Поняття культури. Структура та функції культури

План викладу матеріалу

1. Поняття цивілізації та її типів.

2. Поняття культури. Структура та функції культури.

3. Співвідношення культури та цивілізації.

4. Національна культура та її основні компоненти

Завдання для студентів:

1. Підготувати повідомлення за темою: "Мічіо Каку, відомий фізик і футуролог: його бачення шляхів розвитку сучасної цивілізації".

2. Охарактеризувати одну із цивілізацій чи культуру (на вибір).

Поняття «цивілізація» та її типи

У сучасній філософській мові поняття «культура» і «цивілізація» — одні з найбільш поширених і багатозначних.

Поняття «цивілізація» у перекладі з лат. означає громадянський, державний. Воно з'явилося у французькій мові в рамках теорії прогресу у XVIII ст. Введене у науковий словник французьким просвітником Оноре Габріелем Мірабо 1756 року. Під цим визначенням французькі просвітники мали на увазі суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості.

На противагу зазначеним поняттям, що увійшли в культурний обіг Стародавнього Риму ще у II ст. до н.е., термін "цивілізація" — продукт зовсім іншої культури.

Із точки зору найбільш поширеного підходу культура розглядається як специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, репрезентований у продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, у духовних цінностях, у сукупності ставлень людей до природи, до самих себе, стосунків між собою; як особливість свідомості, поведінки і діяльності людей у конкретних сферах суспільного життя (культура праці, побуту, художня, екологічна, політична культура).

Цивілізація може бути визначена як власне соціальна організація життя, що характеризується загальним зв'язком індивідів на основі відтворення, що забезпечує її буття і розвиток суспільного багатства.

З кінця XVIII ст. проблема цивілізації посідає одне з чільних місць у західноєвропейській філософії та історії. По суті, аж до початку XX ст. у європейській ментальності поняття "цивілізація" застосовува­лося для позначення особливостей розвитку європей­ського суспільства, що тлумачились як переваги і, як правило, протиставлялися "недолікам" або ж взагалі рівню розвитку інших країн і народів, яким, отже, відмов­ляли у "цивілізованості".

Починаючи з середини 80-х років XX ст., різко розширюється спектр вживання семантичних значень слова "цивілізація": "глобальна цивілізація", "афри­канські цивілізації", "ста­родавня індійська цивілізація", "локальні цивілізації", "космогенні цивілізації", "перші цивілізації", "шумеро-вавилонська цивілізація", "стародавні цивілізації", "ан­тичні цивілізації", "грецька цивілізація", "римська циві­лізація", "антична цивілізація", "середньовічна цивілі­зація", "буржуазна цивілізація", "постіндустріальні цивілізації", "техногенна цивіліза­ція" і т.п.

Ознаки цивілізації

· виникнення та розвиток міст оброблення та використання металів

· виникнення письма

· поява держави та публічних органів влади

· виникнення сім'ї

Поява цивілізації суттєво стабілізувала суспільне життя та хід історії,створила умови для нагромадження історичного досвіду і, звичайно, сприяла продуктивнішому розвитку культури. Цивілізація ніби концентрує переважно ті сторони суспільного життя, які забезпечують функціонування технологічної складової культури. Першими гаслами цивілізації стають "зручність, ефективність, комфорт".

Цивілізація — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Наприклад, Єгипетській цивілізації властиві спорудження пірамід, муміфікація померлих, своєрідне ієрогліфічне письмо тощо. Інколи в одну цивілізацію об'єднують людей однакової віри (Християнська цивілізація, Буддистська та ін.).

Цивілізація — такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними, і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.

За просторовою ознакою розрізняють два головних типи цивілізацій:

– всесвітня, що характеризується планетарними масштабами,

– локальні цивілізації, що обмежуються територіями окремих регіонів.

Виходячи з рівня розвитку цивілізаційних утворень і циклічного характеру поступу, виділяють сім видів всесвітніх цивілізацій, що послідовно змінювали одна одну впродовж дев'яти останніх тисячоліть:

ü неолітична (VІІ-ІУ тис. до н.е.);

ü східно-рабовласницька (III - перша пол. І тис. до н.е.);

ü антична (VI ст. до н.е. -VI ст. н.е.);

ü ранньофеодальна (ІІ-ХІП ст.);

ü доіндустріальна (XIV-XVIII ст.);

ü індустріальна (60-90-ті роки XVIII ст. - 60-70-ті роки XX ст.);

ü постіндустріальна (80-ті роки XX ст. - кінець XXI ст. - початок XXII ст.)

Значного поширення набула класифікація всесвітніх цивілізацій за домінуючими економічними ознаками, такими як вид виробництва, характер праці, провідний тип власності.

Поняття культури. Структура та функції культури.

Термін «культура» з лат. перекладається як «обробіток, оброблення, розвиток, шанування» і первісно означав цілеспрямований вплив людини на природу (обробляння ґрунту тощо), а також виховання і навчання самої людини Культура – це все те, що створене людиною. Культура як стабільна система складається з безлічі складних підсистем, елементи яких взаємодіють між собою, створюючи складний живий організм.

Аналізуючи сучасні наукові дослідження, можна виділити чотири підходи до типологізації культури.

Сучасні підходи до типологізації культури:

І. Світоглядний;

II. Формаційний;

III. Локальний;

IV. Перехідних епох.

І. Світоглядний підхід. Кожному суспільству притаманний свій світогляд: міфологічний, релігійний, науковий. Цьому поділу відповідають види культур: міфологічна, релігійна, "наукова".

ІІ. Формаційний підхід.

1. соціалістичне, а в перспективі комуністичне суспільство;

2. буржуазне суспільство;

3. феодальне суспільство;

4. рабовласницьке суспільство;

5. первісне суспільство.

Кожній з цих формацій притаманний і свій вид культури, а саме: культура первісного, рабовласницького, феодального, буржуазного суспільств, соціалістичного (комуністичного) суспільства.

ІІІ. Локальний підхід актуальний тоді, коли культуру будь-якої суспільної спільноти розглядають обособлено, як самостійне явище: китайська кульутра, європейська, східна.

IV. Перехідних епох. Перехідність виду культури насамперед визначає її значущість у відношенні до культурно-історичного процесу як такого, зумовлює її важливість для людини незалежно від приналежності останньої до певного типу суспільства: культура Ренесенсу, Відродження.

Культура – це друга природа, все, що створила і створює людина в процесі своєї життєдіяльності. В основі історичного поділу культури покладено такі три визначальні її детермінанти, як: 1. спосіб освоєння світу, 2. світобачення, 3. форми соціальної організації.

Зазвичай культуру поділяють на матеріальну і духовну, відповідно до двох основних видів виробництва — матеріального і духовного. Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності та її результати (знаряддя праці, предмети побуту, одяг, засоби транспорту і зв'язку). Духовна культура охоплює сферу свідомості, духовного виробництва (пізнання, моральність, виховання й освіта, включаючи право, філософію, етику, естетику, науку, мистецтво, міфологію, релігію). Гармонійний розвиток культури природно передбачає органічну єдність матеріальної і духовної культур.

Культура містить не тільки предметні результати діяльності людей (машини, технічні споруди, результати пізнання, твори мистецтва, норми права і моралі), а й суб'єктивні людські сили і здібності, реалізовані в діяльності (знання й уміння, виробничі і професійні навички, рівень інтелектуального, естетичного і морального розвитку, світогляд, способи і форми взаємного спілкування людей у рамках колективу і суспільства).

Функції культури:

1) пізнавальна й інформативна;

2) комунікативна;

3) регулятивна й оцінна;

4) семіотична, або знакова;

5) ціннісна, або аксіологічна.

Головною функцією феномену культури є людина творча або гуманістична. Усі інші функції так чи інакше пов'язані з нею і навіть випливають із неї.

Поиск по сайту: