Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Стрес: визначення, стадії, види

Поняття про емоції.Класифікація емоцій і почуттів.

Переживання емоційних станів – радості, любові, дружби, страху тощо – завжди супроводжуються відповідними зовнішніми вираженнями, що виявляються в рухах, позах, інтонаціях мовлення, міміці.Зовнішне вираження емоцій має багато відтінків в мові існує близько 5000- 6000 слів, якими передаються ті чи інші переживання.

Емоція – відображення ситуаційного ставлення людини до певних об*єктів.

Почуття – стійке емоційне ставлення до об*єкту.

Отже, терміни “емоції”та “почуття” мають відмінності в змісті, але в сфері емоційного життя людини почуття і емоції мають тісний зв*язок та проявляються в єдності.

Емоції та почуття розрізняють:

І. За тоном переживань

Характерною рисою емоційних переживань є їх полярність. Кожне з них має явно виражений позитивний чи негативний відтінок (приємне- неприємне, задоволення - незадоволення, радість-горе, симпатія-антипатія, тощо). Переважно протилежні переживання є несумісними в один і той же момент життя людини. Проте у складних почуттях вони можуть утворювати своєрідну єдність (наприклад, сміх крізь сльози, тощо).

ІІ. За рівнем спрямованості.

Епікритичні чи вищі, притаманні лише людині, виникають на протязі соціального життя. До них відносяться: почуття нового, моральні почуття, товариськість, патріотизм, почуття обов'язку, совісті, естетичні (почуття прекрасного).

Протопатичні, або нижчі емоції,пов'язані з задоволенням інстинктів і первісних потягів.

Звичайно у людини вищі емоції переважають над нижщими і мають вирішальне значення у житті.

ІІІ. За впливом на тонус організму і життєдіяльність.

1. Стенічні – підвищують тонус організму.

2. Астенічні – знижують тонус організму.

3. Стресові – прзводять до напруженості. Деякі емоції можуть виявлятися як в стенічній так і астенічній формі, в залежності від типу нервової системи і вольових якостей людини. Наприклад, страх може паралізувати одну людину, послабити її сили, а у іншої – мобілізує фізичні і розумові сили.

4. За силою і тривалістю:

1. Настрій - це відносно слабкий емоційний стан, що захоплює на деякий час всю особистість і відображається на діяльності, поведінці людини.

2. Афект- це короткочасна, бурхливо протікаюча емоційна реакція на зразок «емоційного вибуху».

3. Пристрасть- сильне, стійке і глибоке почуття, яке захоплює всю людину і підкоряє собі основну спрямованість її думок і дій. інтересами, діяльністю і

4. За механізмом виникнення:

Емоції можуть виникати як на основі внутрішніх потреб (ендогенний шлях), так і внаслідок зовнішніх подразників чи пізнавання суб’єктом певних подразнень зовнішнього середовища (екзогенний шлях), тобто на основі механізмів пам’яті. Зовнішні впливи можуть суттєво змінювати емоції, які виникли ендогенно.

1.Психогенні- виникають в якості реакції на зовнішній стимул. Наприклад, почуття радості, як реакція на приємну звістку, почуття туги чи відчаю при звістці про трагічну для людини подію.

2. Вітальні - переживання, пов’язані зі зміною біотонусу організму, функціонування систем, які беруть участь у реалізації емоційних реакцій.

Класифікація емоційних станів. Значення для видужання.

Стрес: визначення, стадії, види.

 

1. Настрій – це загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. І походить від тих емоцій, які переважають у неї. Настрій часто виникає як відгомін сильної емоції, пережитої людиною. Сама перевага певної емоції надає настроєві відповідного забарвлення. Настрій буває радісним, сумним, бадьорим, стурбованим тощо.

2. Пристрасть – сильна і тривала емоція, що на певний час забарвлює все життя індивіда істотно позначається на спрямованості і динаміці його діяльності. Вона породжує неослаблену енергію у прагненні до мети. Переживаючи пристрасть, людина страждає, стає пасивною істотою, вона начебто перебуває під владою якоїсь сили, хоча ця сила походить від неїсамої.

Об'єктом пристрасті може бути, наприклад: захоплення якимось видом діяльності, ідеєю чи іншою людиною.

Розрізняють пристрасті

 

Позитивні Негативні
Наприклад: Наприклад:
захоплення працею, навчанням алкоголем, курінням
  тощо
   

Але навіть позитивна пристрасть, якщо вона зашкоджує діяльності, стає негативною. Наприклад, коли учень, захопившись спортом, пропускає заняття, недосипає.

3. Афект – дуже сильний, бурхливий і відносно нетривалий емоційний стан, що виникає, коли суб'єкт не здатний знайти вихід з надзвичайної і несподіваної ситуації. Як правило, така ситуація безпосередньо стосується провідної потреби індивіда.

Афективний стан пов'язаний із послабленням кіркового гальмування, яке контролюється корою головного мозку. Людина під впливом цих емоцій говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі в спокійному стані, й про що жалкує, коли минає афект. Поява афектів залежить не лише від життєвих ситуацій, а й від особистості, її темпераменту, характеру, вміння володіти собою. Схильність деяких людей до афектів, що виникають за найліпшої нагоди, часто є ознакою їх невихованості.

 

Розрізняють
Фізіологічний афект Патологічний афект
Незважаючи на психічне потрясіння, Характерне звуження об'єму
свідомість не затьмарюється і свідомості, не контролюються
людина спроможна керувати своїми вчинки, настає повна чи часткова
вчинками. амнезія на події
Після заспокоєння немає амнезії  

4. “Стрес ” – слово, позичене з англійської мови і означає

“напруження” Вперше цей стан був описаний в 1936р. канадським фізіологом Г. Сельє.

Стрес – це стан зумовлений різними ситуаціями, що призводить до надто сильного напруження.

Для його виникнення потрібен подразник – стресор.

Стресори бувають:

* Фізіологічні ( біль, шум, забруднене повітря, погане харчування, дія екстремальних температур, прийом деяких лікарських засобів ).

* Психологічні (інформаційне перевантаження, нереальні очікування, критичні подї в житті, змагання т.ін ).

Стадії стреса :

І стадія – “очікування” реакція тривоги мобілізує всі сили організму у відповідь на дію із зовні.

ІІ стадія - “власне стресу” відбувається опір організму йому вдається справитись з шкідливою дією і навіть досягнути найкращих результатів.

ІІІ стадія – “виснаження” настає, якщо дію шкідливих чинників тривалий час не вдається здолати. Пристосувальні можливості організму знижуються і збільшується ймовірність виникнення захворювань.

Сам Г. Сельє казав : “Стрес – це не те, що з вами трапилось, а те, як ви це сприймаєтє. ”

Коли людина відчуває небезпеку, то в її організмі відбувається наступне:

- наднирники починають виділяти гормон адреналін, який “ готує ” тіло до виходу з критичної ситуації;

- серце починає битися бистріше, а дихання стає частішим;

- збільшується прилив крові до мозку, якому потрібно більше кисню для активної діяльності під час небезпеки;

- м’язи напружені і готові діяти;

- зупиняється процес травлення, що дозволяє організму зекономити чимало енергії .

Виходячи з цього, до основних психофізіологічних ознак стресу можна віднести :

- спітнілі долоні;

- часте серцебиття;

- збільшене потовиділення;

- виникнення проблем з диханням;

- обличчя червоніє чи блідне;

- зіниці розширюються;

- збільшується АТ;

- м’язи напружені;

- виникає відчуття пригніченості.

Нажаль, якщо людина не може керувати собою і не здатна швидко виходити виходити з стресових ситуацій, тоді в цьому організмі відбуваються невеликі, але незворотні зміни.

Як це відбувається, до цього часу не зовсім зрозуміло, але багаточисельні дослідження підтверджують, що перетворившись в стійкі, ці зміни призводять до відчуття слабкості, хворобливості, сприяють виникненню нового стресу.

Звичайно ми всі потребуємо певного рівня стресу, якщо не хочемо сумувати і відчувати себе нещасними.

Але обов'язковий рівень стресу для кожної людини різні, як і його інтенсивність і зміст.

Розглядають позитивний і негативний стрес:

Позитивний стрес називають еустресом або евстресом (з грецікої eu- добре)він мобілізує сили людини, спонукає до більш швидкого і кращого виконання діяльності.

Наприклад: коли ви багато працюєте і сильно завантажені, само по собі це не шкодить вам до того часу, поки робота приносить вам радість і успіх.

Негативний стрес називають ( дистресом – з грецької “dis”- погано ).

До нього відносяться всі гостро чи хронічно виникаючі ситуації, які людина сприймає як незадовільні, неприємні, небезпечні. Вони призводять до виснаження організму.

Наприклад: коли під час напруженої роботи додаються розчарування, невдачі.

Фрустрація(від латинського «frustracіo» - обман, порушення планів) - одна із форм стресу: це емоційний стан переживання невдачі, яка виникла внаслідок нездоланої перешкоди на шляху задоволення будь-яких потреб. Фрустрація призводить до зміни настрою і поведінки людини. Розрізняють фрустратор - причину, ситуацію яка привела до такого стану, і фрустраційну реакцію. Фрустрація супроводжується гамою негативних емоцій: гнівом, подразливістю, відчуттям провини і т.ін. Найбільш частими реакціями людини на фрустрацію є агресія, депресія.

Фруструюча ситуація - та, при якій з одного боку є виражена мотивація до задоволення потреб, а з іншого боку - перешкоди, які чинять опір цьому досягненню.

Фрустраційна толерантність - стійкість людини до фрустраторів, в основі яких стоїть здатність людини до адекватної оцінки фрустраційної ситуації і передбачення виходу з неї.

 

 

5. Емпатія – здатність сприймати і співпереживати, включатися в емоційний стан іншої людини і розуміти її переживання.

 

Основні емоційні розлади пацієнтів та поведінка мадичного працівника.

Кількість емоційних феноменів значно перевищує кількість проявів інших пізнавальних процесів.

Розглянемо найбільш яскраві і розповсюдженні:

Депресія – неадекватний знижений похмурий настрій.

Ейфорія – підвищений безтурботний неадекватний настрій.

Емоційна лабільність – одночасне існування протилежних почуттів

Апатія – стан емоційної байдужості до самого себе або навколишніх.

 

 

Поняття про волю і свободу волі, їх значення для практичної діяльності людини.

 

Воля – психічний процес свідомої та цілеспрямованої регулячії людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей поведінки.

Етапи вольового процесу:

І. Підготовчий етап (здебільшого подумки):

1) спонукання, розуміння мети і бажання досягти її;

2) усвідомлення ряду можливостей досягти мети;

3) боротьба мотивів і вибір;

4) прийняття одного із можливих рішень;

ІІ. Виконавчий етап:

1) виконання прийнятого рішення;

2) самооцінка виконавчої дії.

Підготовчий етап.

 

Мета – це те, чого людина намагається досягти за допомогою дії.

а) усвідомлення значення мети робить людину сильною перед труднощами;

б) усвідомлення досяжності мети

- реальні цілі спонукають успішній діяльності

- нереальні цілі (тобто які не можна досягнути, виробляє звичку не доводити розпочату справу до кінця).

З іншого боку, легкодоступні цілі не розвивають уміння боротися із труднощами. Для розвитку вольової поведінки мета повинна бути доступною, але потребувати значних зусиль для її досягнення.

2) усвідомлення ряду можливостей досягти мети. Досягнення мети пов'язане з подоланням труднощів і перешкод, які бувають:

а) зовнішні – об'єктивні незалежні від людини перешкоди;

б) внутрішні – залежать від самої людини (не бажання робити те, що потрібно).

ІІІ. Боротьба мотивів, вибір.

Мотиви бувають нижчого (егоїстичні бажання) та вищого рівня (відчуття повинності).

(При наявності внутрішніх чи зовнішніх перешкод у досягненні мети).

При наявності внутрішніх перешкод виникає боротьба мотивів, які бувають:

А) одного рівня (однакове бажання піти ввечері до цирку або до театру)

Б) різного рівня (піти у кіно, чи робити домашнє завдання).

Боротьба мотивів другого рівня потребує усвідомлення рівня цих мотивів та бажання вибрати мотив вищого рівня.

У людини із морально високою волею внутрішня боротьба при виконанні обов'язку виключається.

Боротьба різних мотивів закінчується усвідомленням найважливішого з них та веде до пошуку засобів і встановлення плану дій. На цьому підготовчий етап закінчується.

Виконавчий етап.

Вольовою є лише та людина, яка впроваджує свої рішення в життя. Особа, яка ставить за мету найвищі цілі, але не завершує дії, є людиною безвольною. Вольовий акт вважається здійсненням лише в двох випадках:

1. у формі зовнішньої дії (зовнішній вольовий акт);

2. у формі утримання, від внутрішньої дії (внутрішній вольовий вчинок).

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.