Провансальська поезія – перехід від народної колективної поезії до професійної індивідуальної

Приклад історії – Гільйон де Кобесталь закохався. Дама його серця теж покохала його, але була заміжня і не щаслива у шлюбі. Чоловік дами наказав вирізати серце Гільйона і приготувати дамі. Потім чоловік розповів їй правду. Вона кинулась з вежі.

Боротьба темного і ясного стилю. Представники ясного стилю вислов. думку на користь доступного сприйняття для читачів, коли приб. темного стилю вваж., що поезія має бути важкою.

Жанри любовної поезії:

1) Консона (просто пісня)
2) Альба (пісня ранкової зорі)
3) Серена (вечірня пісня)
4) Пасторелла (пастушеська пісня)
5) Балада (танцювальна пісня)

Жанри службової поезії:

1) Сірвента (військова політична пісня)
2) Тенсона (діалог-суперечка двох лицарів, 2 трубадурів)

Причини занепаду Провансальської поезії:

1) Виникнення темного стилю, які надають перевагу вишуканій формі, а зміст може бути затемненим, складним, обмеженим.
2) Альбігойські війни – грабунок багатого міста Провансаль
3) Інтенсивний розвиток міст, створення міської літератури. Герої – жителі міста. Міська література негативно ставиться до лицарства.

ДЖАУФРЕ РЮДЕЛЬ
(1125-1148)

У середньовічних біографіях трубадурів, що дивом збереглися до наших днів, про Джауфре Рюделя розповідають обмаль. Зокрема відомо, як він пішов із життя: «Джауфре Рюдель покохав графиню Триполітанську, жодного разу її не бачивши, за її великі чесноти і благородство... Князь склав про неї багато чудових віршів із гарними мелодіями та простими словами. Бажаючи побачити графиню, він вирушив у хрестовий похід і поплив морем. На кораблі його вразила тяжка хвороба, і ті, хто були поруч, вважали, що він помер, але Рюделя не поховали, а таки привезли в Тріполі. Повідомили про це графиню, і вона прийшла до його ложа і взяла у свої обійми. Джауфре ж відчув, що це графиня, і прийшов до тями. Він подякував Богу за те, що побачив кохану, і помер на її руках. Графиня наказала з почестями поховати його в будинку тріпольського ордену тамплієрів, а сама в той же день постриглась у черниці від скорботи й туги за ним через його смерть».

Саме Джауфре Рюдель був одним із найвідоміших оспівувачів шляхетної дами, ставлення до жінок, яке згодом дістало назву культу Чарівної Дами. Опоетизував він і кохання до неї: ідеальне, чисте, благородне, яке отримало назву «кохання віддалік».

КАНЦОНА
Мені під час травневих днів
Приємний щебіт віддалік,
Зринає в пам'яті без слів
Моє кохання віддалік.
Навік я неспокійний став,
І не ростуть квітки між трав,
Як зимно у душі мені.
Я щастя у житті зустрів
В моїм коханні віддалік.
Немає в світі кращих днів
Ні поблизу, ні віддалік!
Коли б я лиш надію мав,
У царство б маврів я помчав,
Обдертий весь, в самотині.
Немає в світі кращих снів —
Примчать до неї віддалік,
І чуть слова її, мов спів,
І розмовлять не віддалік,
А віч-на-віч, щоб не шукав
Я більш її, щоб не страждав,
Щоб другом був її всі дні.
Щоб я від горя не смутнів,
Кохання тішить віддалік.
Далеко до її країв.
Даремно мріять віддалік!
Хоч цілий вік я мандрував,
Але я там ще не бував.
Безжальні думи навісні!
Господь не раз людей жалів.
Святе кохання віддалік!
Та поки що я весь змарнів, -
Про неї мрію віддалік.
О, до прочан би я пристав
І досох би з собою взяв,
Щоб бачить очі неземні!
Коли б Господь мене привів
Скоріш до неї віддалік,
Щоб я признатись їй посмів
І більш не мучивсь віддалік,
Щоб кожен кущ і кожен став
Ще кращим біля неї став,
Щоб стали обрії ясні!
На мене жаль, на мене гнів,
Що я кохаю віддалік.
Я чистим принести зумів
Своє кохання віддалік.
Сумним я від кохання став.
Невже святий мене скарав,
Щоб мучивсь я в страшній борні?
Сумним я від кохання став.
Ганьба тому, хто покарав,
Щоб мучивсь я в страшній борні! Переклад М. Терещенка

1. Кого в Середні віки називали трубадурами?
2. Що таке канцона? Чи будь-яку пісню можна назвати канцоною?
3. Рицарській поезії притаманний культ Чарівної Дами. За канцоною Рюделя сформулюйте його основні положення.
4. Порівняйте канцону Рюделя з газелями Гафіза {«Серце — скинія святині...» та ін.). Що об'єднує ці твори, чим вони різняться? Чи можна стверджувати, що в християнина й мусульманина різні погляди на кохання і ставлення до жінок?

БЕРТРАН ДЕ БОРН
(бл. 1159— бл. 1215)

Життя Бертрана де Борна оновите ле- гендами. За одними, він весь час воював зі своїми сусідами та братом. За іншими — тру-бадур жив при дворі Елеонори («левиці Плантагенета»), дружини англійського коро-ля Генріха II Плантагенета, батька легендарного короля Річарда Левове Серце, якого поет за його мінливу політику називав «Так-і-ні». Він оспівував і навіть поетизував війну (жанр сирвенти). Ця войовничість є втіленням ідеалів західноєвропейського рицарства, яке звикло жити війною та грабунком. За підбурювання до війни Данте помістив його в «Божественній комедії» до восьмого кола Пекла, де мучилися призвідники розбрату. А для Лесі Українки він став прототипом рицаря з її «Давньої казки».

СИРВЕНТА
Люблю травневий світлий час
І ніжні квіти весняні,
Люблю, коли чарують нас
Пташині радісні пісні,
І тішусь я красою
Рясних наметів і шатрів,
Розкиданих серед лугів,
Де гасла ждуть до бою
Ряди уславлених полків,
І вершників, і скакунів.
Люблю я бачить, як погнав
Юрбу озброєний загін.
Як мчать отари серед трав,
А військо лине навздогін,
І видно над рікою,
Як замок між гірських горбів
Обложений з усіх боків,
І темною габою
Шеренги мерехтять бійців,
Що виглядають між ровів.
До серця рицар той мені,
Що, першим кинувшись у бій,
Летить безстрашно на коні,
Запалює загін весь свій
Відвагою п'янкою.
Ось бій шалений закипів,
І мчить боєць серед полів,
Рискує головою, —
Складу тому свій кращий спів,
Хто йде вперед на ворогів!
Тріщать шоломи і щити
Від палиць і мечів дзвінких.
Рідіють воїнів ряди,
Не стримать коней бойових
Уздечкою тугою.
Хто честь свою не поганьбив,
Той сповнений під час боїв
Турботою одною —
Щоб якнайбільш стинать голів.
Хоробрих надихає гнів!
Не дороге життя мені,
І не люблю я пить і спать.
Люблю гук сурем на війні
І ржання коней пізнавать
З атакою новою;
Мене сп'яняє блиск мечів,
Як вороги із-за скарбів
Воюють між собою,
Приємно бачить між мерців
Шмати подертих прапорів.
Барони! Жить війною
Нам краще, ніж на схилі днів
Закладом селищ і ланів.
Мій Папіоль, з тобою
Я передам без зайвих слів,
Щоб Так-і-ні у бій нас вів.

Переклад М. Терещенка

Кансона — один з основних жанрів поезії трубадурів, ліричний вірш про лицарське кохання в середньовічній поезії прованських трубадурів або просто любовна пісня (окситан. Canso, італ. canzone — «пісня»). Кансона — це досить складна віршована форма, що складається звичайно з п'яти-семи строф і замикається одним-двома посиланнями (торнадо) з трьох-чотирьох віршів. У торнадо вказувався адресат пісні, який часто називають умовним ім'ям — сеньялем — це могла бути сама пані трубадура або його заступник.

Маркабрюн
Поезія
Переклад М.Терещенка

ПАСТОРЕЛА

Вчора в вечірню годину

Стрів я дівча біля тину,

Просту пастушку невинну.

Ще й одягла та дівиця

Теплу квітчасту хустину,

Хутряну шубку козлину,

Синю картату спідницю.

Мовив я їй за хвилину:

- Любко, мете без упину!

Вас занесе, мов билину.

- Пане, - сказала дівиця, -

Змалку здорова, не згину.

Ярок малих не покину.

Хуга ж нехай собі злиться!

- Іншими, любко, шляхами

Малося йти, та за вами

Слідом пішов я лугами.

Гарна ж яка ви дівиця!

Важко самій до нестями

З вівцями та баранцями.

Гурт їх ось-ось розбіжиться!

- Пане, не тільки словами,

Треба служити й ділами

Вашій довірливій дамі.

Лицарю, - мовить дівиця, -

Тут я сама з ягничками,

З вами пустими речами

Бавиться нам не годиться.

- Любко, для серця жадана,

Не від простого вілана,

А від вельможного пана

Мати родила дівицю!

Сповнений весь почування,

В личенько ваше кохане

Вік би волів я дивиться.

- Пане мій, пізно і зрання

Ради шматка, з безталання,

Нам - тільки праця й зітхання.

Лицарю, - каже дівиця, -

Окрім неділі, старанно

Кожного дня безнастанно

Й лицар повинен трудиться.

- Любко, таж феї літали,

Як у колисці ви спали,

Вашу красу захищали.

Тільки, прекрасна дівице,

Ви б іще кращою стали,

Якби мені ви сказали

Ближче до вас притулиться.

- Пане, з нудьги я зітхала,

Поки хвалу ви співали,

Марно мені набридали.

Лицарю, - мовить дівиця, -

Що б ви мені не бажали,

Скільки б ви клятв не давали,

їдьте в свій замок-темницю.

Любко, ви надто ляклива, -

Може привикнути діва

Навіть найбільш вередлива.

Бачу я, красна дівице,

Вельми були б ви щасливі,

Якби зі мною могли ви

Міцно любов'ю упиться.

- Пане мій, ніби та злива,

Ви клянетеся бурхливо,

Палко, завзято, чутливо.

Лицарю, - каже дівиця,-

Честь бережу я цнотливо,

Щоб від неслави, можливо,

Потім весь вік не журиться.

(...)

Менш умовний, ніж кансони, більш насичений конкретним життєвим матеріалом був інший поширений жанр поезії трубадурів — сірвенти (окситан. sirventes — «службова пісня»). Зразком для формальної побудови сірвенти служила кансони. Але сірвенти відрізняються від любовної пісні своєю тематикою. Це жанр обговорення релігійних, моральних, політичних питань. У сірвенті трубадури висміювали недоліки супротивників і оспівували чесноти друзів. Одним з найкращий і найвідоміших авторів сірвент був Бертран де Борн.

Пейре Карденаля1

У меня есть все причины радоваться,

Быть счастливым и весёлым,

Петь, читать стихи,

И создать сирвенту,

Так как Верность победила

Лицемерие:

Мне сообщили, что не кто иной,

Как самый гнусный из предателей

Утратил свою силу и свою мощь.

Так как Бог правдив,

Бог воздаёт, воздаст и воздавал

Должное доблестным и дурным,

И милосердие по их собственному закону,

Так как уплатят все -

И обманутый, и обманщик,

Подобно Авелю с его братом.

Предатели будут уничтожены,

А преданные приняты с радостью.

Я молю Бога, чтобы он ниспровергал предателей,

Низвергал и унижал,

Как он это сделал с Альгэ,

Так как они занимались наихудшим промыслом.

И вот ещё что хорошо известно:

"Предатель хуже, чем вор" ,

И так же, как можно сделать

Из послушника монаха с тонзурой,

Из предателя делают повешенного.

В том, что касается волков и овец,

Я вижу, что овцы более многочисленны,

И на ястреба, который рождается,

Есть тысяча куропаток, говоря по правде, которую я вам должен;

Поэтому известно,

Что убийца и вор

Не нравится настолько Богу-Отцу

И что он не любит настолько его потомство,

Как потомство маленьких людей.

Может в достатке иметь доспехи,

Серых и гнедых коней,

Башни, стены и дворец,

Могущественный человек, лишь бы он отступился от Господа.

Стало быть, совсем утратил разум

Тот, кому кажется,

Что захватив что-либо из чужого имущества,

Он должен достичь своего спасения,

И что Бог ему даст, потому что он украл.

Так как Бог держит свой лук натянутым,

И он стреляет, где он должен стрелять,

И он наносит удар, который он должен нанести:

Каждый имеет то, что он заслужил,

Согласно своему пороку или добродетели.

Відомі й літературно — пародійні сірвенти, своєрідні «галереї трубадурів» — гумористичні портрети побратимів-поетів (Пейре Овернскій, Чернець Монтаудонскій), брехав, ймовірно, з нагоди великих зборів трубадурів при дворах сеньйорів-покровителів.

Поширеним був різновид персональної сірвенти, так званий плач (planh), який висловлює скорботу поета з приводу смерті свого покровителя або близької людини (один з яскравих зразків — «Плач» Бертрана де Борна на смерть «Молодого Короля»).

Лірика трубадурів відрізняється великою різноманітністю жанрів. Крім кансони, сірвенти, балади і альби, популярністю користувалися дебати — спеціальний діалогічний жанр, диспут на художні, психологічні або філософські теми. Чергуючись від строфи до строфи трубадури в суперечці відстоювали свою думку. Дослідники розрізняють два варіанти дебатів: тенсону (від tenso — суперечка) — вільний обмін поглядами і партімен або джок партії (окситан. partimen — розділ), де співрозмовники дотримувалися протилежних думок, а трубадур, що відкриває суперечку, задавав тему.

Існувало і багато інших, другорядних жанрів, наприклад:

· Ескондідж (окситан. escondig — виправдання): пісня, в якій поет виправдовується перед своєю пані;

· Дескорт (окситан. descort — розбіжність): пісня з нечіткою композицією, що передає збентежений стан поета.

· Сонет: італійський жанр, запозичений і розвинутий трубадурами.

· Мальді: скарга трубадура на свою Даму чи на свого покровителя.

· Пісня про хрестові походи: як правило, із закликом до участі в них.

· Плазер: хвалебна пісня, як правило, тематизує успіх в коханні.

Поиск по сайту: