Категорії ґрунтової родючості,

ЛЕКЦІЯ № 9

Тема: РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТУ.

План:

1. Фактори і закономірності природної родючості ґрунтів.

2. Категорії ґрунтової родючості, їх суть і коротка характеристика.

3. Підвищення родючості та окультурювання ґрунтів.

4. Закон "спадаючої родючості ґрунтів", його критика.

Основою сільськогосподарського виробництва є ґрунт (земля). Поліпшення його культурного стану - одна із найважливіших умов підвищення родючості. Головне завдання землеробства передбачає максимальне і раціональне використання грунтів як головного засо­бу виробництва в сільському господарстві, забезпечення росту вро­жайності сільськогосподарських культур.

Не дивно, що в стародавні часи родючість ґрунту, як сонце, вогонь і воду, люди обожнювали: у стародавньому Єгипті богинею родючості ґрунту була Ізида, а у стародавньому Римі - Прозерпіна. У ті часи письменники, філософи, наприклад, Аристотель, розгля­дали неорганічну природу як умову існування рослин і поділяли ґрун­ти на родючі і неродючі. Бернард Паліссі (1563) пояснював ріст рос­лин дією солей, що містяться у землі: "Сіль є основа життя і росту всіх посівів".

М.В. Ломоносов (1763) вважав, що рослини отримують жив­лення із повітря. У першій половині XIX ст. Теєр, який узагальнив погляди своїх попередників (Деві, Берцеліуса), дійшов висновку, що рослини живляться гумусом. Він вважав, що родючість повністю за­лежить від гумусу, оскільки, крім води, він є єдиною речовиною ґрун­ту, яка здатна служити живленням рослинам.

Пізніше Шпренгель висловив думку про те, що для живлення рослин необхідні не тільки "перегнійні" кислоти, але і ще, принаймні, 12 неорганічних елементів: сірка, фосфор, калій, кремній та інші.

У 40-і роки XIX ст. століття німецький учений Ю. Лібіх вису­нув теорію мінерального живлення рослин, згідно з якою родючість залежить від кількості мінеральних поживних речовин, які містяться у ґрунті в доступному для рослин стані.

В.Р.Вільямс звернув увагу, що родючість ґрунту залежить не тільки від кількості мінеральних поживних речовин, але й від запасів вологи. Під родючістю він розумів здатність ґрунту забезпечити життєві потреби рослин у воді і живленні. Він перший поставив питан­ня не про відновлення, а про підвищення родючості грунту, запропо­нував травопільні сівозміни і обожнював ґрунтову структуру.

Для отримання високих і стійких врожаїв необхідно вкладання праці і коштів у землю, удобрення, правильне і своєчасне застосу­вання технологічних процесів. У зв'язку з останнім при швидкому розвитку виробничої сили всі старі машини замінюються на більш вигідні. Земля, навпаки, постійно поліпшується, якщо правильно по­водитися з нею.

Отже, під родючістю грунту розуміють здатність грунту забез­печувати рослини всіма необхідними умовами росту і розвитку (а не тільки водою й елементами живлення).

Фактори і закономірності природної

Родючості ґрунтів.

Питання про родючість ґрунтів має давню історію. Люди ще на зорі землеробства помітили, що врожай залежить від властивос­тей ґрунтів. Видатний діяч стародавнього Риму Колумелла ще тоді доказував у досить образній формі, що земля - "це діва завжди юна і красива, завжди свіжа і молода, завжди здатна бути родючою, якщо тільки зумієш лілеїти її молодість, зберігати і підтримувати її ніжне грайливе життя".

Сучасне природознавство розглядає родючість ґрунту як функ­цію ґрунтоутворюючого процесу, визначаючи його як здатність ґрунту до одночасного забезпечення рослин умовами їх нормаль­ного росту і розвитку.

У зв'язку з тим, що ознакою родючості ґрунту є величина вро­жаю, яка обумовлюється сукупністю властивостей, здатних забез­печувати рослини всім необхідним, О.М. Грінченко (1984) зобразив їх увигляді шестикутника, у кожному з кутів якого стоїть один із факторів, всі вони зв'язані між собою: гумус; гранулометричний склад; будова профілю і щільність; хімічний склад; структура; вод­но-повітряний і температурний режими; рослинність і мікробіологічна активність (рис. 22).

Тільки врахування всієї сукупності факторів дає можливість підвищувати врожай. Дія лише на один з факторів родючості на певному етапі призводить до зниження врожаю. Дослід, проведений уНімеччині (дослід Вольні), враховує дію на рослини трьох фак торів - світла, води і жив­лення, при одночасному кількісному

збільшенні яких прибавка врожаю не змен­шувалася. З цих прикладів випливає надзвичайно важ­ливий висновок, сформу­льований В.Р. Вільямсом: з метою підвищення родю­чості грунту необхідно од­ночасно подіяти на всі фак­тори життя і росту рослин. Все це характеризує грунт з природно-наукових по­зицій. Водночас, у харак­теристиці грунту необхід­но врахувати і соціально-економічний аспект. Як тільки грунт починають використову­вати для вирощування культурних рослин, здатність його забез­печувати рослини всім необхідним визначається не тільки при­родними властивостями, але й характером впливу на нього лю­дини. Останній визначається соціально-економічними умовами суспільства.

Проблему родючості не можна розглядати з відривом від об­грунтування теорії земельної ренти, яка зобов'язана своїм походжен­ням суспільству, а не грунту. Рівень родючості тісно зв'язаний з пи­танням про те, кому належить земля. Родючість розглядається як здатність ґрунту давати врожай.

Категорії ґрунтової родючості,

Поиск по сайту: