Розрахунок загального штучного освітлення приміщення за методом коефіцієнта використання світлового потоку

Розрахувати загальне штучне освітлення приміщення за методом коефіцієнта використання світлового потоку для приміщень розмірами, що наведені у табл. 3.9а:

Керуючись ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», вибрати джерело світла для заданого приміщення і кількість ламп в одномуосвітлювачі.

Потрібно:

1. Вибрати джерело світла і тип освітлювача;

2. Вибрати тип лампи, що забезпечує нормовану освітленість при прийнятій нижче (в подальших розрахунках) їхній кількості, аргументувати необхідний світловий потік однієї лампи;

3. Обґрунтувати норму освітленості робочих поверхонь у заданому приміщенні;

4. Залежно від індексу приміщення та співвідношення коефіцієнтів відбиття визначити коефіцієнт використання світлового потоку;

5. Розрахувати кількість освітлювачів й кількість ламп в одному освітлювачі;

6. Вибрати схему розташування освітлювачів (зобразити графічно).

Вказівки до розв’язання завдання

Розрахунок ведуть методом загального рівномірного штучного освітлення за коефіцієнтом використання. Залежно від розмірів і призначення приміщення, а також враховуючи варіантні вихідні дані, намічають принципову конструкцію освітлюваної установки, тип джерел світла в ній та ін. (табл. 7.б).

Використовуючи [9], визначають необхідний світловий потік однієї лампи Ф _л, що забезпечує нормовану освітленість.

За ДБН В.2.5-28-2006 (табл.1) визначають норму освітленості для заданого приміщення Е_н, лк залежно від його функціонального призначення).

Залежно від геометричних характеристик приміщення знаходять i – індекс приміщення:

i = S / [h(a+b)],

де S – площа приміщення, м²:

S = a · b,

a – довжина, b – ширина приміщення, м;

h – висота підвішування освітлювача над освітлюваною поверхнею (не плутати із загальною висотою приміщення), м.

Знаючи індекс приміщення i та співвідношення коефіцієнтів відбиття ρ_ст, ρ_стін, ρ_підл за [9] визначають коефіцієнт використання світлового потоку η, %:

η = f(і; ρ_ст; ρ_стін; ρ_підл),

де ρ_ст; ρ_стін; ρ_підл – коефіцієнти відбиття відповідно стелі, стін та підлоги (табл. 3.9б).

Потім виконують остаточний розрахунок:

n = (Е_н · S · K₃ · Z) / (N · Ф_л · η),

де n – кількість освітлювачів, шт. При розрахунку кількість світильників округляють до цілого числа;

N - кількість ламп в одному світильнику, шт. Освітлювачі з лампами розжарювання можуть мати довільне число ламп. Люмінесцентне освітлення у приміщеннях з постійним перебуванням людей для уникнення пульсації світлового потоку вимагає число ламп в одному освітлювачі кратне 2. У приміщеннях з постійним перебуванням людей категорично забороняється застосовувати однолампові люмінесцентні освітлювачі, що живляться від змінного струму і не мають спеціальних засобів уникнення пульсації;

Ф _л – світловий потік однієї лампи, лм (беруть з технічних характеристик ламп);

Е_н – нормована освітленість за ДБН В.2.5-28-2006, лк;

K₃ – коефіцієнт запасу, що враховує старіння, запилення світильників;

Z – коефіцієнт рівномірності: для ламп розжарювання Z = 1,15, для люмінесцентних (газорозрядних) – Z = 1,1;

S – площа приміщення,м²;

η – коефіцієнт використання світлового потоку визначають за таблицями [9] у частках одиниці.

Таким чином, на підставі розрахунку визначають необхідну кількість ламп (N), обирають місця розташування освітлювачів і їхню кількість (n), що показують на графічній схемі (де зображують розміщення світлових приладів на стелі).

Поиск по сайту: