Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

МОЯ ТРЕТЯ ІСТОРІЯ — ПРО СМЕРТЬ

Коли мені було 17, я прочитав цитату — щось на кшталт цього: «Якщо ви живете щодня так, наче він останній, колись ви матимете рацію». Цитата справила на мене враження, і відтоді, вже 33 роки, я дивлюся в дзеркало щодня та ставлю собі запитання: «Якби сьогоднішній день був останнім у моєму житті, чи захотів би я робити те, що збираюся зробити сьогодні?». І тільки-но відповідь була «ні» впродовж кількох днів поспіль, я розумів, що треба щось міняти.

Пам’ять про те, що я скоро помру — найважливіший інструмент, який допомагає мені ухвалювати складні рішення в моєму житті. Бо все решта — думка інших, вся ця гордість, весь цей страх сорому чи провалу — всі ці речі зникають перед лицем смерті, залишаючи лише те, що справді важливе. Пам’ять про смерть — найкращий спосіб уникнути думок про те, що вам є що втрачати. Ви вже голий. Ви більше не маєте причин не йти за покликом свого серця.

Близько року тому мені поставили діагноз: рак. Мені надійшов скан о 7:30 ранку, який чітко показував пухлину в підшлунковій залозі. Я навіть не знав, що таке підшлункова залоза. Лікарі сказали мені, що цей тип раку невиліковний і що мені залишилося жити щонайбільше три-шість місяців. Мій лікар порадив піти додому й упорядкувати справи (що у лікарів означає приготуватися до смерті). Це означає спробувати сказати своїм дітям те, що б ти сказав протягом наступних 10 років. Це означає переконатися в тому, що все благополучно влаштоване, щоб твоїй сім’ї було якнайлегше. Це означає попрощатися.

Я жив з цим діагнозом увесь день. Пізніше ввечері мені зробили біопсію — засунули в горло ендоскоп, пролізли через шлунок і кишки, увіткнули голку в підшлункову залозу й узяли кілька клітин з пухлини. Я був непритомний, але моя дружина, яка там була, сказала, що коли лікарі роздивилися клітини під мікроскопом, вони почали кричати, бо у мене виявилася дуже рідкісна форма раку підшлункової залози, яку можна вилікувати операцією. Мені зробили операцію, і тепер зі мною все гаразд.

Смерть тоді підійшла до мене найближче, і сподіваюся, найближче за декілька наступних років. Переживши це, я тепер можу сказати наступне з більшою впевненістю, ніж тоді, коли смерть була корисною, але суто вигаданою концепцією.

Ніхто не хоче вмирати. Навіть люди, які прагнуть потрапити на небеса, не хочуть умирати. І все одно, смерть — пункт призначення для всіх нас. Ніхто ніколи не зміг уникнути її. Так і має бути, тому що Смерть, мабуть, є найкращим винаходом Життя. Вона — причина змін. Вона очищує старе, щоб відкрити дорогу новому. Зараз нове — це ви, але колись (не дуже вже й багато часу залишилося) ви станете старим і вас очистять. Вибачте за такий драматизм, але це правда.

Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на життя чиїмсь чужим життям. Не потрапляйте в пастку догми, яка каже жити думками інших людей. Не дозволяйте галасу чужих думок перервати ваш внутрішній голос. І найважливіше — майте сміливість іти за своїм серцем й інтуїцією. Вони якимось чином вже знають те, ким ви хочете стати насправді. Все інше — вторинне.

Коли я був молодий, я прочитав дивовижну публікацію The Whole Earth Catalog («Каталог всієї Землі»), яка була однією з біблій мого покоління. Її написав хлопець на ім’я Stewart Brand, що живе тут неподалік, у Menlo Park. Це було наприкінці 1960-х, до персональних комп’ютерів і настільних видавництв, тому її було зроблено за допомогою друкарських машинок, ножиць і полароїдів. Щось подібне до Google у паперовій формі, за 35 років до Google. Публікація була ідеалістичною та сповненою великих ідей.

Steward і його команда зробили кілька випусків The Whole Earth Catalog і, врешті-решт, видали фінальний номер. Це було в середині 1970-х, і я був вашого віку. На останній сторінці обкладинки була фотографія дороги рано вранці, на кшталт тієї, на якій ви, можливо, ловили машини, якщо любили пригоди. Під нею були такі слова: «Залишайтеся голодними. Залишайтеся нерозважними». Це було їхнє прощальне послання. Залишайтеся голодними. Залишайтеся нерозважними. І я завжди бажав собі цього. І тепер, коли ви закінчуєте інститут і починаєте наново, я бажаю цього вам. Залишайтеся голодними. Залишайтеся нерозважними. Усім щиро дякую.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.