Світовий океан, його частини. Класифікація морів

Світовий океан — безперервна водна оболонка земної кори (океаносфера), що оточує материки. Він становить 70,8 % (361 мли км²) земної поверхні, у ньому зосереджено 96,5 % (1370 млн.км³) усіх вод планети. Залежно від будови дна, обрисів материкових берегів, руху вод структура Світового океану складається з океанів, морів, заток і проток.

Океан — найбільша частина Світового океану, обмежена материками. Світовий океан поділяють на 4 океани: Тихий (площа 178,7 млн. км², об'єм води 710 млн.км³, пересічна глибина 3984 м). Атлантичний (91,6; 330; 3602), Індійський (76,2; 283; 3736), Північний Льодовитий (14,7; 18; 1220). Межі океанів проводять по материках та островах, а у водних просторах — по меридіанах мисів: мис Горн (о. Вогняна Земля) між Тихим і Атлантичним, мис Голковий між Атлантичним та Індійським, мис Південний (о. Тасманія) між Індійським і Тихим. Межі Північного Льодовитого океану з Атлантичним — підводні підвищення північніше Північного полярного кола, Тихого — Берингова протока. Окремі дослідники називають п'ятий — Південний океан, до якого включають води Південної півкулі між Антарктидою і південними закінченнями материків Південної Америки, Африки та Австралії. Але на міжнародному гідрографічному конгресі в Монако в 1952 р. було прийнято рішення не виділяти Південний океан у самостійний. Одночасно там же був "ліквідований" Північний Льодовитий океан, який приєднали до Атлантичного океану як внутрішнє Полярне море. Та не всі вчені світу погодилися з цим рішенням, і тому на багатьох картах Північний Льодовитий океан фігурує як самостійний, а також на деяких картах відновлено назву Південного океану.

Море — частина Світового океану, що відокремлена від нього суходолом, підводним підвищенням або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. За ступенем відокремлення і режимом є внутрішні моря — це ті, що знаходяться глибоко в суходолі і сполучаються з океаном однією або кількома протоками. Наприклад, Азовське, Чорне, Середземне. Окраїнні моря — це ті, що недалеко в суходолі й відокремлюються від океану островами, півостровами і нерівностями дна, як-от Берингове. До міжострівних морів належать Яванське, Сулавесі та ін. Усього на планеті налічується до 60 морів. Вони займають близько 60 % площі Світового океану.

Затока — частина акваторії моря (або океану), що заглиблюється в суходіл і має вільний водообмін з основним водним басейном. За походженням розрізняють океанічні й морські затоки, за формою—воронкоподібні, витягнуті, розгалужені, за властивостями вод — опріснені, солонуваті, солоні, за глибиною—мілководні й глибоководні. Наприклад, Одеська, Біскайська, Бенгальська затоки.

Протока — порівняно вузька смуга води, що розділяє які-небудь ділянки суходолу і з'єднує суміжні водні басейни або їхні частини. Наприклад, Керченська протока сполучає Азовське і Чорне моря.

Внутрішні моря — моря, що здебільшого закриті від сполучення з океаном, яким притаманний обмежений (порівняно з окраїнними морями) водообмін із Світовим океаном. В таких морях глибина протоки, що з'єднує їх з океаном, низька, що заважає створенню глибоководних течій, які б допускали змішання вод на великих глибинах. Прикладами таких морів є Середземне та Балтійське моря.

В залежності від кількості континентів, чиї береги моря омивають, внутрішні моря діляться на міжконтинентальні (Середземне та Червоне моря) і внутрішньоконтинентальні (Жовте та Чорне моря).

В залежності від наявності зв'язку з іншими морями чи Світовим океаном внутрішні моря можна поділити на ізольовані (замкнуті) (Мертве, Аральське моря) та напівізольовані (напівзамкнуті) (Балтійське, Азовське моря). Зазвичай ізольовані моря вважаються озерами.

Окраїнні моря — це моря, які характеризуються вільним зв'язком з океаном і, в ряді випадків, відокремлені від них ланцюгом островів або напівостровів. Звичайно окраїнні моря лежать на шельфі, але на характер донних відкладень, кліматичний та гідрологічний режими, органічне життя сильний вплив надає не тільки материк, а й океан. Окраїнним морям притаманні океанські течії, що виникають завдяки океанічним вітрам. До морів такого типу належать: Берингове, Охотське,Японське, Східно-Китайське, Південно-Китайське, Карибське та інші.

Міжконтинентальні моря (іноді Середземні моря) — це моря оточені з усіх сторін суходолом і які сполучаються з океаном одною, або кількома протоками . До таких морів відносяться Середземне , Червоне , Карибське .

З геологічної точки зору в окраїнних морях іноді виділяють граничні моря. Їх означають як такі, що знаходяться на геологічно активних континентальних околицях^. Таким чином, до цього класу можна віднести окраїнні моря Тихого океану, які знаходяться на геологічно активних континентальних околицях, але не моря Атлантичного океану, котрі лежать на пасивних околицях. Виділяють два типи граничних морів залежно від напрямку субдукції океанічної кори. Один із типів — моря, що лежать над ділянками, де океанічна кора занурюється під континентальну. Прикладом такого моря є Японське, яке лежить над ділянкою, де океанічна кора занурюється під Євразійську плиту. Інший з типів — моря, що лежать над ділянками, де більш старша океанічна кора занурюється під іншу, більш молоду океанічну кору. Прикладом такого моря може бути Південно-Китайське, під яким океанічна кора занурюється в бік Тихого океану.

Міжострівні моря — моря, оточені більш-менш щільним кільцем островів, пороги між якими перешкоджають вільному водообміну цих морів з відкритою частиною океану.

Більшість міжострівних морів розташовані серед островів Малайського архіпелагу. Найбільші з них: Яванське, Банда, Сулавесі.

В геоструктурному відношенні належать головним чином до сучасних геосинклінальних областей.

Поиск по сайту: