Телефонне консультування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Коледж МНУ ім. В.О.Сухомлинського

Реферат

На тему: «Телефонне консультування»

Виконала:

Студентка III курсу, СР-310 групи

Котляр Тетяна Олександрівна

Перевірила:

Карпова Анастасія Михайлівна

Миколаїв

ПЛАН

Вступ………………………………………………………………………………3

1 Телефонне консультування……………………………………………………4

2 Консультування по телефону як різновид соціально-педагогічної допомоги…………………………………………………………………………6

Висновок………………………………………………………………………….14

Список використаної літератури………………………………………………15

ВСТУП

За останні двадцять років Телефони Довіри стають усе більш розповсюдженим явищем у нашій країні. У сучасному суспільстві людина відчуває величезну кількість стресів. В умовах політичної, економічної й духовної кризи цінності людини, як індивідуума, перебувають під загрозою. Навіть при великому оточенні людина часто почуває себе самотньо й відчуває емоційні страждання. Міжособистісне спілкування найчастіше настільки поверхове й неграмотне, що деяким людям стає важко знайти друзів і у важкі хвилини життя нема з ким поговорити, поділитися своїми проблемами, нема в кого спитати поради й отримати підтримку.

У цій ситуації робота Телефону Довіри набуває особливої актуальності, оскільки пропонує тимчасову, але миттєву підтримку кожному, хто її потребує. Надзвичайно гостро такої допомоги можуть потребувати люди, які дізналися, що вони інфіковані ВІЛ або хворі на СНІД.

Якщо недавно людина довідалася, що вона ВІЛ-інфікована, то у неї почалася криза, вона шокована, навіть не зважаючи на те, наскільки делікатно або жорстоко їй про це було повідомлено. Виникають думки про власну смерть, самотню долю, що може чекати в майбутньому. Зрештою, людина може дійти до того, що вона починає думати про те, щоб покінчити із собою. Така людина першу психологічну допомогу та потрібну інформацію може отримати саме по Телефону Довіри.

Ця проблема є не менш актуальною у теоретичному плані, оскільки практично немає наукових робіт, які б висвітлювали дану проблему. До проблем телефонного консультування взагалі зверталися такі автори як: А.Н.Моховиков [5], А.Г.Повєренова [6], Т.В.Снєгирьова [8], І.В.Чурилін [12], С.В.Хачатуряна [11]. Але дуже мало наукових робіт, що стосуються телефонного консультування ВІЛ-інфікованих.

Телефонне консультування

Телефонне консультування як метод соціальної роботи зародилося у США у 1960-ті роки XX ст. (в окремих виданнях називається точна дата — 2 жовтня 1953 р.), у той час, коли відчувалася потреба як в соціальних службах, так і в службах психіатричної і психологічної допомоги, що сприяло спонтанному розвитку волонтерського руху на місцевому рівні. За свідченням Мері Френсіс Сілі, причиною цьому виявилася нездатність національних державних органів задовольнити потреби населення у різних видах допомоги. Місцеві адміністрації відмовляли в реєстрації відповідних служб на основі вигаданих ними обмежень на види допомоги населенню чи існування у суспільстві певних забобонів щодо різних проблем. У результаті почали створюватись і набули розвитку служби, агенції і заклади, які ставили за мету задоволення потреб людей всіх вікових груп. Одними з перших у цьому ряду з'явилися кризові гарячі лінії, які почали займатися такими проблемами, як профілактика самогубств і кризова інтервенція, консультування, надання довідок (referrals), інформації та інших спеціалізованих послуг.

Серед різновидів телефонного консультування виділяються спеціалізовані гарячі лінії і загальні гарячі лінії. Спеціалізовані гарячі лінії — телефонні служби, діяльність яких спрямована на певну мету. Наприклад, превенції суїцидів, основною метою яких є попередження самогубств. Однак ця служба може здійснювати консультування, надавати довідки та інформацію, простежувати віддалені результати консультативної допомоги і співпрацювати з мережею інших суспільних служб підтримки.

Загальні гарячі лінії мають ширші програми, які пропонують населенню різні послуги. До них належать: консультування, надання довідок та інформації, простеження віддалених результатів консультативної допомоги, превенція самогубств, емоційна підтримка людей похилого віку, які знаходяться без догляду близьких людей, направлення за викликом бригад допомоги у кризових ситуаціях (кризова інтервенція), допомога жінкам і дітям, які зазнали насильства, відповіді у нічний час і у вихідні дні на звернення у місцеві заклади соціального захисту та ін. Ці лінії зазвичай працюють протягом доби і без вихідних.

Визначають такі психотехнічні аспекти телефонного консультування: психологія активного слухання, психологія телефонної розмови, мова телефонного діалогу, телефонний діалог і прості еріксонівські техніки, психологія регулярних ("зависаючих") абонентів, психологія вербальної агресії, бесіда з агресивним і маніпулятивним абонентом, помилки телефонного діалогу і мистецтво його завершення, механізми психологічного захисту і телефонна допомога.

В Україні найбільш поширеними є лінії "Телефон довіри", які працюють при соціальних службах для молоді, різних соціальних закладах і установах, лікарнях та ін. Основні проблеми, з якими звертаються клієнти до ліній телефонного консультування: екзистенціальні, вікові, сімейні конфлікти, кризові стани (психологія важкого горя, втрати близької людини; екстремальні ситуації; хвороба чи вмирання; консультування дітей та підлітків, жертв сексуального насильства), суїцидальня поведінка (в історичній перспективі, загальні риси та особливості суїцидальної поведінки, чинники, які спричинюють її, превенція, біоетика і самогубство), проблеми аддикції (алкоголізм, вживання психоактивних речовин, ігрова залежність, комп'ютерна залежність, релігійні та духовні проблеми), сексуальні, спілкування із душевнохворими.

Невідкладна телефонна допомога започаткована у країнах СНД тільки в останні роки, тому важливою проблемою є підготовка кваліфікованих кадрів.

Соціальна робота в спільноті {общині, ком'юніті, на місцевому рівні, в мікрорайоні, громаді). Соціальна робота в громаді відображає американський і європейські підходи до соціальної роботи у мікросоціумі, що пояснює розходження у термінології, яка відображає специфічні національні традиції системи соціального захисту і допомоги. В Україні цей метод соціальної роботи розвивається і більш відомий як метод соціальної роботи в мікрорайоні.

Поиск по сайту: