Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Україна на шляху до ЄС: міф чи реальність



Одним з існуючих сьогодні напрямів регіональної інтеграції України у світовий економічний і політичний простір є розвиток відносин нашої країни з Європейським Союзом (ЄС) з подальшим вступом до цієї структури. Проте існує чимало «за» та «проти»:

1. Кажуть, що Україна політично ніколи не була складником Європи і не належить до західної цивілізації.

Насправді, Україна ще за часів Київської Русі була впливовою європейською державою, а демократичні традиції українців історично пов'язують їх із європейською цивілізацією.

2. Кажуть, що зі вступом до Європейського Союзу українці ризикують втратити власну національну ідентичність.

Насправді, базовим принципом європейської інтеграції завжди було збереження національної ідентичності та різноманіття культур країн-членів, а багата українська культура не лише не загубиться, а й здатна збагатити загальноєвропейську культуру.

3. Кажуть, що найбільш ефективною роллю України на міжнародній арені є роль буфера між Росією і Європою.

Насправді, такий буфер буде приречений на удари з обох боків, тоді як роль активного члена об'єднаної Європи надає можливості реалізувати економічні, безпекові інтереси України та її потенціал регіонального лідера.

4. Кажуть, що Україна має інтегруватися в Європейський Союз тільки разом з Росією, а самостійний шлях України до Європейського Союзу ускладнить її відносини з Росією.

Насправді, Росія є євроазіатською країною і, на відміну від України, ніколи не заявляла про бажання вступити до Європейського Союзу, в той час як для України членство в ЄС є природним кроком на шляху повернення в Європу.

5. Кажуть, що економіка України не здатна конкурувати з ринковими економіками країн ЄС, а потужні європейські корпорації є загрозою для українських підприємств, які будуть неспроможні конкурувати навіть на внутрішньому ринку.

Насправді, неконкурентоспроможними є лише окремі галузі української економіки із застарілими технологіями, які потребують нагального реформування. Світовий досвід переконує, що здорова конкуренція на світових ринках стимулюй підвищення конкурентоспроможності шляхом залучення нових інвестицій і технологій, підвищення якості продукції, розвитку маркетингу і виходу на нові ринки.

6. Кажуть, що Європейські країни не зацікавлені в присутності українських товарів на своїх ринках, а Україна може стати ринком збуту неякісної продукції країн-членів Європейського Союзу.

Насправді, у конкурентному середовищі виграють вища якість і нижча собівартість товарів і послуг, а захистити свій ринок від неякісної продукції можна за допомогою існуючих механізмів ЄС і СОТ.

7. Кажуть, що товарообіг України в основному зорієнтований на Росію та країни СНД і частка європейських країн у ньому надто низька.

Насправді, за останні п'ять років відбулася суттєва переорієнтація української торгівлі з колишніх радянських республік на ринки ЄС. Україна експортує 17 % своїх товарів на ринок нинішніх країн-членів ЄС, а якщо враховувати і ринки 13 європейських країн, які прагнуть вступити до ЄС, то ця частка загалом становитиме 37 %, у той час як на ринок країн СНД припадає лише 31 % українського експорту, Щодо імпорту, то частка європейських країн складає 32 % на ринку України. Це здебільшого обладнання та устаткування, необхідне для модернізації української економіки.

8. Кажуть, що українська армія небоєздатна, а вступ України до ЄС призведе до використання української армії в «чужих» конфліктах.

Насправді, українська армія справді потребує серйозного реформування і здійснити його ефективно допоможуть лише успіхи в економіці та плідна співпраця з європейськими колегами, а Збройні сили України можуть бути використані лише на запрошення і за згодою української сторони.

9. Кажуть, що європейці надто прискіпливо ставляться до питань дотримання демократії, захисту прав людини, свободи слова в Україні.

Насправді, захист прав і свобод громадян, зміцнення демократії, розвиток інститутів громадянського суспільства, побудова правової держави потрібні насамперед нам, українським громадянам.

 

10. Кажуть, що європейська інтеграція перетворилася на самоціль для її прихильників.

Насправді, процес європейської інтеграції збігається у своїх цілях із завданнями внутрішньої модернізації економіки, соціальної та інших сфер. Європейська інтеграція стане реальністю після успішної реалізації цих завдань, від чого виграють насамперед громадяни України. Велику роль в інформуванні населення України про ЄС і НАТО відіграє Інститут євроатлантичного співробітництва (ІЄАС).

ІЄАС — незалежна громадська дослідницька організація, діяльність якої спрямована на євроатлантичну інтеграцію України шляхом здійснення аналізу, вироблення рекомендацій та прогнозів у галузі міжнародних відносин загалом та зовнішньої політики зокрема.Принципи:

1. Громадянська позиція — активна участь у суспільному процесі.

2. Адекватність — Інститут діє в контексті суспільного та політичного процесу.

3. Публічність — Інститут активно інформує громадськість про результати роботи, бере участь у громадських обговореннях та інших публічних заходах.

4. Науковість — дотримання стандартів наукової діяльності, зокрема дослідницької неупередженості, професіоналізму, теоретичної обґрунтованості.

 

Висновок

ЄС — це організація, яка в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічної співпраці, соціального забезпечення та культурного розвитку. Власне кажучи, навіть віднесення ЄС до міжнародних організацій є досить спірним. Більшість аналітиків вважають, що йдеться про зовсім специфічне утворення, яке має особливу правову природу. Сама назва «Європейський Союз» офіційно закріплена лише у 1992 р. Існуюча до цього назва «Європейське Співтовариство», у свою чергу, використовувалася для сукупного позначення трьох структур — створеного згідно з Паризьким договором 1951 р. Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), а також Європейського економічного співробітництва (ЄЕС) і Європейського співробітництва з атомної енергетики (Євратом), утворених відповідно до двох римських договорів 1957 р. Вважають, що ЄС виник 11 листопада 1993 р., коли набула чинності Маастрихтська угода. Термін «Європейський Союз» витіснив із загального користування термін «Європейське Співтовариство»[5;9].

Як відомо, у рамках ЄС здійснюється інтеграція країн, що беруть в ній участь, — їх поступове зближення через передачу все ширших повноважень у регулюванні суспільного життя на рівень усього об'єднання (співпраці), яке все швидше набуває рис цілісності і спроможності до самостійного функціонування.

Вступ України до ЄС має значні переваги на шляху ефективного розвитку України та підвищення якості життя народу. Найкоротший шлях отримання повноправного статусу члена ЄС для України є входження в євроатлантичні структури, зокрема і вступ до НАТО.

Щодо цього в Україні побутує чимало стереотипів, які через необізнаність з даної проблематики відштовхують багатьох людей від сприйняття інтеграції України в євроатлантичні структури.

 

 

Список використаної літератури

1. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 288-328

2. ЄС і Україна//Урядовий кур’єр. – 2006. – Грудень(№16)- С. 6-10

3. Жерліцин С. Роль Європейського Союзу у вирішенні сучасних проблем людства// Країнознавство. Географія. Туризм. – 2010. – Березень(№9)- С. 13-16

4. Журавля А. Україна на шляху до ЄС: міф чи реальність//Країнознавство. Географія. Туризм. – 2009. – Квітень(№14)- С. 17-19

5. Каганець О. Шість стрижнів Європейського Союзу//День. – 2007. – Березень(№27)- С. 8-10

6. Чалий В. Україна-ЄС: деякі міркування напередодні Київського саміту// Дзеркало тижня. – 2007. – Вересень(№8). – С. 5-8

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.