Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Что побуждает Вас учиться?

КУРСОВА РОБОТА

Студентки 11-ПС навчальної групи

Харченко Марини Вікторівни

ТЕМА: УСПІШНІСТЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ СТУДЕНТА

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор психологічних наук, професор

Хохліна Олена Петрівна

КИЇВ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ І. Причини успішності та мотивація навчання у студентів

1.1 Поняття про мотивацію особистості як складової спрямованості……. 6

1.2 Види мотивів навчальної діяльності студентів ………………………. 10

1.3 Вивчення впливу мотивації на успішність діяльності………………... 15

Висновки до розділу………………………………………………………… 18

РОЗДІЛ ІІ. Емпіричне вивчення зв’язку мотивів з успішністю навчальної діяльності

2.1 Методика дослідження………………………………………………….. 21

2.2 Результати дослідження та їх аналіз…………………………………… 22

Висновки до розділу………………………………………………………… 26

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………... .29

ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 31

ВСТУП

Актуальність дослідження.Роки навчання у вищому навчальному закладі- це роки становлення особистості. У процесі навчальної діяльності у студентів формуються світогляд, ідейність, цілеспрямованість, колективізм та інші важливі якості особистості. Успіх у цьому залежить не тільки від змісту навчально- виховної роботи і методів роботи викладачів, він обумовлюється також ставленням студентів до знань, до педагогів, своїх навчальних і соціальних обов’язків, тобто залежить від пізнавальної і суспільної активності самих студентів.

Навчання обов’язково передбачає виховання у студентів позитивного ставлення до опанування знань, умінь і навичок. Якщо дитина не хоче вчитися і його актуальні інтереси, запити, прагнення не зв’язані безпосередньо з навчанням, то виховний вплив викладача, його зусилля не дають бажаних результатів. Діяльність, зокрема і навчання, викликана певними мотивами. Поняття “ мотив “ (від лат. movere- рухати, штовхати) означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків (тобто те, що примушує людину до дій).

У навчальній активності студентів, як специфічному виді діяльності, мотиви навчання чинять великий вплив на розвиток особистості. Ступінь навчальної активності студента є наслідком слабкої або сильної мотивації навчання. Можна сказати, що мотиви учіння – це активізуюча сила, одна з основних психологічних умов навчальної діяльності.

Мотиваційному аспекту навчання останнім часом приділяється чимало уваги в психологічній та педагогічній літературі. Настійні пошуки способів активізації та інтенсифікації процесу засвоєння знань, підвищення його продуктивності, а також причин підвищення чи зниження зацікавленості навчальною роботою, байдужого або негативного ставлення до неї неминуче приводять до постановки питань про мотивацію навчальної діяльності.

Поняття мотивації навчальної діяльності є предметом педагогічних і психологічних досліджень, які ведуться здебільшого в двох основних напрямах. Перший – це праці, які безпосередньо стосуються мотивів навчання студентів: загальної структури мотиваційної сфери, способів формування повноцінних мотиваційних компонентів під впливом різноманітних факторів. Другий напрям- це дослідження з проблеми розвитку активності студентів у навчанні, позитивних і негативних мотиваційних факторів пізнавальної діяльності, зв’язаних з явищами соціального і суто особистого характеру.

Виникнення і розвиток мотивів навчання залежать від ряду умов. Одна з них – усвідомлення важливості освіти і значення кожного предмета, який вивчається. Знання, уміння і навички, які набуваються, на повинні бути мертвим капіталом, чужим для особистості. Вони повинні стати часткою особистості студента, впливати на його ставлення до дійсності, на всі аспекти його життя. Якщо ж знання сприймаються як непотрібні, то вони зовсім не засвоюються або засвоюються формально, поверхнево, не стають керівництвом до дії.

Діяльність завжди викликана певними мотивами. Успіх у будь - якій діяльності залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації (тобто від прагнення самоутверджуватись, досягти високих результатів, наслідувати кумирів тощо). Чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона схильна докладати.

Студент з високим рівнем мотивації багато працює і досягає кращих результатів. Отже, мотивація – це один із найважливіших факторів (поряд зі здібностями, знаннями, навичками), який забезпечує успіх у діяльності.

Вивчення науково – практичної літератури показало, що проблему мотивації та її зв’язок з успішністю навчання студентів вивчалась у працях М.І.Алєксєєвої, С.Г.Костюка, О.Г.Ковальова, Л.І.Божович, В.С.Мерліна, О.М. Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна.

Об’єкт дослідження –мотивація та успішність діяльності.

Предмет дослідження – зв’язок успішності з мотивацією навчання студентів.

Мета дослідження – з’ясувати у студентів мотивацію навчання та наявність зв’язку з успішністю діяльності.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати суть та види мотивації навчання у студентів.

2. Експериментально дослідити взаємозв’язок успішності у студентів з мотивами навчання.

Методи дослідження.Для розв’язання усіх поставлених завдань використовувався аналіз наукової літератури з проблеми. Для отримання емпіричних даних застосовувались бесіда, тестування. Для обробки емпіричних даних використовувався якісний та кількісний аналіз отриманих результатів.

Експериментальна база дослідження.Дослідженням було охоплено 25 студентів –психологів першого курсу Київського національного університету внутрішніх справ.

РОЗДІЛ I

Причини успішності та мотивація навчання студентів

1.1 Поняття про мотивацію особистості як складової спрямованості

Навчання студентів лише тоді дає належний ефект, коли враховуються рушійні сили особистості і насамперед мотиви учіння. Будь – яка дія виходить з мотиву, тобто з переживання чогось значущого, у чому розкривається сенс дії особистості. Коли педагог хоче проаналізувати та інтерпретувати зміни в діях і поведінці якогось студента, він розглядає мотиваційний аспект його діяльності, з’ясовує, яким був хід його міркувань, якими прагненнями, бажаннями він керувався, що мав на меті, яку потребу намагався задовольнити. Оцінюючи дії та вчинки, викладач намагається враховувати спонуки, мотиви, з яких виходив студент.

У психології терміном «мотив» означають сукупність факторів, що визначають поведінку та підтримують психічну активність на певному рівні.Мотиви - це спонукання до діяльності, що пов'язане із задоволенням потреб, в яких виявляється активність суб'єкта, а також визначається його спрямованість[9].

Суб’єкта можуть спонукати до певної діяльності різні мотиви: інтерес до змісту та процесу діяльності, почуття обов’язку перед суспільством, прагнення до самоствердження тощо.

Наприклад, студента до участі в науковій діяльності можуть спонукати такі мотиви:

ü Самореалізація;

ü Пізнавальний інтерес;

ü Самоствердження;

ü Матеріальні стимули (грошова винагорода);

ü Соціальні мотиви (відповідальність, прагнення принести користь суспільству);

ü Ідентифікація з кумиром.

Якщо суб’єкт прагне до реалізації певної діяльності, то є підстави стверджувати, що у нього є мотивація. Наприклад, учень, який докладає значних зусиль в учінні, має мотивацію до учіння; спортсменові, який прагне досягти високих результатів, притаманний високий рівень мотивації досягнення; керівник, який намагається якомога вище піднятися по владній драбині, має високий рівень мотивації до влади[6].

Мотивація – це сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості; це всі мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які спонукають поведінку людини.

Мотиви є відносно стійкими рисами (проявами, атрибутами) особистості. Коли ми стверджуємо, що певній людині притаманний пізнавальний мотив, то мається на увазі, що в багатьох ситуаціях вона виявляє інтерес до змісту і процесу діяльності, або пізнавальну мотивацію[4,7].

Однак мотивація – це не лиши мотиви, а й ситуативні фактори (вплив різних людей, специфіка діяльності й ситуації тощо). Ситуативні фактори є досить динамічними, мінливими, що створює значні можливості впливу на них і на активність у цілому. Інтенсивність актуальної (що діє «тут і тепер») мотивації залежить від сили мотиву й інтенсивності ситуативних детермінант мотивації (вимог та впливу інших людей, складності завдань тощо)

= +

Наприклад, актуально (в певний конкретний проміжок часу) мотивація досягнення студента (наприклад, виконання ним тесту) залежить не лише від його мотивів, а й від багатьох ситуативних факторів (вказівок експериментатора, наявності поруч впливових друзів та попереднього впливу інших людей).

Мотивація спортсмена (актуальна мотивація досягнення під час змагань) визначається не тільки особливістю і силою його мотивів, а й багатьма ситуативними факторами (настановами тренера, турнірною ситуацією, очікуваннями інших людей, командним «духом» тощо).

Певним мотивом мотивація діяльності не вичерпується. Необхідно враховувати вплив факторів конкретної ситуації. Надмірна складність діяльності, несприятлива конкретна життєва ситуація призводять до зниження не лише мотивації, а й ефективності діяльності. Таким чином, мотивація – це сукупність усіх факторів (як особистісних, так і ситуативних), які спонукають до активності (діяльності) людину.

Для оцінки мотивації використовуються такі параметри, як множинність, ієрархічність, структурність. Множинність характеризує розвинутість змісту мотивів, тобто кількість мотивів. Структура мотивації характеризується пов’язаністю мотивів між собою в межах одного рівня. Ієрархічність визначається домінуванням різних груп мотивів[2,5].

Спрямованість розглядається як ієрархія потреб особистості та відповідних їм мотивів. Спрямованість – це системовірна властивість особистості, вона утворює генеральну динамічну тенденцію особистості. У спрямованості особистості має місце цікава двосторонність, яка підкреслена С.Л.Рубінштейном: «Проблема спрямованості – це, перш за все, питання про динамічні тенденції, котрі як мотиви визначають діяльність, самі ж, у свою чергу, визначаються її цілями і завданнями».

Таким чином, психологічний аналіз потреб неминуче перетворюється на аналіз мотивів. Тут ми наражаємося на справжній опір: очевидно, що людина діє тому, що вона хоче. Але суб’єктивні переживання, хотіння, бажання тощо не є мотивами, оскільки самі вони не здатні породити спрямовану діяльність, і тому головне психологічне питання полягає в тому, щоб зрозуміти, в чому полягає предмет цього хотіння, бажання чи пристрасті[13,15].

Мотиваційні утворення особистості – це і мотиви, і бажання, і прагнення, й інтереси, тобто всі утворення, які спонукають, спрямовують людину до діяльності і можуть розглядатись як мотиви її поведінки. Мотивація особистості визначається потребами, цілями, рівнем домагань, ідеалами, умовами діяльності, світоглядом, переконаннями, спрямованістю особистості. Всі мотиваційні утворення впливають на визначення поведінки та рішень особистості.

Різні мотиваційні утворення особистості об’єднуються у цілісну структуру- спрямованість особистості, що характеризується ієрархічністю, наявністю домінуючих мотивів, які визначають вектори активності особистості (ставлення до дійсності, до самої себе як провідної спрямованості на предметну діяльність, на інших людей, на себе особисто). Ієрархія мотивів визначає послідовність дії тих чи інших мотивів та регулює напрям думок і вчинків особистості. Спрямованість визначає психологічний портрет особистості в цілому. У спрямованості виявляються цілі, в ім’я яких діє особистість, мотиви, її суб’єктивні ставлення до довколишнього. Спрямованість проявляється в найбільш стійких домінуючих мотивах і утворює стрижень особистості.

1.2 Види мотивів навчальної діяльності студентів

Мотиви навчальної активності студентів як свідомо здійснюваної діяльності надзвичайно різноманітні. Вони є результатом переробки людиною тієї зовнішньої стимуляції; тих впливів, які йдуть від сім’ї, вузу та інших установ, широкого соціального середовища й зумовлюються усвідомлюваним чи недостатньо усвідомлюваним ставленням до цих впливів залежно від вікових та індивідуальних її особливостей. Тому класифікація мотивів – це одне з найскладніших і спірних питань у педагогічній психології. Проте за походженням, за відношенням до навчальної діяльності і роллю, яку відіграють мотиви як спонуки дій і вчинків студентів у навчально – виховному процесі, умовно їх поділяють на два основні види (О.М.Леонтьев, Л.І.Божович). Один з них охоплює мотиви, безпосередньо пов’язані з навчальною діяльністю, другий- мотиви, зумовлені широкими суспільними відносинами молоді[1,14,13].

Мотиви першого виду ніби закладені в самому процесі навчання, зумовлені його формою, змістом, перебігом. Це – допитливість, інтерес до знань, потреба в розумовій діяльності, у пізнанні, у розширенні знань про навколишню дійсність, різноманітні інтелектуальні почуття, прагнення здобути нові знання та навчитись застосовувати, вдосконалювати свої пізнавальні можливості, інтелектуальні здібності. З деяким застереженням зазначену групу мотивів можна назвати пізнавальною мотивацією, оскільки зв’язок деяких мотивів з процесом пізнання може бути непрямим, як наприклад, прагнення вдосконалювати власні знання й уміння. Проте основною спільною ознакою цих мотивів є те, що їх породжує й формує сам процес набування знань, умінь і навичок.

При такій мотивації студентів приваблює сам процес навчання, який поглиблює й удосконалює знання, вміння й навички, вправляє кмітливість і винахідливість. Юнаки дістають задоволення від інтелектуальних зусиль під час виконання навчальних завдань.

У процесі навчання, розв’язування мислительних завдань виникають і розвиваються різноманітні інтелектуальні почуття, які, узагальнюючись, стають мотивами навчальної діяльності. Вони тісно пов’язані з потребою пізнання, з розумовим пошуком, із задоволенням допитливості. Це – здивування, подив, сумнів, здогадка, впевненість в істинності тих чи інших положень, думок, радість пізнання нового, невідомого, розчарування від зіткнення з непереборними труднощами.

На становлення інтелектуальних почуттів як мотивів навчальної діяльності значно впливає формування пізнавальних інтересів, оволодіння студентами загальнологічними уміннями й навичками, розвиток потреби в доведенні, в обґрунтуванні тих чи інших положень, а також формування наукового світогляду й переконань. Але це, с свою чергу, залежить від якості викладання, його ідейного й наукового рівня, методів навчання, організації колективної та індивідуальної роботи з молоддю й багатьох інших суб’єктивних і об’єктивних факторів.

Формування пізнавальних мотивів зумовлюється багатьма психологічними й педагогічними факторами. Важливу роль тут відіграють суб’єктивна готовність студента виконувати навчальні завдання, певна розвиненість пізнавальних потреб, розумових здібностей, ступінь володіння прийомами самостійної розумової діяльності, наявність звички систематично застосовувати розумові зусилля, уміння раціонально розподіляти свій час і організовувати власну роботу, рівень сформованості позитивних якостей особистості.

До другого виду мотивів навчальної діяльності належать ті, що за своїм походженням і змістом ніби виходять за межі суто навчального процесу і пов’язані з широкими суспільними взаємовідносинами студентів. Умовно цю групу мотивів називають широкою соціальною мотивацією (Л.І.Божович). У цій мотивації розкриваються вагомі для особистості соціальні установки, прагнення, запити, виявляється загальна спрямовуюча «позиція» щодо навчання у закладі.

Мотиви другого виду формуються під впливом навколишньої дійсності, сім’ї, всієї навчально – виховної роботи навчального закладу. У цьому плані навчання є певною формою участі в житті суспільства. Ці мотиви не завжди достатньо усвідомлюються самою особистістю. Найчастіше вони виступають у формі комплексу прагнень і почуттів, в яких основним є переживання зовнішнього чи внутрішнього обов’язку.

Широка соціальна мотивація складається з надзвичайно різноманітних за своїм змістом і формою виявлення конкретних мотивів. Проте за джерелами виявлення, їх змістом і спрямованістю серед них можна виділити кілька великих груп мотивів, які по- різному позначаються на навчальній діяльності.

До найважливішої групи належать суспільно – політичні мотиви, завдяки яким навчання розглядається як високий суспільний обов’язок, як підготовка до громадської й трудової діяльності на благо суспільства, як шлях до оволодіння культурними надбаннями людства, один із засобів реалізації свого суспільного призначення. Такі спонукання серйозно впливають на перебіг навчальної діяльності студентів, надають їй суспільного значення. В цьому випадку суспільна значущість вищої освіти виступає як особиста значущість.

Із суспільно – політичними тісно пов’язані професійно ціннісні мотиви, завдяки яким учіння сприймається як підготовка до майбутньої трудової діяльності, до набуття бажаної професії.

Значну групу становлять мотиви соціального престижу: прагнення студента стверджувати свою особистість, а також мотиви, пов’язані з почуттям власної гідності, намагання посісти певне місце в доступних йому суспільних відносинах. Варіантів виявів цих мотивів дуже багато. Зміст одних з них визначається суспільною спрямованість особистості (прагнення користуватись авторитетом, посісти гідне місце в колективі, бажанням не підвести колектив), в інших мотивах на перше місце висуваються вузько особисті, індивідуалістичні та егоїстична прагнення. Це такі, як намагання будь – що відзначитись у колективі, похизуватись своєю зверхністю над іншими, почуття самолюбства й честолюбства та багато інших.

Важливу роль у спонуканні до навчальної діяльності відіграють комунікативні мотиви, пов’язані з потребою спілкуватися з іншими людьми, з прагненням здобути їх оцінку схвалення або прагненням наслідувати їх.

Велике значення для стимулювання зусиль студентів у процесі навчання мають мотиви, пов’язані з потребою у самовихованні, прагненням особистості до самовдосконалення.

Для окремих студентів актуальними є мотиви утилітарного порядку. Такі люди розглядають освіту як шлях до певних матеріальних вигід (утилітарні мотиви). Наприклад, не цікавлячись змістом навчання, студент будь – що добивається позитивних оцінок, щоб дістати диплом про вищу освіту, який, на його думку, у сучасних умовах допоможе йому краще налагодити життя.

До окремої групи належать мотиви тривожності, страху. Це побоювання незадовільних оцінок, що завдають удару амбітності студента, його статусу в колективі чи сім’ї, страх перед різними покараннями за незадовільне виконання навчальних обов’язків.

Нерідко виділяється ще одна група мотивів соціального порядку, де на перший план виступають не внутрішні спонукання, а зовнішня стимуляція – «ситуативний примус» до виконання навчальних обов’язків. Навчання за такими мотивами набуває характеру захисної дії, є значною мірою примусовим і, як правило, малопродуктивним. Звичайно, елемент «примусу» може бути в навчанні і тоді, коли основними спонуками до нього є соціально цінні прагнення. Але і там він відіграє другорядну роль.

Мотиви тривожності пов’язані з усвідомленням певних незручностей і неприємностей, які можуть виникнути в разі невиконання навчальних обов’язків, дехто об’єднує в групу під назвою негативна мотивація [якобсон]. Сюди відносять також мотиви, пов’язані із втомою, нудьгою, труднощами в навчанні.

Усі ці мотиви за походженням можна віднести до пізнавальних або до широких соціальних. Але за характером спонук, результатом самої діяльності бажано виділяти їх в окрему групу.

Усі зазначені мотиви навчальної діяльності не існують окремо один від одного і не належать тільки тій чи іншій групі студентів, а перебувають у складному взаємозв’язку.

Здебільшого для кожної особи характерні кілька мотивів: зацікавленість змістом знань, усвідомлення важливості освіти в самостійному житті й почуття обов’язку, радість від особистого успіху, бажання не відставати від інших і навіть побоювання невдачі та неприємностей від незадовільних оцінок. Це, як правило, нормальний мотиваційний комплекс[1,12].

Ефективність керування навчанням залежить не стільки від кількості мотивів, скільки від характеру взаємозв’язку між ними. Саме завдяки йому створюється певна система мотивів, що має динамічну структуру. Виникає певна ієрархія мотивів, які взаємо обумовлюється. Інтенсивність і рівень навчальної активності кожного студента визначаються не одним яким – небудь мотивом, а характером взаємодії всіх мотивів цієї динамічної структури.

1.3 Вивчення впливу мотивації на успішність діяльності

Успіх у будь-якій діяльності залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації, тобто від прагнення самоутверджуватись, досягти високих результатів, наслідувати кумирів тощо. Чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона схильна докладати.

Високовмотивовані індивіди більше працюють і, як правило, досягають кращих результатів у діяльності. Часто трапляється так, що менш здібний, але більш мотивований студент (спортсмен, працівник) досягає вищих успіхів, ніж його обдарований товариш (колега). Це й не дивно, оскільки людина з високим рівнем мотивації багато працює і досягає кращих результатів.

АКТИВНІСТЬ

УСПІХ

МОТИВАЦІЯ

Отже, мотивація – це один із найважливіших факторів, поряд зі здібностями, знаннями, навичками, який забезпечує успіх у діяльності. Таким чином, мотивація – важливий фактор, який забезпечує успіх у діяльності[7].

Мотивація досягнення – це прагнення людини досягти значних результатів, успіхів у діяльності.

Прагнення досягти успіху, високих результатів у діяльності свідчить про наявність у суб’єкта сильної мотивації досягнення. Для когось особистісно досягнення успіхів у діяльності є дуже значущим, для інших – менш важливим.

Про студента з сильним мотивом досягнення кажуть, що він:

ü Наполегливий у досягненні мети;

ü Не задовольняється отриманим результатом;

ü Що б не робив, намагається виконати краще, ніж раніше;

ü Для нього головне в житті – це переживання радості успіху внаслідок досягнення високих результатів;

ü Схильний ставити віддалені цілі;

ü Не задовольняється нескладним завданням і легко досяжними цілями;

ü Захоплюється роботою, досягаючи дедалі нових і нових цілей.

Успіх у навчанні залежить не тільки від здібностей студента, а й від прагнення досягти мети, від цілеспрямованої й наполегливої праці задля досягнення успіху, тобто від мотивації досягнення. Виходячи з цього можна запропонувати таку формулу успіху:

У С П І Х = З + Мд + С,

де, З – здібності;

Мд – мотивація досягнення;

С – ситуація (сприятливі обставини тощо).

Незважаючи на те, що дана формула є досить загальною, вона дає можливість прогнозувати успіхи в діяльності.

Мотив досягнення – це загальна, відносно стійка риса особистості, яка виявляється у прагнення до успіху, бажанні досягти високих результатів і відчувати задоволення при цьому. Цей мотив диференціює людей за їхнім загальним прагненням до успіху.

Студенти з високим показником мотиву досягнення прагнуть досягти високих результатів, успіхів у діяльності. Натомість індивіди з низьким показником сили мотиву досягнення байдужі до успіхів, не бажають напружуватися і досягати високих результатів.

Очікування успіху – це ступінь суб’єктивної впевненості в тому, що діяльність матиме успіх. Від того, наскільки людина впевнена в успіху, залежить мотивація її діяльності. Чим більше людина сподівається на успіх, тим більше зусиль вона схильна докладати, тим сильнішою буде мотивація її досягнення.

Серед факторів, які впливають на очікування успіху, важливе місце посідають такі:

- уявлення про здібності (суб’єктивна оцінка своїх здібностей), яке формується на основі успіхів і невдач у минулому;

- суб’єктивна складність завдання (оцінка сприятливості ситуації).

Відомо, що ті студенти, які розраховують на успіх у виконанні діяльності, справді справляться з нею краще. Очікування високого, позитивного результату сприяє формуванню в людини «почуття ефективності», яке спонукає її працювати краще. Віра у свої здібності, у власну спроможність подолати труднощі стимулює до наполегливої роботи. А коли не впевнена у своїх силах, коли не сподівається на успіх, то це її знемотивовує, «відбиває» бажання працювати.

Віра у власний успіх залежить від успішності в попередніх спробах, від відповідного налаштування на успіх. Коли особа часто досягала успіхів у минулому, це позитивно впливає на формування в неї надії на успіх, вона вірить у себе й у свою спроможність досягти успіху.

Поразки, невдачі, звісно, негативно впливають на віру в успіх. Після серії невдач людина часто втрачає впевненість у собі, очікує поразки і в наступних спробах. Ось чому важливим є досягнення невеликих проміжних результатів у діяльності[13,15].

Часом попередні результати не мають особливого значення для формування «почуття ефективності». Студенти з однаковими результатами інколи по-різному оцінюють власні здібності й мають різні очікування. Таким чином, не тільки попередні успіхи та невдачі визначають надію на успіх, а й оцінка своїх здібностей загалом. Така самооцінка є відносно стабільним психічним утворенням, хоча ситуативні фактори певною мірою впливають на неї.

Висновки до розділу

Навчання обов’язково передбачає виховання у студентів позитивного ставлення до опанування знань, умінь і навичок. Діяльність, зокрема і навчання, викликана певними мотивами. Поняття “ мотив “ означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків (тобто те, що примушує людину до дій).

У навчальній активності студентів, як специфічному виді діяльності, мотиви навчання чинять великий вплив на розвиток особистості. Чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона схильна докладати. У психології терміном «мотив» означають сукупність факторів, що визначають поведінку та підтримують психічну активність на певному рівні.Мотиви - це спонукання до діяльності, що пов'язане із задоволенням потреб, в яких виявляється активність суб'єкта, а також визначається його спрямованість.

Високовмотивовані індивіди більше працюють і, як правило, досягають кращих результатів у діяльності. Прагнення досягти успіху, високих результатів у діяльності свідчить про наявність у суб’єкта сильної мотивації досягнення. Для когось особистісно досягнення успіхів у діяльності є дуже значущим, для інших – менш важливим.

Мотиви навчальної активності студентів як свідомо здійснюваної діяльності надзвичайно різноманітні. Вони є результатом переробки людиною тієї зовнішньої стимуляції, тих впливів, які йдуть від сім’ї, вузу та інших установ, широкого соціального середовища й зумовлюються усвідомлюваним чи недостатньо усвідомлюваним ставленням до цих впливів залежно від вікових та індивідуальних її особливостей.

Усі мотиви навчальної діяльності не існують окремо один від одного і не належать тільки тій чи іншій групі студентів, а перебувають у складному взаємозв’язку.

РОЗДІЛ II

Емпіричне вивчення зв’язку мотивів з успішністю навчальної діяльності

2.1 Методика дослідження

У експериментальному дослідженні успішності та мотивації навчання студентів представлено загальну програму експериментального дослідження та результати констатуючого експерименту.

У результаті констатуючої діагностики за допомогою психологічних тестів було обстежено 25 студентів факультету психології Київського національного університету внутрішніх справ.

Вибір комплексу методів дослідження був зумовлений об’єктивною необхідністю охоплення значної кількості мотиваційних параметрів, що вимагало застосування психодіагностичних методик, спрямованих на дослідження мотиваційної сфери студентів ВНЗ.

Метою нашого дослідження було виявлення мотиваційної сфери у студентів та її взаємозв’язок з успішною навчальною діяльністю.

Діагностика включала в себе опитувальник “Мотиви учіння” М.І.Алексєєвої. Окрім психологічних тестів у констатуючому експерименті використовувалися методи аналізу продуктів діяльності, спостереження, порівняння.

Цей опитувальник складається з 48 запитань, які необхідно оцінити за шкалою від -2 до +2. До цих запитань пропонується спеціальний ключ, згідно якого виділяють вісім мотиваційних сфер. Згідно даного коду підсумовуються поставлені бали та виділяється домінуюча мотиваційна сфера у досліджуваного (додаток А).

2.2 Результати дослідження та їх аналіз

За результатами обстеження було встановлено особливості і структуру мотивації учіння студентів.

Результати дослідження мотиваційної сфери студентської молоді за методикою М.І.Алексєєвої свідчать, що у структурі мотивації учіння студентів 1 курсу домінують мотиви соціального престижу та суспільно - політичні (по 20%). Показники утилітарної та комунікативної мотивації є дещо нижчими (по 16%). Далі опускаються професійно – ціннісні мотиви (12%), пізнавальні мотиви (8%). На останньому місці виявились соціальний та мотив самовиховання (по 4%).

Рис.2.1

Аналіз результатів констатуючого експерименту дає підстави стверджувати, що у студентів з високим рівнем успішності мотиви навчання дещо різніяться порівняно зі студентами з гіршим рівнем успішності.

У студентів, які навчаються на оцінки 4 – 5 (8 осіб), на першому місці виявились професійно – ціннісні мотиви. На нижчому щаблі домінують мотиви соціального престижу та суспільно – політичні. І заключне місце посідають соціальні мотиви.

Рис.2.2

Серед студентів, середня успішність яких це оцінки 3 – 4 (9 осіб), ієрархія мотивів вибудовується по-іншому. Серед переважаючих – комунікативний мотив, потім – мотив утилітарного порядку, і порівну розділились пізнавальний мотив, самовиховання, соціального престижу та суспільно – політичний.

Рис.2.3

Стійко домінуючі мотиви у студентів з рівнем успішності на оцінки 2-3 (8 осіб) не проявляються, на одному рівні розмістились мотиви соціального престижу, суспільно – політичні та утилітарні. Під ними виявились пізнавальний та комунікативний мотиви.

Рис.2.4

Як показав аналіз результатів, які ми отримали, студентам в більшості притаманні мотиви соціального престижу та суспільно – політичні. Завдяки їм навчання розглядається як високий суспільний обов’язок, як шлях оволодіння культурним надбанням людства, один із засобів реалізації свого суспільного призначення. Студент прагне ствердитись як особистість, намагається посісти певне місце в колективі, проявити власну гідність.

Лише студентам з високою успішністю (середній бал 4-5) притаманні соціальний та професійно – ціннісний мотиви навчання. Високий рівень успішності є результатом того, що ці студенти дійсно серйозно готуються до майбутньої трудової діяльності, йдуть до набуття знань, умінь та навичок з обраної професії. Мотиви навчання формуються під впливом навколишньої дійсності, сім’ї, навчально – виховної роботи. Виявляється загальна спрямовуюча «позиція» щодо навчання у вузі.

Мотиви учіння	Успішність навчання (оцінка)
4.0 – 5.0	3.0 – 4.0	2.0 – 3.0
Соціальний	1ст/ 4%
Пізнавальний		1ст/ 4%	1ст/ 4%
Професійно ціннісний	3ст/ 12%
Самовиховання		1ст/ 4%
Соціального престижу	2ст/ 8%	1ст/ 4%	2ст/ 8%
Суспільно політичний	2ст/ 8%	1ст/ 4%	2ст/ 8%
Утилітарний		2ст/ 8%	2ст/ 8%
Комунікативний		3ст/ 12%	1ст/ 4%

Таблиця 2.1.Результати дослідження мотиваційної сфери

Висновки до розділу

Студентів 1 курсу Київського національного університету внутрішніх справ ми поділили на три групи за рівнем успішності навчання:

-з середньою оцінкою 4-5 (8осіб/32%);

- середньою оцінкою 3-4 (9осіб/36%);

- з середньою оцінкою 2-3 (8осіб/32%).

Після 5 місяців навчання у вузі ми дослідили у цих студентів стійко домінуючі мотиви та їх зв’язок з успішністю у навчанні. У кожній групі осіб присутні та переважаючі мотиви відрізнялись, що і вплинуло на якість навчання студентів.

Лише студентам з високою успішністю притаманні соціальний та професійно – ціннісний мотиви навчання. Високий рівень успішності є результатом того, що ці студенти дійсно серйозно готуються до майбутньої трудової діяльності, йдуть до набуття знань, умінь та навичок з обраної професії. Мотиви навчання формуються під впливом навколишньої дійсності, сім’ї, навчально – виховної роботи.

Але цим же студентам не притаманний комунікативний мотив у навчанні, на відміну від інших груп студентів, які під час навчання задовольняють свою потребу у спілкуванні, здобувають оцінку та схвалення інших або прагнуть наслідувати їх. Натомість індивіди з низьким показником сили мотиву досягнення байдужі до успіхів, не бажають напружуватися і досягати високих результатів.

Студенти з високим показником мотиву досягнення прагнуть досягти високих результатів, успіхів у діяльності. Віра у власний успіх залежить від успішності в попередніх спробах, від відповідного налаштування на успіх. Коли особа часто досягала успіхів у минулому, це позитивно впливає на формування в неї надії на успіх, вона вірить у себе й у свою спроможність досягти успіху.

ВИСНОВКИ

Будь – яка дія виходить з мотиву, тобто з переживання чогось значущого, у чому розкривається сенс дії особистості. Терміном «мотив» означають сукупність факторів, що визначають поведінку та підтримують психічну активність на певному рівні.Мотиви - це спонукання до діяльності, що пов'язане із задоволенням потреб, в яких виявляється активність суб'єкта, а також визначається його спрямованість.

Певним мотивом мотивація діяльності не вичерпується. Необхідно враховувати вплив факторів конкретної ситуації. Мотиви навчальної активності студентів як свідомо здійснюваної діяльності надзвичайно різноманітні Тому класифікація мотивів – це одне з найскладніших і спірних питань у педагогічній психології.

Мотивація – це один із найважливіших факторів, поряд зі здібностями, знаннями, навичками, який забезпечує успіх у діяльності. Таким чином, мотивація – важливий фактор, який забезпечує успіх у діяльності.

Результати дослідження мотиваційної сфери свідчать, що у структурі мотивації учіння студентів 1 курсу домінують мотиви соціального престижу та суспільно - політичні (по 20%). Показники утилітарної та комунікативної мотивації є дещо нижчими (по 16%). Далі опускаються професійно – ціннісні мотиви (12%), пізнавальні мотиви (8%). На останньому місці виявились соціальний та мотив самовиховання (по 4%).

Аналіз результатів констатуючого експерименту дає підстави стверджувати, що у студентів з високим рівнем успішності мотиви навчання дещо різняться порівняно зі студентами з гіршим рівнем успішності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів. Посібник для вчителів. К.:Рад.школа,1994.-117с.

2. Вартанова В.В. Развитие учебной мотивации и методы обучения// Вестн.Моск.ун-та. Сер.14, Психология.-2001.-№2.-с.16-24.

3. Виготський Л. С. Вопросы детской (возрастной) психологии (написана в 1932 - 1934 гг).-Собрание сочинений: В 6-ти томах. // Т. 4. Детская психология / Под ред. Д. Б. Зльконина. -М.: Педагогика, 1984.- С. 243 - 385.

4. Вилюнас Витис. Психология развития митивации: Современные и класические исследования.-СП6.:Речь,2006.-458с.

5. Волошина В.В.Психологічні детермінанти навчальної успішності: Автореф.дис…канд.психол.наук: 19.00.07/ Нац.пед.ун-т ім.М.П.Драгоманова.- К.:1999.-19с.

6. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч.посіб. для студ.вищ.навч.закл.- К.:Либідь,2002.-303с.

7. Копець Л.В. Психологія особистості: Навч.посіб.для студ.вищ.навч.закл./ Національний ун-т “Києво-Мог.акад. “,2007.-460с.

8. Майерс Д. Социальная психология. Питер, Ст.-Петербург, 1997. – 682 с.

9. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч.посібник.-К.:МАУП, 2000.-256с.

10. Неймарк М. С. Направленность личности и аффект неадекватности у подростков / Изучение мотивации поведения детей и подростков. М., 1972. – С. 87.

11. Основы психологии.8-е изд., перераб. и доп. Учебное пособие. (Серия “Высшее образование “.)- Ростов н/Д: Феникс, 2003.-672с.

12. Основы психологических знаний: Учеб.пособие/Авт.-сост.Г.В.Щекин.- 3-е изд.,стереотип.-К.:МАУП, 1999.-128с.

13. Психологічний словник/За ред.В.І.Войтка- К.: Видавн.об’єдн.”Вища школа”, 1982.-215с.

14. Психология.В 3-х кн.Кн.1.: Общие основы психологии: учеб.для студ. высш.пед.учеб.заведений./Р.С.Немов.-5-е изд.-М.: Гуманитар.изд.центр ВЛАДОС,2006.-687с.

15. Психологія: Підручник/Ю.Л.Трофімов ,В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред.Ю.Л.Трофімова.- 5-те вид.,стереотип.- К.:Либідь, 2005.-560с.

16. Райгородський Д.Я. Психология личности. Т.2.Хрестоматия. – Самара: Издательский дом «БАХРАХ-М»,2000. – 544с.

17. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 416 с.

18. Уніят С.Я. Як добитися успіхів у навчанні і житті: Практичні поради старшокласникам і студентам.- Т.: Навчальна книга – Богдан, 1999.-31с.