Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Кругообіг води у природі. Світовий водний баланс

Гідросфера – складова частина географічної оболонки Землі. Об’єм і структура гідросфери.

Гідросфера – водна оболонка Землі, яка включає води Світового океану та води суходолу. Однозначного визначення немає. Природні води утворюють океани, моря, ріки, озера, водосховища, болота, льодовики, знаходяться в атмосфері у вигляді пари, проникають в ґрунт і гірські породни літосфери. Природні води Землі утворюють її гідросферу. Таким чином під гідросферою розуміють перервну оболонку земної кулі, розташовану на поверхні земної кори та її товщі, представлену сукупністю океанів, морів і водних об’єктів суходолу, включаючи сніговий покрив і льодовики (В. Михайлов, 1991 р.).У більш широкому розумінні гідросфера включає атмосферну вологу і воду яка міститься в живих організмах. Таке широке розуміння гідросфери є найбільш правильним. Гідросфера розглядається вже не як перервна оболонка, а дійсно геосфера, що включає не тільки нагромадження води на земній поверхні, але і води у верхній частині літосфери і нижній частині атмосфери. Гідрологія вивчає природні води Землі та гідрологічні процеси. Предметом загальної гідрології як науки є природні води Землі і процеси які в них відбуваються при взаємодії з літосферою, атмосферою і біосферою з врахуванням впливу господарської діяльності людини. Термін гідрологія вперше з’явився в 1694 р. у книзі, що вміщувала початки вивчення про воду виданою Мельхіором у Франкфурті-на-Майні.

Гіпотези походження води на Землі

Існує декілька теорій походження води на Землі. Переважаюча більшість вчених переконана, що походження води тісно пов’язане з походження самої Землі. Згідно з однією з гіпотез вода у вигляді молекул Н2О знаходилася у початковому матеріалі первинної газопилуватої хмари, а потім і в атмосфері. Ця первинна щільна атмосфера сконденсувалася і дала життя Океану. За іншою версією, вода утворилася з первинних атомів гідрогену і оксисену після утворення протопланет з газопилуватої хмари. За сприятливих умов із них утворювалися молекули водню та кисню, а потім і молекули води. Разом з газами вона виходила на поверхню за аналогією виверження вулкану. Згідно з біохімічною гіпотезою вода утворилася вже після виникнення Землі як планети. Під інтенсивним впливом космічного та сонячного випромінювання з неживої матерії утворилася органічна. Більша частина води в подальшому була ув’язнена в гірських породах та в речовині мантії. Гіпотеза позаземного походження води стверджує, що під час диференціації речовини протохмари ближче до Сонця утворилися важкі планети – Меркурій, Марс, Венера, Земля – із щільністю менше 1г/см3. між цими двома групами планет могла утворитися планета (гіпотетично – Фаетон), густина якої була близькою до одиниці, тобто складалася здебільшого з води. Дуже швидко ця планета зруйнувалася під впливом гравітації Марса і Юпітера, а її уламки впали на близькі планети – Юпітер, Марс та Землю. Якась частина запасів земної води могла утворитися під час проникнення в атмосферу вуглецевих метеоритів. При цьому утворилися СО і СО2, які за температури вище 1000со з’єднувалися з Н і утворювали Н2О. За гіпотезою Оарта багато води надходило і надходить на Землю з кометами, ядра яких складаються переважно з льоду. Аналізуючи всі гіпотези, можна прийти висновку, що основна маса води на планеті земного походження. Вода входить до складу майже всіх гірських порід. Вона утворювалася в ході геологічної еволюції Землі і виникає тепер.

Кругообіг води у природі. Світовий водний баланс.

Вода – основа життя і розвитку організмів. Життя людини тісно пов’язане з водою, яка весь час перебуває в кругообігу, завдяки здатності перебувати в 3 агрегатних станах. Переміщення усіх видів води(разом з розчиненими і переносними гігроскопічними частинками) в атмосфері, на поверхні землі та під нею називається кругообігом води у природі. Кругообіг води має циклічний характер і складається з кількох основних ланок: випаровування, перенесення водяної пари повітряними течіями, утворення хмар, випадання опадів, стікання води з суші в океан. Під впливом сонячної радіації вода з поверхні океанів, морів, річок, озер, льодовиків, снігового покриву та льоду, ґрунту та рослинності випаровується і надходить в атмосферу. Волога що випаровується з поверхні океанів та морів конденсується та випадає переважно у вигляді атмосферних опадів безпосередньо на їхню поверхню. Під дією сонячного тепла щороку піднімається 453600км3. Більша частина цієї вологи повертається на поверхню океану у вигляді атмосферних опадів – це малий кругообіг. Менша частина кругообігу бере участь у великому кругообігу. Під впливом повітряних течій над сушею вона випадає у вигляді опадів. Частина опадів всмоктується в ґрунт, частина випаровується з ґрунту та рослин і надходить в атмосферу. Решта опадів стікає схилами земної поверхні у струмки та річки утворюючи поверхневий стік. Волога, що всмокталася в ґрунт, поповнює підземні води, які також живлять річки або стікають в море у вигляді підземного стоку. Річки несуть свої води в океани і моря, завершуючи таким чином великий кругообіг вологи. Волога, що переноситься атмосферними течіями вглиб материка доповнюється випаровуваною водою з його поверхні і знову випадає у вигляді опадів. Чим більше число оборотів робить вода над материком, тим більший кругообіг води над материком. Водний баланс океанів можна записати у вигляді: Z0=X0+Y.

Де, Х0 – опади що випали на поверхню океану, Z0-випаровування з поверхні океану, Y – стік річок і підземних вод в океан.

Водний баланс суші являє собою: Zс=Xс+Y. Де, Zс-випаровування суші, Xс- опади на сушу.

Для безстічних областей(внутрішній кругообіг води над материком): Zв=Xв. Об’єднавши ці рівняння, одержуємо загальне рівняння водного балансу земної кулі. Zз=Хз, де Zз – сумарне випаровування з поверхні всієї земної кулі, Хз – опади на поверхню всієї земної кулі. Кругообіг води у природі відіграє важливу роль в утворенні географічної оболонки землі. Як універсальний розчинник, і як речовина що здатна переміщуватися під дією сили гравітації в ґрунті, вода пронизує географічну оболонку і забезпечує в ній перенесення речовини і енергії. Вода, що в процесів кругообігу надійшла на сушу, руйнує її поверхню, переносить і акумулює уламковий матеріал, вимиває ґрунти, переносити солі. Кругообіг води – могутній фактор теплового впливу океанів на сушу та перерозподілу тепла на землі.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.