Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

МЕХАНІЗМ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПАПЕРОВО – КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ



Система кредитного обігу - це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів за умови повернення для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Кредит - це основна форма руху позичкового капіталу. Він має історично та економічно визначений характер.

Кредит розв'язує суперечність між тимчасово вільними грошовими коштами в одних юридичних та фізичних осіб і потребою в грошових коштах у інших. Кредит сприяє економії витрат обігу, оскільки частково замінює готівкові гроші кредитними (векселями, банкнотами, чеками, а також через розвиток безготівкових розрахунків та прискорення обігу грошей). Кредит сприяє концентрації та централізації капіталу, стимулює створення нових підприємств (у вигляді акціонерних товариств), а також об'єднань підприємств.

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин.

Залежно від руху позичкової вартості виділяють дві основні форми кредиту: товарну і грошову.

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу (наприклад, комерційний кредит).

Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Залежно від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський кредит - це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами в процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління - з іншого, в процесі їхніх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Інструментом такого кредиту є вексель, який сплачується через комерційний банк. Об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання;

- по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а примусово, тобто незалежно від їхнього волевиявлення (рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігаються);

- по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Банківський кредит - це кредитні відносини, в яких однією із сторін виступає банк. Саме банки найчастіше надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються в разі інших форм кредитування.

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин, у яких здебільшого позичальником є держава, а кредиторами - юридичні та фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає в різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо).

Залежно від цільового спрямування кредит буває виробничий та споживчий.

За строками користування кредити поділяються на:

- строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк (короткострокові, середньострокові і довгострокові);

- до запитання - це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

- прострочені кредити - це кредити, строк погашення яких установлений кредитним договором, минув;

- відстрочені кредити - це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на пізніший термін залежно від наявності забезпечення кредиту: забезпечені і незабезпечені.

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими, або ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими, або бланковими. Переважна кількість кредитів надається під різні форми забезпечення (гарантія або поручництво третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості; застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування).

За методами надання розрізняють кредити:

- надані в разовому порядку, рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки;

- відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються в межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов;

- гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання за потреби надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів.

Як правило, грошово-кредитна система має трирівневу структуру, що відображає суть, види та діяльність суб'єктів грошово-кредитної політики:

1. Центральний банк;

2. Банківські установи, до яких входять:

- комерційні банки;

- інвестиційні банки;

- ощадні банки;

- іпотечні банки;

- земельні банки;

- поштово-чекові банки;

- торгові банки тощо.

3. Небанківські кредитно-фінансові установи, до яких відносять:

- інвестиційні компанії;

- страхові компанії;

- ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки;

- пенсійні та інші фонди тощо.

Сучасна грошово-кредитна система - це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту. Тому грошово-кредитна система включає в себе два основних поняття.

По-перше, сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які ґрунтуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов'язані з рухом позикового капіталу у формі різних форм і видів кредиту.

По-друге, сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові кошти і направляють їх господарюючим суб'єктам, населенню, уряду, в яких виникла потреба в цих коштах.

Серед фінансових посередників найбільшу групу становлять комерційні банки, які тримають більшість депозитів країни. Отже, провідну роль на грошово-кредитному ринку відіграють комерційні банки.

Комерційні банки - це кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.

Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу, діапазоном операцій, сектором ринку, де вони функціонують, тощо.

Комерційні банки виконують кредитні (активні та пасивні) та комісійні операції.

Пасивні операції комерційних банків полягають у мобілізації та формуванні своїх грошових ресурсів. До пасивних операцій відносять:

- внески до запитання;

- ощадні внески;

- термінові депозити;

- інші пасивні операції (боргові зобов'язання іншим банкам та кредиторам).

Активні операції комерційних банків пов'язані з розміщенням і використанням власного капіталу. До них відносять надання позикового капіталу:

- під заставу нерухомості;

- торговельно-промисловий кредит;

- органам влади;

- приватним особам;

- під цінні папери тощо.

До комісійних операцій відносять такі:

- переказні (готівка переказує за допомогою банку третім особам);

- акредитивні (переказ грошей від одного клієнта іншому);

- інкасові (банк проводить операції від імені та за рахунок своїх клієнтів за різними документами);

- довірчі (тимчасове управління майном, передача спадщини, прийняття цінностей на зберігання);

- торговельно-комісійні операції (операції із золотом, валютою та цінними паперами).

 

ВИСНОВОК

 

Всі п'ять функцій грошей представляють собою прояв єдиної сутності грошей як загального еквівалента товарів і послуг. Вони знаходяться в тісному зв'язку та єдності. Логічно й історично кожна наступна функція припускає відоме розвиток попередніх.
Завдяки виконанню вищезгаданих функцій гроші відіграють ключову роль у розвитку виробництва. Суспільна роль грошей в економічній системі полягає в тому, що вони є сполучною ланкою між незалежними товаровиробниками.
Велика роль грошей у грошово-кредитному регулюванні економіки промислово розвинених країн, де це регулювання засноване на монетаристської теорії грошей У цих країнах щорічно встановлюється грошовий орієнтир зміни грошової маси і відповідно до нього проводиться її регулювання за допомогою кредитних інструментів центрального банку. Ціллю такого грошово-кредитного регулювання є стримування зростання грошової маси, подолання інфляції або стримування зароджуються інфляційних процесів, стимулювання зростання виробництва, у країні.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.