Аналіз виробничої програми тваринництва

Теоретичні аспекти виробничої програми тваринництва

Поряд з виробництвом продукції рослинництва на сільськогосподарських підприємствах функціонує галузь тваринництва. Основним завданням аналізу виробництва продукції тваринництва є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості. Це актуально особливо тепер, коли економічна ситуація в країні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного с/г підприємства і вимагає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого пошуку і узагальнення невикористаних резервів збільшення виробництва продукції з метою виживання підприємства в умовах ринкових відносин. Обґрунтування виробничої програми з тваринництва включає планування поголів’я худоби і птиці, їх продуктивності, план виробництва і розподілу продукції, а також комплекс зооветеринарних заходів. Важливе значення має науково обґрунтоване планування основних напрямів розвитку в господарстві тваринництва на перспективу: визначення галузей продуктивного тваринництва, їх розмірів, видів продукції, порід, систем годівлі й утримання тварин, раціонального поєднання інтенсивного й екстенсивного напрямів розвитку галузі. Головним якісним показником розвитку тваринництва є продуктивність худоби і птиці. Її визначають за кількістю продукції бажаної якості, одержаної за певний проміжок часу з розрахунку на одну голову худоби та птиці. На підставі обґрунтування основних перспективних напрямів розвитку тваринництва в господарстві вибирають галузі, визначають їх обсяг і види продукції, яку доцільно виробляти. Ураховуючи встановлений обсяг виробництва і визначену продуктивність худоби, планують її поголів’я. На особливу увагу при цьому заслуговує зоотехнічне й економічне обґрунтування структури стада. Остання характеризується таким співвідношенням окремих вікових і статевих груп худоби в стаді даного виду тварин на певну дату, за якого виробляється найбільша кількість високоякісної продукції при найменших затратах праці і коштів. Критеріями оптимальної структури стада можуть бути максимальна сума чистого (валового) доходу чи товарної (валової) продукції. Плануючи структуру стада, ураховують такі фактори: спеціалізацію галузі в господарстві, на фермі; рівень інтенсивності вирощування і вік реалізації надремонтного молодняку; термін виробничого використання маточного поголів’я, систему відтворення стада (проста чи розширена) і темпи росту поголів’я худоби, вік уведення маточного поголів’я в експлуатацію. Для кожного підрозділу тваринництва розраховується потреба у виробничих ресурсах та розробляються програми її покриття. Найбільш важливим є баланс кормових ресурсів. При плануванні кормової бази обґрунтовують типи годівлі тварин, розробляють оптимальні раціони кожної статево-вікової групи тварин, визначають календарний план потреби в кормах кожного виду та календарний план забезпечення підрозділу кормовими ресурсами.

Розділ ІІ

Аналіз виробничої програми тваринництва

Тваринництво є однією з провідних галузей агропромислового

комплексу, яка забезпечує виробництво продукції тваринного походження в обсягах, що відповідають показникам продовольчої

безпеки і забезпечують можливість її експорту.

Метою виробничої програми є створення умов для забезпечення стабільного розвитку тваринництва шляхом зменшення енергоємності виробництва одиниці продукції тваринного походження, виконаних робіт і наданих послуг, зокрема оптимізації структури енергоспоживання під час виробництва такої продукції, створення системи нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, використання альтернативних видів палива та відновлювальних джерел енергії, запровадження екологічно безпечних технологічних процесів виробництва продукції тваринного походження, забезпечення продовольчої безпеки держави, збільшення обсягу експорту зазначеної продукції, удосконалення системи державного контролю у галузі тваринництва. Разом з тим основною проблемою галузі тваринництва є зменшення обсягу виробництва продукції тваринного походження і поголів'я сільськогосподарських тварин. Так, порівняно з 2009 по 2011 роком чисельність корів зменшилася на 11,5 % ; вирощування коней зменшилось також на 11,1%; вирощування свиней збільшилось – на 17,4% ; та вирощування птиці всіх видів збільшилось на 14,8%. Для того щоб детальніше проаналізувати поголів’я худоби та птиці ми використаємо таблицю 1.

Таблиця 1

Поиск по сайту: