Первинне і основне призначення надмембранний структур - здійснення взаємодії клітин із зовнішнім середовищем та іншими клітинами. Однак у процесі еволюції надмембранний структури стали грати найважливішу роль в реалізації різних специфічних функцій: тургорное, механічної, функції «пастки іонів», структурної організації ферментів і т. д.
До його складу входять периферичні білки мембрани, вуглеводні частини гліколіпідів і глікопротеїдів. Глікокалікс відідграє важливу роль в рецепторній функції, забезпечує "індивідуалізацію" клітини – в його складі зосереджені рецептори тканинної сумісності.
До них належать специфічні хімічні сполуки, що не виробляються самою клітиною. Найбільш вивчені вони на мікроворсинках клітин кишкового епітелію ссавців. Тут ними є гідролітичні ферменти, що адсорбуються з порожнини кишки. Їх перехід з завішеного в фіксований стан створює базу для якісно іншого типу травлення. Останнє по своїй суті займає проміжне становище між порожнинним і міжклітинним
Плазматична мембрана
Плазматична мембрана оточує клітину, визначає її
розміри, форму та виконує такі функції:
Ø Бар’єрна— забезпечує асиметричний розподіл речовин між внутрішньоклітинним і позаклітинним середовищами;
Ø Транспортна — визначає вибіркове надходження молекул до клітини і з клітини;
Ø Рецепторна — уловлює і підсилює сигнали, закодовані в хімічній структурі гормонів, медіаторів;
Ø Комунікативна — здійснює контакт сусідніх клітин між собою і з позаклітинною речовиною.
Тваринні клітини обмежені плазматичною мембраною. Основний матрикс мембрани складається з ліпідів, головним чином фосфатидил-холіну. Ці ліпіди складаються з головної гідрофільної групи, до якої приєднані довгі гідрофобні вуглеводневі ланцюги. У воді такі ліпіди спонтанно формують двуслойную плівку товщиною 4-5 нм, в якій гідрофільні групи звернені до водному середовищі, а гідрофобні вуглеводневі ланцюги розташовуються в два ряди, утворюючи безводну ліпідну фазу. Клітинні мембрани являють собою ліпідні бішари саме такого типу і містять гліколіпіди, холестерол та фосфоліпіди.
Підмембранна структура клітини
Мікронитки - тонкі (діаметром 4-7 нм) ниткоподібні структури, які складаються зі скоротливих білків (актину, міозину та ін.). Вони пронизують цитоплазму і беруть участь у зміні форми клітини. Пучки мікрониток одним кінцем прикріплюються до однієї структури (наприклад, плазматичної мембрани), а другим — до іншої (певної органели, молекули біополімерів).
До підмембранних комплексів клітин належать різноманітні структури білкової природи: мікронитки і мікротрубочки, які складають цитоскелет, тобто виконують опорну функцію. Елементи цитоскелета також сприяють закріпленню у певному положенні органел і їхньому переміщенню в клітині.
Мікротрубочки— циліндричні структури діаметром 10-25 нм. Вони беруть участь у формуванні веретена поділу еукаріотичних клітин, у внутрішньоклітинному транспорті речовин, входять до складу війок, джгутиків тощо.
Схема будови мікротрубочок:
1 - білкові частки стінки мікротрубочки;
2- поперечний розріз поодинокої та подвійної (3) мікротрубочок
У клітинах багатьох одноклітинних тварин (інфузорії, евглени тощо) до підмембранних комплексів належить пелікула (від лат. пелліс — шкіра). Вона надає міцності поверхневому апарату, забезпечуючи відносну сталість форми клітини. Пелікула складається з плазматичної мембрани і структур, які розташовані під нею в зміненому ущільненому зовнішньому шарі цитоплазми. У різних організмів товщина і структура пелікули можуть відрізнятись. Найскладніша її будова в інфузорій.
Цитоплазма
Цитоплазма разом з її компонентами (органелами), в типовій тваринній клітині:
— Органели (від грец. органон – орган, інструмент ) – постійні клітинні структури, обмежені однією або двома мембранами, а деякі взагалі не мають мембранної оболонки.
— Кожна з органел забезпечує відповідні процеси життєдіяльності клітини, тому особливості їхньої будови пов’язані з функціями, які вони виконують.
Органели клітин
Одномембранні
Двомембранні
Безмембранні
Ендоплазматична сітка
— ЕПС - ендоплазматична сітка або ендоплазматичний ретикулум становить собою систему порожнин у вигляді мікроскопічних канальців та їхніх потовщень – цистерн. Діаметр канальців – 50-100 нм, а цистерн – до 1000 нм. Обмежені вони однією мембраною та сполучаються між собою, утворюючи цілісну систему, яку називають вакуолярною системою.
Функції ендоплазматичної сітки:
Комплекс Гольджі
— Комплекс або апарат Гольджі названий на честь італійського вченого К.Гольджі, який відкрив цю органелу. Його називають ще пластинчастим комплексом. Це скупчення пласких цистерн або рулонів, укладених один на одного.
Надмембранна структура;
ядерце;
Органели (від грец. органон – орган, інструмент ) – постійні клітинні структури, обмежені однією або двома мембранами, а деякі взагалі не мають мембранної оболонки.
ЕПС - ендоплазматична сітка або ендоплазматичний ретикулум становить собою систему порожнин у вигляді мікроскопічних канальців та їхніх потовщень – цистерн. Діаметр канальців – 50-100 нм, а цистерн – до 1000 нм. Обмежені вони однією мембраною та сполучаються між собою, утворюючи цілісну систему, яку називають вакуолярною системою.
Функції ендоплазматичної сітки:
