Платіжний баланс — це співвідношення між валютними платежами економічнихсуб’єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами тавалютними надходженнями їм з-за економічних меж країни (віднерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць). За формоюплатіжний баланс являє собою статистичний звіт про надходження валютнихкоштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремихстатей, країн, груп країн. За економічним змістом — це макроекономічнамодель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносинданої країни з зовнішнім світом.Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізаціївалютної політики. Як модель зовнішньоекономічних зв’язків країни віндає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвиткувалютних відносин. Зокрема, рівень та динаміка його збалансованості зазвітний рік дають можливість визначити причини погіршення кон’юнктуривалютного ринку та курсу національної валюти у відповідному році таймовірну динаміку їх на перспективу. Якщо, наприклад, звітний платіжнийбаланс пасивний і розмір від’ємного сальдо мав тенденцію до зростання,це негативно впливало на курс валюти у звітному році і давало підставиочікувати його падіння в наступному році. Якщо така тенденція невідповідає цілям загальноекономічної та монетарної політики, її слідпереломити на стабілізаційну. Підходи до вирішення цього завдання тежможна визначити на основі платіжного балансу, зокрема його структурноїзбалансованості.Золотовалютні резерви — це запаси іноземних фінансових активів тазолота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органівгрошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані нарегулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Ціпотреби визначають цілі накопичення золотовалютних резервів. Основними зних є: забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, зтим щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агентимогли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов’язаннями. Цетак зване трансакційне призначення золотовалютних резервів, спрямованена обслуговування зв’язків національної економіки зі світовою. У цьомупризначенні вони слугують запасом ліквідних коштів, які забезпечуютьплатоспроможність країни на світовому ринку; забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринкута ринку грошей, з тим щоб підтримувати на потрібному рівні на них попиті пропозицію та обмінний курс національної валюти. Це так званеінтервенційне призначення резервів, спрямоване на підтримку зовнішньоїта внутрішньої вартості національних грошей. Досягнення цих цілей залежить від достатності обсягу золото-валютнихрезервів та ефективності механізму їх використання. У зв’язку з цимвиникає ряд проблем з використанням цього регулятивного інструменту: проблема оптимізації обсягу золотовалютних резервів; проблема інтервенційного їх використання; проблема розміщення резервів та ін.
Валютний ринок
Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним. Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого придатка до міжнародних розрахунково-платіжних відносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури. За своїм економічним змістом валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта. За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції. Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо. Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності. Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу. Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці. За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валютного ринку є: - підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери); - інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу; - спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи; - хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу; - посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо. Провідне місце серед посередників валютного ризику займають банки. Оскільки вони ведуть рахунки (національні й інвалютні) та мають розвинуті системи телекомунікацій, їм дуже зручно виконувати доручення клієнтів з купівлі-продажу валюти. Тому банки постійно торгують валютою всередині країни і за її межами як безпосередньо один з одним, так і через валютні біржі. Торгівлю вони, ведуть за свої кошти і за кошти клієнтів. Для цього банки повинні одержати ліцензію від свого центрального банку. Попит і пропозиція на валютному ринку мають ту особливість, що об'єктом та інструментом купівлі-продажу тут є гроші різної національної належності. Тому попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти, а пропозиція іноземної валюти є одночасно попитом на національну валюту. Проте коли мова йде про національні валютні ринки, то під попитом мається на увазі попит на іноземну валюту як бажання купити певну її суму, а під пропозицією - пропозиція іноземної валюти як бажання продати певну її суму. Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти. Більш детально питання валютного курсу розглядаються в підрозділі 6.3. Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоч біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж, і вони поступово згортають свою діяльність.
Функції та операції валютного ринку. Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль. Основними його функціями є: - забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави; - створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі; - забезпечення прибутку учасникам валютних відносин; - формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу; - страхування валютних ризиків; - диверсифікація валютних резервів. Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку. Ці операції класифікуються за кількома критеріями. 1. За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: - касові, або операції з негайною поставкою; - строкові. 2. За механізмом здійснення операцій: - операції спот; - форвардні операції; - ф 'ючерсні операції; - опціонні операції. 3. За цільовим призначенням: - операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками; - операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування); - операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції. 4. За формою здійснення: - безготівкові; - готівкові. 5. За масштабами операцій: - оптові (здійснюються між банками);
