди йшло за нашими планами, якби ми ніколи не зустрічалися із загрозою, не ставили б перед собою складні цілі, то що б нас змушувало замислюватися над життям, виробляти у собі терпіння, стриманість, мужність, волю? Ми б втратили багато можливостей для удосконалення.

Питання для перевірки: 1. Випадково ви розбили свої окуляри. Яка реакція буде прикладом пізнавальної переоцінки: а) я такий незграбний бовдур; б) нічого я не можу зробити до пуття; в) прикро, але все одно мені потрібна була нова оправа; г) я забуду про це на тренуванні.

2. Ви стали жертвою злочину і з'ясовуєте, які існують законні основи та фінансові можливості для відшкодування збитків, для встановлення справедливості. Прикладом якого способу подолання стресу є подібні дії: а) активний вплив на проблему; б) відвертання від неї уваги; в) психотерапія; г) розслаблення; д) допомога іншим.

3. "Це заняття виводить мене з себе, але воно все ж краще, ніж взагалі не ходити в інститут", — це приклад: а) уникання; б) соціального порівняння; в) психотерапії; г) розслаблення.

4. Ваш сусід по кімнаті створив гармидер у помешканні, накидавши брудної одежі, недоїдків, паперів. Чи варто вам: а) зробити зауваження; б) почати сварку; в) ображено прибрати кімнату самому; г) згребти все докупи, поставити прапор із гаслом: «Монумент на честь битви через дурниці».

ВІДПОВІДІ: 1. "Прикро, але все одно мені потрібна була нова оправа". 2. Активний вплив на проблему. 3. Приклад соціального порівняння. 4. Варто згребти все докупи, поставити прапор із гаслом: "Монумент на честь битви через дурниці".

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.