Нормування параметрів мікроклімату

Основні параметри мікроклімату (parameters of microclimate) це:

· температура, ^оС;

· відносна вологість, %;

· швидкість руху повітря, м/с;

· іонізація, n+, n-;

· інтенсивність теплового випромінювання, Вт/м2.

Параметри температури, відносної вологості і швидкості руху повітря нормуються в комплексі. Нормативне значення залежить від категорії важкості робіт та від періоду року.

Розрізняють легкі фізичні роботи (категорія 1а, 1б), фізичні роботи середньої важкості (категорія 2а, 2б), важкі фізичні роботи (категорія 3). Розподіл категорій робіт за важкістю відбувається на основі загальних енерговитрат організму.

Розрізняють два періоди року: холодний – середньодобова температура зовнішнього повітря +10°С і нижче, теплий – середньодобова температура зовнішнього повітря понад +10°С.

Нормуються допустимі та оптимальні значення цих показників.

Іонізація нормується максимальною та мінімальною концентрацією позитивно та негативно заряджених іонів в повітрі.

Допустиме значення інтенсивності теплового випромінювання встановлюється в залежності від процента поверхні тіла людини, що підлягає опроміненню.

На сьогодні основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є санітарні норми ДСН 3.3.6.042-99. Вказані параметри нормуються для робочої зони (working area).

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференціальна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.

Оптимальними (комфортними) вважаються такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи механізму терморегуляції, що не виходить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття.

Більша швидкість руху повітря у теплий період року відповідає максимальній температурі повітря, менша – мінімальній температурі повітря. Для середніх величин температури повітря швидкість його руху дозволено визначати інтерполяцією; при мінімальній температурі повітря швидкість його руху може братися також нижче 0,1 м/с - при легкій роботі і нижче 0,2 м/с - при роботі середньої важкості.

Незважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть змінюватися, іноді навіть в широкому діапазоні, температура тіла людини залишається постійною ( 36,6 ⁰С ). Властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем називається терморегуляцією. Нормальний перебіг фізіологічних процесів, а отже і добре самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, за яких це відбувається вважаються найкращими. Кількість тепла, що утворюється в організмі працівника залежить від фізичних навантажень, а рівень тепловіддачі - від мікрокліматичних умов.

Віддача тепла організмом людини в навколишнє середовище здійснюється трьома способами: конвективним теплообміном, випромінюванням та випаровуванням вологи з поверхні шкіри.

Чим нижча температура оточуючого повітря та швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту. Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі, внаслідок чого він зневоднюється, порушується обмін речовин. Тому працівники «гарячих» цехів забезпечуються за рахунок власника газованою підсоленою водою.

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак, надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 35⁰С рух повітря сприяє збільшенню тепловіддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання.

Рухоме повітря при низькій температурі може спричиняти переохолодження організму. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протяг), значно порушують терморегуляцію організму та можуть призвести до простудних захворювань.

Можливості організму пристосовуватися до метеорологічних умов значні, але не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що перебуває у стані спокою, прийнято вважати 30-31 ⁰С при відносній вологості 85%, або 40 ⁰С відносній вологості 30 %. При виконанні фізичної роботи ця межа значно нижча. Так, при виконанні важкої роботи теплова рівновага ще зберігається завдяки терморегулятивній функції організму при t = 25 – 26 ⁰C, відносна вологість 40 – 60 %.

Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря були у певному співвідношенні.

Важливого значення надають також інтенсивності теплового випромінювання, яке від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції засклених огороджень, не повинна перевищувати :

- 35 Вт/м² , при опроміненні 50 % і більше поверхні тіла;

- 70 Вт/м² , при опроміненні від 25 до 50 % поверхні тіла,

- 100 Вт/м², при опроміненні не більше 25 % поверхні тіла

Теплове випромінювання визначають за допомогою актинометрів, спеціальних радіометрів, а температуру поверхонь - оптичними пірометрами.

Забезпечення параметрів мікроклімату робочої зони в певних межах досягається системами опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, які працюють за різноманітними схемами та джерелами енергопостачання.

Тепловий баланс – це кількісне співвідношення виробленої організмом теплоти завдяки хімічній терморегуляції і загубленої теплоти внаслідок фізичної терморегуляції.

Рівняння теплового балансу (формула (3)) “людина-навколишнє середовище” вперше було проаналізоване в 1884 році професором Флавіцьким І. І. Теплообмін між людиною та навколишнім середовищем здійснюється конвекцією внаслідок обтікання тіла повітрям Q_К, теплопровідністю через одяг Q_O, випромінюванням на оточуючі поверхні Q_В та в процесі тепломасообміну при випаровуванні вологи, котра виводиться на поверхню потовими залозами Q_ВИП і при диханні Q_Д.

(3).

Поиск по сайту: