Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Функціональна схема комп'ютера



Вступ

Апаратне забезпечення ПК

Навряд чи вам доводилося бачити ЕОМ другого чи третього покоління. Однак вигляд настільного персонального комп'ютера для вас є звич­ним. ПК складається з мінімального набору окремих компонентів: системного блока, монітора, клавіатури та миші. До комп'ютера можуть бути підключені інші пристрої: принтер, акустичні колонки, сканер тощо.

Залежно від свого призначення та конструктивних особливостей розрізняють такі категорії ПК: настільні, або desktop (їх вигляд є звичним для більшості користувачів), переносні(portable), наколінні (laptop), блокнотні (notebook) та карманні (pocket) комп'ютери.

Найпродуктивнішими є настільні ПК. Слід зазначити, що продуктивність комп'ютера визначається обсягом операцій, які він виконує за одиницю часу. Настільні комп'ютери, як правило, розраховані для стаціонарного встановлення в офісі, комп'ютерному класі або вдома. Іноді настільні ПК виконуються у напільному варіанті.

Склад системного блока

Усі основні вузли настільного ПК розташовані всередині системного блока. Системний блок, як правило, містить такі вузли:

· електронні схеми, що керують роботою ПК (мікропроцесор, пам'ять, си­стемна шина тощо);

· накопичувані на жорстких та магнітних дисках, на оптичних дисках (CD-ROM);

· блок живлення, який перетворює змінну напругу мережі на низьку постійну напругу, необхідну для роботи електронних схем;

· система вентиляції, яка забезпечує необхідний температурний режим для МП та інших електронних вузлів ПК;

· додаткові вузли: дисковод для компакт-дисків, звукова карта, внутрішній модем тощо.

Розташування зазначених вузлів всередині блока залежить від типу його корпусу (див. наступний пункт). Обладнання, розміщене ззовні системного блока, належить до зовнішніх пристроїв введення-виведення. Це обладнання також називають периферійними пристроями.Однак до периферійних при­строїв можна віднести і деякі пристрої всередині самого системного блока (приміром, усі типи накопичувачів). Далі докладніше розглянемо складові системного блока.

Корпус

Корпус визначає не тільки зовнішній вигляд системного блока, він задає певне розташування материнської плати та інших вузлів комп'ютера. Для на­стільних ПК промисловість випускає корпуси з горизонтальним розташуванням материнської плати(desktop, footprint, slimline) та корпуси з вертикальним роз­ташуванням материнської плати, тобто корпуси типу «вежі» (mini-tower, midi­tower, big-tower). Нині найчастіше використовуються корпуси tower, які зай­мають мало місця та мають досить відсіків для різноманітних пристроїв.

Слід зазначити, що тип використовуваного корпусу визначається насам­перед типорозміром або, інакше кажучи, форм-фактором материнської плати, наприклад.

На передній панелі системного блока є, як правило, кнопки Power (жив­лення) та Reset(перезавантаження), а також індикаторні лампочки Power (сигналізує про ввімкнене живлення) та HDD (сигналізує про роботу жорсткого диска).

Материнська плата

Найважливішим вузлом ПК є материнська плата. На ній розміщуються мікропроцесор (МП), запам'ятовуючі пристрої, генератор тактової частоти, кеш-пам'ять, центральна магістраль, а також компонент мікросхем логіки, що підтримують роботу плати (так званий чипсет - анг. chipset). Тип чипсету ви­значає основні можливості материнської плати. З'єднання елементів плати між собою здійснюється за допомогою смужок фольги зі зворотного боку плати.

Материнська плата характеризу­ється форм-фактором, який визначає її розміри, тип рознімних з'єднань жив­лення, розташування отворів кріплення тощо.

Мікропроцесор

Центральний пристрій комп'ютера — це мікропроцесор. Фізично МП є надвеликою інтегральною схемою (НВІС), встановленою на материнській платі. У сучасних комп'ютерах над корпусом МП розміщаються невеликий вентилятор та радіа­тор, які забезпечують охолодження МП у процесі роботи. До материнської плати МП підключається за допомогою спеціальних рознімних з'єднань (Socket 7, Socket A, Slot 1 (Socket 370), Socket 423 або Socket478). На корпусі БІС звичайно вказується тип процесора, скажімо, Pentium III. За типом МП називається і сам комп'ютер.

На материнській платі розміщуються пристрої пам'яті (запам'ятовуючі пристрої), призначені для зберігання інформації.

Найважливішими характеристиками пам'яті є її обсяг та швидкодія. Для роботи сучасних операційних систем та додатків потрібно не менше 256 Мбайт оперативної пам'яті. Комфортна робота у графічних пакетах та з мультиме­дійними додатками можлива за умови, якщо обсяг пам'яті не менший 512 (краще 1 або 2 Гбайт).

Блок живлення

Звичайно системний блок ПК комплектується блоком живлення, який перетворює змінну напругу мережі на постійну напругу. Потужності джерела живлення (230, 250 і більше Вт) має бути достатньо, щоб цілком і навіть з невеликим запасом забезпечити енергоспоживання всіх підключених до нього пристроїв.

У корпусі блока живлення в більшості випадків вмонтовано охолоджуючий вентилятор(кулер), перемикач мережної напруги, рознімні з'єднання для мережного шнура та для шнура живлення монітора. Блок живлення виробляє вихідні на­пруги для електронних компонентів ПК, для двигунів приводів дисководів та кулерів.

Дисководи

Для зберігання інформації існують різні накопичувачі на дисках. Практично всі IBM PC- сумісні комп'ютери мають дроти для роботи з жорсткими та гнучкими магнітними дисками. Ці дроти містяться у системному блоці ПК у спеціально відведених для них відділеннях. Двигун приводу обертає магнітний диск, і магнітні головки здійснюють запис або зчитування інформації з диска. Докладніше накопичувачі інформації на магнітних дисках розглянемо у статті про зовнішню пам'ять комп'ютера.

Порти

Підключення до ПК зовнішніх пристроїв (монітора, миші, клавіатури, прин­тера, модема тощо) виконується через спеціальні інтерфейси тощо. Ці інтерфейси називаються також портами введення-виведення. Відповідні рознімні з'єднання для підключення знаходяться на задній стінці системного блока.

Існують послідовні та паралельні порти, які відрізняються способом передачі даних. Для послідовного порту характерною є послідовна у часі передача даних (біт за бітом), а для паралельного — одночасна передача кількох бітів (порції по 8 бітів, тобто по одному байту).

Через послідовні порти до системного блока підключаються миша, джой­стик, модем та інші периферійні пристрої. Позначається послідовний порт як COM (COMmunication port). Якщо в комп'ютері є кілька послідовних портів, вони мають імена від СОМ1 до COM4.

Паралельні порти в IBM-сумісному комп'ютері служать загалом для під­ключення принтера. Тому цей порт називають також принтер-портом та позна­чають LPT (Line PrinTer - лінія принтера). В окремих випадках паралельний порт може використовуватися для підключення сканера та плотера.

Функціональна схема комп'ютера

Згадаймо, що основними вузлами комп'ютера з функціональної точки зору є процесор, що поєднує в собі АЛП та ПУ оперативна пам'ять та зовнішні пристрої. Якщо на функціональній схемі відобразити при­строї, які звичайно підключаються до персонального комп'ютера, вона матиме такий вигляд.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.