Культ священних тварин

Релігія Стародавнього Єгипту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Анх

Релігія Стародавнього Єгипту — релігійні вірування і ритуали, що практикувалися в Стародавньому Єгипті, починаючи з додинастичного періоду і до прийняття християнства. За свою багатотисячолітню історію староєгипетська релігія пройшла через різні етапи розвитку: від Раннього, Древнього, Середнього і Нового царств до пізнього і греко-римського періоду.

Диск Атона

Око Гора

Подорож Ра у човні

Зміст

• 1 Основні відомості
• 2 Єгипетський пантеон
• 2.1 Вбивство Осіріса
• 2.2 Війна богів
• 2.3 Око Гора
• 3 Культ священних тварин
• 4 Культ святих місць
• 5 Безсмертя душі
• 6 Література
• 7 Посилання

Основні відомості

Зображення багаточисельних божеств, знайдені в стародавніх єгипетських монументальних спорудах, викликали ряд серйозних розбіжностей в думках з приводу віросповідання перших мешканців цього регіону. Релігія Стародавнього Єгипту, за першим враженням політеїстична, насправді була монотеїзмом, як і інші великі релігійні вірування.

В наш час науковці прийшли до єдиної думки, що чисельні божества єгипетських храмів потрібно вважати посередниками чи втіленням Вищої Істоти, єдиного Бога, якому поклонялись жерці, посвячені мудреці, що жили в храмі. На вершині єгипетського пантеону посідає єдиний Бог, вічний, невидимий і скритий в прихований в незбагненній глибині своєї суті. Він породжує сам себе в безкінечності Всесвіту і має всі атрибути божественності. В Єгипті поклонялись не множині богів, а навпаки, під іменем якого-небудь божества — Богу тайному, що не мав ні імені, ні образу; домінуючою була ідея єдиного Бога. Єгипетські жерці визначали його так: «Той хто існує сам по собі; Першопричина будь-якого життя; Батько батьків; Мати матерів». Вони також говорили, що з нього витікає сутність всіх інших богів, за його волею світить Сонце, земля відділена від неба і гармонія царить в його творінні.

Проте, щоб полегшити народу віру в єдиного Бога, жреці виражали його атрибути і його різноманітні втілення у вигляді почуттєвих уявлень. Один з найдосконаліших образів Бога був преставлений у вигляді сонця з його головними характеристиками: формою, світлом, теплом. Душа сонця називалась Амон, або Ра, що значить «приховане сонце». Бог — це батько життя, а всі інші божества — складові частини його тіла. Теологи цієї релігії стверджували, що вища Істота якщо і єдина в своїй сутності, то не єдина в своєму втіленні. Він одночасно є Батьком, Матір'ю і Сином. Батько являє собою творчу силу, а Син — повторення Батька, підтверджує і виражає його вічні атрибути. В кожній єгипетській провінції була своя тріада тісно пов'язаних між собою божеств, що не порушувало божественної єдності, як і поділ Єгипту на провінції не порушував центральну владу.

Найголовніша тріада, або велика тріада Абідоса, складалась з Осіріса, Ісіди і Гора. Ця тріада була найпопулярніша у всьому Єгипті, оскільки Осіріс був втіленням Добра. Птах, Сехмет і Нефертум складали мемфіську тріаду; Амон, Мут і Хонсу — фівську. Проте трійця не була єдиною з догм, що зберігалась в Єгипті із первинних одкровень.

В священних книгах того часу зустрічається поняття перворідного гріха, спокутування гріхів, майбутнього воскресіння в плоті. Кожна зміна династій супроводжувалась посиленням монотеїзму, що забезпечувало Вищій Істоті панування над іншими поважними божествами.

Релігійному перевороту Ехнатона передував переворот Менеса, а задовго до нього Осіріса (V тисячоліття до н. е.). Деякі вчені вважають, що радикальні зміни в релігії відбулись в епоху Осіріса — фівського царя (4200 рік до н. е.), найтаємншого із всіх правителів, при якому був повсюди затверджений монотеїзм. Пізніше, у віруваннях єгиптян, той самий Осіріс став очолювати всевишній суд над душами померлих. За ритуалои «психостазії» (буквально — зваження душі) — церемонії останнього суду над померлим, душа, після смерті тіла, перевозилась на священному човні по водах Єлісейських полів. Шляхом човен освічував місця, де перебували уособлення проклятих душ, і вони радісно жестикулювали при вигляді просіявшого їм і до цього забороненого світла. Продовжуючи шлях, човен перетинав світліше місце, яке більш відповідає уявам про чистилище і наближувався до верховного суду очолюваного Осірісом і 42 суддями. Серце померлого поміщували на одну чашу вагів, на іншій лежало пташине перо — символ богині Маат. Якщо померлий вдіям більш добра чим зла, він залишався праведником і міг стати частиною містичного тіла бога Осіріса; в іншому випадку його серце пожирала потвора з головою крокодила та тілом гіпопотама і він втрачав будь-яку надію на загробне життя. Праведник міг потрапити до Яли (в Єлисейські поля). Наріжним каменем релігії була впевненість, що життя людини вічне, навіть після фізичної смерті.

Єгипетський пантеон

Найвідоміші боги:

• Амон — головне божество в період Нового царства (столиця у Фівах — сучасний Луксор);
• Анубіс — головний бог царства мертвих, покровитель бальзамування і некрополів;
• Апіс — священний бик, божество родючості;
• Бастет — богиня любові і жіночої веселості;
• Бес — покровитель сім'ї і материнства, охоронець від злих сил;
• Геб — уособлення землі;
• Ісіда (Ізіс) — дружина і сестра Осіріса, мати Гора;
• Мут — «Мати», дружина Амона;
• Осіріс — владика загробного світу, цар мертвих;
• Птах — бог-творець, що створив світ за допомогою слова;
• Ра — бог Сонця, в період Стародавнього царства вважався «батьком богів»;
• Сехмет — дружина Птаха, богиня війни;
• Хапі — бог Нілу, що дарує життя Єгипту;
• Хонсу — син Амона і Мут, представник «фівської тріади», бог Місяця, зцілитель;
• Хор (Хорус, Гор) — бог неба, син Ісіди;
• Шу — бог повітря, батько Геба і Нут
• Тот — бог мудрості і письма

Вбивство Осіріса

Війна богів

Око Гора

Культ священних тварин

В різних регіонах Єгипту існували культи сонця, неба і деяких тварин, що мешкали в Єгипті. Тільки в більш пізню епоху вони прийняли людські обліки, спочатку їх символами були рослини і тварини. Богиня Хатхор жила в дереві сикомора (фігове дерево); богиню Нейт, що народжувала дітей, залишаючись незайманою, зображали у вигляді щита з двома перехрещеними стрілами; Нефертум зображали у вигляді квітки лотоса. Проте найчастіше єгипетський бог являвся віруючим у вигляді тварини: Гор — яструб; Тот — ібіс; Бастет — кішка; Хнум — баран.

Бастет

Гор

Тот

Хнум

Апіс, Лувр

Крім відправлення культу богам-тваринам, єгиптяни ще поклонялись тваринам, як таким, які були наділені визначеними якостями і відмічені особливими знаками. Цьому приклад культ Апіса — священного бика, що був шанований в Мемфісі. Щоб бика визнали священним, він мав володіти визначеними характеристиками, які могли знати тільки жерці. По смерті Апіса, жерці після тривалого посту, починали пошуки нового Апіса, в якого на лобі мав бути білий трикутник, на шиї пляма, що нагадувала орла і інша пляма в формі молодого місяця на боці.

В Мемфісі Апіс жив в загоні перед храмом Птаха і там приймав підношення від тих хто поклонявсь йому, давав пророцтва. До XIX династії кожен бик мав свою особливу гробницю. Потім Рамсес II наказав їх хоронити в загальному некрополі в Серапеумі.

В подяку за допомогу, яку надавали деякі птахи в землеробстві, стародавні єгиптяни вважали їх також священними. В Саккара існує некрополь священних птахів — ібісів. Ібіси повинні були мати голі, матово чорні голови і шиї, синювато-сірі лапи, чудове біле пір'я з окремими синьо-чорними пір'їнами на крилах. Живий ібіс був присвячений богу Тоту, після смерті його муміфікували і клали в глиняну посудину.

В Фівах існував особливий культ крокодила, який жив там приручений, вкрашений золотими сережками і каблучками, принімаючи від всіх знаки поваги і благоговіння. Проте, за твердженням Геродота, не у всіх містах Стародавнього Єгипту крокодил був священню твариною. В Елефантині і його околицях м'ясо крокодила навіть вживали у їжу.

В єгипетській релігії важлива роль відводилась кішкам, яка називалась «мяу», звуконаслідуючим словом, що перейшло на всі мови. Кішка, присвячена богині Бастет, уособлювала сонячне тепло. Її культ особливо процвітав в Нижньому Єгипті. Місто Бубаст (сьогоднішній Зігазіг), де був споруджений храм богині Бастет, було назване в її честь. Кішка вважалася настільки священною твариною, що навіть випадкове її вбивство вело до смертної кари. Величезна кількість забальзамованих мумій кішок була знайдена в Бені-Хасані.

Культ святих місць

Безсмертя душі

Стародавні єгиптяни вірили в безсмертя душі. Піраміди, мастаби і гробниці в різних долинах споруджувалися, щоб поселити в них душі померлих.

• Хат — тіло(мумія);
• Ба — душа (суд Озіріса);
• Ка — зображення(малюнки на гробницях);
• Рен - ім'я(тексти в пірамідах).

ХАТ-БА-КА-РЕН - Якщо ці чотири елементи зберігаються, то людина може піти в рай, якщо ні то в пекло

Численні фрески із зображенням безсмертя душі і інших релігійних сюжетів були виявлені в цегляних будівлях — житлах фараонів. Всі заупокійні храми і гробниці розписані сценами вічного замогильного життя, звідси їх назва — «будинки вічності».

Хрест з петлею «Анх» також символізував майбутнє життя з трьома її атрибутами: мир, блаженство і безтурботність.

Література

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Релігія Стародавнього Єгипту

• (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — Київ.: Либідь, 1996.
• (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000.
• Весь Египет. — Флоренція: Centro Stalma Editoriable Djnechi, 2007. — С. 9—12. — ISBN 88-8029-353-2.(рос.)

Посилання

• Єгипетський календар
• МІФИ ДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Історія

Докладніше: Історія Єгипту

Заселення території Єгипту належить до епохи палеоліту. В 10-6 тисячоліттях до н. е., коли клімат був вологішим, розрізнені кочові племена жили в саванах біля ріки Ніл, дельта якого ще була заболоченою. Племена займались збиральництвом, полюванням, пізніше рибальством. Зміна клімату в епоху неоліту примусила їх спуститися до заплави Нілу. Серед них були протосеміти, бербери і кушити, зі змішування яких до 4 тис. до н.е утворився єгипетський народ. Зростання населення, яке не могло більше існувати за рахунок полювання і рибальства, прискорило перехід до скотарства і землеробства. Потреба в додаткових посівних площах викликала необхідність утворення мережі каналів і дамб.

Приблизно в середині 4 тис. до н. е. з багатьох невеликих територіальних утворень — номів — утворилися два царства: на півдні — Верхній Єгипет, на півночі — Нижній Єгипет (відповідно зі столицями в Ієраконполі і Буто). Остаточно країну об'єднав біля 3000 р. до н.е цар півночі Менес (Мена), що захопив Нижній Єгипет і заснував фортецю Хікупта (Білі Стіни), (грец. Μημφισ — Мемфіс), яка стала в 28 ст. до н. е. столицею об'єднаного Єгипту.

З об'єднання Єгипту почалась династична епоха. До другого завоювання Єгипту персами в 341 до н. е. змінилося 30 династій — за підрахунком єгипетського історика жерця Манефона (кін. 4 — поч. 3 ст. до н. е.). До кінця 4-го — початку 3-го тис. належать перші пам'ятки, написані єгипетським ієрогліфічним письмом.

Раннє царство

Докладніше: Раннє царство (Стародавній Єгипет)

У 30-28 століттях до н. е. почалися війни з сусідами: кушітами (нубійцями) — на півдні, з лівійцями — на заході і кочівниками з Сінайського півострова — на північному сході.

Поиск по сайту: