Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Представництво інтересів у суді. Чи є необхідність у делегуванні повноважень?

АДВОКАТ – ОСОБА ЩО ЗДІЙСНЮЄ ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНТЕРЕСІВ ОСІБ.

Студента 101 групи

МІП НУ «ОЮА»

Озманяна Сержик

Проблема підвищення ефективності механізмів захисту прав людини була і залишається однієї з найбільш актуальних як у внутрішньодержавному, так і міжнародному праві. Необхідність оптимального вирішення цієї проблеми поставила низку завдань і перед теорією держави і права.

В законі України про адвокатуру і адвокатську діяльність чітко вказано їхні права та обов’язки, методи діяльності осіб що здійснюють представництво та захист осіб, котрі потребують в цьому та інше.

Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

Адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом;

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

Клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність;

Конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності;

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

 

 

У частині 1 статті 237 Цивільного кодексу України наведене наступне визначення представництва – представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Це є найбільш загальне визначення поняття «представництва». Якщо вести мову про представництво інтересів в суді, то має місце процесуальне представництво – здійснення у суді однією особою в межах наданих їй повноважень процесуальної діяльності від імені та в інтересах іншої особи, яку вона представляє. Важливою є діяльність представника саме від імені довірителя, оскільки згідно з частиною 2 статті 237 Цивільного кодексу України не вважається представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але виступає від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Представництво буває двох видів: законним та добровільним. Законним представництвом є таке, що не залежить від волі особи, яку представляють. При законному представництві закон встановлює, що інтереси певних категорій осіб обов’язково має представляти представник, встановлює хто саме буде представником, та які повноваження йому належатимуть. Добровільним є представництво, за якого особа, яка бажає, щоб її інтереси представляли, самостійно визначає чи брати їй участь у справі особисто, через представника або поряд з ним, визначає кого саме обрати представником, та які повноваження йому делегувати. В даній статті мова піде саме про другий вид представництва – добровільне представництво інтересів в суді.

 

Представництво інтересів у суді. Чи є необхідність у делегуванні повноважень?

Сьогодні, зважаючи на складність та постійний розвиток українського законодавства, протиріччя в правових нормах, численні колізії, що зустрічаються в них, далеко не кожний громадянин має можливість самостійно захищати свої порушені права. Тому, представництво інтересів в суді стає дедалі актуальнішою темою для обговорення, оскільки дуже важливим є розуміння самого інституту процесуального представництва (представництво в суді), вміння правильно обрати представника для належного захисту порушеного права, адже дії представника разом з тим, що створюють для довірителя права, також і породжують для останнього обов’язки, які, в деяких випадках, можуть бути небажаними. Тобто, дії представника, повноваження якого посвідчені належним чином, прирівнюються до дій самого довірителя і створюють для нього такі ж наслідки, як власні дії. З огляду на вищезазначене, важко переоцінити важливість доручення ведення цивільної або господарської справи кваліфікованому фахівцю-юристу, дії якого своїм наслідком будуть мати саме той результат, який є бажаним для особи, чиї інтереси він представляє.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.