Тема 8. Валютні відносини та валютні системи

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, тобто це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни, при операціях купівлі-продажу. Така ціна може встановлюватися виходячи з співвідношення попиту і пропозиції на певну валюту в умовах ринку, або бути суворо регламентованою рішенням уряду або його головним фінансово-кредитним органом.

Величина валютного курсу і режим його функціонування впливають практично на всю систему макро і мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції в світовій економіці, збалансованість платіжного балансу. Тому визначення валютного курсу і управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.

При золотому стандарті рівень валютних курсів визначався рівнем золотого паритету валют, тобто співвідношенням їх золотого вмісту. Валютний курс міг відхилятися від золотого паритету тільки на вартість перевезення золота з однієї країни в іншу. Межі відхилення називалися золотими точками. Нижня межа відхилення = вал.паритет - витрати на перевезення (нижня золота точка - експортна). Починається вивіз золота, так як попит на інвалюту більше пропозиції. Верхня = вал. паритет + витрати на перевезення (верхня золота точка - імпортна). Починається ввезення золота

Зараз основою визначення валютного курсу є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Купівельнаспроможність валюти визначається вартістю певного набору товарів і послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю в порівнянні з базисним періодом.

Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів і послуг в двох країнах визначає паритет купівельної спроможності (ПКС).

У залежності від номенклатури товарів, яка береться для розрахунку, ПКС може бути частковим (за обмеженим переліком товарів або товарних груп) і загальним (за ВНП).

Існує декілька методик розрахунку ПКС валют. Самим простим є зіставлення вартості порівняльного набору товарів і послуг (споживчого кошика) в різних країнах:

ПКС = РjB / РjA

Розрізнюють два основних види валютних курсів - фіксовані і плаваючі валютні курси, а також їх певні різновиди.

Фіксований - обмінний курс двох валют, зафіксований міждержавною угодою на відповідному рівні.

Плаваючий - змінюється під впливом попиту і пропозиції на ринку, що, в свою чергу, залежить від стану платіжного балансу країни, співвідношення процентних ставок і темпів інфляції, очікувань учасників ринку, офіційної валютної інтервенції тощо.

Змішані режими валютних курсів впроваджуються з метою стимулювання або заборони певних видів або напрямів зовнішньоекономічної політики держави.

Однією з форм валютного регулювання є введення т.з. валютного коридору - фіксованих державою меж зміни валютного курсу національної грошової одиниці до валют ведучих країн.

Також важливим інструментом формування ефективного валютного курсу є валютна інтервенція, здійснювана НБУ. При використанні цього інструмента головне місце належить готівковому валютному резерву, який дає можливість НБУ провести активну політику на валютному ринку України.

Також треба виділити поняття кросу-курсу.

Крос-курс - це співвідношення між двома іноземними валютами, яке визначають на основі курсу цих валют по відношенню до якоїсь третьої валюти. Частіше за все як третя валюта виступає долар США.

У практиці в основному використовується три методи розрахунку крос-курсів:

1) з прямими котируванням до долара США (долар - база для обох валют).

Наприклад, треба розрахувати крос-курс російського рубля до української гривні руб/грн.

USD/руб. = 10,3; USD/грн. = 5,5.

Тоді крос-курс буде руб./грн. = 10,3/5,5

2) з прямим і зворотнім котируванням до долара США, якщо долар - база котирування тільки для однієї з валют. У такому випадку доларові курси валют треба перемножити.

Наприклад, треба розрахувати крос-курс англ. фунта стерлінгів до укр.грн. GBP/ грн..

GBP/USD = 1,6820; USD/грн. = 5,5.

Тоді крос-курс буде GBP/грн. = 1,6820*5,5

3) із зворотним котируванням до долара США (долар - валюта котирування до обох валют). Їх треба розділити один на іншій.

Наприклад, треба розрахувати крос-курс англ. фунта стерлінгів до евро GBP/EUR.

GBP/USD = 1,7; EUR/USD = 1,1.

Тоді крос-курс буде GBP/ EUR = 1,7/1,1

Валютними операціями називають певні банківські і фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Це використання валютних цінностей як способу платежу; вивіз, ввезення, пересилка і передача валютних цінностей; отримання і надання кредитів, нарахування процентів, дивідендів; залучення інвестицій, придбання цінних паперів і інші операції, здійснення яких відбувається тільки при умові отримання відповідних ліцензій Національного банку України. Валютні операції ділять на поточні і термінові.

