Грошова маса та її показники

Грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних та накопичувальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі.

Грошовий агрегат – визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси.

Для аналізу зміни руху грошей на певну дату і за певний період у фінансовій статистиці використовують грошові агрегати МО, М1, М2, МЗ.

Агрегат МО – відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних і в касах юридичних осіб.

Агрегат М1 складається з агрегату МО і засобів на поточних рахунках банків, які можуть бути використані негайно, без попередження. Кошти на рахунках можуть використовуватися для платежів в безготівковій формі, через трансформацію в готівкові кошти і без переведення на інші рахунки.

Агрегат М2 містить агрегат М1, та кошти на всіх видах строкових розрахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 містить агрегат М2, та кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Грошова база – включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою (М0) та в касах банків (Мк), а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку(Мрез).

Гб = М0 + Мк + Мрез

Швидкість обігу грошей.

Кількість грошової маси визначається державою - емітентом грошей, а саме: його законодавчою владою. Збільшення емісії обумовлене потребами товарного обороту і держави.

Інший фактор, який впливає на грошову масу - швидкість обігу грошей, тобто їх інтенсивний рух при виконанні ними функцій обігу і платежу. На швидкість обігу грошей впливають загальноекономічні фактори, тобто циклічний розвиток виробництва, темпи його зростання, рух цін, а також грошові (монетарні) фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівкових і безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків, рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку, а також впровадження комп'ютерів для операцій в кредитних установах і використання електронних грошей в розрахунках. Крім цих загальних факторів, швидкість обігу грошей залежить від періодичності виплати доходів, рівномірності витрат населенням своїх коштів, рівня заощадження і накопичення.

Але, так як швидкість обігу грошей обернено пропорційна кількості грошей в обігу, прискорення їх оборотності означає збільшення грошової маси. Збільшена грошова маса при тому ж обсязі товарів і послуг на ринку призводить до знецінення грошей, тобто в кінцевому підсумку є одним з факторів інфляційного процесу.

V = РQ / М;

де, М – кількість грошей (грошова маса),

V – швидкість обігу грошей,

Р – рівень цін,

Q – реальний національний продукт.

Регулювання грошової маси.

Виходячи із завдання регулювання платоспроможного попиту центральні банки визначають цільові орієнтири (таргети) збільшення грошової маси в обігу, в зв'язку з чим подібного роду практика одержала назву "грошове таргетування".

Основний метод регулювання грошового обороту, який використовується центральним банком - проведення ним кредитних, інвестиційних і валютних операцій. Центральний банк повністю визначає величину грошової маси М0, створюючи гроші і вилучаючи їх з обороту безпосередньо в ході своїх операцій. В умовах відносно стабільного набору кредитних інструментів, встановлених для комерційних банків нормативних показників величин М0, М1 і М2 прослідковується досить високий кореляційний зв'язок. Це дозволяє центральним банкам контролювати будь-який з показників грошової маси за допомогою зміни грошового агрегату М0. Тим самим центральні банки повністю контролюють обсяг грошової маси в обігу, оперативно регулюючи її величину в залежності від цільової установки.

Поиск по сайту: