Відгук на контрольну роботу

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Питання Класифікація виробничих травм.

Виробничі травми розподіляють за такими класифікаційними ознаками:

– за видом травмуючого агента – механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін.;

– за виробничими матеріальними причинами (носіями) – рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи та ін.;

– за локалізацією травм – травми очей, голови, рук, ніг, тулуба тощо;

– за ступенем тяжкості пошкоджень – легкі травми, тяжкі травми, смертельні травми;

– за технологічними операціями – вантажно-розвантажувальні роботи,

перевезення вантажів та ін.

Виробнича травма часто є наслідком нещасного випадку.

Нещасний випадок – це раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або наступила смерть.

Професійне захворювання – патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів. Діагноз професійного захворювання встановлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили виникнення та розвиток даного захворювання, тобто є його безпосередньою, безумовною причиною.

Слід зазначити, що загалом в охороні праці розглядаються нещасні випадки, які пов’язані з виробництвом. Державний стандарт ДСТУ 2293-93 ССБП „Охорона праці. Терміни та визначення” дає таке визначення:

Нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршання стану здоров’я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов’язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника. В той же час резолюція МОП (Міжнародна організація праці) „Про статистику виробничого травматизму”, що прийнята на 16-й Міжнародній конференції із статистики праці у 1998 році містить дещо інше, більш розширене визначення нещасного випадку на виробництві:

Нещасний випадок на виробництві – несподівана та незапланована подія, включаючи дії умисного, насильницького характеру, яка виникає внаслідок трудової або пов’язаної з нею діяльності, що призводить до травмування, хвороби або смерті.Така відмінність у визначеннях, проте, не призводить до якихось протиріч між державними та міжнародними нормативними документами з охорони праці взагалі і веденням статистики виробничого травматизму зокрема.

Це пояснюється тим, що детальна класифікація випадків травматизму, що відносяться до категорії виробничих травм, що міститься в Положенні про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094, фактично задовольняє вимогам міжнародного визначення нещасного випадку на виробництві.

1. Основні Законодавчі акти України з охорони праці

Основним законом з охорони праці є закон України “Про охорону праці”. Цей закон був прийнятий 14 жовтня 1992 року. 21 листопада 2002 року Верховна Рада прийняла нову редакцію Закону України “Про охорону праці” (№229-IV). В новій редакції збереглися основні положення попередньої редакції, але за структурою це зовсім новий закон. Головна різниця – це система соціального захисту працівника за рахунок загальнообов’язкового державного страхування. Тому Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону праці”, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (вступив у дії 1 квітня 2001 р.)та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Важливе значення має Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р.№ 1232 “Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві ”.

Також до законів України, які доповнюють законодавчу базу з охорони праці можна віднести наступні закони України: «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

2. Державні нормативно-правові акти з охорони праці

Державні нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання.

Кодування НПАОП має наступний вигляд (цифра позначена знаком Х): НПАОП ХХ.Х-Х.ХХ-ХХ Перших три цифри показують вид економічної діяльності (група, клас)

відповідно до ДК 009-96 (Державний класифікатор України: Класифікатор видів економічної діяльності),

Зараз діє ДК 009:2010 КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Чинний від 01.01.2012 р.

наприклад:

27.3 Виробництво проводів, кабелів і електромонтажних пристроїв

35.1 Виробництво, передача та розподілення електроенергії

30.3 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання

21.1 Виробництво основних фармацевтичних продуктів

Якщо нормативно-правовий акт поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності, зазначається код 0.00.

Подальші цифри Х.ХХ: перша визначає вид НПАОП; дві останні визначають порядковий номер в межах реєстру.

Види НПАОП (в уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке цифрове позначення:

правила - 1

переліки - 2

норми - 3

положення - 4

інструкції - 5

порядки - 6

інші - 7

Останні дві цифри вказують на рік затвердження документа, наприклад, 2000 рік – 00.

В Україні створено державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці (реєстр НПАОП). Зміни у реєстрі публікуються в журналі «Охорона праці». Одночасно створений і підтримується електронний варіант Реєстру НПАОП. Треба зазначити, що до 8 червня 2004 року нормативно-правові акти з питань охорони праці (НПАОП) мали назву: Державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.93 № 64 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про охорону праці» було створено перший Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.93 № 64 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про охорону праці» було створено перший Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП). З 01.01.2007 р. державні нормативні акти з охорони праці – ДНАОПи припинили своє існування.

Згідно з «Положенням про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) Начальник служби: Хохотва Олександр Іванович, 1952 р.н., Донецька обл..

(затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №408/2011) служба «опрацьовує і затверджує правила, норми, інші нормативно-правові акти з промислової безпеки, охорони праці», тобто НПАОПи.

В Радянському Союзі була створена досить розвинута система стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ). Основна кількість цих стандартів застосовується на території України до їх заміни іншими нормативними документами. Відповідно до угоди про співробітництво в галузі охорони праці, укладеної керівниками урядів держав СНД у грудні 1994 року, стандарти ГОСТ ССБТ надалі визнаються Україною, як міждержавні стандарти за узгодженим переліком.

Система стандартів безпеки праці – комплекс взаємопов’язаних стандартів, які містять вимоги, норми і правила, що направлені на забезпечення безпеки праці, збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Діючі ГОСТи ССБТ мають шифр 12 і поділяються на 6 підсистем:

0 – організаційно-методичні стандарти;

1 – стандарти вимог і норм за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

2 – стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;

3 – стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

4 – стандарти вимог безпеки до засобів захисту працівників;

5 – стандарти вимог безпеки до будинків і споруд. (Підсистеми 6–9 – резерв.)

В Україні розробляються державні стандарти України – ДСТУ, які повинні частково замінити діючі ГОСТи ССБТ. В Україні розробляються і діють Державні стандарти України (ДСТУ). Кількість ДСТУ, які відносяться до питань охорони праці, з кожним роком збільшується.

Так, наприклад, у галузі охорони праці вже діють:

ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення.

ДСТУ 4050-2001. Спецодяг сигнальний. Жилети. Технічні умови.

Крім наведених вище, питання охорони праці регламентовані державними будівельними нормами – ДБН, основними з яких є:

ДБН, В. 2. 5. – 28– 2006. Природне і штучне освітлення.

ДБН А.3.2-2-2009. ССБТ. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення.

ДБН В.1.2-12-2008. Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки.

ДБН А.3.1-5-2009. Організація будівельного виробництва.

Крім ДСТУ, ГОСТ і НПАОП, в Україні діють: ДСН – Державні Санітарні Норми; ДБН – Державні Будівельні Норми (прийняті за часів незалежної України) та СНиП – Строительные Нормы и Правила (російська абревіатура), які прийняті за часів СРСР;

Питання з виробничої санітарії на сьогодні містять не тільки ГОСТи ССБТ, але і державні санітарні норми. Так, наприклад, розглянемо вимоги до наступних виробничих факторів – шум (1), вібрація (2), мікроклімат виробничих приміщень (3).

Вимоги до цих факторів нормуються:

1. ГОСТ 12.1.003-83. Шум. Общие требования безопасности. ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

2. ГОСТ 12.1.012-90. Вибрация. Общие требования безопасности. ДСН 3.3.6.039-99. Санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації.

3. ГОСТ 12.1.005-88. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зонû.

ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

Протипожежна безпека забезпечується виконанням вимог «Правил пожежної безпеки в Україні» (НАПБ А.01.001-2004) та нормативно-правових актів з пожежної безпеки – НАПБ. /Державний реєстр цих актів – «Реєстр НАПБ», виданий в Україні у 2001 році./

Крім зазначеного вище НАПБ А.01.001-2004 основними, з точки зору забезпечення пожежної безпеки у будівництві, слід вважати:

НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

ДБН В.1.1-7-2002. Пожежна безпека об’єктів будівництва.

ДБН В.1.2-7-2008. Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека.

ПУЕ – Правила Улаштування Електроустановок. (Міністерство Енергетики та вугільної промисловості України Наказ №36 від 31.03.2011 Про затвердження нової редакції глави 1.7 «Заземлення та захисні заходи від ураження електричним струмом» Правила улаштування електроустановок). Також на території України діють міжнародні стандарти, які мають англійську абревіатуру ISO.

Поиск по сайту: