Скорочений зміст викладеного матеріалу

Клітина це структурна і функціональна одиниця живого організму. Рослинна клітина складається з клітинної оболонки (клітинної стінки) під якою розташована клітинна мембрана (плазмалема) і живого вмісту клітини, який отримав назву протопласт. Протопласт складається з ядра і цитоплазми, яка містить в собі водянисту основну речовину (цитозоль) в якій знаходяться різні органели, а також запасні речовини та різні включення.

Клітинна стінка.Рослинні клітини, подібно клітинам прокаріотів і грибів, укладені в порівняно жорстку клітинну оболонку. Вона виконує функцію опори і захисту.

Клітинна стінка складається з целюлозних мікрофібрил, занурених у матрикс, до складу якого входять складні полісахариди. Целюлоза теж є полісахаридом. Мономерами цього полімеру є молекули глюкози. Окремі молекули целюлози - це довгі полісахаридні ланцюга. Безліч таких молекул, зшитих один з одним поперечними водневими зв'язками, зібрані в міцні пучки, звані мікрофібрилами.

Клітинна оболонк тришарова. У будь-якому шарі целюлозні волокна розташовуються під одним і тим самим кутом, але в різних шарах цей кут різний, чим і забезпечується ще більша міцність структури.

Ядра є у всіх еукаріотичних клітинах, і як правило, клітини містять тільки одне ядро. Ядра найбільші органели клітини, мають звичайно кулясту форму діаметром приблизно 10 мкм.

Ядро регулює всю діяльність клітини. Пов'язано це з тим, що ядро несе в собі генетичну (спадкову) інформацію, укладену в ДНК.

Вміст ядра являє собою гелєподібний матрикс, названий нуклеоплазмою (каріоплазмою) або ядерним соком, в якому розташовуються хроматин і одне або кілька ядерець.

Ядерце - знаходиться усередині ядра і являє собою добре помітну округлу структуру, в якій відбувається синтез рРНК.

Цитозолемабо основною речовиноюклітини називають розчинну частину цитоплазми. Вона заповнює простір між клітинними органелами. Цитозоль містить систему мікрофіламентів, а все інше при вивченні в електронному мікроскопі являє собою прозорим і безструктурним. На частку води в цитозолі припадає приблизно 90 %.

Цитозоль - це не тільки місце зберігання біомолекул. Тут протікають і деякі метаболічні процеси, серед них такий важливий процес, як гліколіз. Синтез жирних кислот, нуклеотидів та деяких амінокислот також відбувається в цитозолі.

В живій клітині цитозоль знаходиться в постійному русі Цей струм цитоплазми отримав назву циклоз.

Ендоплазматичний ретикулум (ЕР)або ендоплазматична сітка являє собою складну систему мембран, що пронизує цитоплазму всіх еукаріотичних клітин.

На ультратонких зрізах ЕР в трьох вимірах має як трубчасту, так і пластинчасту будову. ЕР може бути вкритий рибосомами, і тоді він називається шорстким (гранулярним) ЕР, якщо рибосоми відсутні, то його називають гладеньким (агранулярним) ЕР (будова ближче до трубчастого). Функція обох типів ЕР пов'язана з синтезом і транспортом речовин.

Функції гранулярного (шорсткого) ендоплазматичного ретикулума пов'язані з синтезом і транспортом білків. Однією з головних функцій агранулярного (гладенького) ЕР є синтез ліпідів.

Рибосоми - це дуже дрібні органели (діаметром близько 20 нм). Число рибосом в клітині дуже велике. У звичайній бактеріальної клітині міститься, наприклад, до 10000 рибосом, а в еукаріотичних клітинах число їх у кілька разів більше. Рибосоми служать місцем білкового синтезу.

Кожна рибосома складається з двох субодиниць (субчастинок) - великої і малої. Рибосоми містіть приблизно рівні (за масою) кількості РНК і білка (тобто являють собою рибонуклеопротеїнові частки). РНК, що входить до їх складу так звана рибосомна РНК (рРНК), синтезується в ядерці.

У процесі синтезу білка рибосома переміщається уздовж ниткоподібної молекули мРНК. Процес йде більш ефективно, коли вздовж мРНК переміщається не одна рибосома, а одночасно багато рибосом, що нагадують в цьому випадку намистини на нитці. Такі ланцюги рибосом називаються полірибосомами або полісомами.

Апарат Гольджіміститься майже у всіх еукаріотичних клітинах і являє собою стопку сплющених мембранних мішечків, так званих цистерн, і пов'язану з ними систему бульбашок, званих бульбашками Гольджі.

На одному кінці стопки постійно утворюються нові цистерни шляхом злиття бульбашок, які відокремлюються, ймовірно, від гладенького ЕР. Цей «зовнішній», або той що формується, бік стопки опуклий, тоді як інший, «внутрішній», де завершується дозрівання і де цистерни знову розпадаються на бульбашки, має увігнуту форму.

Функцію апарату Гольджі складають транспорт речовин і хімічна модифікація клітинних продуктів, що надходять до нього.

Апарат Гольджі бере участь і в секреції вуглеводів, наприклад при синтезі матеріалу клітинних стінок у рослин. Він має посилену активності в області «клітинної перетинки», тобто в тій області, де після поділу ядра (мітозу чи мейозу) між двома дочірніми ядрами які щойно утворилися закладається нова клітинна стінка.

Пухирці Гольджі направляються до потрібного місця на клітинній перетинці за допомогою мікротрубочок і тут зливаються, включається в полісахариди, які призначені для побудови клітинних стінок.

У клітинах кінчика кореня є апарат Гольджі, який секретує багату мукополісахаридами слиз, яка змочує кінчик кореня і полегшує його проникнення в грунт.

Апарат Гольджі виконує ще одну функцію - у ньому формуються лізосоми.

Лізосомивиявляються у більшості еукаріотичних клітин, але особливо багато їх у тих тваринних клітинах, які мають здатність до фагоцитозу. Вони являють собою прості мембранні мішечки (стінка мішечка складається з одинарної мембрани), наповнені гідролітичними (травними) ферментами - протеазами, нуклеазами, ліпазами і кислими фосфатазами.

Деякі вчені вважають, що рослинні клітини не мають лізосом, їх роль виконують великі центральні вакуолі.

Мітохондріїє у всіх аеробних еукаріотичних клітинах. Головну функцію мітохондрій становить аеробне дихання.

Мітохондрії можуть бути спіральними, округлими, витягнутими, чашоподібними і навіть розгалуженими; в більш активних клітинах вони зазвичай крупніше.

Мітохондрії здатні змінювати свою форму, а деякі можуть також переміщатися в особливо активні ділянки клітини. Таке переміщення (якому сприяє струм цитоплазми - циклоз) дозволяє клітині зосереджувати більше число мітохондрій в тих місцях, де вище потреба в АТФ.

Кожна мітохондрія оточена двома мембранами; зовнішня мембрана гладенька, а внутрішня мембрана утворює численні гребінеподібні складки (перетинки), так звані крісти і містить в собі основну речовину – матрикс.

Крісти внутрішньої мембрани істотно збільшують її поверхню, забезпечуючи місце для розміщення мультиферментних систем і полегшуючи доступ до ферментів, які знаходяться в мітохондріальному матриксі.

Внутрішня мембрана відрізняється вибірковою проникністю, тобто пропускає лише певні речовини.

Хлоропласти. - це пластиди, що містять фото синтезуючі пігменти: хлорофіл і каротиноїди, і здійснюють фотосинтез. Хлоропласти знаходяться головним чином в листі.

У вищих рослин хлоропласти на зрізі зазвичай мають двояковипуклу форму, а розглядаючи зверху здаються округлими. Вони мають подвійну мембрану.

Всередині хлоропласт складається з безлічі плоских, заповнених рідиною мішечків, так званих тілакоїдів. Тілакоїди місцями упаковані в стопки - грани. Окремі грани з’єднані одна з одною ламелами їх ще називають тілакоїдними містками (одношарові). Кожна грана схожа на купку монет, складених стовпчиком, а ламели частіше за все мають вигляд пластинок.

Рідина, що заповнює внутрішній вміст хлоропласта називається стромою, яка за своєю будовою нагадує гель; в ній знаходяться розчинні ферменти, в тому числі всі ферменти циклу Кальвіна, а також інші хімічні сполуки, зокрема цукри й органічні кислоти. Надлишок вуглеводів, які утворилися в процесі фотосинтезу, запасається тут у вигляді зерен крохмалю.

Вакуоль являє собою наповнений рідиною мембранний мішок, стінка якого складається з одинарної мембрани (тонопласт). У дорослих рослинних клітинах мається одна велика центральна вакуоль. Рідина, що заповнює центральну вакуоль, називається клітинним соком. Це концентрований розчин, що містить мінеральні солі, цукор, органічні кислоти, кисень, двооксид вуглецю, пігменти і деякі відходи життєдіяльності або «вторинні» продукти метаболізму.

Функції вакуолі наступні.

1. Регуляція водообміну. Забезпечення тургорного тиску.

2. Іноді в вакуолі присутні в розчині пігменти, так звані антоцианіни, що мають червоне, синє або пурпурне забарвлення, і деякі споріднені сполуки, що забарвлені в жовтий або кремовий колір.

3. У рослин в вакуолях містяться іноді гідролітичні ферменти, і тоді за життя клітини вакуолі діють як лізосоми.

4. У вакуолях рослини можуть накопичуватися відходи життєдіяльності і деякі вторинні продукти його метаболізму – алкалоїдіи, танін з їх терпким смаком, що відштовхують травоїдних тварин, тобто виконують захисну функцію. Може накопичуватися в вакуолях і латекс (молочний сік рослин).

5. Деякі з компонентів клітинного соку грають роль запасних поживних речовин, при необхідності використовуються цитоплазмою.

Зміст

Клітина 3

Поиск по сайту: