Харт аргументирует свою теорию, изображая общество, аналогичное примитивным сообществам, структура которых основывается на первичных правилах исполнения обязанностей. Эти правила содержат ограничения на свободное использование силы, не поощряют воровства и обмана. В то время как в таком обществе существует напряженность между теми, кто соблюдает правила, и теми, кто их отвергает, эти последние должны составлять меньшинство, поскольку в противном случае общество не могло бы выжить.
Такая простая форма социального контроля, указывает Харт, страдает тремя недостатками: неопределенностью социальной структуры, статическим характером правил и неэффективностью и расплывчатостью характера социального давления, обеспечивающего выполнение правил. Исправление Этих недостатков достигается добавлением к первичным правилам трех вторичных: правило признания, правило изменения и правило правосудия. Неопределенность социальной структуры преодолевается введением правила признания, благодаря которому правила поведения признаются имеющими обязательный характер. Это правило, таким образом, дает надежный способ рассеять какие-либо сомнения относительно существования первичных правил. Статический характер правил исправляется введением правила изменения, которое разрешает определенному человеку или группе лиц вводить новые первичные правила жизни сообщества. И, наконец, неэфективность и расплывчатый характер социального давления преодолевается правилами правосудия, которые позволяют отдельным лицам принимать властные решения по поводу нарушения первичных правил в той или иной конкретной ситуации.
Таким образом, первичные правила налагают обязанности, а вторичные наделяют властью. Суть правовой системы, считает Харт, заключается в соединении первичных правил, устанавливающих обязанности, с вторичными правилами признания, изменения и правосудия.
Итак, его аналитическая позитивистская теория права решает важнейшую задачу, а именно: объединяет проблемы признания и социального повиновения, которые считаются существенными элементами права исторической (Савиньи) и социологической (Эрлих) теорий и которые рассматриваются далее в связи с проблемами власти, команды и санкции, считающимися важнейшими аспектами права, в теориях других аналитических позитивистов (Остин и Кельзен, которые рассматривались нами ранее).
4. Нормативізм Г. Кельзіна: чисте право і право реальне.
Г. Кельзін відомий юрист XX століття. Він один із засновників неопозитивізму. Написав конституцію нейтральних країн після розпаду Автро-Угорської імперії. Має великі заслуги у міжнародному праві.
Г.Кельзін з одного боку позитивіст і виступає як послідовник неокантіанства. Значний вплив феноменологічної філософії права.
Сутність концепції Кельзіна є у тому, що він опирається на реальне право. Право для нього - це норма як належне. Його концепція нормативіська.
Що таке чисте право?
Кожна наука має об`єкт, предмет. А що таке право саме по собі, яке не залежить ні від моралі, ні від політики, суспільсва, економіки. Правознавство вивчає чисте право - це норма, належне. Належне - це ідеальне, якого немає в реальності, апріорне. Дійсність - недосконала. Право утворює ієрархію норм.
Грунт-норма - найбільш загальна, яка вже ні з чого не випливає і існує сама по собі. Грунт-норма: поступай так, як вказано в конституції. Для норм конституційного права більш загальним виступає саме грунт-норма.
Яке значення має його схема? Кожна концепція права виявляє реальний аспект права. Що є костяком права? - це нормативний характер.
Основою права виступає ієрархія норм права. Внутрішню субстанцію права складає якраз норма. Чиста норма відірвана від реальності, але вона впливає на реальність і все ж таки ніколи не стикаються одна з одною.
Навіщо ж нам треба ця чиста норма? Норми формують напрямки законотворчості.
В класичній формі відображені ідеї юридичного позитивізму у праці БЕРГБОМ “Юриспруденция и философия”.
5. Правовий позитивізм і марксиська теорія права.
Раніше вважалось, що марксиська теорія носила класовий характер, а на справді - чисто позитивіський характер. Приймалася система права і право зводилося до вказаних законів.
Прецедентне право виходить з ідеї природнього права, яке не властиве марксистській теорії. Формалізм, бюрократизм - це все позитивні принципи. По природі, марксиське право носило позотивіський характер.