Стаття 14. Відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання й розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток особи в найповнішому обсязі, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови та національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, рівноправності жінок і чоловіків, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

2. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, забезпечує розвиток мережі державних дитячих закладів.

3. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей. Порядок відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідно до законодавства України відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків. У разі відмови батьків або осіб, які їх замінюють, від надання дитині медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров'ю, вони несуть відповідальність згідно із законодавством України. Медичні працівники у разі критичного стану здоров'я дитини, який вимагає термінового медичного втручання, зобов'язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Стаття 15. Державна допомога сім'ям із дітьми

Держава забезпечує гарантований рівень матеріальної підтримки сімей, які виховують дітей, що здійснюється шляхом надання допомоги відповідно до Закону України Про державну допомогу сім'ям із дітьми, а також інших видів допомоги та доплати, передбачених законодавством України. Держава створює умови для повноцінного життя й розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які мають вади фізичного чи розумового розвитку або перебувають у надзвичайно складних умовах, шляхом здійснення соціальних, економічних та екологічних заходів.

Стаття 16. Розлучення дитини із сім'єю

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини або цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов'язаних із розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, судом заслуховується думка та побажання дитини, яка досягла десяти років.

Стаття 17. Спілкування дитини з батьками, які проживають окремо

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, який проживає окремо, цей порядок визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному й фізичному здоров'ю.

Поиск по сайту: