Різновиди та структура капіталовкладень

Поняття, склад і структура інвестицій

Різновиди та структура капіталовкладень.

Оцінювання ефективності виробничих і фінансових інвестицій

Поняття, склад і структура інвестицій

Сутнісна характеристика інвестицій

Світова практика економічно розвинутих країн свідчить, що для того, щоб успішно розвивалося народне господарство країни, необхідно 30-35 % від загального обсягу фінансових ресурсів направляти на розвиток промислових підприємств і соціальну інфраструктуру різних галузей економіки країни.

Фінансові кошти, які спрямовуються на розвиток підприємств, називають інвестиціями. Термін „інвестиції” походить від латинського слова „invest”, що означає вкладати. Формування, використання і поповнення інвестицій регулюється чинним законодавством, зокрема Законом України „Про інвестиційну діяльність ”. Згідно даного Закону

Інвестиції — це сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

До майнових та інтелектуальних цінностей, вкладених у підприємницьку діяльність, належать:

w кошти, цільові банківські вклади, паї, цінні папери;

w рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування) та інші матеріальні цінності;

w майнові права, що випливають з авторського права, досвіду та інших матеріальних цінностей;

w сукупність технологічних, технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва, але не запатентованих;

w права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права й цінності.

Юридичні та фізичні особи, що здійснюють капітальні вкладення у ту чи іншу комерційну справу, називаються інвесторами, а сам процес вкладення капіталу – інвестуванням (довгостроковим фінансуванням).

Є й інші визначення інвестицій. Наприклад, у зарубіжних країнах інвестиціями вважають грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, технології, машини, обладнання, ліцензії, в тому числі й на товарні знаки, кредити, інтелектуальні цінності, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Об'єктами інвестиційної діяльності є основні фонди і оборотні засоби, що заново створюються і модернізуються, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інші об'єкти власності, майнові права і права на інте­лектуальну власність.

Як бачимо із визначень, одні інвестиції направлені на збільшення власного капіталу (купівля акцій і вкладення паю з метою отримання дивідендів, вклади на банківські рахунки і купівля акцій для отримання на них відсотків), а інші — на розширення виробництва шляхом купівлі обладнання, нової техніки, технологій і на капітальне будівництво.

У нинішніх ринкових умовах господарювання економіка не може розвиватись без відповідних інвестиційних вкладень. Отже, інвестування народного господарства – важлива умова економічного розвитку будь-якої країни і особливо нині — нашої держави, яка зіткнулася зі складними інфляційними процесами і глибокою економічною кризою.

Для сутнісної характеристики важливе теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (рис. 1).

Рис. 1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства

Як видно з рисунка, інвестиції підприємства мають свої особливості. Залежно від того, де вкладається капітал (в межах країни чи за кордоном), виокрем­люють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. Внутрішні і зовнішні інвестиції мають свої специфічні джерела інвестування.

Внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні. Зовнішні — на прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції — в умовах ринкової економіки найбільш поширена форма вкладення капіталу в розвиток економіки і придбання цінних паперів з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За умови такого інвестування відбувається переміщення прав власності, котрі дають право на отримання нетрудових доходів. Про цінні папери та їх види вже йшлося в попередніх розділах. Слід тільки підкреслити, що капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, оскільки він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва). Отже, фінансові інвестиції в основному використовуються для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Реальні інвестиції — це капітальні (грошові) вкладення в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою розширення й оновлення діючого виробництва, створення нових потужностей, які в кінцевому рахунку забезпечують потреби населення в продуктах і товарах, а вкладнику (інвестору) дають можливість одержати відповідні прибутки. Реальні інвестиції називають виробничими, частіше – капітальними вкладеннями.

Інноваційні інвестиції – вкладення в нововведення, в основному в нематеріальні активи, що забезпечують розвиток НТП і успішну протидію конкурентам на ринку.

Інтелектуальні інвестиції – це вкладення в потенціал суспільства, об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, на промислові зразки і корисні моделі.

Прямі інвестиції — це вкладення капіталу в певні об’єкти самим інвестором без участі фінансових посередників.

Непрямі інвестиції передбачають участь в інвестиційному процесі різного роду фінансових установ (банків, фондів) як посередників.

Приватні інвестиції здійснюються окремими особами або фірмами недержавної форми власності.

Державні інвестиції фінансуються з державного або місцевих бюджетів.

Іноземні інвестиції – це всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності в Україні.

Спільними є інвестиції у вигляді інвестиційних сертифікатів, які випускаються в обіг інвестиційними компаніями, фірмами або фондами.

Зовнішніми джерелами інвестування є портфельні інвестиції. Це закордонні інвестиції розміром до 10 % вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.

Постійний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для оцінювання загальних масштабів частки залучення іноземного капіталу в сферу розвитку виробництва і інших напрямків діяльності господарських суб'єктів. Це дуже важливо, оскільки іноземні інвестиції необхідно направляти в основному на розвиток і розширення виробничої сфери, що, по-перше, сприятиме розвитку власного виробництва і зменшення імпорту товарів, а по-друге, коли інвестиції вкладуться в виробництво, є гарантія отримання відповідних прибутків для погашення цих інвестицій і сплати за них відсотків.

У нинішніх умовах господарювання для швидкого економічного розвитку необхідні довгострокові інвестиції, які в основному мають бути внутрішніми. У загальному інвестуванні економічної сфери внутрідержавні інвестиції, як це показує світова практика, мають становити 85-88%, а зовнішні інвестиції в цілому не більше 12-15% .

Внутрішні інвестиції є державні та приватні. Від їх співвідношення великою мірою залежить розвиток виробничої і невиробничої сфери. В період економічного спаду держави виникають кризові явища і в інвестуванні. Це підтверджують останні роки господарювання в нашій країні, коли інвестування скоротилося в десять разів, а про довгострокові кредити і інвестиції більшість підприємств і суб'єктів господарювання тільки мріють. В умовах ринкової економіки, коли приватна власність на засоби виробництва набуває все більших розмірів, частка приватного сектору постійно зростатиме в інвестуванні народного господарства. Це, безперечно, сприятиме підвищенню рівня ефективності використання як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

Різновиди та структура капіталовкладень.

Як уже відомо, капітальні вкладення – це в основному довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємств.

За такою функціональною ознакою, як цілеспрямованість, капітальні вкладення розподіляють на валові та чисті.

Валові капіталовкладення – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних виробничих фондів та об'єктів соціальної інфраструктури.

Чисті капіталовкладення – це капітальні вкладення, які направляються і витрачаються лише на розширене відтворення основних фондів. Обсяг чистих капіталовкладень розраховують як загальний обсяг капітальних вкладень за мінусом амортизаційних відрахувань, які використовуються на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

Згідно з наявною системою планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:

1) вартість будівельно-монтажних робіт;

2) устаткування (усіх видів), а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

3) інших капітальних робіт і витрати, до яких зараховують: вартість земельних ділянок; робіт з розвідувального буріння нафтових, газових свердловин і свердловин термальної води; проектних робіт; науково-дослідних робіт; придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку кваліфікованих кадрів для підприємства, що будується (реконструюється); вартість тимчасових споруд, що необхідні при будівництві об'єктів.

Співвідношення між вартістю будівельно-монтажних робіт, вартістю усіх видів устаткування та інших капітальних робіт і витратами визначає і характеризує елементно-технологічну структуру капіталовкладень. У нинішніх ринкових умовах господарювання головна тенденція структури капітальних вкладень направлена на поступове збільшення частки витрат на придбання сучасної техніки і нового технологічного обладнання і відносне зменшення частки вартості будівельно-монтажних робіт.

За умов посиленої приватизації підприємств, коли приватний сектор в розвитку економіки поступово збільшує свою частку, дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, яка відображає співвідношення довгострокових витрат на:

1) просте відтворення основних фондів;

2) розширене відтворення основних фондів (технічне переозброєння і реконструкцію, розширення діючих підприємств з застосуванням енергозберігаючих технологій і комплексної переробки матеріально-сировинних ресурсів).

За оцінкою фахівців, у результаті спеціальних досліджень, оптимальним можна вважати співвідношення витрат на просте і розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такому напрямку впродовж останніх років змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень в підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення часток від загальної суми чистих капітальних вкладень, що спрямовуються в окремі форми розширеного відтворення основних фондів, і їх елементно-технологічну структуру показано на рис. 8.2.

Рис. 8.2. Характеристика структури капітальних вкладень

Це пересічні цифри по індустрії України в цілому. В окремих же групах галузей спостерігаються істотні відмінності в структурі чистих капітальних вкладень. Так, на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств припадає: у металургійному, машинобудівному і лісохімічному комплексах України – близько 80-82%, будівельному 65-70%, а паливно-енергетичному – всього 35-40% .

Поиск по сайту: