Право на розповсюдження, вичерпання прав та права на прокат

Тут метою є забезпечення авторам можливості отримати належну винагороду за використання їхніх творів, які фактично не купуються. Цьому слід приділити особливу увагу, оскільки дуже часто видача ліцензії та прокат авторських майнових прав призводять до піратського відтворення. Головним досягненням гармонізації в цій сфері стало прийняття Директиви 92/100°. Від держав-членів вимагається прийняття відповідних положень щодо права дозволяти або забороняти прокат прав та видачу ліцензій на використання оригінальних версій та копій відповідних творів. Такі виключні права надаються: авторам відносно оригінальних творів та наступних копій цих творів, виконавцям-артистам щодо записів у їхньому виконанні, виробникам фонограм відносно засобів відтворення (платівок, касет та компакт-дисків), продюсерам фільмів відносно оригіналів та наступних копій їхніх фільмів. Однак, як тільки виконавець-артист підписує контракт з продюсером фільму, вважається, що він уступає своє право на комерційну експлуатацію, якщо не доведене інше. Виключне право на видачу ліцензії, що надається авторським правом, може бути скасовано державами-членами з певних міркувань захисту культурних цінностей (ст. 2). Дехто заперечує такий підхід, хоча до цього часу не було прикладів зловживання державних органів цим застереженням.

Комп 'ютерні програми

Показове зростання кількості комп'ютерів та використання програмного забезпечення зумовили необхідність прийняття законодавства Співтовариства також і в цій сфері. Основним досягненням гармонізації тут стало прийняття Директиви 9І/250. Відповідно до цього документа віл держав-членів вимагається захитати програмне забезпечення згідно з нормами Бернеької конвенції про захист творів літератури і мистецтва. Такий підхід було піддано псиній критиці, здебільшого через те, що він надає захист лише ідеї, висловленій у програмі, залишаючи незахищеними принципові основоположні елементи комп'ютерної програми. До того ж критерій надання правомірності захисту авторського права міститься в преамбулі директиви, а не в її основній частині, що значною мірою послаблює юридичну силу цих критерій, а тому і всієї директиви.

Однак навіть у рамках обмеженої сфери застосування Директиви виключні прана "правоволодільпя", як доволі туманно вказується в Директиві, є достатньо широкими. Вони охоплюють не тільки постійне або тимчасове відтворення комп'ютерних програм за допомогою будь-яких засобів та у будь-якому вигляді, а іі відтворення будь-якого перекладу, переробки або пристосування таких програм, а також будь-яку форму розповсюдження, включаючи видачу ліцензій на їх використаний (ст. 4 Директиви). Ці обмеження фактично не застосовуються до законного створення таких програм (ст. 5 Директиви). Також це намагається дозволу "правоволодіння" у випадках, коли відтворення програми с необхідним для досягнення відповідної взаємодії між незалежно с і пореними комп'ютерними програмами, приховуючи дотримання псиних умов (ст. 6 Директиви).

Бази даних

З огляду на сучасний стан інформаційних технологій, реалізація єдиного ринку є неможливою без створення єдиного ринку інформаційних послуг. Це, у свою чергу, потребує певної сукупності норм, що будуть як захитати бази даних, так і запобігати зловживанню ними. У 1992 р. Комісія представила проект Директиви про правовий захист баз даних. Цей проект передбачає гармонізацію авторського права стосовно баз даних, особливо тих норм, що регулюють питання, пов'язані з перевіркою походження інформації та 15-річним терміном захисту інформації від здобування її з баз даних. Він також запроваджує відповідні положення щодо примусового ліцензування використання баз даних на справедливих та недискримінаційних умовах. Як і у випадку з комп'ютерними програмами (див. с. 322), захист, що надається базам даних, по суті, є таким же. як і захист літературних творів.

Поиск по сайту: