Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Неможливість повного усунення



Депресія

 

Депресія — термін, що використовується для позначення настрою, симптому, та синдромів афективних розладів.

Зміст

1. Класифікація

2 Захисна реакція мозку

2.1 Депресії набуті

2.2 Сезонні депресії

2.3 Залежність від статі особи

2.4 Травмуючи суспільні фактори

2.5 Спадкові депресії.

2.6 Неможливість повного усунення

3 Профілактика і протидія

3.1 Верства населення

3.2 Легкі випадки

3.3 Важкі випадки

4 Джерела інформації

5 Цікаво знати

6 Дивіться також

 

Класифікація

Депресії набуті

Сезонні депресії

Депресії спадкові, генетично обумовлені.

Післяпологові депресії жінок.

Захисна реакція мозку

 

Фома Аквінський

 

Людські депресії - проблема давня. Про них писав ще Фома Аквінський ( 1225 - 1274 ). В його працях знайшли рядкиВеликий сум лікують теплою, дружньою бесідою, чаркою доброго вина та водними процедурами

 

Депресії набуті

 

Слід відразу визначитися, що набуті депресії як психічний стан - захисна реакція мозку на стрес. І тільки здоровий стан людини дасть змогу подолати депресії, коли відійде і стрес чи фактори її виникнення.

 

Відносно настрою, депресія позначає перехідний стан, для якого характерне відчуття смутку, покинутості, безрадостності, нещасття, та (або) пригніченості. Як симптом, депресія позначає скарги, що часто супроводжують групу біопсихосоціальних проблем.

 

Нормальна депресія представляє собою перехідний період смутку та підвищеної втомлюваності, що, зазвичай, починається у відповідь на ідентифіковані стресові стани в житті людини.

 

Сезонні депресії

 

Давно помічена залежність поганого настрою і депресій від сезону. Довгі й похмурі осінь й зима можуть бути причиною сезонних депресій. Адже є певний зв'язок між інтенсивністю сонячного освітлення і виникненням депресій. Саме восени і взимку інтенсивність сонячного освітлення значно знижується і спонукає мале виробництво медіатору серотоніну, який відповідає за добрий настрій людини. Тому слід гуляти в кожний сонячний день осені чи зими.

 

Залежність від статі особи

 

Помічений зв'язок і між депресіями і статтю особи. Так, жінки частіше хворіють на депресії, бо мають трохи менший рівень вироблення серотонину, ніж чоловіки. Особливо депресії вражають жінок, що втратили значущі для особи явища чи людей -коханого, дитину, своїх батьків, чоловіка, якщо стосунки були добрі, розлучення або стрес після зрад, неблагодійних вчинків тощо.

 

Особлива група - післяпологові депресії жінок.

Травмуючи суспільні фактори

Джерелом масових депресій стають травмуючи суспільні фактори - військові перевороти, терор, довгі економічні кризи, безробіття, безгрошів'я, неправедний осуд владою певних суспільних груп ( розказачення, розкулачення в СРСР, насильницька депортація євреїв чи арабів з Португалії і Іспанії 15 - 16 століття, депортація цілих народів за часів Сталіна, економічна депресія у США 1929-1932 років тощо.) На це звернули увагу науковці Росії, де кількість травмуючих суспільних факторів в 20 столітті завжди перевищувала компенсаторні механізми особи і зберігає травмуючий характер надалі, хоча й менший за інтенсивністю. Депресії мають значне поширення в Росії і зберігають характер пошесті.

 

Високий рівень депресій постійно підживлює самогубства і їх високий рівень в ту чи іншу історичну добу.

 

Спадкові депресії.

 

Особливу групу складають спадкові депресії, рівень яких статистика визначає у 2 - 4 відсотки в популяції. Вони підлягають реєстрації і медичному втручанню, особливо в гостру фазу.

 

Неможливість повного усунення

 

Депресії належать до проблем з неможливістю повного усунення на сучасному етапі розвитку суспільства.

 

Сучасний капіталістичний засіб виробництва побудований на хибному принципі корисності і необхідності безробіття на рівні 4 відсотків для державної економіки.( До того ж, безробіття в певні роки перевищує межу в 4 відсотки.) Це якось зрозуміло для малонаселених держав, але відразу може стати великою проблемою в США, Японії чи Китаї, де навіть 4 відсотки - це мільйони людей.

 

В капіталістичних державах, де населення десятиліттями загартовувалось в суспільних випробуваннях, відшліфовані свої протидії і безробіттю, і депресіям (курси перекваліфікацій, право на працю не за дипломом, готовність на тимчасову працю не за фахом, розголос принципу «Безробітній - не пропащий» тощо). Існують і мережі соціального захисту. Навіть це не перешкоджає появі безробітніх, жебраків, безпритульних, і - депресій.

 

На депресію працює дегуманізація середовища, стреси на роботі, загальне пришвидшення темпів праці і життя без отримання успіху, престижу, добробуту. В США епідемічного поширення набуло використання прозаку - засобу для підвищння настрою. Але він ні у кого не усуває причин депресій.

Профілактика і протидія

 

Верства населення

 

Особлива увага -

юнакам і дівчатам,

певним групам суспільства (ВІЛ - інфіковані, наркозалежні тощо),

представникам фаху з високим рівнем стресів (міліціонери, лікарі швидкої допомоги, диспетчери тощо)

особам в період клімаксу

людям похилиго віку тощо.

 

Легкі випадки

Інсоляція (багато світла в кімнаті), прогулянки в сонячні дні.

Нові подорожі, краще на південь.

Радісні емоції - музика, танці, усе, що дає радість (не наркотики)

Телефони довіри, реклама їх, легкість розповсюдження їх адрес і номерів.

Консультації психологів (часто або довго) для людей з депресіями, психотренінги.

 

Важкі випадки

Лікування і нагляд лікаря, якщо тривалість депресії досягла 4 - 6 місяців.

Медичні засоби (від ліків до електрошоку, яким лікували депресії письменника Хемінгуея чи винахідника Томаса Алва Едісона).

 

Джерела інформації

Р. Корсини, А. Ауэрбах Психологическая энциклопедия 2-е (рос.). — С. 1096. — СПб :Питер, 2006.

Смулевич А. Б. Депрессии при соматических и психических заболеваниях. М., 2003.

Вейн А. М., Вознесенская Т. Г. и др. Депрессия в неврологической практике. М., 1998.

Доброхотова Т. А. Нейропсихиатрия. М., 2006.

 

 

Стреси

Термін «стрес» вперше ввів відомий канадський фізіолог Ганс Сельє у 1929 році. Коли він був студентом-медиком, звернув увагу на те, що у всіх хворих, які мають різні захворювання, спостерігається низка однакових симптомів (втрата апетиту, м'язова слабкість, підвищений артеріальний тиск, втрата віри в одужання). Вивчаючи історії хвороб цих людей, він дійшов висновку, що в основі їх захворювань лежить саме стрес або стресові ситуації або фактори, які викликають стрес — стресори.

Зміст

 

1 Адаптація

2 Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію стресорів

2.1 Види стресу

2.2 Стадії стресу

3 Захворювання, викликані стресом

3.1 Соматичні хвороби

3.2 Психічні хвороби

4 Стрес і нервові процеси

4.1 Орієнтовний рефлекс

4.2 Стан афекту

5 Способи боротьби зі стресом

5.1 Ознаки та причини стресової напруги

5.2 Методи самодопомоги

5.3 Професійна допомога

6 Методи профілактики стресу

7 Джерела

8 Посилання

Адаптація

 

За останні роки надто зріс темп життя. Разом з цим збільшилось психоемоційне навантаження на нервову систему людини відповідно до індивідуальних особливостей психіки та типу вищої нервової діяльності. Кожна людина намагається встигнути адаптуватись до сучасного технічного прогресу, інформаційного перевантаження, соціальних, політичних, екологічних умов.

 

Адаптація — це біологічна функція стресу. Тобто стрес, як особливий психо-фізіологічний стан, забезпечує захист організму від загрозливих та руйнуючих впливів, як психічних, так і фізичних. Тому виникнення стресу означає, що людина включилась в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для нього впливам. При цьому в організмі розвивається функціональний стан, який характеризується комплексом реакцій нервової, гормональної та інших систем організму. Таким чином, стрес — це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм біологічної системи. Але здатність до адаптації не безмежна. У тому випадку, коли інтенсивність впливу та його тривалість перевищують функціональні можливості протидій організму людини, коли вплив має різко негативний характер, такий стан називається дистрес.

[ред.]

Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію стресорів

 

В процесі еволюції при зіткненні організму з труднощами, було доведено, що він виробляє такі основні типи реагування: активний — це боротьба; пасивний — це втеча; компромісний — це терпіння. Незалежно від того, який тип реагування вибере організм, перша реакція буде однотиповою — мобілізація функціональних можливостей для подолання надто високих потреб. Походження стресових факторів (стресорів) може бути різноманітним. Це фізичні, хімічні, теплові, соціальні, психічні чинники. Напруга, втома, біль, приниження, втрата крові, довготривала фізична або розумова робота, безсоння, раптовий успіх, проте, незалежно від того позитивні чинники діють чи негативні, відповідь організму буде однаковою. Стрес не завжди є результатом порушення. Будь-яка нормальна діяльність — гра в шахи, емоційні обійми, придбання цуценяти, можуть обумовити розвиток стану стресу, не надаючи організму шкоди.

 

Після впливу на організм стресового подразника активізується функція гіпофізу. Він починає в підвищеній кількості виділяти адренокортикотропний гормон, який в свою чергу стимулює діяльність кори наднирників. Ті ж починають виробляти більше гормонів, зокрема кортикостероїдів. Кортикостероїди стимулюють механізми, завдяки яким організм пристосовується (адаптується) до нових умов.

 

Види стресу

 

Фізіологічний стрес пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Стресорами при цьому можуть бути мікроклімат, радіація, шум, вібрація, природні стихійні лиха (землетрус, паводок, виверження вулкану) та навіть затоплення вашої квартири сусідами. Психоемоційний стрес виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те, що її оточує згідно зі своєю інтерпретацією зовнішніх стимулів, яка залежить від особистих характеристик, соціального статусу, ролевої поведінки, віку, вихованості, життєвого досвіду. Скажімо, крадіжка гаманця, для одного стане стимулом бути більш уважним, сконцентрованим, більше попрацювати, щоб повернути втрачене. А іншого навпаки охопить апатія, відчуття своєї нікчемності та постійного невізіння. Повна відсутність стану стресу при впливі збуджуючих факторів означає смерть. Здатність організму до адаптації поступово втрачається.

 

Стадії стресу

 

Три стадії розвитку стресової ситуації

 

Г. Сельє довів, що в розвитку стресової реакції можна виділити три стадії:

 

1) Стадія тривожності — характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.

 

2) Стадія резистентності — розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію. Як що дія стресору на цій стадії припиняється або стає маленької сили, зміни, які він викликав, поступово нормалізуються.

 

3) Стадія виснаження. Однак, якщо вплив патогенного фактору не припиняється, він продовжує бути надто сильним і тривалим, розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є не зворотними і закінчуються загибеллю організму (смертю).

 

Захворювання, викликані стресом

Соматичні хвороби

 

Хоча синдром адаптації має захисний та пристосувальний характер, в деяких випадках відповідна реакція організму може виявитись не адекватною умовам, які її викликали. Вона може бути сильнішою ніж треба, надто слабкою або спотвореною. І тоді ця реакція стає причиною наступних потологічних змін в організмі. Ці патологічні зміни Г. Сельє назвав «хворобами адаптації». Вирішальне значення мають не стільки сильні але рідкісні зворушення, скільки неприємності, які діють постійно день в день. Вони непомітно підточують сили людини та викликають хронічні патологічні процеси.

 

Ішемічна хвороба серця. Найбільш розповсюдженим розладом серцево-судинної системи, який виникає в результаті частого психоемоційного збудження є ішемічна хвороба серця та атеросклероз. В процесі дії стресора активізується гіпофіз, гіпоталамус, наднирники, виділяється адреналін. В результаті підвищується пульс, артеріальний тиск, дихання. В крові збільшується рівень жироподібних речовин — ліпідів. Якщо організм не витрачає їх за рахунок м'язових зусиль, жир відкладається на внутрішній поверхні стінки судин. Згодом там утворюється сполучна тканина, накопичується кальцій. На цих ділянках звужується просвіт судин, погіршується їх пружність, розвивається атеросклероз, а згодом і ішемічна хвороба.

 

Артеріальна гіпертензія або гіпертонічна хвороба виникає в результаті порушення тонусу судин, який регулюється нервовою системою. Якщо людини постійно стикається з ситуаціями при яких підвищується психоємоційне напруження, тонус судин весь час залишається високим, патологічним щодо повсякденних потреб організму. Це призводить до підвищення артеріального тиску.

 

Виразкова хвороба. Постійні розлади нервової системи грають певну роль, а в деяких випадках і провідну у виникненні захворювань шлунково-кишкового тракту, таких як гастрит та виразка шлунку і 12-ти палої кишки. В нормальних умовах шлунковий сік діє тільки на їжа, яка потрапляє у шлунок. Під час стресу, в результаті збудження нервової системи, шлунковий сік починає виділятись не залежно від того є у шлунку що перетравлювати чи нема. Він порушує цілісність (розїдає) слизову оболонку шлунка та 12-ти палої кишки. Коли це продовжується тривалий час, на ній виникають ерозії, а згодом і виразки.

 

Також слід сказати, що довготривалий стрес значно погіршує функції та можливості імунної системи. А при зниженні імунітету у людини частіше загострюються хронічні хвороби, важче перебігають запальні, бактеріальні, вірусні та інші захворювання.

 

Психічні хвороби

 

До психоемоційних наслідків стресу можна віднести депресію, «синдром хронічної втоми», неврози, зокрема істерію та психостенію. Синдром хронічної втоми можна спостерігати чи не у кожної другої працюючої людини. Це пов'язане з досить великими вимогами на роботі, часто не виконанням работодавцем норм трудового кодексу, внаслідок цього зменшення часу відпочинку у робітника, непорозуміння в сім'ї. Далі безсоння, постійна напруженість, дратівливість. Без належної корекції такого стану може початись депресія, яка в свою чергу є стресом для організму. І щоб розівати це «порочне коло» напевне доведеться звернутись до лікаря спеціаліста.

 

Неврози розвиваються частіше у людей , яких за типом темпераменту можна віднести до холериків та меланхоликів. Істерія — результат слабкого типу нервової системи. Вона характеризується перевагою емоційнах реакцій, близьких до безумовних рефлексів. Тобто процеси збудження різко переважають над процесами гальмування. В такому стані людина плутає вигадане з дійсним, втрачає критичне відношення до свого оточення, стає дуже знервованою, образливою. Психостенія виявляється в недовірі до своїх здібностей, пам'яті, зниженні самооцінки, перебільшенні своїх вигаданих страждань. Ці прояви мають надто нав'язливий характер.

 

Стрес грає велику роль в етіології синдрому Скуміна, якій набуває розвитку у четвертої частини пацієнтів після протезування клапанного апарату серця та проявляється у вигляді нав’язливих сумнівів у надійності імплантатів, невиправданим страхом їх поломки, стійким негативним відношенням до фізичних та психоемоційних навантажень, специфічним розладом сну, почуттям тривоги, розгубленості, депресивним фоном настрою.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.