Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Бібліографічний список. Тема 4. Грошовий ринок Мета роботи: засвоєння, закріплення



[6;7; 13; 14; 15; 16; 19; 20; 21; 22; 23; 24; ; 28; 31]

Тема 4. Грошовий ринок

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про суб‘єкти грошового ринку і різновиди ринку грошей, про попит на гроші та їх пропозицію, а також про фактори, що забезпечують рівновагу на ринку грошей.

План вивчення теми

 

1. Суб’єкти грошового ринку.

2. Міжбанківський ринок і відкритий ринок як сектори ринку грошей.

3. Попит на гроші та їх пропозиція.

4. Рівновага на грошовому ринку

5. Мотиви попиту на гроші.

6. Фактори, що визначають рівновагу на ринку грошей.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

У ринковій економіці найважливішою центральною ланкою і водночас її механізмом виступає ринок. У найбільш загальному визначенні він є всією сукупністю економічних відносин, які виникають у процесі купівлі-продажу.

Ринок- це складна система, що складається з багатьох взаємопов’язаних між собою елементів, які й утворюють його структуру. Ця структура охоплює як свої елементи ринок товарів, ринок послуг, ринок робочої сили та інші складові частини. Серед цих найбільш узагальнених структурних елементів виділяють і фінансовий ринок.

З погляду сутності фінансовий ринок - це сукупність економічних відносин, які складаються з приводу купівлі-продажу специфічного товару - грошей. Саме вони виступають на цьому ринку його об’єктом. Що ж стосується суб’єктів фінансового ринку, то на ньому діють усі суб’єкти ринку - банки, держава, спеціалізовані фінансово-кредитні установи та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, зазвичай, короткострокові боргові зобов'язання. Але серед суб’єктів слід виділити, з одного боку, домашні господарства (населення), а з іншого - фірми. Перші - це головний власник тимчасово вільних коштів. Саме в них знаходиться основне джерело кредитних ресурсів. Що ж стосується фірм, то вони виступають переважно в іпостасі позичальників, бо саме їм необхідні гроші і перш за все для здійснення інвестиційної діяльності.

Особливістю фінансового ринку є й те, що на фінансовому ринку надзвичайно велику роль відіграють посередники. Саме вони забезпечують рух грошей і операції купівлі-продажу. Якщо на товарному ринку операції купівлі-продажу товару часто здійснюються між безпосереднім товаровиробником і споживачем, то на фінансовому ринку це скоріше виняток, ніж правило. Посередники, які діють на цьому ринку, акумулюють тимчасово вільні кошти населення і господарюючих суб’єктів і надають їх на певних умовах в користування тим, хто має потребу в цих коштах. Серед фінансових посередників можна назвати такі установи, як банки, страхові компанії, інвестиційні фонди і т. ін. Студентам треба звернути увагу на особливості діяльності посередників.

За функціональними ознаками грошовий ринок складається з двох секторів: міжбанківського ринку та відкритого ринку. Міжбанківський ринок обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Окрім того, операції на ньому дають банкам змогу отримувати додатковий прибуток, управляти процентами та банківськими ризиками. На відкритому ринку відбувається купівля-продаж цінних паперів центральним банком.

Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування грошового ринку. Він є об'єктом державного регулювання, служить механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної системи і безпосередньо на економіку в цілому.

Міжбанківський ринок – частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками, відіграють роль інструмента налагодження тісніших і довірливіших відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через, відсутність необхідного попиту на фінансовому ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів.

Міжбанківські кредити – одне з основних джерел формування банківських кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість банківським установам поповнювати власні кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі - купує на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важливою складовою фінансового ринку. Студентам рекомендується розглянути основні різновиди міжбанківського кредиту.

В Україні суб'єктами міжбанківського ринку є комерційні банки, які виступають у ролі фінансових посередників при перерозподілі коштів і здійсненні платежів на фінансовому ринку. НБУ проводить операції з рефінансування комерційних банків. Кредитні ресурси надаються у вигляді прямих і ломбардних кредитів, переобліку векселів і проведення кредитних аукціонів. Ці операції проводяться тоді, коли комерційні банки зазнають труднощів і не можуть у короткий час залучити ресурси з інших джерел. НБУ відіграє роль кредитора останньої інстанції. Такі кредити короткострокові, видаються під високі відсотки і потребують забезпечення заставою.

Обліковий ринок - це ринок, на якому позичальник (господарюючий суб’єкт або банк) отримує гроші, обліковуючи свої короткострокові цінні папери, наприклад комерційні векселі. Унаслідок значного поширення короткострокових грошових зобов’язань (комерційні та казначейські векселі, бони тощо) операції на цьому ринку дуже поширені.

Проте в Україні комерційні векселі не стали ще дуже поширеним інструментом, і тому цей ринок поки що знаходиться в стадії формування. Але в цілому, з огляду на розвиток ринкової економіки в нашій країні, цей ринок має великі перспективи.

Поради по вивченню третього і четвертого питань надані у рубриці «Методичні рекомендації до семінарських занять».

Виділяються три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб'єктів: трансакційний (операційний) мотив; мотив завбачливості; спекулятивний мотив.

Трансакційний мотив полягає в тому, що економічні суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути в формі, придатній для їх негайного використання в платежі, тобто бути наявними (готівка чи вклади до запитання). Запас таких грошей можна назвати поточною чи операційною касою. Він створює для власника значні зручності, бо забезпечує йому належну ліквідність і авторитет платоспроможного контрагента.

Мотив завбачливості зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей.

Спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, що економічні суб’єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності та ризику збитковості наявних фінансових інструментів перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна. але безризикова.

Якщо дві криві — попиту і пропозиції — накласти одну на другу в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель грошового ринку. У ній попит і пропозиція подаються у взаємодії і визначається результат цієї взаємодії: рівень їх урівноваження та норма рівноважної ставки процента, що відповідає цьому рівню. Ні за якої іншої ставки процента подібна зрівноваженість попиту і пропозиції неможлива.

На монетарному ринку рівень процентної ставки змінюється таким чином, щоб відновити рівновагу між попитом і пропозицією. Збільшення маси грошей в обігу знижує рівноважну процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну процентну ставку.

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає суть грошового ринку?

2. Хто виступає основними суб’єктами грошового ринку?

3. Які існують канали прямого й опосередкованого фінансування грошового ринку?

4. Яку роль відіграють банки і небанківські фінансово-кредитні структури як суб’єкти грошового ринку?

5. Що собою являють ринок грошей і ринок капіталів?

6. Яким чином ринок цінних паперів і валютний ринок пов’язані з грошовим ринком?

7. Який механізм зв’язку між рівнем процентної ставки та обсягом маси грошей в обігу? Як використовує цей механізм центральний банк у своїй грошово – кредитній політиці?

8. Чим відрізняється грошовий ринок від ринку грошей, а ринок грошей – від ринку капіталів?

9. Чи можуть банки працювати в секторі прямого фінансування грошового ринку?

10. Які фактори визначають зміну попиту на гроші?

11. Які фактори визначають зміну пропонування грошей?

12. Які фактори впливають на рівновагу грошового ринку?

13. Яким чином виявляються основні ринкові ознаки: попит, пропозиція, ціни?

14. Якою є залежність між зміною ставки процента і темпами інфляції?

15. Яка залежність між альтернативною вартістю зберігання грошей і процентною ставкою?

16. Який механізм зв’язку між рівнем процентної ставки та обсягом маси грошей в обігу? Як використовує цей механізм центральний банк у своїй грошово – кредитній політиці?

17. У чому полягає процес грошово – кредитної мультиплікації?

18. Що собою являє грошова база?

19. Яким чином збільшення маси грошей в обігу впливає на процентну ставку?

20. Яким чином зростання цін або реальних доходів впливає на рівноважну процентну ставку?

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.