Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Форми розрахунків на підприємстві



Всі розрахунки підприємств і організацій між собою, а також з органами фінансово-кредитної системи здійснюються, як правило, без участі грошей у формі готівки, тобто в безготівковому порядку. Суть безготівкових розрахунків полягає в тому, що платежі відбуваються шляхом переказу грошових кощтів з рахунка платника в банку на рахунок одержувача, тобто шляхом проведення відповідних записів за рахунками через залік взаємних вимог контрагентів. На відміну від готівкових розрахунків, за яких платник зобов’язаний передати належну суму грошей безпосередньо одержувачу, безготівкові розрахунки здійснюються без реальної присутності готівки.

Усі платежі на території України здійснюються у формі готівкових або безготівкових розрахунків. Так, згідно зі ст..1087 ЦКУ розрахунки за участю фізичних осіб, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися в готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або в паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки з участю фізичних осіб, пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, проводяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами з використанням готівкових коштів можуть здійснюватися за умови, що порядок їх проведення не суперечить чинному законодавству.

Порядок їх проведення регламентовано ЦКУ, Інструкцією №22 , а також Законом про платіжні системи.

До безперечних переваг безготівкової форми розрахунків слід віднести відсутність обмежень щодо мінімального та максимального розміру платежу. Також можна здійснити той чи інший платіж у безготівковій формі не виходячи з офісу, скориставшись допомогою системи електронних платежів “клієнт-банк”. Головним же недоліком безготівкової форми розрахунків є триваліший (аж до декількох днів) час їх здійснення.

 

Отже, що ж таке безготівкові розрахунки. Згідно з п.1.4 Інструкції №22 безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з розрахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємства і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки здійснюються банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді.

Отже, у здійсненні безготівкових розрахунків беруть участь три сторони: платник коштів, банківська установа, що здійснює переказ цих коштів, та їх отримувач.

Згідно зі ст.. 1088 ЦКУ при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законами, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Звернімося до інструкції №22. Згідно з п.1.13 цієї Інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасова форми розрахунків, а також форми розрахунків із використанням розрахункових чеків, банківських платіжних карток та розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. У цьому пункті також зроблено застереження про те, що використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Так, порядок використання банківських платіжних карток як платіжних інструментів регулюється, зокрема, Положенням №367. Щодо розрахунків із використанням векселів, то правила їх здійснення визначено Уніфікованим законом, а також Законом про векселі.

ТзОВ “Красуня” використовує такі форми розрахунків як платіжне доручення. Детальніше ця форма розрахунків розглядається питанням нижче.

 

 

4.1 Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Платіжне доручення — це документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунка.

Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

Розрахунки за дорученнями можуть здійснюватись:

√ за фактично відвантажену продукцію (виконання роботи, надані послуги);

√ в порядку попередньої оплати;

√ для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

√ для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо) на їх рахунки, відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін.

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних фондів сум податків ф зборів (обов’язкових платежів), неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на основних рахунках. Уразі відсутності (недостатності )коштів на основному рахунку підприємства банк приймає такі доручення та розрахункові документи на їх списання (стягнення) коштів і обліковує їх на позабалансовому рахунку №9803 “Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платника”, виконуючи платежі згідно з черговістю, встановленою чинним

 

законодавством. Якщо законодавством не визначено черговість виконання платежів, то такі документи виконуються банками у календарній черговості їх надходження.

Якщо на кореспондентському рахунку банку недостатньо коштів для виконання розрахункових документів на перерахування (стягнення) коштів з рахунка клієнта, банк їх приймає та обслуговує на позабалансовому рахунку №9804 “Розрахункові документи не сплачені в строк через відсутність коштів у банку”. Механізм розрахунків платіжними дорученнями показано у рис.4.1

 

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями 5 3 Банк постачальника Банк платника Постачальник 1 Платник 6 2

 

Рис. №4.1

 

◙ 1. Постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, надає послуги) і виписує рахунок-фактуру.

◙ 2. Платник, отримавши товар і рахунок-фактуру від постачальника, направляє платіжне доручення в обслуговуючий банк.

◙ 3. Якщо платник і постачальник обслуговуються в одному банку, то сума прийнятого банком до виконання доручення списується в дебет рахунка і зараховується в кредит рахунка одержувача. Якщо рахунок відкрито в різних банках, то наступні розрахунки проводяться в порядку міжбанківських розрахунків у день подачі платіжного доручення.

◙ 4. Банк платника направляє документи про перерахування коштів на рахунок у банк постачальника.

 

◙ 5. Банк постачальника зараховує відповідну грошову суму на рахунок постачальника.

◙ 6. Банк постачальника передає постачальникові виписку з поточного рахунка про зарахування коштів, до якої додається копія платіжного доручення з відміткою банку платника.

У тому разі, якщо одержувач коштів не має рахунка в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями не можливі, підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв’язку. За допомогою гарантованих доручень підприємство може здійснювати без обмеження суми перекази коштів:

ü На ім’я окремих громадян — коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо).

ü Підприємствам — на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції.

Гарантоване доручення може бути прийняте до платежу тільки в повній сумі.

Підприємство-платник здійснює перекази коштів через відділення зв’язку поданням гарантованого банком доручення, в якому вказується конкретне підприємство зв’язку, з рахунка якого сплачуватиметься переказ. До всіх примірників доручення додається належно оформлений список одержувачів переказів (підписи, печатка, загальна сума цифрами та прописом) із зазначенням тих, хто одержує гроші та на які цілі. Крім того, підприємство подає відділенням зв’язку заповнені бланки переказів.

Платник, який бажає виконати розрахунки гарантованими дорученнями, подає в установу банку, що його обслуговує, платіжне доручення в трьох примірниках.

Після перевірки правильності оформлення доручення його сума списується установою банку з рахунка платника й депонується АН аналогічному рахунку “Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями”.

 

4.2 Платіжна вимога-доручення

 

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

ü Верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

ü Нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму постачальникові.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові (рис.__). Доставку платіжних вимог-доручень може здійснювати банк одержувача через банк платника.

З метою гарантованої прискореної доставки платником вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими та відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором (угодою) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо).

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього розрахункового документа і здає його в банк, що його обслуговує.

Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів із дня виписки. День заповнення вимоги-доручення не враховується.

Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями 5 3 Банк постачальника Банк платника Постачальник 1 Платник

У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він про мотиви відмови повідомляє безпосередньо одержувача коштів у порядку строки зазначені в договорі.

◙ 1. Постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, надає послуги), виписує вимогу-доручення і разом із товарно-транспортними документами, які передбачені угодою, направляє платникові.

◙ 2. Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення та інші документи, при згоді оплатити її заповнює нижню частину вимоги-доручення і здає її в обслуговуючий банк.

◙ 3. Банк платника на основі першого примірника платіжної вимоги-доручення списує кошти з рахунка платника.

◙ 4. Банк платника перераховує кошти в банк постачальника в день їх списання.

◙ 5. Банк постачальника проводить зарахування

 

 

 

 

 

Вступ

У наш час практично щодня суб’єкти підприємницької діяльності здійснюють безліч різноманітних платежів, пов’язаних з оплатою товарів (робіт, послуг), перерахуванням до бюджету податків, зборів, інших обов’язкових платежів тощо. Коли йдеться про здійснення таких операцій, мається на увазі процедура проведення розрахунків з контрагентами, бюджетом та ін. Діяльність підприємства як такого прямо пов’язана з різного роду фінансовими операціями: ведеться облік операцій у касі, на поточному рахунку в банку, облік поточних зобов’язань тощо. Сукупність здійснення фінансових операцій дає змогу підприємству функціонувати як повноцінному суб’єкту ринку, планувати свою подальшу діяльність. Безумовно, ведення фінансового обліку на пряму залежить від специфіки роботи підприємства, форми зайнятості.

Предметом курсової роботи є ТзОВ “Красуня” — ювелірна майстерня. Дане підприємство є прибутковим (детальна економічна характеристика подана в першому питанні).

Метою курсової роботи є аналіз облікового процесу надання послуг. Актуальність обраної теми незаперечна, адже ведення обліку касових операцій провадиться на кожному підприємстві, що є фундаментом його фінансового стану.

Послідовність питань викладається у п’яти темах, кожна з яких охоплює 3-5 вузлових питань.

У першому розділі подана економічна характеристика підприємства: інформація про сферу та вид діяльності, основні орієнтири його функціонування.

Другий розділ містить інформацію про облік господарських операцій у касі, порядок оформлення касових операцій, схему документообігу касових операцій, інформацію про процес надходження та вибуття готівки з і в касу, а також кореспондуючі рахунки по даних операціях.

 

 

Інформація про облік операцій на поточному рахунку в банку подана у третьому розділі. В цьому ж питанні подана кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку касових операцій на поточному рахунку в банку.

Використання готівкових та безготівкових форм розрахунків, їх переваги та недоліки розкриває четвертий розділ.

Інформація про специфіку ведення обліку поточних зобов’язань, зокрема обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками подана у п’ятому розділі.

Суть курсової роботи ґрунтується на вивчені фінансової роботи, що ведеться на підприємстві. Інформаційну базу для написання курсової роботи забезпечують Додатки, а саме: Статут ТзОВ “Красуня” і “Зміни та доповнення до статуту ”; форма звітності 2 “Звіт про фінансові результати” за дев’ять місяців за 2004 р.; Баланс, складений на 1 жовтня 2004 р.; прибутковий касовий ордер №308; видатковий касовий ордер №245; Журнал-ордер по рахунку 631 за серпень 2004 р. дві квитанції з АТ “Кредит Банк Україна” станом на 1 і на 3 грудня 2004 р., а також виписка від ТзОВ “Львіввікнопласт”; рахунок-фактура №СФ-00966 від 30 листопада 2004 р.; авансовий звіт №1 від 1 грудня 2004 р. Для зручності подання матеріалу використані таблиці та схема.

Висвітлені питання курсової роботи є важливими елементами фінансової бази будь-якого підприємства. Тези та висновки по кожному питанню зокрема формулюються в загальний висновок по написанню всієї курсової роботи.

 

 

 


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.