ТЕМА 12. Міжнародні фінансово-кредитні установи

Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації – це установи, створені на базі багатосторонніх угод між державами. Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є головною установою Групи Світового банку. Штаб-квартири організацій розташовані у Вашингтоні. Зазначені установи було засновано на Міжнародній валютно-фінансовій конференції, яка відбулася у 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США). СРСР та Україна хоча і брали участь у конференції, але не ратифікували угоди про МВФ та МБРР і не вступили до складу цих організацій. Наслідком стала багаторічна ізоляція СРСР та його союзників від світової економічної й валютно-фінансової системи, що значною мірою було зумовлено політичними та ідеологічними мотивами. 1992 року в практиці міждержавних валютних відносин сталася досить значна подія: членами МВФ прийнято країни, що входили до складу колишнього СРСР, у тому числі й Україну. Завдяки цьому фактично завершено процес глобалізації економічного простору валютного регулювання, що здійснюється цією важливою міжнародною організацією.

Питання для повторення

1. Що таке міжнародні валютно-кредитні установи та яке їх призначення?
2. Що означає "принцип обумовленості"?
3. Як формується капітал МВФ?
4. Які основні типи програм використовує МВФ у відносинах з Україною?
5. Які інституції входять до Групи Світового банку?
6. Як формуються ресурси МБРР?
7. Дайте характеристику міжнародним регіональним валютно-кредитним організаціям.
8. Які проекти кредитує МБРР в Україні?
9. Які цілі створення ЄБРР? Основні напрями його співробітництва з Україною.
10. Схарактеризуйте основні інструменти фінансування, що застосовує у своїй діяльності ЄБРР.
11. У чому полягає специфіка Банку міжнародних розрахунків?
12. Які основні функції виконує Банк міжнародних розрахунків?

Методичні рекомендації до виконання контрольної роботи

Зміст контрольної роботи

Однією з форм перевірки знань студентів-заочників є написання індивідуальної контрольної роботи, яка виконується в міжсесійний період.

Метою контрольної роботи є закріплення й поглиблення теоретичних знань і набуття студентами навичок розв’язання питань, пов’язаних з особливостями регулювання грошового обігу та кредитних відносин.

Кожний варіант контрольної роботи містить два теоретичні питання, задачу й передбачає розгляд основних термінів і понять курсу «Гроші та кредит». Відповіді на питання варіанта контрольної роботи повинні бути аргументованими, містити конкретні відомості теоретичного характеру, критичне осмислення спеціальної літератури, і законодавчої та нормативної бази.

При розв’язанні задачі необхідно виконати чіткі розрахунки з написанням висновків щодо отриманих результатів, які треба обґрунтувати й дати пояснення своєму рішенню.

Контрольна робота має бути належним чином оформлена. На титульному аркуші необхідно вказати дисципліну, з якої вона виконана, прізвище та ініціали студента, факультет, курс, групу, шифр залікової книжки. Наприкінці роботи слід навести перелік використаної літератури. Потім необхідно поставити дату виконання контрольної роботи й особистий підпис студента.

Обсяг контрольної роботи – 15– 20 сторінок формату А– 4.

Підбір літератури для написання контрольної роботи

Навчальну та спеціальну літературу для виконання контрольної роботи студент підбирає самостійно, використовуючи бібліотечний каталог. Особливу увагу доцільно приділити законодавчим і нормативним актам, періодичним виданням. Список використаної літератури студент повинен систематизувати й подати в такій послідовності: закони України, постанови Верховної Ради України, рішення Кабінету Міністрів України, спеціальна література в алфавітному порядку (прізвище автора; назва підручника, посібника або іншої літератури; місто й рік видання, кількість сторінок).

Поиск по сайту: