Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю – це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони – результат усвідомлення об’єкта, що зумовив їх появу, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад, переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу.
Почуття– вищий рівень розвитку емоцій,специфічно людські, узагальнені, стійкі переживання ставлення до предметів, явищ та потреб, що мають мотиваційну, напрямну значимість.
У залежності від спрямованості виділяють таківиди почуттів:
моральні– переживання людиною її ставлення до інших людей і до суспільства в цілому;
інтелектуальні – виражають ставлення особистості до процесу пізнання;
естетичні – почуття краси, що виявляються при сприйнятті творів мистецтва, явищ дійсності;
практичні– переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної й інших видів діяльності.
Емоційність є вродженою, але почуття розвиваються протягом життя людини, у процесі розвитку її особистості.
Види емоцій, їх характеристика Різні дослідники по різному класифікують емоції в залежності від сфери явищ, що визначають їх виникнення. Одним з найбільш загальних є поділ емоцій ( в залежності від модальності переживання ) на позитивні, негативні та нейтральні. Якщо певні предмети, явища оточуючого світу відповідають нашим потребам,вони викликають в нас позитивне відношення та, відповідно, виникають позитивні емоції. Якщо ж те, що відбувається не відповідає нашим потребам, то виникає негативне відношення та негативні емоції. Наступний поділ емоцій відбувається за характером впливу на організм. Тут виділяють стенічні та астенічні емоції. Стенічні емоції (від грецького слова «стенос» - сила ) підвищують активність,енергію та життєдіяльність, викликають підйом та бадьористь. Це радість,захоплення, ненависть. Астенічні емоції (від грецького слова «астенос» - слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пригнічують життєдіяльність. Це пригніченість, смуток, туга. Деякі емоції можна віднести як до астенічних, так і до стенічних (горе, страх). Все залежить від індивідуальних особливостей людини, зокрема типу нервової системи. Наприклад, бурхлива радість - стенічна емоція, бо викликає в людини приток сил. Тиха радість - астенічна емоція, оскільки розслаблює. Наступна класифікація є однією з найбільш повних. Вона була розроблена Б.І. Додоновим. У ній виділяють наступні види емоцій: [5] Альтруїстичні емоції. Виникають на основі потреби у співпраці, допомозі іншим людям: бажання приносити людям щастя і радість,хвилювання за долю кого-небудь і т.д. Комунікативні емоції – виникають на основі потреби у спілкуванні. Це почуття симпатій, прихильності, і т.д. Глоричні емоції (від лат. «слава»), пов’язані з потребою в самоствердженні і славі: почуття гордості, переваги. Праксичні емоції, що викликаються діяльністю, її змінами, успішністю чи неуспішністю, труднощами здійснення: захоплення роботою, приємна втома, приємне задоволення від того, що справу зроблено. Пугнічні емоції (від лат. «боротьба»), визначаються потребою у безпеці, інтересом до боротьби: почуття спортивного азарту, спортивна злість. Романтичні емоції: устремління до всього незвичайного, таємного: почуття містичного, почуття особливої значущості того, що відбувається. Гностичні емоції (від грецьк. «знання»), пов’язані з потребою в пізнавальній гармонії: бажання проникнути у сутність явищ, подив при зіткненні з проблемою, радість відкриття істини. Естетичні емоції, пов’язані з ліричними переживаннями: насолода гармонією і красою об’єкта чи явища, насолода звуками, поетично-споглядальні переживання. Гедоністичні емоції пов’язані із задоволенням потреби в тісному та душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями – від смачної їжі, тепла, сонця, почуття безтурботності. Акізитисні емоції (від. франц. «придбання») , що породжуються інтересом, тяжінням до накопичень, приємне відчуття від перегляду своїх накопичень. В структурі особистості ступінь представленості окремих видів емоцій може мати велику кількість додаткових відтінків, форм прояву, може бути індивідуальною. Психологи нерідко користуються поняттям фундаментальних (базових, первинних) емоцій. Емоція вважається фундаментальною, якщо вона має свій власний механізм виникнення (специфічний внутрішньо детермінований нервовий субстрат), виражається ззовні особливими мімічними чи нервово-мімічними засобами і володіє особливим суб’єктивним переживанням (феноменологічною якістю). До фундаментальних емоцій відносяться (згідно К.Є. Ізарду): Інтерес – позитивна емоція,що мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, творчі устремління. Радість – позитивне емоційне збудження, що виникає при появі можливості досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невисокою чи невизначеною. Горе – емоція зумовлена комплексом причин, пов’язаних з не відтвореними життєвими втратами. Гнів може викликати бажання покарати, наказати. Може сприяти мобілізації сили, викликати відчуття впевненості у правильності власних дій. Огида часто виникає разом з гнівом, але має свої власні ознаки і по-іншому переживається. Огида являє собою бажання позбавитись від когось чи від чогось. Презирство - емоція,що відображає втрату іншою людиною чи цілою групою своєї значущості для індивіда, переживання останнім своєї переваги в порівнянні з іншими. Страх – переживання, зумовлене отриманням прямої чи опосередкованої інформації про реальну чи уявну загрозу, очікування невдачі при здійсненні дій, обумовленої ситуацією, що виникла. Вважається, що страх являється однією з найбільших негативних емоцій. Страх може паралізувати людину, а може і мобілізувати її енергію. Подив – різке підвищення нервової стимуляції, що виникає в наслідок несподіваних подій. Виникнення даної емоції сприяє миттєвій орієнтації всіх пізнавальних процесів на об’єкт, що викликав подив. Сором – виникає як переживання неузгодженості (дійсного чи тільки уявного ) між нормою поведінки і фактичною оцінкою, прогнозування засуджуючої чи різко негативної оцінки оточуючих. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути. Провина - емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки. Однак сором може з’являтися внаслідок будь-яких помилок, вина ж виникає при порушеннях морального чи етичного характеру, при чому в ситуаціях, в яких людина відчуває особливу відповідальність. Також деякі автори виділяють в окрему групу інтелектуальні емоції. До інтелектуальних емоцій відносять: сумнів,подив, задоволення, впевненість, здогад. Ці емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Зрозуміло, що інтелектуальні емоції пов’язують з процесом творчості.
Почуття людини - це складні цілісні утворення, які організуються навколо певних об'єктів, осіб або навіть предметних областей (наприклад, мистецтво) і певних сфер діяльності. Почуття людини завжди предметні. Оп-редмеченность почуттів знаходить вираз у тому, що самі почуття диференціюються залежно від предметної сфери, до якої належать. Виділяють моральні, інтелектуальні та естетичні почуття. Їх називають предметними та вищими почуттями; в них укладено все багатство емоційних відносин людини до реальної дійсності. Моральні (етичні) почуття висловлюють ставлення людини до інших людей, до Батьківщини, до сім'ї, до самого себе. До моральним почуттів відносять любов, гуманізм, патріотизм, чуйність, справедливість, гідність, сором і т.д. Різноманіття моральних почуттів відображає різноманіття людських відносин. Вищою формою моральних почуттів є любов до добра. Етичні почуття регулюють поведінку людини. Якщо він веде себе у відповідності зі сформованими нормами поведінки, він відчуває задоволення, впевненість у собі. Якщо ж поведінка людини не відповідає визнаним їм і загальноприйнятим нормам, він переживає стан ніяковості, сорому. Сором, за визначенням Г. Гегеля, «представляє собою зародковий, не різко виражений гнів людини на самого себе, тому що він містить у собі реакцію на протиріччя мого власного явища з тим, що я повинен і хочу бути, отже, захист мого внутрішнього істоти проти неналежного прояви його в мені ». В основі сорому лежить також неусвідомлюване почуття провини, основою якої може бути не тільки гнів на себе, але і страх за порушення прийнятих норм і приписів. Вищим моральним регулятором поведінки людини є совість. Відомо, в яких станах знаходяться люди, які вчинили неетичний вчинок. Ці переживання називають «муками совісті», в основі яких лежить гріх і хвороба відчуження, відокремлення людини від інших, зрада своєї гідності як родової істоти. Інтелектуальні (пізнавальні) почуття народжуються пізнавальними відносинами людини до світу. Предметом пізнавальних почуттів є як сам процесі набуття знань, так і його результат. До інтелектуальних почуттів відносять інтерес, допитливість, відчуття таємниці, здивування. Вершиною інтелектуальних почуттів є узагальнене відчуття любові до істини, яке стає величезною рушійною силою, що сприяє глибокому проникненню в таємниці буття. Здатність керуватися при сприйнятті явищ навколишньої дійсності поняттями прекрасного, любов до краси лежить в основі естетичних почуттів. Естетичні почуття виявляються в художніх оцінках та уподобання. Людина, наділений розвиненим в процесі виховання естетичним смаком, при сприйнятті творів мистецтва, картин природи, іншої людини відчуває приємні або неприємні для нього емоції, діапазон яких надзвичайно широкий - від почуття насолоди і захоплення до відрази.