Поточні операції

Основними видами поточних операцій є поточні (касові) операції в готівковій і безготівковій формах. Готівковіоперації здійснюються обмінними пунктами банків, а безготівкові - банками, валютними біржами і іншими учасниками валютного ринку. До поточних операцій відносять операції з короткими термінами валютування - в межах трьох робочих днів. Розрізнюють такі поточні операції:

· "тод" (постачання валюти сьогодні - "сьогодні на сьогодні");

· "том" (постачання валюти наступного робочого дня - "сьогодні на завтра");

· "спот" (постачання валюти на другий робочий день - "сьогодні на післязавтра").

Такі операції використовуються переважно для обслуговування зовнішньоторговельних розрахунків, а також з метою отримання додаткового прибутку у разі коливань валютних курсів.

Купівля-продаж валют на умовах "спот" означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її постачання здійснюється на другий робочий (банківський) день (без урахування дня продажу). Тобто якщо валюта була продана у вівторок, то на рахунок покупця вона повинна поступити в четвер.

Різниця у часі між підписанням (укладанням) валютної угоди і виплатою по ній визначена міжнародною практикою і пов'язана з необхідністю документального оформлення угоди.

Термін постачання валюти називають датою валютування.

Протягом останніх 10-15 років широкий розвиток отримав терміновийсегмент валютного fоrех-ринку, представлений форвардними угодами, ф’ючерсами, свопами, валютними опціонами і їх різновидами і комбінаціями.

Форвардними операціями називають угоди по обміну валют по раніше узгодженому курсу, які укладаються сьогодні, проте дата валютування (тобто виконання контракту) відкладена на певний термін в майбутньому.

Терміни форвардних угод стандартизовані і, як правило, не перевищують 12 міс.

Останнім часом форвардні операції широко використовуються для неторгових операцій, пов'язаних з рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення інвестицій, придбання цінних паперів іноземних емітентів, репатріації прибутків і тому подібне.

Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укладаються переважно з метою реальної купівлі або продажу валюти. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, проте часто вони можуть бути використані зі спекулятивною метою.

Умови форвардного контракту перебуваютьв тому, що:

- валютний курс фіксується на момент укладення форвардної угоди;

- реальна передача валюти здійснюється через певний зумовлений стандартний проміжок часу;

- при підписанні угоди ніякі попередні платежі не здійснюються;

Специфікою форвардних операцій є те, що форвардні валютні курси на відміну від інших видів угод безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Маркет-мейкери і професійні ділери оперують показниками, вираженими у вигляді десятитисячної частини валютного курсу, які відображають різницю між курсом "спот" і курсом "форвард". Ці показники називають форвардної маржой (спред, пункти,) і на практиці здійснюються котирування не курсів, а відповідних різниць.

Форварднийвалютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з поточного курсу (споту-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або знижки (дисконту). Якщо форвардний курс валюти вище ніж поточний, для його визначення до споту-курсу додається форвардна премія. Якщо форвардний курс нижче поточного, він визначається відніманням із значення споту-курсу форвардної знижки (дисконту).

Валютний "своп" - валютна операція, яка об'єднує купівлю або продаж валюти на умовах "спот" з одночасним продажем (або купівлею) тієї самої валюти на певний термін на умовах "форвард", тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.

Класичні "свопи" в залежності від послідовності виконаних операцій "спот" і "форвард" ділять на репорт і депорт. Репорт - це продаж валюти на умовах "спот" і одночасна купівля на умовах "форвард". Депорт - купівля валюти на умовах "спот" і продаж на умовах "форвард".

У разі укладення угоди "своп" дату виконання найближчої угоди називають датою валютування, а дату виконання зворотної угоди, віддаленого в часі, - датою завершення "свопу".

Головна мета використання валютних "свопів" складається в:

- забезпеченні фінансування довгострокових зобов'язань у іноземній валюті;

- хеджуванні довгострокового валютного ризику;

- заміні валюти, в якій поступають прибутки від інвестицій, на іншу по вибору інвестора;

- забезпеченні конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.

Технічно хеджування валютних і фінансових ризиків за допомогою валютних "свопів" здійснюється за допомогою фіксації валютного курсу на майбутній період і організації зустрічних грошових потоків.

Переваги у використанні угод "своп" в порівнянні з чистими форвардними угодами полягають в тому, що:

- при здійсненні валютного "свопу" завдяки регулярному обміну процентними (компенсаційними) виплатами значно меншає валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди;

- використання "свопів" дає можливість забезпечити хеджування довгострокової операцій і економічних ризиків;

- під точкою зору бухгалтерського обліку валютні "свопи" класифікують як позабалансовий інструмент, тобто вони не відображаються в балансі і на рахунку прибутків і збитків, що дає певні технічні переваги.

Валютними фьючерсами називають контрактні угоди на купівлю або продаж стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют і узгодженою ціною. Відповідно до такої угоди його учасники отримують і право, і зобов'язання обміняти зумовлену суму певної валюти на іншу у встановлені терміни в майбутньому по курсах, визначених на момент укладення угоди.

Валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди двох сторін - продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону дістає право, а не зобов'язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь певну суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) по зумовленим валютним курсом або по курсу, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.

Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або відмовитися від нього в залежності від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.

Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операцію по курсу обміну (ціні виконання), встановленим по опціонній угоді, і забезпечити власнику опціону виконання умов операції до завершення встановленого терміну.

Під валютним регулюванням потрібно розуміти діяльність держави і уповноважених нею органів, направлену на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

До основних формздійснення валютного регулювання і контролю відноситься:

Дисконтна (облікова) політика означає зміну облікової ставки центрального банку для регулювання валютного курсу за допомогою впливу на рух короткострокових капіталів. При пасивному платіжному балансі центральний банк підвищує облікову ставку, стимулюючи приплив іноземного капіталу з країн, де цей рівень нижче. Цей приплив короткострокових капіталів поліпшує стан платіжного балансу, створює додатковий попит на національну валюту, а також підвищує її курс. При значному активному сальдо платіжного балансу, що буває досить рідко, центральні банки відповідних країн вдаються до протилежних дій: знижують облікову ставку, стимулюючи відплив іноземного і національного капіталу, щоб зменшити активне платіжне сальдо. У цих умовах збільшується попит на іноземну валюту, її курс збільшується, а курс національної валюти відповідно падає. Тобто виділяють два різновиди дисконтної політики:

Політика кредитної рестрикції (політика "дорогих грошей") використовується, як правило, під час стрімкого промислового буму і зростанні господарської активності. Її мета - перешкоджати процесу активного використання кредиту господарюючими суб'єктами і загальмувати промисловий бум, який часто приводить до "перегріву економіки" і перевиробництву товарів.

Політика кредитної експансії (політика "дешевих грошей") навпаки, направлена на стимулювання кредитних операцій з урахуванням того, що сприятливі умови кредитування спонукають до господарської активності, зростання виробництва.

Ліберальна політика кредитної експансії приводить до зниження валютного курсу і, навпаки, політика кредитної рестрикції створює тенденцію до його підвищення.

Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти (девіз). У сучасних умовах девізна валютна політика часто набуває форми валютної інтервенції - прямого втручання центрального банку в операції з іноземною валютою на валютних ринках при одночасному введенні обмежень в сфері валютних операцій на внутрішньому ринку.

При використанні девізної валютної політики у разі падіння курсу національної валюти центральний банк країни продає на валютних ринках великі суми іноземної валюти, що приводить до зростання курсу національної валюти по відношенню до іноземної. І, навпаки, скуповування іноземної валюти приводить до падіння курсу національної.

Девізна валютна політика має тимчасовий і обмежений вплив на рівень валютного курсу, якщо відсутні корінні порушення платіжного балансу. Коли такі порушення є, її активне використання може привести до швидкого виснаження валютних резервів країни, не перешкоджаючи при цьому знецінюванню національної валюти.

Часто валютна інтервенція використовується для підтримки курсу валюти на заниженому рівні за допомогою валютного демпінгу - знецінювання національної валюти, для масового експорту товарів за цінами більш низькими, ніж світові.

Занижений валютний курс підвищує конкурентноздатність фірм даної країни на світових ринках і розширює експорт товарів і послуг. Однак, заниження валютного курсу приводить до зростання внутрішніх цін, країна вивозить більше товарів і послуг на відповідну одиницю імпорту, що порушує еквівалентність міжнародного обміну у шкоду даній країні.

Штучно завищений валютний курс дає зворотний економічний ефект, коли на одиницю вивезеного за кордон товару країна, за рахунок імпорту, отримує більшу кількість товарів і послуг. Цим порушується еквівалентність міжнародного обміну на користь даної країни.

Розглянути основні засоби економічного впливу держави на динаміку курсових співвідношень власної валюти. Однак, одночасно на практиці використовуються методи прямого втручання держави в сам механізм формування валютних курсів. Мова йде про валютні обмеження як систему нормативних правил, встановлені в законодавчому і адміністративному порядку, направлених на обмеження операцій із золотом, валютними цінностями і іноземною валютою. Вони розповсюджуються на фізичних і юридичних облич відносно обміну валюти власної країни на іноземну, а також інші валютні операції.

Однією з форм валютних обмежень є валютна блокада - припинення або обмеження валютно-фінансових відносин з блокованою країною, аж до заморожування в банках валютних цінностей держави і валюти приватних осіб з метою справляння на неї економічного і політичного тиску. Розрізнюють односторонню валютну блокаду, коли одна країна блокує іншу, і багатосторонню, коли її здійснюють декілька країн.

Поиск по сайту: