МЕХАНІЗМ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПАПЕРОВО – КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ

Система кредитного обігу - це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів за умови повернення для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Кредит - це основна форма руху позичкового капіталу. Він має історично та економічно визначений характер.

Кредит розв'язує суперечність між тимчасово вільними грошовими коштами в одних юридичних та фізичних осіб і потребою в грошових коштах у інших. Кредит сприяє економії витрат обігу, оскільки частково замінює готівкові гроші кредитними (векселями, банкнотами, чеками, а також через розвиток безготівкових розрахунків та прискорення обігу грошей). Кредит сприяє концентрації та централізації капіталу, стимулює створення нових підприємств (у вигляді акціонерних товариств), а також об'єднань підприємств.

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин.

Залежно від руху позичкової вартості виділяють дві основні форми кредиту: товарну і грошову.

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу (наприклад, комерційний кредит).

Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Залежно від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський кредит - це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами в процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління - з іншого, в процесі їхніх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Інструментом такого кредиту є вексель, який сплачується через комерційний банк. Об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання;

- по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а примусово, тобто незалежно від їхнього волевиявлення (рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігаються);

- по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Банківський кредит - це кредитні відносини, в яких однією із сторін виступає банк. Саме банки найчастіше надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються в разі інших форм кредитування.

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин, у яких здебільшого позичальником є держава, а кредиторами - юридичні та фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає в різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо).

Залежно від цільового спрямування кредит буває виробничий та споживчий.

За строками користування кредити поділяються на:

- строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк (короткострокові, середньострокові і довгострокові);

- до запитання - це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

- прострочені кредити - це кредити, строк погашення яких установлений кредитним договором, минув;

- відстрочені кредити - це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на пізніший термін залежно від наявності забезпечення кредиту: забезпечені і незабезпечені.

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими, або ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими, або бланковими. Переважна кількість кредитів надається під різні форми забезпечення (гарантія або поручництво третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості; застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування).

За методами надання розрізняють кредити:

- надані в разовому порядку, рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки;

- відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються в межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов;

- гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання за потреби надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів.

Як правило, грошово-кредитна система має трирівневу структуру, що відображає суть, види та діяльність суб'єктів грошово-кредитної політики:

1. Центральний банк;

2. Банківські установи, до яких входять:

- комерційні банки;

- інвестиційні банки;

- ощадні банки;

- іпотечні банки;

- земельні банки;

- поштово-чекові банки;

- торгові банки тощо.

3. Небанківські кредитно-фінансові установи, до яких відносять:

- інвестиційні компанії;

- страхові компанії;

- ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки;

- пенсійні та інші фонди тощо.

Сучасна грошово-кредитна система - це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту. Тому грошово-кредитна система включає в себе два основних поняття.

По-перше, сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які ґрунтуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов'язані з рухом позикового капіталу у формі різних форм і видів кредиту.

По-друге, сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові кошти і направляють їх господарюючим суб'єктам, населенню, уряду, в яких виникла потреба в цих коштах.

Серед фінансових посередників найбільшу групу становлять комерційні банки, які тримають більшість депозитів країни. Отже, провідну роль на грошово-кредитному ринку відіграють комерційні банки.

Комерційні банки - це кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.

Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу, діапазоном операцій, сектором ринку, де вони функціонують, тощо.

Комерційні банки виконують кредитні (активні та пасивні) та комісійні операції.

Пасивні операції комерційних банків полягають у мобілізації та формуванні своїх грошових ресурсів. До пасивних операцій відносять:

- внески до запитання;

- ощадні внески;

- термінові депозити;

- інші пасивні операції (боргові зобов'язання іншим банкам та кредиторам).

Активні операції комерційних банків пов'язані з розміщенням і використанням власного капіталу. До них відносять надання позикового капіталу:

- під заставу нерухомості;

- торговельно-промисловий кредит;

- органам влади;

- приватним особам;

- під цінні папери тощо.

До комісійних операцій відносять такі:

- переказні (готівка переказує за допомогою банку третім особам);

- акредитивні (переказ грошей від одного клієнта іншому);

- інкасові (банк проводить операції від імені та за рахунок своїх клієнтів за різними документами);

- довірчі (тимчасове управління майном, передача спадщини, прийняття цінностей на зберігання);

- торговельно-комісійні операції (операції із золотом, валютою та цінними паперами).

ВИСНОВОК

Всі п'ять функцій грошей представляють собою прояв єдиної сутності грошей як загального еквівалента товарів і послуг. Вони знаходяться в тісному зв'язку та єдності. Логічно й історично кожна наступна функція припускає відоме розвиток попередніх.
Завдяки виконанню вищезгаданих функцій гроші відіграють ключову роль у розвитку виробництва. Суспільна роль грошей в економічній системі полягає в тому, що вони є сполучною ланкою між незалежними товаровиробниками.
Велика роль грошей у грошово-кредитному регулюванні економіки промислово розвинених країн, де це регулювання засноване на монетаристської теорії грошей У цих країнах щорічно встановлюється грошовий орієнтир зміни грошової маси і відповідно до нього проводиться її регулювання за допомогою кредитних інструментів центрального банку. Ціллю такого грошово-кредитного регулювання є стримування зростання грошової маси, подолання інфляції або стримування зароджуються інфляційних процесів, стимулювання зростання виробництва, у країні.

Поиск по сайту: