Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ПОБУТОВІ ЕЛЕКТРОНАГРІВАЛЬНІ ПРИЛАДИ

 

Призначення приладів

Електричну енергію використовують у побуті не тільки для освітлення, а й для багатьох інших цілей. Наприклад, широко застосовують різні електронагрівальні приладі;. Одні з них використовують для кип'ятіння води, приготу­вання їжі тощо. Це — електричні плитки та кип'ятильники. Іншими нагрівають повітря приміщень, підтримуючи в них потрібну температуру. Це — електричні каміни та рефлектори. До третьої групи належать нагрівальні при­лади спеціального призначення, наприклад медичні електро­грілки, електричні паяльники, праски тощо.

Цілком зрозуміло, що кожний, хто користується цими приладами, повинен знати їх будову, правила користування і поточного ремонту.

Електронагрівальний прилад може працювати нор­мально лише при певній робочій (номінальній) напрузі і розрахований на певну величину струму, тобто має певну потужність.

Усі ці величини — робоча напруга, струм і потуж­ність — є основними паспортними даними будь-якого елек­тронагрівального приладу. Вони написані на табличці, закріпленій на приладі, і зазначені у паспорті, який до­дається до приладу.

 

Матеріали для нагрівальних елементів

Основною частиною електронагрівальних приладів є нагрівальні елементи, які найчастіше виготовляють у ви­гляді дротяної спіралі або смужки з спеціальних провідни­кових матеріалів з великим питомим опором. Ці матеріали здебільшого є сплавами різних металів. Основна вимога, яку вони повинні задовольняти,— це бути стійкими проти окислення при нагріванні до значної температури. Цій вимозі найкраще відповідають сплави ніхром, фехраль, нікелін та ін.

Нагрівальні елементи, виготовлені з цих сплавів, ви­тримують температуру близько 1000°. Проте кожний з них при такій температурі починає окислюватись і швидко виходить з ладу. Доведено, що електронагрівальні при­лади працюють найдовше, коли максимальна робоча темпе­ратура для ніхромових нагрівальних елементів не переви­щує 850—900°, для фехралевих — 750°,адля нікелінових — лише 200°.

Якщо ніхром і фехраль можна використовувати для приладів, нагрівальні елементи яких відкриті й розжа­рюються до високих температур, то нікелін для цієї мети не придатний, бо на повітрі він дуже швидко окислюється. З нікеліну виготовляють лише нагрівальні елементи кип'я­тильників, які занурюють у воду. Відносно велика теплоєм­ність води забезпечує інтенсивне відведення тепла від на­грівника кип'ятильника, внаслідок чого він не нагріваєть­ся більш як до 200°, а тому й не окислюється.

Щоб виготовити нагрівальний елемент електроплитки, паяльника тощо, беруть кусок ніхромового чи фехралевого дроту такої довжини, яка забезпечуватиме достатній опір під час проходження по ньому струму допустимої для пере­різу даного дроту величини.

Оскільки довжина такого дроту досягає кількох мет­рів, для зручності закріплення його змотують у спіраль.

Практично встановлено, що максимальна густина струму

- для відкритих ніхромових нагрівальних елементів у серед­ньому дорівнює 15

- для закритих (у металевих труб­ках або керамічних пластинках) – 10

- для кип'ятильників, які занурюють у воду,— 30

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.