Біметалізм є системою, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється на рівних правах за двома благородними металами – золотом і сріблом.
Монометалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом – золотом.
Розрізняють 4 різновиди золотого монометалізму:
золотомонетний стандарт;
золото зливковий стандарт;
золотодевізний стандарт;
Золото доларовий стандарт;
Кредитні гроші - знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником.
Відмінності між кредитними й паперовими грошима
Кредитні гроші Паперові гроші
їхнє виникнення пов’язане * їхнє виникнення пов’язане із
із функцією грошей як засобу функцією грошей як засобу обігу;
платежу;
забезпечені золотом * не забезпечені золотом;
та іншими активами;
випускаються банками; * випускаються державою;
вільно обертаються; * мають примусовий характер
обігу, обов’язкові до приймання;
Існують такі види кредитних грошей:
1.Вексель - це письмове боргове зобов’язання суворо встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу при настанні встановленого строку
Векселі бувають прості та переказними.
Простий вексель - це вексель, підписаний однією особою на ім’я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.
Переказний вексель (тратта) – це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.
Передача векселя іншій особі оформлюється передавальним записом (індосаментом). Третя особа може передавати вексель четвертій особі, здійснивши власний передавальний запис. Таким чином, переказний вексель набуває певної форми грошей – кредитних грошей, що виконують функції засобів обігу і засобів платежу.
Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.
Комерційний вексель – це боргове зобов’язання, яке підприємці видають один одному при купівлі – продажу, тобто в борг. Власник комерційного векселя може використати його замість грошей для платежу за товари, куплені у третьої особи.
2.Банкнота – це вексель банку, за яким пред’явник може в будь – який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.
3.Чек - це письмове розпорядження власника поточного рахунка з банку про виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми грошей.
Види чеків:
Іменні – не підлягають передачі;
Ордерні – з правом передачі іншій особі за індосаментом;
На пред’явника - без зазначення прізвища;
4.Кредитна картка - це іменний платіжно - розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка з банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.
5.Електронні гроші - це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші грошові документи у безготівкових розрахунках між клієнтами і банками за допомогою електронно – інформаційних систем.
5. Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей. Існують різні погляди на природу і причини інфляції, але переважають два напрямки:
- перший розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу;
- другий – як макроекономічне явище, спричинене порушенням пропорцій відтворення, і насамперед між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.
Тим часом інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого криються у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу.
Інфляція – зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується стійким зростанням цін на товари та послуги.
Насправді ж інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин.
Внутрішні причини інфляції:
· порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;
· значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;
· надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;
· мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловців, призводить до не до виробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит;
· збільшення податкового тягаря на товаровиробників;
· випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці;
Причини інфляції:
1.порушення пропорцій суспільного виробництва;
2.надмірна емісія паперових грошей;
3.дефіцит державного бюджету;
4.мілітаризація економіки;
5.значне зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу;
6.недосконалість податкової системи;
7.кризові явища у фінансово – кредитній системі;
8.монополізація виробництва;
9.зовнішноекономічні фактори;
Зовнішні фактори інфляції пов’язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв’язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно – кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою).
Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.
Типи інфляції:
За характером прояву:
Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.
Прихована інфляція – це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.
2. За темпами зростання:
Повзуча інфляція – інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою, але неухильно (до 10% на рік)
Помірна інфляція( 3 – 5 % на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму.
Галопуюча інфляція – інфляція, коли ціни зростають швидко – на 20 – 100% щорічно;
Гіперінфляція – інфляція, коли ціни зростають астрономічно – на 1 – 2% щодня або на 500% і більше на рік. Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні.
3. За співвідношенням темпів зростання цін на товари:
Збалансова інфляція – інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.
Незбалансована інфляція – інфляція. Коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по різному на кожний вид товару.
4. За ступенем прогнозування:
Очікувана інфляція зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь – який період часу. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційний дій уряду.
Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників – на сировину та засоби виробництва.
5. Залежно від переважаючого впливу факторів:
Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.
Спричинити її може в основному збільшення державних замовлень (наприклад, військових), попиту підприємців на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) в результаті, наприклад, узгоджених дій профспілок. Усе це спричиняє утворення надлишку грошей порівняно з кількістю товарів, призводить до підвищення цін. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть адекватно реагувати на зростання попиту.
Інфляція пропозиції – зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції.
Причинами збільшення витрат можуть бути зростання цін на сировину, енергоносії. Підвищення заробітної плати, олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави. Вона може виникнути також в результаті зміни структури пропозиції на ринку.
Стагфляція– це інфляція. Що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.
Економічні наслідки інфляції:
· інфляція руйнує нормальні господарські зв’язки. Посилює диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.
· капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури. Де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також “ втікають” за кордон у пошуках прибутковішого застосування й надійного прибутку. Зростання спекуляції, тіньова економіка, корупція.
· порушується нормальне функціонування кредитно – грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як “втеча від грошей ”, коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари та інші матеріальні цінності. Розвиваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі відсотки, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.
· поступово зростають товарно – грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад – до простої, або випадкової, форми вартості.
· інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно – кредитне становище країни . Вона підриває конкурентноспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас заохочує імпорт товарів з – за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринкові курси національної валюти через її знецінення.
Соціальні наслідки інфляції:
· інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.
· інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.
· інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.
Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає:
· зростання виробництва і насичення ринку товарами;
· структурну та конверсійну перебудову економіки;
· обмеження емісії грошей;
· скорочення дефіциту державного бюджету;
· стимулювання нагромаджень та інвестицій;
· проведення обґрунтованої кредитної та податкової політики;
· приватизацію і стимулювання середнього і малого підприємництва;
· обмеження емісії грошей;
· збільшення безготівкового обігу;
· широке впровадження електронної системи розрахунку;
· скорочення ставок податків;
· регулювання валютного курсу;
· ослаблення інфляційних очікувань;
· роздержавлення, приватизацію, розвиток підприємництва;
· проведення грошової реформи конфіскаційного типу;
Дефляція- загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.