Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії

Львівський державний університет фізичної культури

Реферат

«Подорожі в стародавньому світі»

Виконала:

Студентка 43-Т гр.

Чекан Оксана

Львів 2013

План

Вступ

Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії

Подорожі стародавніх греків

Розвиток подорожей в стародавньому Римі

Список використаної літератури

Вступ

Подорожі та мандрівки є невід’ємною частиною історії давніх цивілізацій. Одними з найдавніших мандрівників можна вважати єгиптян. У давньоєгипетських папірусах є повідомлення про подорожі єгипетських воєначальників, експедиції, споряджені фараонами з науковими (розвідувальними) цілями. Найвідомішою подорожжю, яка була проілюстрована зображеннями з написами на стінах храму Амон-Ра у Фівах (Луксор), стала експедиція цариці Хатшепсут до країни Пунт (узбережжя Східної Африки) в XV ст. до н. е.

Мотивами подорожей залишалися господарські (торгівля, будівництво) й пізнавально-розвідувальні потреби. Проте в ті часи вже з’явилися релігійні мотиви (паломництво до храмів) й мотиви, пов’язані з появою перших державних утворень (завоювання нових земель, укріплення державних кордонів, контроль за територією тощо).

Спочатку охарактеризуємо стародавній світ з соціально-економічної точки зору, тому що будь-яке суспільне явище Пов'язане з соціально-економічним розвитком суспільства. Роз­витку подорожей в стародавньому світі сприяли:

- суспільне розшарування населення;

- поява товарно-грошових відносин (розвиток торгівлі);

- розвиток культури та мистецтв (в античних цивіліза­ціях було створено видатні пам'ятки скульптури, архі­тектури, що, в свою чергу, стали об'єктами подорожей пізнавального характеру);

- розвиток різних релігій (саме в цей час починається бурхливий розвиток різних релігій, і однією з цілей по­дорожей стають знайомство зі святинями, відвідання храмів, виконання релігійних призначень, організація релігійних свят та участь в них, виникнення прочанства, яке вважається одним із найдавніших видів ту­ризму);

- розвиток науки та дослідження оточуючого світу (в ан­тичні часи було відкрито цілющі джерела та місцевості з унікальним кліматом, відвідання яких стає метою ре­креаційних подорожей, тобто відпочинку, лікування, відтворення фізичних сил та втраченої душевної рівно­ваги); наприклад: відомі Етруські мінеральні джерела на Півночі Апеннінського півострова були місцем відпо­чинку та лікування римської знаті;

- розвиток фізичної культури та спорту (в античні часи почали організовуватися спортивні заходи та будуватися споруди для їх проведення, що задовольняло потребу споруди для їх проведення, що задовольняло потребу народних мас мати не тільки хліб, але й видовища); на­приклад: Олімпійські ігри в стародавній Греції, гладі­аторські бої у Римі;

- удосконалення транспортних засобів та будівництво доріг;

- створення інфраструктури гостинності для подоро­жуючих.

Незважаючи на розширення географічного простору, збіль­шення спектру цілей подорожей та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та прочанства, ту­ризм хоча й існує, але не має спеціальної організації та комер­ційної спрямованості.

В стародавньому світі основними мотивами подорожей були:

- торгівля;

- загарбання нових територій;

- прочанство;

- пізнавальні потреби;

- лікування;

- розваги.

Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії

Як відомо, процес пізнання людиною навколишнього світу тісно пов'язаний із подорожами. Вже в стародавні часи народи Середноземномор'я мали у своєму розпорядженні географічні описи, що давали загальні уявлення про сусідні території.

Розвиток обміну і торгових зв'язків потребував достовірних і докладних знань про країни, їх населення і звичаї.

Однією з країн, які зробили вагомий внесок у розвиток подорожей та мореплавства, була Фінікія.

Фінікія жила морем і залежала від нього. В античні часи фінікійці як дослідники моря та засновники колоній були другими за значенням (після греків). Особливо добре у Фінікії була розвинена торгівля: фінікійські купці перевозили сировину та вироблені в їх містах товари по всьому відомому тоді світу.

Фінікійці були відважними мореплавцями. Не було такого Місця на узбережжі Середземного моря, де б не побували фіні­кійці. Але вони у своїх подорожах не обмежувалися тільки Се­редземним морем.

Фінікійці першими вийшли у відкритий океан (Атлантич­ний) через Гібралтарську протоку, яку вони, власне, і відкрили. При виході із Середземного моря в Атлантику фінікійці засну­вали міста-колонії Танжер і Кадіс, що забезпечило їм можли­вість контролювати торгівлю на Середземному морі з країнами північної Європи. Саме фінікійці проклали морський шлях на північ до Британських островів.

Фінікійці вперше в історії людства здійснили подорож нав­коло Африки — від Червоного моря до Гібралтара, за доручен­ням єгипетського фараона Нехо П у 609-594 рр. до н. е.

У V ст. до н. е. карфагенянин Ганон дослідив західне узбе­режжя Африки і відкрив Канарські острови, де була заснована колонія — Керна. Тепер точно відомо, що фінікійці доходили в Атлантичному океані до Азорських островів.

Історики називали фінікійців «морськими їздовими» за те, що вони здавали свій флот в оренду. Саме фінікійський флот обслуговував легендарного царя Соломона і персидських царів.

В результаті подорожей фінікійців були засновані такі міста-колонії: Тріполі, Сірт, Гібон, Карфаген (до речі, руїни знамени­того Карфагена, могутнього суперника Риму, зараз приваблюють численних туристів). Довгий час фінікійці були монополістами в торгівлі оловом, бурштином та дорогим хутром, що доставлялись із Північної Європи та Британських островів. І саме фінікійці да­ли назви двом материкам Старого Світу — Європа та Азія.

Поиск по сайту: