Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

В яких стосунках ти з хореографом?

Велика сцена, перші кроки на ній. Чи збереглись почуття, які пережила тоді?

На великій сцені я вперше виступила коли мені було 4 роки, проте тоді я співала. Відтоді я досить часто була на сцені, а вже далі я поєднувала виступи і з танцями, і з піснями. Попри те, що я мала досвід співати на сцені , виступи з танцями були для мене чимось новим, але я швидко пристосувалась, адже мені це дуже подобалось і в мене це виходило. Мене часто брали солісткою в танцях і я отримувала від цього реальний потяг працювати над собою ще більше.

Яку роль відіграють в твому житті співи? Чи займалась ти ними професійно?

Це для мене болюча тема, бо колись будучи меншою, я була співочою зіркою свого району, я займалась довгий період вокалом професійно , їздила на різні конкурси, але , , я можна сказати, заховала свій талант. Про що зараз жалію. Але в мене на це були певні причини, по-перше -появився дивний страх , можливо через якусь похибку під час виконання я зневірилась у собі, а по- друге : я маю досить своєрідний тембр голосу і мені важко підібрати репертуар. В ранньому дитинстві підібрати пісню було простіше, адже голос ще був не сформований, а вже коли я почала дорослішати , змінювався заодно і мій голос, та й напевне продовжу змінюватись і зараз. Співи для мене відіграють велике значення, уся моя родина співоча, з дитинства мене оточує музика. Я не можу й дня прожити щоб не співати, інколи , навіть, на льоту пісні складаю.

Чи була у тебе боязнь сцени?

Звичайно, вона присутня і до сьогодні. У мене був переломний період в житті коли я вирішила не співати більше на сцені,саме через те, що в мене появився страх помилитися, опозоритись. Тому я повністю віддалась танцям. На даний час , деколи співаю на сцені, але перед цим сильно перехвилювавшись, тобто страх ще присутній. А от на рахунок танців все набагато простіше, я досить часто танцюючи на сцені, особливо коли танець драйвовий, отримую великий кайф. Звичайно деколи і страшно, коли виступ ,наприклад на обласному рівні, або й більше, проте в більшості випадків я вже не боюсь , а просто викладаюсь на повну. У моїй прктиці є ще й виступи перед публікою як оратор, посада президента в школі це вимагає, тут відчуття вже взагалі зовсім інші, страх появляється коли ось-ось твоя промова і ти знаєш, що говорити, продумуєш це все на перід, а коли виступаєш, то виходить зовсім інше. Зі свого досвіду скажу, що найкраще виступати експромтом, не знаю чому, але такі промови у мене завжди виходять найкраще, та й боятись немає коли.

Твій найулюбленіший стиль в танцях?

На гуртку ми вивчаємо танці різних стилів, з моїх улюбленіших -ХІП ХОп, але те щоб я хотіла особливо вивчити, на жаль покищо на практиці не застосовували... Тому я "практикуюсь" сама , з допомогою інтернету. Я обожнюю не лише "вуличні та сучасні танці" але й танці класичного та народного стилю. Давно прагну затанцювати якийсь вид баьних танців. Зараз слідкую за новими течіями, такими як : Go-Go, стриппластика..

Усі вигравати не можуть, як ти сприймаєш поразки і чи часто вони були?

- Поразки завжди стараюсь сприймати спокійно та достойно. Адже сама розумію, що десь можливо недопрацювала, або ж журі знає краще. Найчастіше поразки були у співах, я знала, що сама винна, тому близько до серця не сприймала. І взгалі я наслідую стандартний девіз :" Головне не перемога, а участь". Це дійсно так, я ніколи не женусь за перемогою. Вважаю, що усе робиться так, як потрібно.

Який танцювальний конкурс не покидає твою пам*ять досі?

Добре запам"ятався обласний конкурс естрадного танцю, ми приймаємо участь в ньому вже третій рік під ряд. Починали з того , що спершу отримали просто подяку за участь, потім 2-ге місце, цього року наш колектив отримав 1-ше місце. Це була велика радість для нас. На цьому тижні плануємо їхати на міжнародний конкурс танцю в Києві, надіюсь враження будуть ще кращі.

Ти є сольним виконавцем чи учасницею коллективу?

Я є учасницею танцювального коллективу "ПЕрлина"

Яким є ваш коллектив?

Я прийшла в цей колектив тоді, коли основний його склад був уже сформований, але з учасницями я була знайома, все таки містечко не велике, тому вони вибарали мене старостою, що було досить неочікуваним для мене. І так відтоді я стала правою рукою хореографа і почала , так би мовити, опікуватись учасницями. Мій певний круг друзів в колективі не змінився ще відтоді як я тільки записалась. З цими дівчатами я дружу не тільки відвідуючи гурток, а й так , в повсякденному житті. Ми любимо розважатись разом, допомагаємо один одному.

В яких стосунках ти з хореографом?

- З хореографом у мене прекрасні стосунки. Вона може легко покластися на мене , а я на неї. Дуже хороша та приємна жінка, готова допомогти. Вміє бути вміру строгою та вимогливою. Вона любить нас, а ми її. Я дуже люблю танцювати, тому для мене в цій сфері майже немає недоліків.

чи не думаєш пов*язати своє життя з танцями?

- Я задумувалась над цим питанням. Я люблю танцювати, впевнена ,що буду продовжувати розвиватись в цій сфері для себе, буду розвивати свої збідності ще більше, але не думаю, що хочу повязати свою професію з танцями.

Ти добилась великих успіхів в свої 16, є презедентом уже другий рік підряд, відміниця твої батьки 100-відсотково можуть гордитись тобою. Чи не важко тобі поєднувати стільки всього?

- Завжди було важко і є, але я привикла поєднувати різні види діяльності. Ще з дитинства звикла до того, що усі діти зразу після уроків додому, а я ще по різних гуртках. В мене рідко коли є багато вільного часу, адже я зайнята танцями, навчанням, президенством, додатковими заняттями, та ще й встигаю з друзями добре порозважатись, а раніше ще до цього всього були й співи. Я не раз задавала собі питання :" А чи не покинути б меі хоча б половину з цього , стати менш активою?" І я сама собі відповідала , що -ні. Я усвідомлюю, що я по-іншому не зможу. Я не зможу сидіти постійно вдома і вчити уроки. Кажуть:" Людина не буде робити , те що їй не подобається." Судячи з цього вислову , мені дійсно подобається втомлюватись, бути скрізь потрібною і задіяною, мабуть -так. Я не зможу сидіти склавши руки, і це мене радує, я надіюсь що така моя гіперактивність допоможе мені в майбутньому.

чим плануєш занятись в майбутньому куди думаєш поступити?

- Я думаю, що моя професія буде пов"язана , можливо, з правоохоронними огранами чи чиомь подібним. Тобто я на даний час переглядаю безліч варіантів, наприклад : щось юридичне чи сбу. Я ще маю час щоб визначитись у який саме вуз я буду поступати, але вже схиляюся саме до таких варіантів, опираюсь насвої нахили та вподобання.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.