Як практично провести дослідження клієнтів у салоні на рівні підприємства малого бізнесу?

Попереднє дослідження містить найпростіші недорогі, доступні методи отримання знань про щільність конкурентного середовища. Це кількість населення в мікрорайоні, кількість будинків та їх якість, кількість працюючих у підприємствах і організаціях, магазинах та ін.

Вивчаючи клієнтів, у кожному салоні слід здійснити:

— комунікацію з клієнтами; у процесі спілкування з клієнтами дізнаватися, чи задоволені вони послугами, сервісом, а усунення слабких місць у роботі запобігає скаргам;

— ведення бази даних, вивчення клієнтів за її допомогою. Ця інформація необхідна для вивчення смаків і запитів клієнта;

— визначення ставлення клієнтів до салону та послуг за допомогою анкетування, анонімного опитування;

— аналіз статистики послуг і статистики супутнього продажу;

— аналіз статистики сталого відвідування салону, частоти візитів. Задоволений клієнт створює надійне майбутнє салону, це його «активи».

Перемогти конкурентів у змаганні із залучення клієнтів можна двома шляхами:

1. створити конкурентні переваги послуг, тобто послуги вашого салону мають бути привабливішими для клієнтів;

2. створити конкурентні переваги перукарні. Це означає, що обслуговування у вашій перукарні повинне бути кращим, переважним за обслуговування в інших салонах.

Конкурентна спроможність послуги визначається передусім її якістю і вартістю. Для клієнтів найпривабливішими е послуги високої якості за меншу ціну.Якість послуги створюють якість виконання послуги та якість обслуговування.Якість виконання послуги — це кваліфікація майстрів, якість застосованого обладнання, інструментів, технологій, препаратів.Якість обслуговування залежить від того, наскільки ввічливий, передбачливий персонал під час роботи з клієнтом, як швидко об­слуговує, які прогресивні форми використовують при наданні послуги, а також від уміння проводити консультації.

На рівень ціни за послугу впливають внутрішні та зовнішні фактори.

Внутрішні фактори можуть контролюватись і коректуватись адміністрацією салону, це:

— витрати на надання послуги (матеріали, заробітна плата, реклама тощо), які бажано знижувати;

— специфіка послуги (унікальність і відмінність окремих послуг, нові методи, які клієнту ще не надавались);

— додатковий сервіс — консультації, продаж засобів для догляду за волоссям тощо;

— імідж перукарні повинен бути постійно позитивним, таким, що викликає позитивні асоціації, створює приємну атмосферу.

Зовнішні фактори не підлягають контролю з боку адміністрації, але мають відстежуватись, аналізуватись. До них належать:

— стабільність у країні;

— характер регулювання державою економічних питань оподаткування, цін на енергоносії, курсу валют;

— рівень інфляції;

— обсяг і відмінні характеристики наявного та перспективного попиту на перукарські послуги;

— наявність і рівень конкуренції;

— наявність на ринку необхідних ресурсів та їх вартість.

Отже, показник конкурентоспроможності — це дзеркало, в якому відображаються підсумки роботи практично всіх підрозділів перукарні, а також ЇЇ здатність оперативно й адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища, поведінки клієнтів, їхніх смаків і потреб.

Інтенсивність конкуренції серед салонів зростає постійно, щоб вижити у цих непростих умовах і досягти успіху, необхідно серйозно підходити до механізму ціноутворення на перукарські послуги.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ветров А. Парикмахер - стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.

2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. - 2003. - №4. - С. 32-33.

3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.

4. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.

5. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.

6. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.: Академия, 2002.

7. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, дет­ские. — М.: Эксмапресс, 2002.

8. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. — Ростов-на-Дону: Март, 2002.

9. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.

10. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.

11. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. - К.: 1990.

12. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.

13. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.

14. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы, 2002.

15. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.

16. «Зеркало моды». - К.: - 1999-2004.

Поиск по сайту: