Умови надання правової охорони

Зміст найменування

- Відповідно до ст. 90 ЦК України та ст. 23 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. комерційне найменуванняюридичної особи повинно містити інформацію про:

1) організаційно-правову форму;

2) назву.

- Для окремих організацізаційно-правових форм закон може встановлювати додаткові вимоги. Так, відповідно до ст. 119 та 133 ЦК України найменування повного та командитного товариств має містити імена (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів „і компанія”

-Фізична особа- підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище чи ім’я.

- Комерційне найменування юридичної чи фізичної особи підприємців може внесено до відповідного реєстру в порядку встановленому законом.

Момент виникнення права на комерційне найменування

- Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування. Цей момент, як правило, співпадає з моментом державної реєстрації юридичної особи.

Умови надання правової охорони

- Комерційне найменування отримує правову охорону за наявності певних умов:

1) якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших;

2) не вводить в оману споживачів щодо справжньої діяльності цієї особи (відповідає характерові діяльності цієї особи);

3) якщо воно є оригінальним, тобто не повторює найменування , що уже використовується іншим суб’єктом.

- Правова охорона права на комерційне найменування надається його суб’єктові без обов’язкового подання заявки на нього чий ого реєстрації і незалежно від того є чи не є комеційне найменування частиною торговельної марки.

- Правовій охороні підлягає як повне так і скорочене комерційне найменування суб’єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним в господарському обороті.

- Майнові права на комерційне найменування:

1) право на використання комерційного найменування;

2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке найменування;

3) інші майнові права, встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 490 ЦК України майнові права інтелектуальої власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

- Особисті немайнові права на комерційне найменування не виникають.

2.- Торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) відповідно до ст. 492 ЦК України може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (робіт, послуг), що виробляються (надаються, виконуються) однією особою, від товарів (робіт, послуг), що виробляються (надаються, виконуються) іншими особами.

Такими позначеннями можуть бути:

1) слова;

2) літери;

3) цифри;

4) зображувальні елементи;

5) комбінації кольорів.

- Суб’єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є

фізичні та юридичні особи, які виробляють продукцію, надають послугу чи виконують роботу. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може одночасно належати кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Момент виникнення прав інтелектуальної власності на торговельну марку

- Права інтелектуальної власності на торговельну марку відповідно до ч.1 ст. 494 ЦК України засвідчується свідоцтвом. Це означає, що вони виникають з моменту видачі особі свідоцтва Установою з прав інтелектуальної власності.

- Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору у встановленому порядку.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленному порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Умови надання правової охорони

-Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993 р.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

1. Не можуть одержати правову охорону позначення, передбачені у ст. 5 Закону, зокрема, які зображують або імітують:

- державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

- офіційні назви держав;

- емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

- офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

- нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

Поиск по сайту: