Будову приладів цієї системи, що працюють за принципом взаємодії магнітного поля, створюваного котушкою, через яку проходить вимірюваний струм, з феромагнітним осердям зображено на рис. 6.2.
Тут осердя, виготовлене у вигляді пелюстки 2, втягується в котушку під дією магнітного поля, створюваного в ній струмом, і вісь, на якій закріплено вказівну стрілку 5, повертається.
Протидіючий момент приладу утворюється спіральною пружиною 4. Для заспокоєння рухомої частини використовується повітряний заспокоювач 3. Робота останнього грунтується на гальмуючій дії повітря, що стискається у вигнутому циліндрі поршнем. Повітря при стисненні переходить з одної частини циліндра в другу через кільцеву щілину, утворену поршнем і стінкою циліндра. Чим більший вимірюваний струм, тим сильніше магнітне поле котушки, тим, більше втягується осердя в котушку і тим більший кут повороту осі приладу, а значить, тим більше відхиляється вказівна стрілка.
Силу втягування осердя в котушку можна наближено вважати пропорційною квадрату сили струму в ній. Тому й обертаючий момент приладу буде пропорційний квадрату сили струму, тобто
Протидіючий момент, створюваний спіральною пружиною, пропорційний куту її закручування:
При усталеному відхиленні рухомої системи
М=Мпр,
а звідки
Таким чином, кут повороту вказівної стрілки пропорційний струму в другому степені. Це означає, що шкала приладу буде квадратичною, тобто нерівномірною.
Позитивними якостями приладів електромагнітної системи є: простота конструкції, можливість прямого вмикання їх в мережу зі струмами до 300 А без застосування спеціальних вимірювальних трансформаторів струму чи шунтів, стійкість до перевантажень, застосовність при постійному та змінному струмах, невисока вартість. До недоліків приладів цієї системи належать: мала точність; чутливість до .спотворюючої дії зовнішніх магнітних полів (цей недолік усувається введенням спеціальних екранів, які захищають вимірювальний механізм від дії зовнішніх магнітних полів, або застосуванням приладів спеціальної конструкції, які називаються астатичними); нерівномірність шкали, що утруднює зняття показів приладу.
Простота і надійність конструкції роблять ці прилади найбільш поширеними у великострумових промислових установках, де не потрібна висока точність показів.
Вимірювання струму
Сила струму в електричних колах вимірюється за допомогою приладів, які називаються амперметрами.
Для визначення сили струму на будь-якій ділянці кола потрібно, щоб увесь струм цієї ділянки проходив через вимірювальний механізм амперметра. Це значить, що прилад повинен бути ввімкнений в розсічення цієї ділянки кола, тобто послідовно з навантаженням .
Щоб вмикання амперметра не впливало помітно на загальний опір кола й не змінювало істотно струм у ньому, струмоведучі частини приладу повинні мати дуже малий опір. Для вимірювання постійного струму придатні амперметри магнітоелектричної, електромагнітної та електродинамічної систем, а змінного струму — електромагнітної, електродинамічної та індукційної систем.
З розглянутих вище приладів тільки амперметри електромагнітної системи можуть вимірювати струм до 300 А. У приладів інших систем струмоведучі частини розраховано на проходження дуже малих струмів. Особливо це стосується амперметрів магнітоелектричної системи, де допускається струм не більше 10 мА. Зрозуміло, що такі прилади великого практичного застосування мати не можуть.
Для збільшення меж вимірюваного постійного струму застосовуються шунти, а змінного — вимірювальні трансформатори струму.
Розглянемо спосіб розширення меж вимірюваного постійного струму за допомогою шунта (рис. 6.5, б). Шунт— це дуже малий опір, який вмикається в коло послідовно з навантаженням. Амперметр приєднується до шунта паралельно. В точці А струм І розгалужується на струм шунта Іш і струм амперметра Іа.
Шунт розраховується на струм, який становить близько 99 % струму І. Через амперметр проходить тільки близько 1 % струму І. Оскільки при змінах струму в колі це співвідношення залишається незмінним, шкалу амперметра можна градуювати на весь струм кола. Градуювання провадиться за допомогою еталонного амперметра.
Шунти виготовляються з манганіну, який має цінну властивість сталості опору при змінах температури.
Шунти на малі струми монтуються всередині амперметра; при великих струмах використовуються виносні шунти. На змінному струмі через великі спотворення показів приладу шунти не застосовуються.
ВИМІРЮВАННЯ НАПРУГИ
Напруга в електричних колах вимірюється за допомогою приладів, які називаються вольтметрами.
Щоб виміряти напругу між будь-якими двома точками кола, треба приєднати до них вольтметр. На рис. 6.6 вольтметр РV1 вимірює напругу між проводами мережі, а вольтметр РV2 — напругу на затискачах навантаження Р, для чого перший приєднано паралельно мережі, а другий — паралельно навантаженню Р.
Як випливає з рисунка, струм I в точці А розгалужується на струм навантаження Iн і струм вольтметра Iв, тобто з приєднанням до затискачів навантаження Р вольтметра РV2 загальний струм мережі збільшився на величину Iв. Щоб він практично залишився незмінним, треба, щоб струм Iв був дуже малим. Цього можна досягти лише при дуже великому опорі RPV2струмоведучої частини вольтметра РV2 (кілька тисяч омів).
Досягти такого опору струмоведучої частини вольтметра неможливо. Тому послідовно з вольтметром майже завжди вмикають додатковий опір, виготовлений з манганіну. Цей опір розширяє межі вимірювання напруги, а також робить покази вольтметра незалежними від температури.
Як відомо, в амперметрі кут відхилення рухомої частини залежить від сили струму, який проходить через його струмоведучу частину, а сила цього струму - від навантаження. У вольтметрі ж сила струму в струмоведучій частині залежить від прикладеної до затискачів напруги. Отже, кут відхилення рухомої частини вольтметра тобто покази приладу, будуть пропорційні напрузі.
Опір котушки вольтметра залежить від температури. Це значить, що при коливаннях останньої струм у струмоведучій частині змінюватиметься незалежно від прикладеної на вольтметра при різних температурах навколишнього середовища не будуть однаковими. Корисна дія великого
додаткового опору з манганіну тут позначається в тому, що порівняно з ним коливання невеликого опору котушки вольтметра не впливають істотно на покази приладу. Конструктивно додаткові опори невеликих розмірів розміщуються під кожухом вольтметра, а великих — установлюються поза приладом.
Для вимірювання напруги постійного струму з розглянутих систем у вольтметрах застосовуються всі, крім індукційної, а для вимірювання напруги змінного струму - всі, крім магнітоелектричної. При вимірюванні високих напруг змінного струму використовуються вимірювальні трансформатори напруги, до яких приєднуються вольтметри.