Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Міжнаціональні відносини. Досвід провідних демократичних держав у національній політиці

Поняття полікультурності як добросусідства культур.

У будь-якому сучасному суспільстві одночасно співіснують і розвиваються різноманітні культури, через спільне проживання у його складі представників різних поколінь, національностей, віросповідань.

Полікультурність – співіснування і розвиток різних за змістом культурних традицій у межах однієї локалізованої в просторі й часі спільності людей.

Будь-яка нація, соціальна група сприймає із системи загальнокультурних людських цінностей тільки те, що відповідає духовному настрою їхнього рівневі розвитку, рівню розвитку можливостей. Регіональні та національні культури стають взаємопов'язаними. Вони впливають один на одного, посилюється взаємозв'язок різних країн і народів. Крім того, з'являється потужна тенденція до збереження власної ідентичності національної культури.

Поняття «нація» (від лат.— плем'я, народ) зазвичай розглядається як історична спільнота людей, що формується в процесі становлення спільноти їхньої території, економічних зв'язків, літературної мови, етнічних особливостей культури і характеру.

Добросусідство у полікультурному суспільстві засноване:

- на усвідомлені істини, що люди у суспільстві представники різних культур;

- усуває одноманітність, надає яскравості і неповторності;

- усі культури засновані на засадах гуманізму, рівноцінності, самобутності не можуть бути дискриміновані;

- основою співіснування культур у полікультурному суспільстві виступають регулятори: толерантність (сприйняття), терпимість (здатність миритися), плюралізм (визнання багатоманітності), компроміс (обопільна угода).

Міжнаціональні відносини. Досвід провідних демократичних держав у національній політиці.

Міжнаціональні відносини – стосунки між представниками різних національ-ностей в межах однієї держави або між різними націями – державами.

Етноцентризм – переконаність у виключності власної національної культури, пов’язана зі схильністю відкидати норми іншої культури, як неправильної.

Західноєвропейська культура успадкувала 7 попередніх цивілізаційних досягнень і культуру декількох імперій. Єдиного культурного простору в Європі немає, вона розділена на Західну і Східну. Безпосередньо в Західній Європі різниця між культурами народів, наприклад, Скандинавії та Середземномор'я є доволі відчутною. Машинна (техногенна) цивілізація Заходу виникла як традиційний шлях розвитку. Людина Заходу — володар над природою. «Екологізація» сучасної моделі техногенної цивілізації, заснованої на ідеї панування людини над природою, веде до активного пошуку «точок дотикання» з національними культурами в різних регіонах планети. Але європейська культура прагне перетворити світ, а китайська, вважає світ «кращим із можливих» і утверджує ідею про необхідність пристосуватися до нього.

Незважаючи на те, що Європа і Америка мають певні спільні проблеми, між їх культурами спостерігаються значні відмінності. У США існує культ сили й успіху, там особливо значущою є потреба у вчителі, наставнику. Характерною ознакою північноамериканської культуриє культ речей. Цей культ був створений переселенцями, які починали життя на порожньому місці. Ще однією ознакою американської культури є значущість майстерності в будь-якій справі. В основі «великої американської мрії» лежить сподівання кожного американця виграти мільйон, а кожного чистильника взуття — стати президентом. Спосіб дій і навіть думок у американця не такий, як у європейця. Для американця як носія англосаксонської цивілізаційної традиції загальними цінностями є свобода і демократія, плюралізм, власність та ринкова економіка.Європейця хвилює інший суб'єкт історії — народ, нація, національна меншина і т. ін. Американець віддає перевагу не родинним стосункам, а кар'єрі. У розумінні європейця в основі концепції нації лежить цілісність етносу. Європейцям весь час треба відчувати себе в історії — історії сім'ї, народу, нації. Американцям же як молодий нації не притаманне почуття історії.

Країни Стародавнього Сходу: Межиріччя, (Месопотамія), Індія, Китай, вважаються колискою цивілізації. Ще в XII столітті Європа знала, що вся влада і мудрість людини беруть початок на Сході. Традиційне, або східне, суспільствоможе вести один і той же спосіб життя століттями і навіть тисячоліттями. Для людини Сходу важливе взаєморозуміння людини і природи, рівновага між людиною та її землею. Східна людина вважає себе частиною природи і ніколи не відділяє себе від неї. Для китайської культури характерний оптимістичний світогляд, спокійне ставлення до життя і смерті. Людина живе в єдиному Всесвіті, де живі і мертві перебувають у тісному зв'язку. Це єдиний світ, де небуття і буття взаємно переходять і взаємно обумовлюють одне одного. На рівні повсякденної свідомості ця філософська мудрість виражається у формах різного роду обрядів, культу предків, віри в існування померлих серед живих. Звідси і дивні з точки зору європейця звичаї, наприклад дарування труни небезпечно хворій людині, що роблять на знак уваги і доброго ставлення. Смерть слід сприймати без страху. Людина, на порозі смерті уподібнюється подорожньому, що вирушає в далеку путь. Звідси і характерне для китайської культури уявлення про споконвічну єдність світу.

У демократичних державах оптимізації міжнаціональних відносин є державна національна політика. Так у США і Канаді північноамериканський культуралізм охоплює принципи і засоби національно-культурної автономії всіх націй – співжиття та інтеграцію у політичну націю. Будь-яка дискримінація за національною ознакою вважається порушенням прав людини і карається законом.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.