ЛР 2 Введення і редагування тексту документа

Перш ніж вводити та редагувати текст, новий документ має бути створеним. Якщо створюваний документ досить великий, то за один сеанс роботи з текстовим процесором повністю ввести та відредагувати його текст не вдається. За такої умови незавершений новий документ має бути збереженим. Робота з незавершеним новим документом має бути продовжена в наступних сеансах роботи з текстовим процесором. При цьому цей документ вже не створюється, а відкривається.

Запам’ятате, що найдоцільніше спочатку ввести чорновий варіант текста, а його форматування виконувати вже після введення.

Чорновий варіант текста, якщо в ньому немає рисунків, найдоцільніше вводити в режимі відображення Обычный, який встановлюється за командою Вид-Обычный. Якщо ж в тексті є або будуть використовуватись рисунки, то режим відображення треба буде поміняти на Разметка страницы, який встановлюється за командою Вид-Разметка страницы.

Існує думка, що з самого початку слід привчати себе до роботи з увімкненим відображенням спеціальних символів. Ці символи відповідають за форматування тексту, але на друк вони не виводяться. Увімкнути відображення спеціальних символів можна за допомогою кнопки Непечатаемые знаки панелі інструментів Стандартная.

При роботі з текстом слід розрізняти текстовий курсор (мигаюча вертикальна риска) від вказівника миші, який може приймати вигляд текстового курсора. Треба пам’ятати, що введення тексту та вставка різноманітних об’єктів відбуваються на місце безпосередньо зліва від текстового курсора. А вказівник миші використовується для установки текстового курсора в потрібне місце.

Основні правила введення та редагування тексту.

· Тимчасова зміна регістра. Досягається утримуванням у натиснутому стані клавіши <Shift>. Це дає змогу друкувати великі літери алфавіту, а також верхні знаки, указані на клавішах. Обов’язково зверніть увагу на те, що верхній знак залежить від встановленої мови друкування. У кожному конкретному випадку доцільно розібратися з властивостями клавіатури експериментальним шляхом.

· Постійна зміна регістра. Досягається вмиканням режиму Caps Lock шляхом натискування одноіменної клавіши. При цьому на клавіатурі загоряється відповідний індикатор.

· Переміщення в межах тексту. Звичайно, будь-які переміщення текстового курсора можна реалізувати за допомогою вказівника миші та елементів смуг прокручування. Але не завжди це буває зручним і доречним. Наприклад, найефективнішою вважається робота виключно на клавіатурі, коли не витрачається час на виконання деяких операцій за допомогою миші. В наведеній нижче таблиці наведено комбінації натискуваних клавіш для переміщення текстового курсора в такому порядку, щоб їх легше було запам’ятати.

· Вилучення знаків та слів. Для вилучення знака зліва від курсора користуємось клавішею <Backspace>. Для вилучення знака справа від курсора - клавішею <Delete>. Для вилучення слова зліва від курсора користуємось клавішами <Ctrl+Backspace>. Для вилучення слова справа від курсора - клавішами <Ctrl+Delete>.

· Режими вставки та заміщення. Якщо справа від курсора знаходиться якийсь символ, то реакція текстового процесора на друкування нового символа залежить від режима, встановленого натискуванням клавіші <Insert>. В режимі вставки і символ справа, і весь наступний текст зміщуються на позицію вправо, звільняючи місце для нового символа. В режимі заміщення новий символ заміняє собою символ справа. Для індикації режима заміщення використовується елемент ЗАМ в рядку стану текстового процесора.

· Утворення абзаців. Для переходу на новий рядок текста абзаца НЕ ТРЕБА натискувати клавішу <Enter>. Цей перехід здійснюється автоматично при досягненні правої межі абзаца. А от закінчивши друкування даного абзаца повністю, клавішу <Enter> треба натиснути обов’язково. Ну, і якщо вже виникла потреба перейти на новий рядок текста в межах даного абзаца, то треба натиснути клавіши <Shift+Enter>.

· Скасування останніх операцій. Зрозуміло, що при друкуванні та редагуванні дуже ймовірне виконання помилкових операцій. Саме тому текстовий процесор запам’ятовує послідовність всіх виконуваних операцій для того, щоб можна було скасувати виконання певної кількості останніх із них. Таке скасування називається “відкат”. Відкат на одну останню операцію здійснюється шляхом натискування кнопки Отменить на панелі інструментів Стандартная. Таке натискування можна повторювати неодноразово. Зрозуміло, що і відкат теж може бути помилковим. Скасування відкату на одну операцію здійснюється шляхом натискування кнопки Вернуть на панелі інструментів Стандартная. Таке натискування теж можна повторювати неодноразово. Але найзручніше указані дії виконувати за допомогою клавіатури, а саме: для відкату використовувати клавіши <Ctrl+Z>, а для скасування відкату – клавіши <Ctrl+Y>.

Вправа 2.1. Дослідження клавіатури.

Ø Створити новий документ.

Ø Установити мову друкування En (англійська).

Ø Послідовно натиснути всі символьні клавіши клавіатури і закінчити абзац.

Ø Утримуючи у натиснутому стані клавішу <Shift>, знову послідовно натиснути всі символьні клавіши клавіатури, після чого теж закінчити абзац.

Ø Установити мову друкування Ru (російська).

Ø Так, як і в попередньому випадку, повторити натискування всіх символьних клавіш без утримування та з утримуванням у натиснутому стані клавіши <Shift>.

Ø Установити мову друкування Uk (українська) і повторити попередні дії.

Ø Уважно проглянути надрукований текст і запам’ятати способи друкування символів. Особливу увагу звернути на ті випадки, коли результат друкування не співпадає з позначенням на клавіші.

Вправа 2.2. Скасування останніх операцій.

Ø Створити новий документ.

Ø Надрукувати три коротеньких абзаци довільного тексту.

Ø Виконувати відкат до повного зникнення надрукованого тексту шляхом натискування кнопки Отменить на панелі інструментів Стандартная.

Ø Скасовувати відкат до повної появи надрукованого тексту шляхом натискування кнопки Вернуть на панелі інструментів Стандартная.

Ø Виконувати відкат до повного зникнення надрукованого тексту шляхом натискування клавіш <Ctrl+Z>.

Ø Скасовувати відкат до повної появи надрукованого тексту шляхом натискування клавіши <Ctrl+Y>.

Для виконання певної операції з усім текстом або з певним фрагментом тексту у більшості випадків потрібне його виділення. Фрагменти текста виділяють різними способами, але спільним у них є те, що треба певним чином указати початок та кінець потрібного фрагмента або відзначити початок та кінець процесу виділення. Для цього використовують текстовий курсор, який, як відомо, можна переміщувати за допомогою клавіш управління курсором або за допомогою вказівника миші. Далі перераховано основні способи виділення довільних фрагментів тексту, в тому числі, слів, рядків, абзаців та їх частин.

· Текст усього документа виділяють шляхом виконання команди Правка-Выделить всё. Але швидше і зручніше зробити це за допомогою натискування клавіш <Ctrl+Ф>.

· Установити текстовий курсор на початок фрагменту і, утримуючи у натисненому стані ЛКМ, установити текстовий курсор на кінець фрагменту, після чого ЛКМ відпустити.

· Установити текстовий курсор на початок фрагменту і, утримуючи у натисненому стані клавішу <Shift>, установити текстовий курсор на кінець фрагменту, після чого клавішу <Shift> відпустити.

· Установити текстовий курсор на початок фрагменту, установити режим виділення шляхом натискування клавіши <F8>, установити текстовий курсор на кінець фрагменту, після чого зняти режим виділення натискуванням клавіши <Esc>. Для індикації режима виділення використовується елемент ВДЛ в рядку стану текстового процесора.

· Виділення слова – подвійне клацання ЛКМ всередині його.

· Виділення рядка – клацання ЛКМ ліворуч від нього.

· Виділення речення – клацання ЛКМ при натиснутій клавіші <Ctrl>.

· Виділення абзацу - подвійне клацання ЛКМ ліворуч від нього або потрійне клацання ЛКМ всередині його.

· Будь-яке виділення текста в документі можна зняти, якщо клацнути ЛКМ на вільному місці екрана або натиснути на одну із клавішей керування курсором.

· Крім виділення елементів тексту, текстовий процесор надає також можливість виділення прямокутного блока на екрані. Щоб почати таке виділення, треба установити текстовий курсор у потрібне місце (там буде один із кутів блока) і натиснути клавіши <Shift+Ctrl+F8>. При цьому у рядку стану має з’явитись елемент КОЛ. Після цього для виділення достатньо клацнути ЛКМ в будь-якому іншому місці екрана (там буде протилежний кут блока). Для зняття виділення достатньо натиснути клавішу <Esc>. Якщо у рядку стану елемент КОЛ не з’явився, то виділення прямокутного блока на екрані текстовим процесором вважається неможливим.

Виділені фрагменти текста можна вилучати, копіювати, вирізати, вставляти, перетягувати та накопичувати.

· Вилучення виділеного фрагмента. Використовується команда Правка-Очистить або натискування клавіши <Delete>.

· Копіювання виділеного фрагмента. Внаслідок виконання цієї операції фрагмент, залишаючись у тексті, потрапляє також і в буфер обміну. Використовується або команда Правка-Копировать, або натискування клавіш <Ctrl+C>, або натискування кнопки Копировать на панелі інструментів Стандартная, або функція Копировать із контекстного меню.

· Вирізання виділеного фрагмента. Внаслідок виконання цієї операції фрагмент вилучається із текста і потрапляє в буфер обміну. Використовується або команда Правка-Вырезать, або натискування клавіш <Ctrl+Ч>, або натискування кнопки Вырезать на панелі інструментів Стандартная, або функція Вырезать із контекстного меню.

· Вставка фрагмента із буфера обміну. Внаслідок виконання цієї операції фрагмент текста, залишаючись у буфері обміну, вставляється безпосередньо зліва від текстового курсора. Використовується або команда Правка-Вставить, або натискування клавіш <Ctrl+V>, або натискування кнопки Вставить на панелі інструментів Стандартная, або функція Вставить із контекстного меню.

· Перетягування фрагмента. Виділений фрагмент можна перетягувати в будь-яке інше місце документа, навівши на нього вказівник миші і утримуючи ЛКМ у натиснутому стані.

· Накопичення виділених фрагментів. Внаслідок виконання цієї операції черговий виділений фрагмент вилучається із текста і потрапляє в накопичувач. Для накопичення використовується натискування клавіш <Ctrl+F3>. Об’єднані таким шляхом фрагменти можна вставити в текст документа одночасно, натиснувши клавіши <Shift+Ctrl+F3>. При цьому одночасно відбувається очищення накопичувача.

· Зміна регістру надрукованих символів. Внаслідок виконання цієї операції при неодноразовому натискуванні клавіш <Shift+F3> у виділеному фрагменті великі літери замінюються малими та навпаки.

· Використання багатофрагментного буфера обміну. Фактично буфер обміну може зберігати до 12 різних фрагментів текста. Для роботи з таким буфером існує спеціальна панель інструментів. Ця панель надає можливості копіювання у буфер чергового фрагмента, вставки із буфера в текст вибраного фрагмента, вставки із буфера в текст всіх фрагментів одночасно, а також очищення буфера.

Вправа 2.3. Використання копіювання та вставки для редагування текста.

Ø Створити новий документ.

Ø Надрукувати такий текст:
ПЕТРО ОВИЧ ПРОДАВ УСЕВІ ЖМУТИК УШКИ.

Ø Скопіювати певний фрагмент (подумайте, який) цього тексту у буфер обміну.

Ø Відредагувати даний текст шляхом вставки із буфера скопійованого фрагмента так, щоб було отримано правильний текст
ПЕТРО ПЕТРОВИЧ ПРОДАВ ПЕТРУСЕВІ ЖМУТИК ПЕТРУШКИ.

Вправа 2.4. Використання багатофрагментного буфера для редагування текста.

Ø Створити новий документ.

Ø Отримати на екрані панель інструментів Буфер обмена.

Ø Надрукувати такий текст:
стогне Дніпр Реве широкий та.

Ø Очистити багатофрагментний буфер обміну, натиснувши відповідну кнопку на панелі інструментів Буфер обмена.

Ø Розмістити у багатофрагментному буфері обміну слова надрукованого тексту шляхом послідовного їх вирізання із надрукованого текста (спочатку виділити слово “стогне” і натиснути клавіши <Ctrl+Ч>, далі це ж саме зробити зі словом “Дніпр” і т.д.).

Ø Відшукуючи потрібні слова у багатофрагментному буфері обміну, вставити їх в текст документа в правильному порядку.

Не для будь-яких знаків, використовуваних в текстах, передбачені клавіши для їх друкування. Наприклад, це стосується символів грецького алфавіта. Текстовий процесор має чимало спеціальних засобів для друкування таких нестандартних символів.

· Використання таблиці символів. Якщо виконати команду Вставка-Символ..., то на екрані виникне діалогове вікно Символ. Вибравши в цьому вікні вкладинку Символ, отримаємо можливість вибирати той чи інший шрифт із розгортуваного списка Шрифт:. У відповідності з вибором шрифта будемо отримувати ті чи інші набори символів, серед яких обов’язково знайдеться потрібний. Якщо друкування нестандартних символів використовується досить часто, то доцільно поповнити набір кнопок панелей інструментів на екрані додатковою кнопкою Добавить символ.

· Використання гарячих клавіш. Текстовий процесор надає можливість призначати нестандартним символам певні комбінації клавіш (гарячі клавіши). Такий спосіб вважається найзручнішим, хоча буває важко знайти ще невикористану комбінацію клавіш. Комбінації клавіш можуть мати вигляд <Ctrl+?>, <Alt+?>, <Alt+Ctrl+?>, а також <Ctrl+?,?>, <Alt+?,?>, <Alt+Ctrl+?,?>, де символ “?” означає будь-яку клавішу, натискувану або звичайним способом, або при утримуванні клавіши <Shift>. Комбінації клавіш призначаються шляхом виконання команди Вставка-Символ... з наступним натискуванням кнопки Клавиша… в діалоговому вікні Символ.

· Використання засобів автозаміни. Метод використання гарячих клав­іш має суттєвий недолік, який полягає в тому, що необхідно пам’ятати, якому символу яка комбінація відповідає. Використання мнемонічних знакосполучень разом із засобами автозаміни під час введення значно полегшує запам’ятовування способів друкування нестандартних символів. Мнемонічні знакосполучення для нестандартних символів призначаються шляхом виконання команди Вставка-Символ... з наступним натискуванням кнопки Автозамена… в діалоговому вікні Символ.

· Таблиця спеціальних символів.З метою оформлення друкованого текста можуть використовуватись різноманітні спеціальні символи, в тому числі, тире різної довжини, нерозривний дефіс <Ctrl+_>, який не розривається по різних рядках, нерозтягуваний пропуск <Ctrl+Shift+пропуск>, який не розтягується при вирівнюванні рядків абзацу по ширині, апостроф <Ctrl+є,є>, відкриваючі та закриваючі лапки тощо. Доступ то таблиці спеціальних символів можна отримати шляхом виконання команди Вставка-Символ... та наступним вибором вкладинки Специальные символы у діалоговому вікні Символ. Потрібний спеціальний символ можна вставити в текст за допомогою комбінації клавіш (якщо вона передбачена) або шляхом його відмітки з наступним натискуванням клавіш Вставить і Закрыть.

Вправа 2.5. Використання таблиці символів при друкуванні текста “Довжина кола дорівнює 2pR.”.

Ø Створити новий документ.

Ø Поповнити перелік кнопок існуючих панелей інструментів кнопкою Добавить символ. Підказка: команда Вид-Панели инструментов-Настройка, вкладинка Команды діалогового вікна Настройка, у лівому підвікні Категории: шукати пункт Вставка, а у правому підвікні Команды: шукати пункт Символ….

Ø Звичайним способом надрукувати текст “Довжина кола дорівнює 2”.

Ø Натискуванням кнопки Добавить символ поповненої панелі інструментів, отримати на екрані діалогове вікно Символ, в якому вибрати вкладинку Символ.

Ø У розгортуваному списку Шрифт: вибрати шрифт Symbol і знайти в отриманому наборі знак p.

Ø Відмітити знак p і натиснути спочатку клавішу Вставить, а потім клавішу Закрыть.

Ø Додрукувати отриманий текст.

Вправа 2.6. Самостійно використати таблицю символів при друкуванні текста “Швидкість хвилі обчислюється за формулою v=l×n.”.

Вправа 2.7. Самостійно використати таблицю символів при друкуванні текста
╔════╗
║♠♣♦♥║
╚════╝

Підказка. В діалоговому вікні Символ вибрати шрифт Courier New, а у розгортуваному списку Набор: вибрати Символы рамок.

Вправа 2.8. Використання гарячих клавіш при друкуванні текста “Сума кутів a+b.”.

Ø Створити новий документ.

Ø Звичайним способом надрукувати текст “Сума кутів ”.

Ø Натискуванням кнопки Добавить символ поповненої панелі інструментів, отримати на екрані діалогове вікно Символ, в якому вибрати вкладинку Символ.

Ø У розгортуваному списку Шрифт: вибрати шрифт Symbol, знайти в отриманому наборі символ a і відмітити його.

Ø Шляхом натискування кнопки Клавиша… отримати діалогове вікно Настройка клавиатуры.

Ø Натискуючи клавішу <Tab>, отримати курсор в полі Новое сочетание клавиш:.

Ø Припустимо, що для символа a встановлено комбінацію клавіш <Alt+A> при використанні англійської мови друкування. Натискуємо спочатку ці клавіши, а потім клавішу Назначить.

Ø Закриваємо вікна Настройка клавиатуры і Символ.

Ø Аналогічно призначаємо для символа b комбінацію клавіш <Alt+B>.

Ø Додруковуємо даний текст, натискуючи клавіши <Alt+A>, <+> і <Alt+B>.

Вправа 2.9. Відомо, що при друкуванні україно-російськомовних текстів багато часу витрачається на перемикання мови друкування з російської на українську і навпаки. Справу можна покращити, якщо при використанні російської мови друкування призначити певні гарячі клавіши для друкування українських літер “ї”, “Ї”, “є” та “Є”. Реалізувати указане призначення комбінаціям клавіш <Ctrl+и>, <Ctrl+Shift+И>, <Ctrl+е> і <Ctrl+Shift+Е> відповідно.

Вправа 2.10. Використання засобів автозаміни при друкуванні текста “Сума кутів a+b.”.

Ø Створити новий документ.

Ø Припустимо, що при використанні української мови друкування для символа a встановлено мнемонічне знакосполучення альфа, а для символа b - мнемонічне знакосполучення бета.

Ø Натискуванням кнопки Добавить символ поповненої панелі інструментів, отримати на екрані діалогове вікно Символ, в якому вибрати вкладинку Символ.

Ø У розгортуваному списку Шрифт: вибрати шрифт Symbol, знайти в отриманому наборі символ a і відмітити його.

Ø Шляхом натискування кнопки Автозамена… отримати діалогове вікно Автозамена.

Ø Надрукувати знакосполучення альфав полі заменить: діалогового вікна Автозамена.

Ø Встановити прапорець в рядку Заменять при вводе і натиснути кнопку Добавить.

Ø Натиснути кнопку ОК у вікні Автозамена і закрити вікноСимвол.

Ø Аналогічно для символа b встановити мнемонічне знакосполучення бета.

Ø Надрукувати “Сума кутів альфа+бета.”, після чого буде отримано заданий текст.

Форматування тексту

Форматуванням тексту називається надання йому належного вигляду після отримання чорнового варіанту. Форматування можна застосовувати по відношенню до окремих знаків тексту, до абзаців, а також до сторінок.

Форматування знаків та абзаців найдоцільніше форматувати в режимі відображення Обычный, який встановлюється за командою Вид-Обычный. Форматування сторінок виконують в режимі відображення Разметка страницы (команда Вид-Разметка страницы).

Будь-які операції з форматування знаків чи абзаців реалізуються тільки після виділення відповідного елемента тексту. Виняток становить форматування єдиного абзаца. При цьому достатньо зробити цей абзац поточним, тобто встановити в ньому текстовий курсор.

Форматування знаків тексту включає вибір типу, накреслення та розміру шрифта, використання для них тих чи інших спецефектів, а також встановлення різноманітних інтервалів. Воно виконується за командою Формат-Шрифт..., внаслідок чого на екрані з’являється діалогове вікно Шрифт з трьома вкладинками Шрифт, Интервал і Анимация і з полем Образец для візуального контролю тих параметрів форматування, які вибираються. Вікно Шрифт можна отримати також, якщо клацнути ПКМ в робочій області вікна текстового процесора і вибрати в контекстному меню пункт Шрифт....

Для кожного типу шрифта (гарнітури) характерний своєрідний малюнок літери (див. розгортуваний список Шрифт: вкладинки Шрифт). Найбільш поширені гарнітури Times New Roman, Arial, Courier New. Перша із указаних відноситься до шрифтів із засічками, друга – до шрифтів без засічок (до рублених). Обидва шрифти відносяться до пропорційних, для яких ширина окремих символів та інтервали між ними не є сталими величинами. Останій із указаних шрифтів називається моноширинним (всі символи і інтервали між ними мають однакову ширину).

Накресленням шрифта (див. розгортуваний список Начертание: вкладинки Шрифт) називається один із трьох можливих варіантів його вигляду: Обычный, Курсив, Полужирный. Можлива також комбінація Полужирный Курсив.

Розмір шрифта називається кеглем і вимірюється в пунктах (1 пт ≈ 0,3759 мм). Його можна установити самостійно довільним за величиною або вибрати із розгортуваного списка Размер: в межах від 8 до 72 пт.

Вкладинка Шрифт містить також розгортуваний список Цвет текста:, розгортувані списки Подчёркивание: і Цвет подчёркивания:, а також поле Видоизменение для установки потрібного спецефекту.

Основні з указаних операцій форматування представлені відповідними елементами на панелі інструментів Форматирование (знайти самостійно).

Вправа 2.1. Форматування знаків тексту.

Ø Створити новий документ.

Ø Набрати початковий текст до вправи.

Ø Виконати форматування цього тексту, використовуючи елементи вкладинки Шрифт вікна Шрифт або панелі інструментів Форматирование і керуючись потрібним результатом.

Початковий текст до вправи.

“Форматування застосовують по відношенню до окремих знаків, по відношенню до абзаців і по відношенню до сторінок тексту документа.”

Результат виконання вправи.

“Форматування застосовують по відношенню до окремих знаків, по відно^шенню до абзаців іпо відно_шенню до сторіноктекстудокумента.”

У вкладинці Интервал діалогового вікна Шрифт містяться поле Масштаб: для вибору ширини знаків в процентах відносно нормальної, поле Интервал: для вибору міжсимвольного інтервалу, а також поле Смещение: для вибору вертикального зміщення символів відносно умовної базової лінії.

Вправа 2.2. Форматування знаків тексту.

Ø Створити новий документ.

Ø Набрати початковий текст до вправи.

Ø Виконати форматування цього тексту, використовуючи елементи вкладинки Интервал діалогового вікна Шрифт і керуючись потрібним результатом.

Початковий текст до вправи.

“Регулирование значений междузнаковых интервалов для

заданного фрагмента текста.”

Результат виконання вправи.

“Регулирование значениймеждузнаковых интерваловдля

заданного фрагмента текста.”

Текстовий процесор Microsoft Word вважає абзацем фрагмент тексту будь-якого обсягу, після якого знаходиться маркер кінця абзацу ¶, отримуваний в процесі друкування текста документа шляхом натискування клавіши <Enter>. Для того, щоб побачити ці маркери в тексті документа, треба натиснути кнопку Непечатаемые знаки панелі інструментів Стандартная.

Форматування абзаців включає встановлення для них відступів та “червоного рядка”, вирівнювання, вибір міжрядкового та міжабзацного інтервалів, обрамлення і заливання, а також утворення списків. Воно виконується за командою Формат-Абзац..., внаслідок чого на екрані з’являється вікно Абзац з двома вкладинками Отступы и интервалы і Положение на странице, а також з полем Образец для візуального контролю тих параметрів форматування, які вибираються. Вікно Абзац можна отримати також, якщо клацнути ПКМ в робочій області вікна текстового процесора, після чого в контекстному меню вибрати пункт Абзац....

Вирівнювання абзацу може бути виконане По левому краю, По правому краю та По ширине. В останньому випадку кінці рядків абзацу підтягуються до його меж за рахунок розтягування пропусків між словами абзацу. При вирівнюванні абзацу По центру здійснюється центрування його рядків. З метою вирівнювання можна скористуватись розгортуваним списком Выравнивание: вкладинки Отступы и интервалы або відповідними кнопками панелі інструментів Форматирование.

Зліва і справа відносно робочого поля сторінки для абзаца можуть бути встановлені відступи. Не треба плутати їх з лівим та правим полями сторінки. Крім того, відступ зліва відносно края абзаца може бути указаний окремо для його першого рядка (з метою утворення “червоного рядка”). Відповідні значення встановлюються в полі Отступ вкладинки Отступы и интервалы.

Але найзручніше встановлювати відступи за допомогою вказівників горизонтальної лінійки форматування, які мають вигляд трикутничків. Верхній вказівник визначає відступ “червоного рядка”, два нижніх вказівники визначають відступи абзаца зліва (крім першого рядка) і справа. Для встановлення потрібних відступів вказівники перетягують в потрібне місце при натиснутій ЛКМ. Зверніть увагу, що лівий нижній вказівник має під собою прямокутний елемент. Якщо здійснювати перетягування прямокутного елемента, то переміщатись будуть одночасно обидва ліві вказівники (і нижній, і верхній). Завдяки цьому можна зберігати в абзаці вже утворений “червоний рядок”.

Розмір міжрядкового інтервала пов’язують з розміром шрифта. Наприклад, одинарним вважається такий міжрядковий інтервал, величина якого дорівнює розміру шрифта плюс невелика добавка, значення якої залежить від виду шрифта. Крім одинарного використовуються також полуторний та подвійний інтервал. Указані стандартні інтервали можна вибрати в полі Интервал із розгортуваного списка междустрочный:. Нестандартні інтервали можна встановлювати, вибравши в указаному списку пункт Множитель і установивши його конкретне значение:. Стандартні інтервали можна установити також за допомогою відповідних кнопок панелі інструментів Форматирование.

Розміри міжабзацних інтервалів, відмінні від розмірів міжрядкових інтервалів, встановлюються з метою підвищення наочності тексту. Це здійснюється встановленням конкретних значень перед: і после: в поліИнтервал вкладинки Отступы и интервалы. У загальному випадку інтервал між двома суміжним абзацами утворюється із трьох складових: міжрядковий інтервал першого абзаца, плюс значення інтервала після першого абзаца і плюс значення інтервала перед другим абзацем.

Вправа 2.3. Форматування абзаців.

Ø Створити новий документ.

Ø Набрати початковий текст до вправи.

Ø Командою Вид-Разметка страницы установити відповідний режим перегляду.

Ø Виконати форматування початкового тексту, використовуючи елементи вкладинки Отступы и интервалы вікна Абзац і керуючись потрібним результатом.

Початковий текст до вправи.

Стиль являє собою іменований набір параметрів форматування символів або абзаців. Шаблон – загальна форма документа. Шаблон містить стилі та текстові заготовки документа певного типу.

Результат виконання вправи.

Стиль являє собою іменований набір параметрів форматування символів або абзаців.

Шаблон – загальна форма документа.

Шаблон містить стилі та текстові заготовки документа певного типу.

Підказка. Початковий текст до вправи розбито на три абзаци, до яких застосовано однаковий відступ зліва. Крім того, третій абзац має відступ для утворення “червоного рядка”. Перший абзац вирівняний по ширині, другий – по центру, а третій – по лівому краю. В абзацах встановлено одинарний, полуторний та подвійний міжрядковий інтервали відповідно.

Обрамлення (застосування рамок) та заливання (встановлення кольору фону, відмінного від звичайного) використовують для підвищення виразності текста документа. Для цього застосовують команду Формат-Границы и заливка..., внаслідок чого на екрані з’являється вікно Границы и заливка з трьома вкладинками Граница, Страница і Заливка, а також з полем Образец для візуального контролю тих параметрів форматування, які вибираються.

На вкладинці Граница можна вибрати вигляд, а також тип, колір та ширину ліній рамки для поточного абзаца або для відміченої групи абзаців текста. Для вкладинки Страница дії залишаються тими ж самими, але тепер вони застосовуються до окремих сторінок документа. Додатково для рамки сторінки можна вибрати малюнок. На вкладинці Заливка можна вибрати колір заливання, а також візерунок заливання з кольором фону для нього.

Вправа 2.4. Форматування абзаців.

Ø Створити новий документ.

Ø Набрати початковий текст до вправи.

Ø Виконати форматування цього тексту, використовуючи елементи вкладинок Граница і Заливка вікна Границы и заливка і керуючись потрібним результатом.

Початковий текст до вправи.

Верхній колонтитул – це текст, надрукований зверху кожної сторінки. Нижній колонтитул – це текст, надрукований знизу кожної сторінки.

Результат виконання вправи.

Верхній колонтитул – це текст, надрукований зверху кожної сторінки.

Поиск по сайту: