5. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1998. – с. 38-109.
6. Немов Р.С. Психология: Книга 1. – М.: Просвещение, 1994. – с. 5-11, 24-72, 80-92, 524-541.
7. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб: Изд-во Питер, 2000. – с. 122-145.
8. Хрестоматия по психологии: Учеб. Пособие для студентов пед. ин-тов/ Сост. В.В. Мироненко; Под ред. А.В. Петровского. – 2-е изд., и доп. – М.: Просвещение, 1987. – 447с.
1.Кожен з нас, щодня зустрічається з людьми, розмовляє, з ними, певним чином реагує на слова. Дізнавшись про той чи інший факт, подію, явище, ми роздумуємо, обмірковуємо, переживаємо, або ж лишаємося байдужими. Бачучи різноманітні предмети, ми роздивляємося їх, вони нам подобаються або ні, одне ми запам’ятовуємо, інше – забуваємо. Все це явища нашої психіки.
Наше психічне життя, наш духовний світ вивчає наука психологія. Слово психологія походить від двох грецьких слів: “псюхе”– душа і “логос”–наука, вчення.
Псюхе – поняття давньогрецької філософії і має декілька значень:
1) життєва сила, яка покидає тіло з останнім подихом;
2) безтіменна основа, позбавлена після смерті людини свідомості і пам’яті;
У релігійному вченні душа – це духовне начало, дане людині в тимчасове користування.
Матеріалісти вкладають у це слово зовсім інший зміст. Воно вживається як синонім слова “психіка”, для визначення сукупності психічних явищ, які являють собою властивість високоорганізованої матерії мозку.
Психіка – це суб’єктивний образ об’єктивного світу. Психіка – це наші відчуття і сприймання, пам’ять і уява, мислення, почуття, воля. Всі ці психічні процеси властиві конкретній людині, суб’єкту, яка має свій характер, здібності, темперамент. Отже душа (психіка) – це внутрішній світ людини, який виникає в процесі взаємодії людини з оточуючим зовнішнім світом, в процесі активного відображення цього світу.
Психіка – це дуже тонкий інструмент пристосування до оточуючого середовища. Її механізми працюють злагоджено, гармонійно і переважно непомітно для суб’єкта. Терміном “психіка” у психології позначають всі феномени внутрішнього, духовного життя, що виявляє себе у свідомості або поведінці людини. Це і самосвідомість, і несвідоме, і психічні образи, і потреби, і мотиви, і воля, і емоції, і сама особистість людини.
По-різному вживаються поняття “суб’єктивний”, “суб’єктивно”. У науковій психології говорять про психіку як про суб’єктивний образ об’єктивного світу, маючи на увазі, що це внутрішня, суб’єктивна картина світу, яка існує у мозку конкретної людини. Але нерідко можна чути: “Це ваша суб’єктивна думка”, – або “Ви мислите суб’єктивно”. Тут хочуть підкреслить залежність суджень людини від настрою, інтересів, минулого досвіду.
Отже, психологія як наука, вивчає факти, закономірності та механізми психіки.
Об’єктом вивченняпсихології є психіка як функція мозку. Вихідною категорією психології є відображення. Вищою формою відображення у людини є її свідомість.
Предметом вивчення психології є: пізнавальні психічні процеси (за допомогою яких людина пізнає навколишній світ): відчуття і т.д.; вивчає вона почуття й волю людини і різні властивості особистості – такі як темперамент, характер, здібності, запити, інтереси. Психологічна наука вивчає також особливості діяльності людини ( навички, звички, увагу, як необхідну сторону будь-якої діяльності.
Явища психічного життя дуже різноманітні, але вони не існують ізольовано, а між собою пов’язані, існують в єдності.
Психології випала нелегка доля. Її теорії несуть на собі значний відбиток особистості своїх творців. Реально психологія існує у вигляді напрямів психології, які більше орієнтовані на загальне, ніж на унікальне, в психіці. Її здобутки мало відомі громадськості, і вона не посідає серед інших наук того місця, яке їй має належати. І все це за очевидної значущості психології людини в суспільному житті.
Психологія – своєрідна дисципліна. Предмет її залежить від культури: він змінюється протягом історичного часу, збагачується зусиллями наукових шкіл, але залишається неповним. Тому психологія не дає вичерпної відповіді на свої одвічні методологічні проблеми.
Наведемо кілька визначень науки психології.
Психологія – наука про факти, закономірності й механізми психіки, як створюваного в мозку образу дійсності, на основі та за допомогою якого здійснюється керування поведінкою і діяльністю, які мають у людини особистісний характер (Общая психология / под ред. А.В. Петровского. – М: Просвещение, 1986. – С.20.).
Психологія – наука про закономірності розвитку й функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності (Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин. – Минск: Харвест, М.: ООО “Изд. АСТ”, 2003. – С.475).
Психологія – наука про психіку – вивчає виникнення, розвиток, форми і закономірності психіки, яка забезпечує взаємодію людини та середовища; система психічних регуляційних механізмів, які забезпечують визначений вид діяльності (психологія навчання, воєнного діла, юридичної або медичної діяльності та ін.); особливості психічного складу індивіду, душевні та духовні особливості особистості, соціальних груп та масових утворень.
Психологія – наука про закономірності виникнення діяльності психіки у людини і вищих тварин, про психічні процеси, які є складовими компонентами діяльності і спілкування людей, а також поведінки тварин.