Основні властивості уваги

Значення уваги.

Увага людини має соціальну природу. Вона породилась з трудової діяльності і є однією з основних психологічних характеристик трудового процесу і є необхідною умовою її успішного протікання. Послаблення інтенсивності уваги призводить до зниження якісних показників в роботі. Відомо, що процес навчання не може успішно протікати без достатньої спрямованості учнів. Необхідною умовою успішного виконання будь-якої роботи є уміння сконцентруватись на необхідних об’єктах і одночасно відволікатись від усього іншого. І часто нерозуміння навчального матеріалу, погане запам’ятовування пояснюється недоліками уваги.

Важлива умова успіху людини в будь-якій діяльності – це формування уважності як риси особистості, яка проявляється бути сконцентрованим, підмічати різноманітні стани оточуючих.

Увага може проявлятися у сенсорних мнемічних, мислитель них і рухових процесах. Тому з діяльності від об’єкту концентрації виділяють наступні форми прояву уваги: сенсорні (не рухові), інтелектуальні, моторні, (рухові). Деякі дослідники зводять увагу до вибіркової активності особистості. Це точка зору прихильників теорії установки, розробленої школою Унадзе.

Багаточисельні спостереження за поведінкою тварин і людини показали, що активність, яка носить вибірковий характер проявляється не тільки в їх зовнішніх діях, але і в готовності до дії. І, що ця дія опосередковується активною установкою суб’єкта тобто залежить від вибіркової підготовленості суб’єкта до необхідних дій.

Наприклад: випробовувані декілька раз піднімали важку гирю, після цього їм запропонували гирю зовні таку ж саму, але з меншою вагою. І піддослідний піднімав її в верх, тобто попередні досліди з важкою гирею створили необхідну готовність, установку, через яку переломлюються наступні дії з гирями. Таким чином, готовність до дії носить вибірковий характер. Анохін показав, що в її основі лежать механізми які випереджають збудження. Установка якби орієнтує організм на майбутнє, прогнозує його поведінку.

Оригінальну психологічну теорію уваги і свій час розвинув Рібо. Він вважав, що увага, будь вона сильна чи слабка, завжди викликається з афективними станами і пов’язана з ними. Особливо тісний зв’язок Рибо бачив між емоціями і довільною увагою. Він зважав, що інтенсивність і довго тривалість такої уваги безпосередньо зумовлені інтенсивністю і довго тривалістю асоційованими з об’єктами уваги емоційними станами.

Що ж сприяє приверненню уваги і чому одні дії фіксуються свідомістю, а інші ні?

Виділяють три групи факторів, які відіграють важливу роль у приверненні уваги.

Перша група пов’язана з характером подразника багато чисельні дослідження показали, для того щоб подразник привернув увагу, він повинен перш за все бути достатньо сильним. Так, сильний приверне увагу негайно і навпаки, із шкільної практики відомо, що раптова пауза на уроці також може стати фактором привернення уваги. Це значить, що для привернення уваги, велике значення має фактор новизни, незвичайності, в основі якого лежить орієнтувальний рефлекс. Саме на цьому принципі побудована психологія реклами (швидко набраний текст, незвичне розміщення слів, букв...)

Друга група факторів пов’язана з необхідним співвідношенням подразника і потреб людини. Ці фактори залежать не від зовнішнього середовища, а від самого суб’єкта – його інтересів. Відомо, що серед всіх подразників, які діють на нас, перш за все виділяються ті, які мають відношення до роду навчальної діяльності або ж до потреб.

Третя група факторів, які відіграють важливу роль у приверненні уваги, є залежність уваги від структурної організації людської діяльності. Діяльність людини визначається потребою і мотивом і завжди спрямована на ту чи іншу мету. Увага перш за все привернена до дії. Так, часто буває важко сприйняти безпорадно розкидані подразники. Але досить легко сприймаємо якщо вони організовані в необхідну структуру (таблиці, посібники). Іншим прикладом може буди підвищена увага випускників шкіл до того, що пов’язане з вибором майбутньої професії. Таким чином, відображає її протікання і служить механізмом її контролю. В значній мірі увага визначається успіхом або не успіхом діяльності. Успішне закінчення роботи (важка здача сесії) припиняє стан уваги. Навпаки закінчена діяльність викликає довготривалу напругу уяви.

2. Багато сперечань у науці було навколо питання про фізіологічні основи уваги. В розкриті фізіологічних основ уваги особливо велика заслуга належить відомим фізіологам Сєченову, Павлову, Ухтомському.

Згідно з погляду Сєченова, увага людини має рефлекторний характер. Всякий рефлекс, вважав він, викликається дією зовнішнього світу і закінчується м’язовим рухом. Концентрація людини починається з пристосування її рецепторів шляхом м’язових рухів – стійка увага – це результат того, що людина навчилась управляти своїми рухами. Положення Сєченова розвинув і експериментально узагальнив Павлов. Він висунув гіпотезу, що увага пов’язана з виникненням оптимального збудження в результаті особливого орієнтувального рефлексу, що і лежить в основі уваги.

Концентрація психологічної діяльності в необхідному напрямку і одночасне відволікання від всього іншого досягається завдяки закону взаємної індукції нервових процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль. Виникаючи під дією зовнішнього сигналу очаг збудження в корі великих півкуль викликає гальмування в інших ділянках кори. Так, забезпечується оптимальні, тобто найкращі умови для сприймання або обдумування того, на що направлена увага. Павлов дуже образно описав цей процес: „Якби можна було бачити через черепну кришку і якби місце великих півкуль з оптимальним збудженням світилось, то ми побачили б думаючої свідомої людини, як по її великим півкулям рухається, постійно змінюється в формі і величині неправильно окреслена світла пляма, оточена на всьому просторі півкуль значною тінню”. Ідея очага оптимального збудження як фізіологічної основи уваги була дуже важливою, але повністю пояснити механізм уваги незмогла.

Важливий внесок у розкриття фізіологічних механізмів уваги вніс Ухтомський. У нервовій системі під впливом зовнішніх або внутрішніх причин виникає осередок збудження, який на необхідний час підкоряє собі інші участки, тобто домінує над ними, керує поведінкою – принцип домінанти.

Домінант лишає за собою в центральній нервовій системі міцний слід. У душі можуть жити одночасно багато потенційних домінант-слідів від попереднього життя. Вони по черзі живуть к полі нашого життя і свідомості підводячи свої підсумки а потім поглиблюються в середину, уступаючи іншим. Але вони не зникають, не припиняють свого життя, а продовжують збагачуватись, перевтілюватись, рости.

Точка зору Павлова і Ухтомського отримала в наш час ряд підтверджень в експериментах з реєстрацією біотоків мозку тварин і людини. Сучасні нейрофізіологічні дослідження підтвердили провідну роль кіркових механізмів в регуляції уваги. Встановлено, що увага можлива тільки на основі загальної бадьорості кори головного мозку, підвищеній активності її діяльності. Деякі вчені підкреслюють особливо важливу роль лобних частин мозку. В наш час у мозку знайдені особливі нейрони, які отримали назву „нейронів уваги”

3. У психології розрізняють два основних види уваги: мимовільна і довільна.

Увага, що виникає без будь якого наміру і без заздалегідь поставленої мети з нашого боку, називається мимовільною або ненавмисною. Вона проявляється незалежно від свідомого наміру і вольового зусилля, властива не тільки людині, але і тваринам і здійснюється при допомозі спадкових нервових механізмів.

Мимовільно увагу спричиняють особливості діючих на людину подразників. До таких особливостей належать:

1. Сила подразника – сильний звук, яскраве світло, контрастовість подразників, значення подразника для людини за певних умов.

2. Новизна, незвичність подразника.

3. Рухомість предмета, а також початок або припинення дії.

Мимовільна увага виникає залежно від стану самої людини, пов’язана з настроєм, переживаннями, очікуваннями, інтересами, професією... приваблює до себе увагу те, що має для особистості постійну або тимчасову значущість. Французький психолог Рібо писав, що характер мимовільної уваги приховується в глибинних скарбницях нашої сутності. Спрямованість мимовільної уваги конкретної людини розкриває її характер, її устремління. Поклавши в основу цю ознаку, ми можемо зробити висновок про саму людину. Так, красивий сонячний захід привертає увагу художника, тоді як для простого селянина це просто кінець дня.

Увага, що виникає внаслідок свідомо поставленої мети, називається довільною, або навмисною. Рівень розвитку такої уваги характеризує не тільки спрямованість інтересів людини, але і її особисті, вольові якості. Формула тут проста : „мені потрібно бути уважним, і я буду уважним не дивлячись ні на що”.

Збереження стійкої довільної уваги залежить від ряду умов:

- усвідомлення обов’язку у виконанні певної діяльності;

- чітке розуміння мети і завдання виконуваної діяльності;

- стійкість інтересів.

- створення сприятливих умов для діяльності.

Довільна та мимовільна увага тісно пов’язана між собою,

довільна може змінюватися мимовільною, а мимовільна – довільною. Окрім довільної та мимовільної уваги виділяють ще один вид уваги, післядовільна увага, яка поєднує в собі риси довільної і мимовільної. Вона виникає на основі довільної уваги і після неї. Післядовільна увага носить цілеспрямований характер і в той же час уже не вимагає вольових зусиль. Діяльність так захоплює людину, що їй не потрібні вольові зусилля для підтримання уваги. (Учень пише твір на тему, як він провів літо? Спершу ця робота його зовсім не захоплює. Він докладає великих зусиль, щоб примусити себе працювати, нарешті зосереджується – це є довільна увага. Та ось учень поступово захопився, пише вже охоче, зосереджено. Картина літа встає перед його очима – школяр захоплений цим і спішить про все написати, в творі – довільна увага перейшла в післядовільну).

Основні властивості уваги

Обсяг, розподіл, зосередженість, стійкість, переключення. Обсяг уваги – це кількість об’єктів які сприймаються одночасно з достатньою чіткістю. Обсяг уваги залежить:

Ø від особливостей сприйманих об’єктів. Не пов’язані між собою предмети сприймаються одночасно від 3 – 5, пов’язані - від 12 – 14;

Ø від досвіду та практичної діяльності;

Ø від поставленого завдання.

В учнів початкових класів об’єм уваги дуже обмежений.

Розподіл уваги – це одночасна увага до двох або кількох

об’єктів та одночасне виконання дій з ними та спостереження за ними. Розподіляти увагу можливо та необхідно у житті весь час. Учитель одночасно і стежить за класом, і пояснює урок. Уміння розподіляти увагу виробляється у практичній діяльності.

Зосередженість уваги – це утримування уваги на одному об’єкті або на одній діяльності, абстрагуючись від усього іншого. Вона пов’язана з глибоким дійовим інтересом.

Стійкість уваги - це тривале утримання уваги на предметі чи якій-небудь діяльності. Стійка увага може зберігатися протягом 10 – 15 хвилин, короткочасні відвертання не мають значення для діяльності, але вони дають можливість маленької перерви у зосередженості. Виходить короткочасний і необхідний відпочинок, він непомітний і не руйнує стійкість уваги, але дає змогу зберегти увагу до цієї діяльності до 45 хвилин і більше.

Переключення – це переміщення уваги з одного об’єкта на інший у зв’язку з переходом однієї діяльності до іншої і постановкою нового завдання. Навмисне переключення уваги завжди супроводжується деяким нервовим напруженням, яке виражається у вольовому зусиллі. Звідси зрозуміло, чому важко буває розпочати нову роботу, особливо якщо вона не викликає приємних почуттів. Тому не рекомендується часто змінювати види роботи, бо це вимагає великої перебудови характеру діяльності. Але пд. Час втоми та одноманітної роботи переключення уваги є корисним і необхідним.

Коливання уваги – це періодичне послаблення уваги. Увага в різних людей і у одної і тої ж людини, але в різний час і в різних умовах відрізняється деякими особливостями. Дослідження Теплова і показали, що якості уваги залежать від властивостей нервової системи людини. Виявилось, що людям із слабкою нервовою системою додаткові подразники заважають сконцентруватися, а із сильною – навіть підвищить концентрацію уваги. Однією із негативних сторін уваги є розсіяність або неуважність – це недолік уваги. Розрізняють два види неуважності.

Перший вид – це навмисне, мимовільне відвертання від основної діяльності. Коли людина ні на чому не може зосередитись. Вона є показником слабкості довільної уваги і може бути результатом неправильної уваги. Боротися треба шляхом формування вольових якостей постійна розсіяність можна пояснити поганим здоров’ям, розладом нервової системи. Може носити тимчасовий характер, являючись наслідком через мірного емоційного збудження.

Другий вид неуважності – це наслідок надмірної зосередженості людини на роботі, коли вона крім своєї роботи нічого не помічає. Такий вид неуважності буває у людей, захоплених роботою, сильним переживанням, та в людей, які не вміють розподілити увагу, або не можуть переключити увагу.

Позитивною особливістю уваги є така якість як спостережливість – це здатність підмічати в предметах і явищах малопомітні але суттєві особливості.

Поиск по сайту: