Міжнародні механізми захисту прав людини

Еволюція уявлень про права людини

В історії людства

Міжнародні механізми захисту прав людини

Учениці 11-Б класу

Бохонько Катерини

Еволюція уявлень про права людини

В історії людства

Історія ідеї прав людини бере свої витоки в давнині. Вже в Біблії містяться положення про цінність і недоторканність людського життя, рівності людей. В античних державах і країнах Давнього Сходу обґрунтовувалася рівність людей однаковими природними умовами їхнього походження з Космосу, «неба». І хоча за часів рабовласництва і феодалізму панувала ідея про права «вільних» людей (Аристотель, Платон та ін.), її розвиток сприяв накопиченню інтелектуального матеріалу для подальшого (буржуазного) стрибка у цьому напрямку — визнання рівності усіх людей перед законом.

Ідея прав людини, заснована на теорії природного (природженого) права, знаходить втілення в нормативних актах держав Європи і світу. Американська Декларація незалежності 1776 р. висловила фундаментальний принцип, на якому заснована демократична форма правління: «Ми вважаємо самоочевидною істиною, що всі люди створені рівними, що вони наділені Творцем певними невід'ємними правами, серед яких право на життя, свободу та прагнення до щастя». Французька Декларація прав людини і громадянина 26 серпня 1798 р. виклала «природні,невідчужувані і священні права людини»: особиста свобода, власність, безпека і опір гнобленню; необмеженість сфери вияву свободи людини й обмеженість сфери дії державної влади; притягнення до кримінальної відповідальності лише на підставі закону (немає злочину, не вказаного в законі; немає покарання, не вказаного в законі), презумпція невинності, свобода поглядів, думки, слова та преси, яка захищається «погрозою відповідальності за зловживання цією свободою», та ін. Названі документи США і Франції стали свого роду моделлю (еталоном, зразком) для законодавчого закріплення особистих (громадянських) і політичних прав людини.

Процесу розвитку ідеї прав людини властиві як кількісні, так і якісні зміни. Кількісні зміни знання про права людини (їх множення, уточнення і конкретизація, збільшення обсягу та ін.) відбуваються в цілому з позицій і в межах того чи іншого поняття права. Якісні зміни ідеї прав людини пов'язані з переходом від попереднього до нового поняття права. Нове поняття права означає концептуальний підхід до вивчення, розуміння, тлумачення як,держави і права, так і вже накопичених теоретичних знань про них. Безумовно, кожне нове розуміння прав людини є якісним стрибком у юридичному пізнанні.

Процесу розвитку ідеї прав людини властиві як кількісні, так і якісні зміни. Кількісні зміни знання про права людини (їх множення, уточнення і конкретизація, збільшення обсягу та ін.) відбуваються в цілому з позицій і в межах того чи іншого поняття права. Якісні зміни ідеї прав людини пов'язані з переходом від попереднього до нового поняття права. Нове поняття права означає концептуальний підхід до вивчення, розуміння, тлумачення як,держави і права, так і вже накопичених теоретичних знань про них. Безумовно, кожне нове розуміння прав людини є якісним стрибком у юридичному пізнанні.

Міжнародні механізми захисту прав людини

У зв'язку з тим, що права людини є цінністю вищого порядку і від рівня їх захисту і забезпечення в конкретній державі залежить багато в чому доля миру і безпеки, міжнародне співтовариство розробило певні механізми контролю за дотриманням прав людини. Ці механізми приводяться в дію міжнародними органами й організаціями.

Комісія ООН по правам людини - це допоміжний орган Економічної і соціальної ради ООН (ЕКОСОР), що займається широким колом питань в області прав людини, у тому числі і забезпеченням виконання загальновизнаних міжнародних стандартів по правам людини. До її складу входять представники держав, тому вона є політичним органом. Комісія представляє ЕКОСОР пропозиції, рекомендації і доповіді щодо Білля про права людини, міжнародних декларацій або конвенцій про громадянські свободи, прав жінок, свободи інформації, захисту меншин; попередження дискримінації за ознакою раси, статі, мови і релігії; всіх інших питань, що стосуються прав людини. Комісія займається всіма порушеннями прав людини, якщо вони є грубими і масовими. Комісія також займається і приймає певні заходи за індивідуальними скаргами. Відповідно до процедури 1503, затвердженою резолюцією ЕКОСОР 1503 (XLVIII) від 27 травня 1970 р., спеціальна робоча група з 5 членів, призначених Підкомісією, на своїх закритих засіданнях розбирається в скаргах, отриманих Генеральним секретарем ООН, що стосуються порушень прав і свобод людини. Робоча група доводить до відома Підкомісії ті зі скарг, що свідчать про систематичні, вірогідно підтверджені грубі порушення прав людини. Тут кожна скарга розглядається не сама по собі, а як свідчення грубих і масових порушень прав людини. Підкомісія вирішує простою більшістю голосів, чи передати скарги на розгляд Комісії або немає. Комісія може або відмовити в розгляді, або лишити для свого розгляду, або передати скарги до ЕКОСОР, після чого вони втрачають свій конфіденційний характер. Хоча самий розгляд скарг на основі процедури 1503 у Комісії є конфіденційним, починаючи з 1978 р. публікуються списки держав, у яких становище в області прав людини стало предметом такого розгляду. Вже це робить певний політичний тиск на державу.

Комітет ООН по правах людини створений на основі резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2200А (XXI) від 16 грудня 1966 року у відповідності зі ст.28 Пакту про громадянські і політичні права. Він є одним із найважливіших із так називаних “договірних органів” в галузі захисту прав людини універсального характеру, створеним на основі і з метою застосування вищевказаного Пакту. Такі органи, що створюються для спостереження за дотриманням конкретного договору по правах людини, складаються з незалежних експертів (тобто не представників держав, а спеціалістів в особовій якості). Комітет має право здійснювати контроль за дотриманням положень Пакту про громадянські і політичні права шляхом розгляду:

1. періодичних доповідей держав-учасників про прийняті ними заходи для реалізації положень Пакту;

2. скарг держав-учасників один на одного про порушення положень Пакту;

3. скарг індивідів при порушенні державою-учасником прав, закріплених у Пакті.

Розгляд доповідей складає найбільш важливу форму спостереження за виконанням державами своїх зобов'язань за Пактом. Іншою формою контролю за дотриманням державами прийнятих зобов'язань за Пактом є система індивідуальних повідомлень (скарг), що стосуються порушення громадянських і політичних прав державами, які приєдналися до Факультативного протоколу до Пакту. Скаржитися в Комітет можуть тільки індивіди, що знаходяться під юрисдикцією держави-учасника Факультативного протоколу. При цьому жертва порушення не обов'язково повинна знаходитися на території даної держави. Розгляд повідомлень складається з двох основних стадій: на предмет прийнятності і з питань по суті. Скарга індивіда повинна стосуватися тільки факту порушення прав, зафіксованих у Пакті, і не повинна бути анонімною. Повідомлення повинно мати відношення до подій і фактів, що мали місце після вступу в силу Пакта і Факультативного протоколу для даної держави. Крім того, особа, що подає скаргу, повинна вичерпати усі внутрішні засоби захисту порушеного права або довести, що розгляд її справи затягується. Внутрішні засоби повинні бути не тільки доступними імовірній жертві правопорушення, але й ефективними. Комітет не розглядає індивідуальних повідомлень, поки не засвідчиться в тому, що це ж питання не розглядається відповідно до іншої процедурою міжнародного розгляду або врегулювання. Найбільше важливою стадією розгляду повідомлення є його вивчення по суті. Визнавши скаргу обгрунтованою і ухваленою до розгляду, Комітет просить держав-учасницю, зазначену в скарзі, подати в шестимісячний строк пояснення по суті питання і зазначити заходи, що будуть прийняті на національному рівні для виправлення становища. Держава й особа, що направила скаргу, знаходяться перед Комітетом у рівних умовах. Всі повідомлення розглядаються на закритих засіданнях, а документи, що стосуються їх, є конфіденційними. Проте самі рішення за повідомленнями потім публікуються в щорічних доповідях Комітету Генеральної Асамблеї ООН. Постанови Комітету за повідомленнями індивідів носять назву міркуваннь. Вони не є юридично обов'язковими, але їх не можна розглядати й у якості простих рекомендацій, адресованих державі. У результаті розгляду повідомлення Комітет уповноважений Факультативним протоколом робити висновки про дотримання або недотримання державою-учасником вимог Пакту. Відповідно до п. 3 (а) ст.2 Пакту держава-учасник зобов'язаний “забезпечити будь-якій особі, права і свободи якої, визнані в дійсному Пакті, порушені, ефективний засіб правового захисту”. Звичайно Комітет, зробивши висновок про порушення державою Пакту, вказує, що держава-учасниця зобов'язана прийняти ефективних заходів з метою усунення порушень, а нерідко і прийняти таких же заходів для ліквідації наслідків порушень. Нерідко Комітет вказує, що держава зобов'язана виплатити жертві компенсацію.

Поиск по сайту: