Організація навчального процесу

Вступ

1. Поняття та загальна характеристика системи

юридичної освіти в Україні

2. Управління вищою юридичною освітою в Україні

3. Система правової освіти в загальноосвітніх навчальних закладах м. Київ

4. Системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Загальновизнаним є те, що вища юридична освіта є необхідною складовою юридичної професії. Втім, погляди фахівців на те, що таке “юридична освіта”, відрізняються. Її визначають і розглядають як складову більш загальної правової освіти, як галузь вищої освіти, як фундамент юридичної професії, як запоруку професійної компетентності правника, як середовище формування нового покоління правників, як один із інструментів реалізації соціальної функції права, як критерій соціальної стратифікації, як специфічний вид підприємницької діяльності, як шлях розбудови політичної кар’єри, як спосіб реалізації особистих амбіцій тощо. Відтак існує чимало думок щодо того, що являє собою юридична освіта.

Особливо важливим є пиатння проблем розвитку та вдосконалення вищої юридичної освіти в Україні.

Юридична освіта в її сучасному розумінні як галузь освіти, сягає щонайменше середньовіччя. На відміну від США, в Європі та, зокрема, на теренах України, з відомих історичних причин формальна вища юридична освіта має глибше коріння. 20 січня 1661 р. польський король Ян Казимир підписав диплом, за яким надав Львівській Єзуїтській колегії “гідності академії і титул університету”. Так було засновано нинішній Львівський національний університет ім. І. Франка, – найстаріший в Україні навчальний заклад, який готує фахівців-правознавців. Юридичні факультети, крім Львову, було відкрито в Харкові 1805 р., Києві 1835 р., Одесі 1865 р. Пізніше на теренах України були засновані й інші юридичні навчальні заклади.

Звернемось до сьогодення української юридичної освіти. В Україні істотні суспільно-економічні зміни 90-х років обумовили й зміни у сфері юридичної освіти, на яку було покладено місію підготовки правників для розбудови української державності. При цьому відзначалось: Україні потрібно більше правників, для чого необхідно створити більше навчальних закладів.

Результати не забарились. Нині за темпами нарощування обсягів підготовки правників Україна випереджає США, і вже майже зрівнялась, або навіть випередила їх за деякими показниками (наприклад, за кількістю закладів вищої юридичної освіти). Положення запропонованої в 1993 р. провідними закладами юридичної освіти й науки Концепції розвитку юридичної освіти щодо “розширення мережі вищих юридичних навчальних закладів ... до 2000 р. у 2-3 рази” успішно реалізовано. До 1991 р. правників в Україні готували 6 закладів (усі державні), 1995 р. – 96 (65 – державної і 31 – інших форм власності), 2000 р. – 163 (відповідно 116 і 47), 2002-2003 рр. – 189 (134; 55).

Як результат, зросли обсяги підготовки юристів: якщо в 1992 р. загальна кількість студентів, які навчались у вищих юридичних навчальних закладах, становила близько 13000, то на сьогодні тільки в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого навчається близько 13000 студентів.

І. Поняття та загальна характеристика системи юридичної освіти в Україні

Система вищої освіти – сукупність вищих навчальних закладів які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку , здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки , перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Юридична освіта - явище багатогранне. В залежності від того, до якого профілю юридичної діяльності готуються фахівці, складається відповідна програма їх навчання, де поряд з фундаментальними знаннями передбачається надання студентам, слухачам спеціальних знань з урахуванням специфіки тієї сфери, де їм доведеться працювати. Так, майбутнім прокурорам, суддям необхідно глибоко знати кримінальне, цивільне, трудове, шлюбно-сімейне, адміністративне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Для слідчих особливо важливо добре знати кримінальне, кримінально-процесуальне право. Юристам, що працюють у сфері державного будівництва, необхідно володіти знаннямиа конституційного, адміністративного права. Юрисконсультам та іншим фахівцям, що діють у галузях економіки, потрібні широкі знання цивільного, господарського права, арбітражної практики, нотаріусам - знання цивільного права. Безперечно, цим не обмежується коло знань юристів, рівень кваліфікації яких залежить від постійного пошуку, здатності орієнтуватися у всьому комплексі правових знань, у численних змінах діючого законодавства.

Система юридичної освіти складається з ряду компонентів:

1. Професійний відбір, як цілеспрямована діяльність спеціалізованих навчальних закладів по відбору абітурієнтів, яка полягає у вивченні їх якостей з точки зору придатності для майбутньої професії і виявленні потенційних можливостей подальшого професійного розвитку.

2. Забезпечення засвоєння студентами (слухачами) загальнонаукових, фундаментальних та спеціалізованих правових знань, формування правової та політичної культури, юридичного мислення, сучасного праворозуміння.

3. Прищеплення вмінь, навиків юридичної роботи, знань про особливості діяльності юридичних установ, органів, сприяння втіленню загально-теоретичних положень у практику юридичної діяльності.

4. Удосконалення юридичної кваліфікації, збагачення форм та методів роботи, узагальнення практичного досвіду для задоволення потреб розвитку суспільства.

Юридична освіта базується на спеціальних та загальних принципах.

До спеціальних принципів юридичної освіти можна відносити:

1. Безперервність та поступове ускладнення навчального процесу. Безперервність полягає у тому, що кожна навчальна дисципліна є логічним продовженням попередньої. Наприклад, вивчення окремих галузей права починається після засвоєння курсу теорії держави і права. Кримінальний процес вивчається слідом за кримінальним правом, цивільний процес - після цивільного права. Щодо ускладнення процесу навчання, то воно виявляється у поступовому переході від засвоєння первинних понять про державу та право (дефініції держави, права, правої норми і т.п.) до розгляду концепцій права, сучасних проблем тої чи іншої юридичної науки.

2. Поєднання загальних та спеціалізованих знань у процесі навчання. Всім студентам юридичних закладів даються знання, необхідні для юриста будь-якого профілю, які складають базову основу юридичної освіти. Разом з тим, з урахуванням характеру майбутньої спеціалізації випускників, їхні знання цілеспрямовано поглиблюються у відповідних галузях права: для експертів-криміналістів - спеціалізовані знання у галузі криміналістики, для слідчих у галузі кримінального процесу, судової медицини, судової психіатрії, бухгалтерії, для адвокатів та юрисконсультів у галузі цивільного права та процесу, господарського права та арбітражу.

3. Поєднання теоретичного та прикладного у юридичному навчанні. Виявляється в апробації теоретичних положень на практиці, у максимальному наближенні юридичного навчання до життєвих реалій, у вирішенні конкретних ситуацій за допомогою та урахуванням фундаментальних досліджень сучасної юридичної науки.

4. Творчий підхід до розв'язання наукових проблем та практичних ситуацій. Прищеплення студентам почуття зацікавленості до нового, прагнення до творчого пошуку шляхів розв'язання визначених завдань на основі глибокого осмислення правових та інших соціальних явищ, з використанням сучасної методології.

Відносно процесу функціонування системи юридичної освіти, як складного та багатогранного явища, можна визначити групу загальноосвітніх та додаткових принципів, які виходять з вимог чинного законодавства України [2] та розкривають методологію правового навчання, до таких принципів відносяться:

1. гуманізму;

2. демократизму;

3. незалежності освіти від політичних партій;

4. науковості;

5. комплексного підходу;

6. вимогливості;

7. звітності;

8. спадкоємності;

9. періодичності контролю та інші.

Головними завданнями у сучасних умовах існування та розвитку юридичної освіти є:

Ø дати студентам повноцінні юридичні знання з навчальних дисциплін в обсязі програми;

Ø прищепити їм навички умілого застосування теоретичних положень у ході практичної діяльності;

Ø сформувати у студентів переконаність у тому, що із закінченням навчального закладу не закінчується процес пізнання, що тільки безперервне удосконалення своїх знань, збагачення їх досягненнями теорії та практики - ключ до успіху у діяльності кожного юриста.

Юридична наука як і будь-яка інша наук повинна дбати не тільки про підготовку практиків юридичного фаху, а і про поповнення свого наукового потенціалу який їй необхідний для подальшого розвитку та прогресу. У зв’язку з цим юридичній науці відомі неформальні творчі колективи дослідників різних поколінь, об’єднаних загальною програмою і стилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера – наукові школи []. Структурною обов’язковою одиницею, яких є обдароване молоде покоління яке як правило проявляється з самих початкових етапів підготовки юридичного фахівця, якому послідовники визнаного лідера надають теоретичну та практичну допомогу в реалізації його творчих можливостей.

До структури вищої юридичної освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) освітні рівні:

Ø неповна вища юридична освіта - освітній рівень вищої юридичної освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста;

Ø базова вища юридична освіта - освітній рівень вищої юридичної освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра;

Ø повна вища юридична освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра;

2) освітньо-кваліфікаційні рівні:

Ø молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді юридичної діяльності;

Ø бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді юридичної діяльності;

Ø спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді юридичної діяльності;

Ø магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді юридичної діяльності.

В законі України «про вищут освіту», а саме в ст. 42 визначено форми навчання загалом у всіх вищих навчальних закладах України, а тому цієюж нормою визначено і форми підготовки майбутніх юристів. До них належать:

Ø денна (очна);

Ø вечірня;

Ø заочна, дистанційна;

Ø екстернатна - особлива форма навчання, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін, складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом..

Форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконання освітньо-професійних програм підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах, які також визначені у вказаному вище законі:

Ø навчальні заняття;

Ø самостійна робота;

Ø практична підготовка;

Ø контрольні заходи.

Основними видами навчальних занять у вищих навчальних закладах є:

Ø лекція – логічно завершений, науково обгрунтований, послідовний і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочності та супроводжування демонструванням дослідів;

Ø лабораторне заняття – форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача проводить природничі або імітаційні експеременти чи досліди з метою підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальної апаратурою, методикою експерементальних досліджень;

Ø практичне заняття – форма навчального заняття за якої викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння та навички їх практичного застосування через індивідуальне виховання відповідно до сформольованих завдань;

Ø семінарське заняття – вид навчальних практичних занять студентів вищих навчальних закладів, який передбачає самостійне вивчення студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату доповіді, повідомленя тощо;

Ø індивідуальне заняття – форма навчального заняття за якої викладач підбирає випереджувальні завдання враховуючи реальні навчальні можливості студентів;

Ø консультація.

Умови прийому на навчання до вищого навчального закладу України для отримання вищої юридичної осувіти:

1. Прийом осіб на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування.

2. Умови конкурсу мають забезпечувати дотримання прав громадян у галузі освіти.

3. Поза конкурсом, а також за цільовими направленнями до вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності особи зараховуються у випадках і у порядку, передбачених законодавчими актами.

4. Прийом на навчання до вищого навчального закладу для підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться відповідно до умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів.

Правила прийому на навчання до вищого навчального закладу затверджуються його керівником за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Отже, тепер можна визначити, що системою вищої юридичної освіти є сукупність вищих навчальних закладів які, що здійснюють підготовку фахівців юристів, забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку майбутніх юристів, здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до фаху, удосконалення наукової та професійної підготовки , перепідготовки та підвищення кваліфікації юристів.

ІІ. Управління вищою юридичною освітою в Україні

В Україні здійснюється “державне регулювання” системи вищої юридичної освіти. Процедуру ліцензування (визнання спроможності розпочати освітню діяльність) й акредитації (надання певного типу права (рівня) провадити освітню діяльність) юридичних навчальних закладів, забезпечує Міністерство освіти та науки України. Крім того, нормативно визначено чи має схвалюватись зміст, види та форми юридичної освіти.

Держава також взяла на себе функцію контролю за якістю юридичної освіти, однак державних стандартів вищої юридичної освіти поки що не затверджено. Відтак предметом найбільшої стурбованості навчальних закладів (особливо недержавних) є втручання держави у сферу освіти, а держави в свою чергу – пошук гармонійної міри урегульованості суспільних відносин у сфері освіти з метою навчання, виховання, професійної правової підготовки громадян України, та, зокрема, створення умов для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства й держави в кваліфікованих фахівцях у галузі права.

Постанова Кабінету Міністрів України №14 від 16 січня 2008 року Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків” також містить основні напрямки реформування системи вищої освіти, що відбуватиметься наступним шляхом:

– формування державного замовлення відповідно до потреб суспільства та забезпечення його фінансування з державного бюджету;

– розширення автономії вищих навчальних закладів та демократизації їх внутрішнього життя, в тому числі шляхом підвищення ролі вчених та наукових рад, студентського самоврядування, обмеження періоду перебування особи на посаді ректора (не більш як два строки підряд);

– адаптації системи української вищої школи до європейських стандартів і вимог Болонського процесу із збереженням кращих досягнень національної освіти, забезпечення сумісності навчальних планів і програм вищих навчальних закладів як у межах України, так і з іншими країнами Європи;

– створення умов для міжнародного обміну студентами та викладачами;

– посилення державного контролю за якістю освітнього процесу, позбавлення ліцензій вищих навчальних закладів, у яких зазначений процес не відповідає встановленим стандартам;

– забезпечення реалізації пріоритетного права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету обдарованими дітьми із малозабезпечених сімей;

– удосконалення законодавства щодо фінансування видатків, пов'язаних із здобуттям освіти.

На даний момент в Україні також діє Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки, що також визначає найбільш загальні напрямки реформування всіх ланок освітньої системи і не приділяє окремої уваги процесу розвитку вищої юридичної освіти. Метою програми є підвищення якості освіти і виховання, інноваційний розвиток, адаптація до соціально орієнтованої ринкової економіки, інтеграція в європейський та світовий освітній простір, забезпечення рівного доступу до здобуття якісної освіти, удосконалення механізму управління та фінансування, соціальний захист усіх учасників навчально-виховного процесу, прискорення розвитку вищої освіти як визначального чинника інноваційного розвитку суспільства.[]

Останнім загальнодержавним документом, що регламентував процес розвитку юридичної освіти була «Програма розвитку юридичної освіти на період до 2005 р.», яка мала на меті “вдосконалення системи юридичної освіти, приведення її у відповідність із світовими вимогами, створення умов для задоволення потреб громадян у сучасній юридичній освіті та реалізація права на працю за здобутою спеціальністю, повне забезпечення потреб органів державної влади, правоохоронних органів, інших сфер юридичної практики у фахівцях-юристах”.

В управлінні вищою юридичною освітою також приймає участь Міністерство освіта і науки. В своєму виступі міністр освіти і науки України Іван Вакарчук на нараді за участю Президента України Віктора Ющенка з питань забезпечення функціонування та розвитку освіти, яка відбулася 26 лютого 2008 р. у Секретаріаті Президента де він вказав на основні пріоритети Міністерства освіти і науки України на 2008 рік є:

§ забезпечення громадянам рівного і справедливого доступу до якісної освіти; запровадження незалежного зовнішнього оцінювання випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів;

§ розроблення програми «Підручник», що передбачатиме підвищення якості змісту підручників, їх уніфікацію; прозорі процедури замовлення, виготовлення та рецензування підручників;

§ створення нових економічних механізмів солідарної участі держави і бізнесових кіл, громадян у забезпеченні рівного доступу до якісної освіти;

§ модернізація вищої освіти відповідно до вимог Болонського процесу та розширення автономії ВНЗ;

§ підвищення конкурентоспроможності української науки.

В процесі управління вищою юридичної освіти в Україні чималу роль відіграє Міністерство юстиції України чирез створену при ньому Координаційної ради молодих юристів України.

Координаційна рада молодих юристів України при Міністерстві юстиції України є консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, який створюється з метою узгодження зусиль молодих юристів в утвердженні високої ролі професії юриста в Україні, координації діяльності, пов’язаної з підвищенням якості підготовки фахівців у галузі права, залучення молодих правників до нормотворчих процесів, здійснення право освітньої та право виховної роботи, формування активної позиції нового покоління юристів.

Координаційна рада здійснює свою діяльність на громадських засадах, дотримуючись принципів добровільності, рівності її членів, законності, відкритості та гласності.

Основними завданнями Координаційної ради є:

- надання пропозицій Міністерству юстиції України щодо вдосконалення організації право освітнього та право виховного процесу, теоретичної і практичної підготовки студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю «правознавство»;

- здійснення заходів щодо підвищення рівня правових знань населення;

- долучення молодих юристів до нормотворчих процесів.

Координаційна рада відповідно до покладених на неї завдань:

Ø сприяє організації правоосвітніх та правовиховних заходів серед неповнолітніх та молоді, зокрема дітей, що потребують особливої допомоги, перебувають у спеціальних виховних установах, знаходяться у кризових центрах для жертв насильства в сім’ї; дітей, позбавлених батьківського піклування тощо;

Ø організовує конференції, "круглі столи", форуми, семінари, тренінги, зустрічі, спрямовані на підвищення рівня правових знань громадян;

Ø розробляє та поширює правоосвітні методичні матеріали: посібники, буклети, пам’ятки тощо;

Ø розробляє сценарії рольових ігор, вікторин тощо з правової тематики для подальшого використання в правоосвітній діяльності;

Ø бере участь у проведенні Всеукраїнського тижня правових знань;

Ø підтримує правоосвітні програми та проекти молодіжних громадських організацій, зокрема проекти, спрямовані на підвищення правової культури дітей, підлітків та молоді;

Ø бере участь в розробці спеціальних освітніх програм, проектів для учнівської та студентської молоді з метою підвищення рівня їх правової обізнаності;

Ø розробляє та пропонує до впровадження спеціальні правоосвітні курси для школярів різних вікових груп;

Ø сприяє участі молодих юристів та студентів у процесі розроблення проектів нормативно-правових актів, у тому числі у сферах освіти, культури, праці, соціального становлення та розвитку молоді;

Ø сприяє участі молодих юристів та студентів в обговоренні проектів нормативно-правових актів для підготовки відповідних висновків та пропозицій;

Ø аналізує стан підготовки юридичних кадрів вищими навчальними закладами, а також існуючий міжнародний досвід цієї роботи;

Ø розробляє пропозиції щодо вдосконалення навчального процесу у вищих навчальних закладах;

Ø вивчає та поширює позитивний досвід організації навчального процесу із застосуванням інтерактивних методів навчання у вищих навчальних закладах

Ø організовує форуми, конференції, "круглі столи" щодо стану підготовки юридичних кадрів;

Ø залучає студентську молодь до обговорення питань розвитку професії юриста;

Ø надає пропозиції органам виконавчої влади, державним підприємствам, установам, організаціям щодо проходження стажування молодих юристів на державній службі та за фахом;

Ø підтримує в межах своєї компетенції дослідницьку та наукову роботу молодих юристів у сфері національного, порівняльного та міжнародного права;

Ø налагоджує за підтримки Міністерства юстиції України співпрацю з юридичними навчальними закладами, громадськими інституціями та організаціями;

Ø спрямовує зусилля на модернізацію процесу проходження виробничої та переддипломної практики студентів;

Ø підтримує ініціативу розширення мережі юридичних клінік при вищих навчальних закладах юридичного спрямування як базових структур для проходження курсів з практичного права;

Ø підтримує ініціативу створення постійно діючих правових студентських диспут-клубів під егідою Координаційної ради;

Ø сприяє працевлаштуванню кращих випускників юридичних факультетів вищих навчальних закладів в центральних та місцевих органах виконавчої влади, державних підприємствах, установах, організаціях.

ІІІ. Система правової освіти в загальноосвітніх навчальних закладах України

Необхід відзначити, що правове виховання та підготовка фахівців-юристів повинна розпочинатися з того, що повинна здійснюватися робота по формуванню правосвідамості насетення.

Правове виховання - виховна діяльність вищого навчального закладу, правоохоронних органів, спрямоване на формування у студентів правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки студентів.

Формування правосвідомості молоді — це одна із суттєвих передумов розв’язання завдань, що стоять перед нашою державою.

Упроваджувати високу правову культуру в суспільстві неможливо без зусиль сучасної школи, системи освіти в цілому, демократизації засад, що базуються на загальнолюдських цінностях.

За останні роки в київських школах склалася певна система правової освіти. Вона спрямована на виконання Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року № 992/2001, Національної програми «Діти України», реалізації змісту національної доктрини розвитку освіти, забезпечення дотримання конституційних положень, законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», програми «Столична освіта. 2001–2005 роки», інших нормативно-правових документів, що регламентують сучасну освіту.

У деяких навчальних закладах м. Києва (гімназії східних мов № 1 Святошинського району, гімназії № 143 Оболонського району, гімназії «Діалог» Дарницького району та інших) уже є здобутки в системі викладання правознавчих дисциплін.

У цих закладах, починаючи з початкової школи, у 5–6-х класах вивчаються: курс

Ø Права дитини;

Ø Практичне право;

Ø Основи правознавства;

Ø Права людини;

Ø Громадянська освіта.

З метою поширення такої позитивної практики на інші навчальні заклади м. Києва необхідно усвідомити велике значення цих курсів.

Головне завдання курсу:

Права дитини — виховання дітей з молодшого віку в дусі поваги до прав дитини і прав людини й основних свобод, піднесення культури прав дитини і прав людини, ствердження людської гідності та вартості особистості.

У викладанні прав дитини відслідковується та ж послідовність, що характерна для засвоєння будь-яких понять. У цій послідовності виділяються три етапи:

I — знання про існування прав;

II — розуміння їх суті та змісту;

III – прагнення втілювати ці права в дійсність.

Особливістю нашого суспільства є те, що не лише діти, а й багато дорослих мало знають про існування Конвенції ООН про права дитини.

В Україні Конвенція ООН про права дитини набрала чинності з 27 вересня 1991 року. У законотворчій діяльності щодо захисту, підтримки і допомоги дітям Україна намагається виходити з гуманістичних принципів і вимог Конвенції ООН про права дитини й інших міжнародних договорів та угод, спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів дитини.

Ці документи взято за відправні точки в законодавстві про права дітей. Після ознайомлення з ними можна вважати перший етап у викладанні прав дитини завершеним. Але це лише початок у дуже непростому процесі засвоєння нових для дітей понять.

Чи не найскладнішим є другий етап, на якому діти повинні досягти розуміння значення і глибинної суті цих прав. Головна складність полягає в тому, що наявність прав у дитини, причому прав не декларативних, а реальних, суперечить авторитарним підвалинам нашого ладу, які складалися впродовж десятиліть, спираючись на особливості менталітету нашого народу.

Основний юридичний постулат правової демократичної держави, яку ми прагнемо побудувати в Україні, звучить так: інтереси особистості абсолютні, інтереси держави відносні.

Нас, наших батьків і дідів упродовж десятиліть привчали до думки, що державні інтереси треба ставити вище за власні, що заради великої ідеї можна пожертвувати безвинними людьми, що одна людина — ніщо порівняно з колективом чи партією. Лише сьогодні ми нарешті зрозуміли, що завданням правового суспільства є формування в кожної людини впевненості в самоцінності особистості, почуття власної гідності.

Саме ці дві якості є основоположними в процесі формування особистості в демократичному суспільстві, де найвищими цінностями є свобода особистості, її людські та громадянські права.

Одночасно з вихованням почуття власної гідності надзвичайно важливо пояснити таку особливість реалізації прав людини, як рівноправність. Ця особливість у реальному житті може бути виражена формулою: права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої людини.

Отже, почуття власної гідності, усвідомлення самоцінності своєї особистості повинні супроводжуватися почуттям відповідальності, засновуватися на взаємній повазі людей, їх миролюбності, терпимості.

У шкільному житті положення про необхідність співвідносити свої права з правами інших людей можна пояснювати одночасно з обговоренням правил шкільної дисципліни.

Одночасно варто звернути увагу дітей на те, що не існує прав без обов’язків, що навіть у найдемократичнішій країні і в найкращій школі без дисципліни не можна досягти добрих результатів. Правда, варто пам’ятати й про те, що в усіх шкільних правилах до недавнього часу перелік починався зі слів «Учень зобов’язаний...». І до цих пір багато вчителів вважають, що учні спочатку повинні засвоїти обов’язки, а лише потім — права.

Таким чином, правова вихованість, правова культура засновуються на таких важливих характеристиках особистості, як почуття власної гідності, усвідомлення самоцінності особистості, поваги до оточуючих, миролюбність, терпимість.

Формування цих якостей у межах курсу «Права дитини» можливе в процесі використання різних форм навчальної діяльності, серед яких виділяються розповідь, бесіда, гра. Їх можна використовувати навіть починаючи з молодшого шкільного віку, а в 5–6-х класах доречними будуть дискусії, конференції, обговорення творів, реальних ситуацій із застосуванням правових норм, «експертизи» або коментування діючих юридичних актів, складання документів для місцевого використання (наприклад, «Кодексу честі» для свого класу, «Шкільної конституції» тощо). Цікаві результати може дати проведення спеціального анкетування на початку та в кінці вивчення дітьми курсу. Для молодших школярів анкетування можна замінити усним опитуванням.

Учитель може починати вивчення курсу «Права дитини» у будь-якому класі, ураховуючи той факт, що в Києві даний курс практично вивчається тільки в декількох загальноосвітніх навчальних закладах.

Треба чітко виділити три рівні засвоєння учнями правового простору. На кожному рівні відслідковується й підкреслюється нерозривний зв’язок виховного й освітнього значення понять «права дитини», «права людини».

Послідовність така:

1. Для початкових класів рекомендується пропедевтичний курс із акцентом на виховання в дусі миролюбства з мінімумом теоретичних відомостей.

2. У середніх класах підлітків — щодо знань про законодавство, про права дитини. Одночасно у виховному відношенні послідовно проводиться думка про рівноправність усіх членів суспільства та необхідність прищеплення терпимості, толерантності як рис особистості, нерозривно пов’язаних із почуттям власної гідності.

3. У старших класах головним завданням є формування прагнення діяти у відповідності із засвоєними поняттями, а метою виховання стають ключові якості особи: свобода та відповідальність.

Величезні можливості в правовій освіті створює курс «Практичне право», рекомендований до вивчення учням 8-х класів.

Практичне право — це набуття в процесі інтерактивного навчання системного досвіду, на підставі якого в учнів формуються нові знання, навички й відносини, необхідні для ефективного реагування на правові та юридичні питання за умов нашого складного суспільства, що швидко змінюється.

«Практичне право» сприяє:

-створенню міцної бази знань у галузі права і політики;

-розвитку вмінь критично мислити і спілкуватися з людьми;

-розвитку позитивного ставлення до громадянських дій та ініціатив і верховенства права;

-формуванні бажання і здатності брати участь у суспільному житті. Досвід викладання курсу «Практичне право» напрацьований колективом гімназії східних мов № 1 (див. статтю Н. І. Новицької «Особистісно зорієнтовані технології в правовій освіті гімназистів»).

У 9-х класах загальноосвітніх навчальних закладів вивчається курс «Основи правознавства» в обсязі 34-х годин.

Як показало анкетування, яке провело управління юстиції в м. Києві, учителі вважають таку кількість годин надто малою і пропонують мінімум 2 години на тиждень.

Щорічно зростає мережа шкіл і класів з поглибленим вивченням курсу «Основи правознавства». Цей курс охоплює 10 % учнів від загальної кількості.

Доцільність збільшення годин з основ даного курсу підтверджується тим, що учні навчальних закладів з поглибленим вивченням правознавства показують більш ґрунтовні знання з правознавства на турнірах і Всеукраїнських учнівських олімпіадах.

Важливим елементом у структурі юридичної освіти та виховання має стати навчальний курс «Права людини», який рекомендується для впровадження в старших класах.

Курс «Права людини» — логічне продовження курсу «Основи правознавства», який вивчається в 9-х класах загальноосвітніх шкіл.

Принциповою відмінністю нової навчальної дисципліни є спрямованість на певну переорієнтацію в правовому світогляді школяра. Головне завдання курсу — сприяти формуванню правового світогляду молоді, який включав би як систему теоретичних поглядів на права й основні свободи людини, так і відповідну активну життєву позицію, ціннісні орієнтири, ідеали, переконання, принципи пізнання. Сенс запровадження цього курсу полягає в необхідності розвивати в людині зі шкільного віку почуття гідності, усвідомлення своїх прав і місця в суспільстві, а також можливостей реалізації своїх прав і свобод.

Завдання курсу — виховання школярів у дусі поваги до прав людини та основних свобод, у піднесенні культури прав людини, у ствердженні людської гідності та вартісності особистості. Вивчення курсу має переконати учнів, що життя в демократичному суспільстві залежить від свободи та незалежності його членів.

Але свобода і незалежність не можуть бути самоціллю та кінцевою метою суспільства, це лише об’єктивно необхідні для демократичного співробітництва умови.

Вивчення курсу сприятиме усвідомленню учнями необхідності побудови правової держави, дотриманню принципів верховенства демократичного закону як державними органами, так і окремими особами.

Виховання в школярів переконань у необхідності дотримання правових обов’язків — важлива умова підвищення ефективності профілактики правопорушень і шкідливих звичок, соціальної пасивності.

У ході вивчення курсу важливо підкреслити, що права та свободи людини не є суто правовими та нормативними установками, що ці правила поведінки людей випливають з моральних, етичних, політичних, культурних нормативів суспільства тощо.

Для сприйняття та засвоєння матеріалу варто створити такий мікроклімат у класі, коли учень заохочується до вільного висловлення думки та враження, коли свобода гарантована учням і викладачам, коли верховенствують рівність і справедливість. Це має стати обов’язковою умовою ефективного засвоєння предмета.

Курс «Громадянська освіта» вивчається за рахунок варіативної складової.

Громадянська освіта має сприяти розвиткові демократичної, політичної культури, формуванню громадянської компетентності, політико-правових знань, гідності і відповідальності молодих людей, усвідомлення та визнання ними демократичних принципів життя та пріоритету прав людини.

Громадянська освіта розглядається як:

-комплекс інтегрованих знань;

-процес розвитку й поширення цих знань як необхідного компонента громадянського суспільства.

Для поширення ідей громадянської освіти необхідно проводити широке обговорення питання важливості такої освіти в суспільстві: «круглі столи», конференції за участю науковців, постійно діючі семінари з проблем громадянської освіти, залучаючи до співпраці громадські організації та батьків.

Треба широко впроваджувати активні методи навчання й виховання, використовувати потенціал психологічної служби.

Щоби впровадити окремий курс «Громадянська освіта», треба мати науково-методичне забезпечення: посібники, навчальні програми, матеріали.

Таким чином, система правової освіти учнів у загальноосвітніх навчальних закладах м. Києва значно поглиблює правовий світогляд учнів, формує активну життєву позицію, повагу до прав і свобод людини й громадянина.

ІV. Система освіти МВС України та підвищення якості

підготовки фахівців для органів внутрішніх.

На виконання Указу Президента України від 4 липня 2005 року № 1013 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні", та з метою підвищення якості освітньої діяльності в галузі підготовки фахівців для органів внутрішніх справ України, її інтеграції до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного простору наказом МВС України № 411 від 28.10.2007 року «Про реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх».

Вищевказаним наказом затверджено концепцію реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ (далі Концепція), програму реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ.

Концепція визначає основні напрями і принципи оптимізації організаційно-штатної побудови, удосконалення управління, системи підготовки фахівців для органів внутрішніх справ, правового, кадрового та матеріального забезпечення діяльності навчальних закладів МВС України.

Головною метою Концепції є:

Ø визначення підходів до оптимізації системи та структури вищих навчальних закладів МВС;

Ø удосконалення навчально-виховного процесу;

Ø забезпечення тісного взаємозв’язку науки і практики;

Ø урахування державних і суспільних інтересів у галузях освіти і науки та здійснення підготовки фахівців, які мають поглиблені теоретичні знання і практичні навички і спроможні на високому професійному рівні захищати права, свободи, інтереси громадян, протидіяти злочинності, здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення громадського порядку та безпеки в державі.

Для досягнення поставленої мети було визначено наступні необхідні для вирішення завдання:

1. визначити напрями оптимізації системи освіти МВС України та спеціалізації вищих навчальних закладів;

2. підвищити ефективність управління системою підготовки фахівців у ВНЗ та мережею закладів освіти і науки МВС шляхом упровадження гнучкої системи визначення обсягів підготовки фахівців і розподілу державного замовлення;

3. з урахуванням приєднання України до Болонської конвенції та переходу до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців поетапно впроваджувати європейські норми і стандарти в освіту та науку, запровадити кредитно-модульну систему організації навчального процесу з її уніфікацією відповідно до специфіки вищого навчального закладу;

4. здійснити переорієнтацію змісту навчання та підготовки фахівців відповідно до сучасних потреб економічного і соціального розвитку держави, завдань органів внутрішніх справ;

5. максимально впроваджувати в навчальний процес позитивний зарубіжний досвід підготовки фахівців, новітні технології навчання, накопичені здобутки та кращі вітчизняні освітянські традиції;

6. удосконалити практичну підготовку курсантів і слухачів ВНЗ МВС, визначити напрями участі в процесі навчання практичних органів і підрозділів внутрішніх справ та забезпечити взаємодію навчальних закладів і комплектуючих підрозділів у підготовці фахівців;

7. удосконалити нормативно-правову та науково-методичну базу функціонування галузевої освіти і науки;

8. налагодити ефективну взаємодію навчальних закладів з практичними підрозділами органів внутрішніх справ щодо якості відбору кандидатів на навчання та підготовки фахівців, покращити співпрацю між відомчими навчальними закладами, громадськими інституціями та органами місцевого самоврядування;

9. створити у вищих навчальних закладах умови, які б сприяли залученню курсантів і слухачів до наукової роботи, виявленню окремих проблемних питань у діяльності органів внутрішніх справ, їх науково обґрунтованому вирішенню та максимальному використанню і впровадженню результатів досліджень у навчальний процес і правоохоронну практику;

10. визначити напрями вдосконалення навчально-виховного процесу та формування у випускників навчальних закладів високих професійних і морально-психологічних якостей працівника міліції як громадянина - патріота України.

Підготовку фахівців у мережі навчальних закладів МВС України для органів внутрішніх справ забезпечують:

Ø університет внутрішніх справ – багатопрофільний вищий навчальний заклад ІV рівня акредитації, який здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців за основними напрямами оперативно-службової діяльності ОВС;

Ø інститут – профільний вищий навчальний заклад ІІІ – ІV рівнів акредитації (або структурний підрозділ університету), який здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців за окремими напрямами оперативно-службової діяльності;

Ø академія управління – вищий навчальний заклад ІV рівня акредитації, який здійснює підготовку управлінських кадрів та підвищення кваліфікації керівного складу для органів внутрішніх справ;

Ø академія внутрішніх військ – вищий навчальний заклад ІV рівня акредитації, який здійснює підготовку фахівців для внутрішніх військ та підвищення їх кваліфікації;

Ø училище професійної підготовки – навчальний заклад, який здійснює підготовку осіб, відібраних кандидатами на службу в органи внутрішніх справ, щодо формування професійних навичок діяльності з присвоєнням кваліфікації “кваліфікований робітник”;

Ø ліцей - навчальний заклад, який здійснює спеціалізовану підготовку осіб з базовою загальною середньою освітою та надає повну загальну середню освіту;

Ø базовий практичний орган – Головне управління (управління) внутрішніх справ України та його структурні підрозділи за місцем розташування вищого навчального закладу, на базі яких здійснюється практична підготовка курсантів і слухачів;

Ø навчально-практичний комплекс – добровільне об’єднання вищого навчального закладу та структурного підрозділу МВС України з метою здійснення взаємодії при підготовці фахівців, упровадження в навчальний процес ефективних форм практичної підготовки курсантів і слухачів для формування в них практичних навичок і умінь.

Комплектування вищих навчальних закладів перемінним складом (курсанти, слухачі) здійснюється у взаємодії з територіальними органами внутрішніх справ у питаннях вивчення і відбору кандидатів на навчання з урахуванням спільно розробленого плану-рознарядки.

Для покращання рівня профорієнтаційної роботи з кандидатами на навчання та проходження служби в ОВС необхідно:

Ø визначити одним з пріоритетних напрямів профорієнтаційної роботи створення мережі профільних класів у середніх загальноосвітніх школах, ліцеїв та гімназій, мета діяльності яких – формування спеціально відібраного і потенційно придатного контингенту майбутніх абітурієнтів ВНЗ МВС України, кандидатів для проходження служби в ОВС та виховання в підростаючого покоління правової культури, свідомості і поваги до співробітника міліції;

Ø упроваджувати передовий досвід та ефективні форми і методи діяльності в роботу вищих навчальних закладів з талановитою молоддю (залучати до цієї роботи найбільш кваліфікованих науково-педагогічних працівників, збільшити кількість наукових заходів, здійснювати співпрацю з молодіжними науково-правовими центрами малих академій наук тощо);

Ø у процесі реалізації інформаційної політики МВС України збільшити кількість рекламно-іміджевих заходів, спрямованих на професійну орієнтацію молоді на проходження служби в органах внутрішніх справ, її зацікавленість у цьому;

Ø активізувати правоосвітню і правовиховну роботу з учнями середніх загальноосвітніх шкіл, залучати до неї найбільш активних у громадському житті та підготовлених курсантів і слухачів ВНЗ МВС України;

Ø удосконалити співпрацю ВНЗ з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями в галузі правового виховання шкільної молоді (організація семінарів, круглих столів, конференцій, обговорень тощо);

Ø надавати кандидатам на службу в ОВС індивідуальні інформаційно-довідкові та професійно-орієнтуючі консультації;

Ø запровадити систему моніторингу і прогнозування потреб галузевих служб, територіальних підрозділів органів внутрішніх справ у фахівцях відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, напрямів, спеціальностей та спеціалізацій;

Ø з метою якісного відбору кандидатів на навчання і підготовки фахівців налагодити систему взаємодії практичних підрозділів МВС України та відомчих навчальних закладів.

Підготовка фахівців для органів внутрішніх справ України здійснюється відповідно до вимог державних і галузевих стандартів вищої освіти та спрямована на реалізацію державної політики в галузі освіти і поступовий перехід до ступеневої системи підготовки фахівців, упровадження норм і стандартів, передбачених Болонською конвенцією.

Організація навчального процесу

Навчальний процес організовується за єдиними навчальними планами і програмами відповідних напрямів, спеціальностей і освітньо-кваліфікаційних рівнів „бакалавр”, „спеціаліст”, „магістр” з урахуванням практичних потреб органів внутрішніх справ, а після внесення відповідних змін до законів України і введення двоступеневої системи підготовки фахівців – „бакалавр”, „магістр”.

У вищих навчальних закладах упроваджується уніфікована кредитно-модульна система організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та залікових освітніх одиниць з визначенням організаційних форм проведення занять, поточних, модульних і підсумкових контролів, уведенням рейтингової технології переходу до наступних ступенів навчання.

Упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу передбачає введення таких понять, як „модуль”, – задокументована, завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики), що реалізується через відповідні форми навчального процесу, та „кредит” – одиниця виміру часу, потрібного на засвоєння відповідного змісту навчання і формування певних професійних умінь.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу передбачає впровадження:

Ø єдиних галузевих стандартів, навчальних планів та програм, навчально-методичних комплексів та визначення переліку кваліфікацій, напрямів, спеціальностей для підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями „бакалавр” і „магістр”;

Ø модульно-рейтингової технології оцінювання знань курсантів і слухачів та діагностики мінімального рівня професійної компетенції майбутніх фахівців;

Ø індивідуальних підходів до навчання та введення індивідуального навчального плану курсанта, слухача;

Ø нових форм і методів проведення занять з послідовним підвищенням їх складності в умовах емоційної напруженості при вирішенні навчальних завдань, використанні різноманітних форм їх проведення;

Ø нових форм оцінювання знань курсантів і слухачів, підсумкового контролю за циклами і періодами навчання;

Ø нових методик, форм і методів оцінювання ефективності навчального процесу, роботи науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів та вдосконалення системи оплати їх праці;

Ø ефективних методів виховання та спрямування процесу навчання не лише на засвоєння знань і формування практичних навичок, а й на виховання в курсантів і слухачів професійних якостей.

Поиск по сайту: